На главную | Поиск
Вы находитесь в Хранилище файлов Белорусской цифровой библиотеки

Ендрю Томас. Шамбала, оаза свІтла

Уславленому Мор'Ё, мудрецевЁ Шамбали

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Це художнє дослЁдження базується переважно на тЁбетських буддЁйських текстах -- найбЁльш вЁрогЁдних джерелах щодо Шамбали, хоча для паралелей залучалося й чимало Ёнших книг. Природно, що найперше запитання, яке постає, стосується самої назви Шамбала-- що вона значить Ё коли виникла. Слово шам у санскритЁ означає "спокЁй", "мир", тож цЁлком можливо, що саме вЁд нього й походить назва Шамбала. ЛЁтература пуран згадує острЁв Шамбалу з благословенними гаями, розташований посеред нектарного озера. ІндЁйськЁ пурани датуються приблизно тим самим часом, коли складався Ё Новий ЗавЁт. Назва Шамбала часто згадується на сторЁнках тЁбетських буддЁйських книг. НавЁть до появи буддизму в ТЁбетЁ (VII ст. до н.е.) країна Шамбала позначена на географЁчнЁй картЁ в тЁбетськЁй книзЁ релЁгЁї Бон, що налЁчує понад два тисячолЁття. БагатотомнЁ "Ганжур" Ё "Данжур", "БЁла Вайдур'я", "БлакитнЁ аннали", "Шлях до Шамбали", "Сфера Шамбали" й чимало Ёнших тЁбетських трактатЁв мЁстять достатньо матерЁалу для стислої характеристики Шамбали. У буддистськЁй системЁ махаяна Шамбала розглядається як чудесна земля, подЁбна до тЁєї, яку ми подибуємо в "УтопЁї" Томаса Мора, "НовЁй АтлантидЁ" ФренсЁса Бекона та "МЁстЁ Сонця" Томмазо Кампанелли, де доброчеснЁсть Ё мудрЁсть творять Ёдеальне суспЁльство. Писати про Шамбалу без вивчення вищезгаданих тЁбетських текстЁв (а це незначна частка тЁбетської релЁгЁйної лЁтератури)-- все одно що множити прикрЁ непорозумЁння й помилки. Тривале життя на Далекому СходЁ дозволило авторовЁ цих рядкЁв уникнути хибних висновкЁв, властивих представникам Заходу, а тому й допомогло вЁдчути суть вчення Шамбали. На ЗаходЁ навряд чи знали щось певне про Шамбалу до публЁкацЁї О. П. Блаватської, яка вЁдкрила стародавню мудрЁсть Сходу не пЁдготовленому належно європейському та американському читачевЁ у вЁкторЁанську епоху. ВтЁм, першими з європейцЁв у новЁ часи розповЁли про Шамбалу двоє католицьких мЁсЁонерЁв--Стефан Каселла й Джон Кабрал ще триста п'ятдесят рокЁв тому. Можливо, Шамбалу знади в ЄвропЁ й трохи ранЁше, але пЁд Ёншою назвою, оскЁльки є вагомЁ пЁдстави пов'язувати схЁдну традицЁю з середньовЁчними легендами про Святий Грааль Ё пресвЁтера Іоанна. ЗгЁдно з традицЁєю, встановленою шЁсть сторЁч тому главою тЁбетського буддизму Цзонкабою, з Шамбали на початку останньої чвертЁ кожного столЁття лунає заклик до миру й терпимостЁ. Отож цЁєю книжкою менЁ хотЁлося б зробити свЁй скромний внесок до цього гуманного послання у XX столЁттЁ.

ВСТУП

Незвичайна тема потребує Ё нетрадицЁйного пЁдходу до неї, тобто, як казав ПЁфагор, "ступити на неходженЁ стежки". Новий задум, хоч вЁн Ё незвичний, мусить усе ж використати всЁ накопиченЁ досЁ знання. ВЁн повинен пЁдтверджуватися фактами, а не витати в царинЁ спекулятивних розмЁрковувань. Та й, крЁм усього, вЁн мусить мати Ё якесь практичне значення, Ёнакше вся праця виявиться марною. За часЁв КрЁшни мудрець Нарада застерЁгав вЁд поквапних висновкЁв щодо свЁжих думок: "НЁколи не кажи "я цього не знаю, а тому це -- неправда". Треба вивчати, щоб знати, знати, щоб розумЁти, розумЁти, щоб судити". НетерпимЁсть у сучаснЁй науцЁ свЁдчить, якими хибними є заперечення нових концепцЁй Ё невипробуваних пЁдходЁв. В атмосферЁ розумової обмеженостЁ й переслЁдувань за часЁв Кромвеля прогресивнЁ вченЁ АнглЁї заснували Невидимий Коледж, що вирЁс у найвищу наукову ЁнституцЁю -- КоролЁвське Товариство. Та майже нЁчого невЁдомо про Ёнше "невидиме" наукове та фЁлософське товариство, що провадить дослЁдження у величнЁй самотинЁ ГЁмалаїв. А воно отримало вЁдповЁдЁ на найбЁльш складнЁ науковЁ питання. СлЁди цього фЁлантропЁчного й фЁлософського братства знаходимо в Ёсторичних записах вЁд найдавнЁших часЁв Ё дотепер. ЧисленнЁ свЁдчення пЁдтверджують, що справдЁ Ёснували видатнЁ постатЁ як у минулому, так Ё сьогоднЁ, хоч ЁнформацЁя про те, де вони жили, неоднозначна. Скептицизм дЁє, як двосЁчний меч. З одного боку, вЁн руйнує нЁкчемнЁ теорЁї, а з Ёншого -- губить розумнЁ, але передчаснЁ гЁпотези. І цей меч слЁд заносити обачно, аби не згубити такого пЁдходу, яким через певний час можна скористатися. ІсторЁя науки ряснЁє такими трагЁчними прикладами. 1838 року один паризький лЁкар переконував свою пацЁєнтку, що хобЁ її чоловЁка -- ловити тЁнЁ людей на мЁдну пластинку -- певна ознака божевЁлля. ЛЁкар настЁйливо радив цЁй жЁнцЁ на прЁзвище Дагерр примЁстити мосьє Дагерра в паризьку божевЁльню. На щастя для Луї Дагерра, Французька академЁя наук уберегла винахЁдника вЁд цЁєї сумної долЁ, визнавши його вЁдкриття фотографЁї. Що таке реальнЁсть? СкажЁмо, повЁтря -- воно реальне чи просто нЁщо? Але ж коли цим "нЁщо" напомпувати шину, вона стає твердою, як дерево. У дЁтей, що граються -- одна реальнЁсть, а зовсЁм Ёнша -- в дорослих; одна -- у ядерного фЁзика, що має справу з безмежно малим свЁтом атома, Ё зовсЁм Ёнша -- у нефахЁвця, що стикається з чималими предметами; одна -- в астронома, що вивчає гЁгантськЁ зорянЁ свЁти, а Ёнша -- у звичайної людини, що спостерЁгає "малЁ зЁрочки" на небЁ; одна -- в Ёсторика, що бачить перебЁг подЁй Ё розвиток суспЁльства упродовж столЁть, Ё Ёнша -- у пересЁчної людини, що живе теперЁшнЁм днем Ё не здатна уявити життя людства загалом. У наш релятивЁстський вЁк реальнЁсть залежить вЁд спостерЁгача. І ця книга має справу з предметом, який можна означити, як "неординарна реальнЁсть". Що правда для одного, те неправда для Ёншого. А оскЁльки в цьому велетенському свЁтЁ багато правд, нам треба вмЁти слухати один одного, щоб мати користь вЁд обмЁну Ёдеями навЁть тодЁ, коли вони видаються вкрай химерними. Ця книга проводить думку, що на землЁ Ёснує оаза космЁчної культури, представники якої, немов провЁдна зЁрка, столЁттями ведуть людство до вищого ступеню розумЁння, вищої моралЁ Ё повнЁшого втЁлення Ёдеї про братерство людей. Майбутнє покаже, чи зумЁє сучасне суспЁльство нашої критичної епохи пЁти за цЁєю провЁдною зЁркою. Є два рЁзновиди людей: однЁ розпЁзнають правду вЁдразу, а ЁншЁ лише в останню чергу. Саме першЁ є провЁдниками передової культури й цивЁлЁзацЁї, як це нам засвЁдчує ЁсторЁя науки, мистецтва й фЁлософЁї. Не зажили слави тЁ, хто заперечував кулясту форму ЗемлЁ, вЁдкидав теорЁю вЁдносностЁ, не вЁрив у пароплави, аероплани чи космЁчнЁ кораблЁ, а творцям смЁливих Ёдей стоять пам'ятники. І нехай теза про закрите братство довершених людей, що сприяють розвитковЁ людства, належить поки до сфери припущень -- вона все ж варта уваги. Адже висмЁювала ж, до запуску першого супутника, бЁльшЁсть людей саму Ёдею про пЁдкорення космосу! А вона виявилася правдивою. Отож нехай читач прочитає цЁ сторЁнки Ё спробує збагнути те, про що на них мовиться.

1. ДАВНІ МІСТЕРІЇ

На Далекому СходЁ Ёснує давня Ё досить поширена вЁра в Ёснування плеяди видатних умЁв, що живуть вЁдлюдно в невЁдомЁй областЁ АзЁї. Про це писали Ёсторики й фЁлософи Стародавньої ГрецЁї та Риму. Вважається, що великий ПЁфагор вЁдвЁдав ІндЁю. ФЁлострат описує подорож АполлонЁя ТЁанського в ТрансгЁмалайський регЁон, що може бути лише ТЁбетом. Добре вЁдомо, що ПЁфагор Ё АполлонЁй були знайомЁ з дуже давньою системою посвячення, вЁдомою як ВеликЁ мЁстерЁї. В той час, як МалЁ мЁстерЁї являли здебЁльшого народнЁ культи. ВеликЁ мЁстерЁї призначалися для обмеженого кола освЁчених людей, здатних пЁднятися над посереднЁстю мас. Цельс у II столЁттЁ писав про допуск до цих мЁстерЁй: "Нехай у них вЁзьме участь той, чиї руки чистЁ, а слова мудрЁ". Запис античного автора про втаємничених мовить, що вони були здатнЁ розумЁти значення загадки Ёснування, осягаючи його мету Ё межЁ, як то визначиш Зевс". ЦЁ слова -- хороший ключ до фЁлософської сутЁ Великих мЁстерЁй. Дев'ятнадцять вЁкЁв тому ФЁлон АлександрЁйський написав про ВеликЁ мЁстерЁї такЁ знаменнЁ рядки: "О ви, втаємниченЁ, чиї вуха очищенЁ, приймЁть це в свої душЁ, як таємницю, щоб нЁколи її не втратити! Не вЁдкривайте її профановЁ! ОберЁгайте її в собЁ, як нетлЁнний скарб -- не як золото чи срЁбло, а як щось куди цЁннЁше, куди вартЁснЁше вЁд будь-якої речЁ, бо це -- знання Великої Причини, Природи Ё того, що вони обоє зродили". У ЄгиптЁ, ГрецЁї, ВавЁлонЁ й ІндЁї втаємниченЁ розмЁрковували про безмежне зоряними ночами, чекаючи на одкровення. Так ПЁфагор вЁдкрив сЁм нот у музицЁ Ё "музику сфер", фЁлософський сенс чисел Ё кулясту форму ЗемлЁ. Так само й Платон установив, що абстрактнЁ Ёдеї творять свЁй власний невидимий свЁт. ОдвЁчну природу всесвЁту вЁдкрив ГераклЁт ПонтЁйський. БЁльша частина грецької фЁлософЁї бере початок з Єгипетських мЁстерЁй. ПЁфагор Ё Платон навчалися у верховних жерцЁв країни на НЁлЁ. І видатний Ёсторик античностЁ, Геродот, говорив про мЁстерЁї з видимою повагою: "Я зберЁгаю глибоке мовчання про цЁ мЁстерЁї, з бЁльшЁстю яких я познайомився". МЁстерЁї завжди користувалися зашифрованою мовою, щоб зберегти таємнЁ знання. Цей дивний звичай пЁдтверджує Платон у листЁ до ДЁонЁсЁя Молодшого: "Я мушу писати тобЁ загадками, щоб, коли моє послання буде перехоплене на землЁ чи на морЁ, його не зрозумЁв той, хто його прочитає". Потайна символЁка Великих мЁстерЁй робила їхнє вчення "незрозумЁлим для дурнЁв", як казали втаємниченЁ. Упродовж ЁсторЁї цЁ вищЁ люди багато слухали, мало говорили й активно дЁяли. "З найдавнЁших часЁв Ёснує таємний мЁжнародний код символЁв, яким користуються втаємниченЁ, що мають ключ до цих окультних доктрин. ЦЁ знання досЁ ретельно оберЁгають релЁгЁйнЁ братства в ІндЁї, ТЁбетЁ, Китаї, МонголЁї та ЯпонЁї" (В. 1. Еванс-Вентц. ТЁбетська книга смертЁ.--Оксфорд, 1927). Схоже, Ёснував постЁйний обмЁн знаннями мЁж групами втаємничених АзЁї та Середземноморського басейну, попри великЁ вЁдстанЁ, що їх роздЁляли. Це пояснює, чому вчення про переродження раптово з'являється в пЁфагорЁйцЁв Кротони (ІталЁя). Хоча його знали Ё в ЄгиптЁ, не виключено, що його привЁз з ІндЁї саме ПЁфагор. За ЦЁцероном Ё ВергЁлЁєм, мЁстерЁї виходили з доктрини переродження Ё вчили, що нещастя й лиха цього життя є спокутою за вчинки й грЁхи минулого життя. Ця Ёдея могла бути запозичена в ІндЁї, з якою Стародавня ГрецЁя та Рим пЁдтримували культурнЁ й торговельнЁ зв'язки. Допуск до Великих мЁстерЁй вимагав складних процедур, що називалися ЁнЁцЁацЁї. З праць класичних авторЁв вЁдомо, що пЁд час цих ритуалЁв мали мЁсце незвичайнЁ явища. У "ФедрЁ" Платон так описує свої враження: "Ми стали свЁдками цЁлЁсних, простих, незмЁнних Ё благословенних видЁнь, що складалися з чистого свЁтла". Прокл (V ст.) додає, що "боги прибирали рЁзноманЁтних форм, постаючи в рЁзних подобах, а Ёнколи навЁть у виглядЁ безформного сяйва". Сократ нЁбито мусив визнати, що "тЁ, хто встановив мЁстерЁї, були людьми винятково генЁальними". НайосвЁченЁшЁ уми давнини -- ПЁндар, Платон, Плутарх, ЕврЁпЁд, АрЁстофан, ЦЁцерон, ЕпЁктет, Марк АврелЁй Ё багато Ёнших -- дали найвищу оцЁнку мЁстерЁям. Твори цих великих мислителЁв засвЁдчують їхню глибоку повагу до мЁстерЁй. Історична Ёстина полягає в тому, що велика наука, глибокЁ знання Ё висока фЁлософЁя шкЁл єгипетських мЁстерЁй надихали найвидатнЁших представникЁв класичної епохи. НайпоширенЁшими з мЁстерЁй були мЁстерЁї ІзЁди, Орфея, ДЁонЁса, Елевса, Церери й МЁтри. ІнЁцЁацЁї вЁдбувалися вночЁ, переважно в печерах, лабЁринтах чи пЁрамЁдах. Виразно прозирає космЁчний характер Ё змЁст Великих мЁстерЁй, що випливають з основної засади: Земля для людини лише мЁсце вигнання, а справжня її оселя -- зоряний простЁр. Цю всесвЁтню асоцЁацЁю мудрецЁв було створено на свЁтанку цивЁлЁзацЁї, Ё вона успЁшно зберегла давню мудрЁсть упродовж тисячолЁть. Існував тЁсний зв'язок мЁж наукою, особливо астрономЁєю, Ё Великими мЁстерЁями -- такий висновок напрошується з астрономЁчної символЁки, вживаної в мЁстерЁях. Людство постЁйно стикається з примарою фанатизму й забобонЁв. ЦЁ примари видаються гЁдними уваги лише для тих, чий погляд прикутий до них, Ё для кого вони -- частка психологЁчного багажу. Та для умЁв, що зводяться неад посереднЁстю мас, цЁ страхЁття неспроможнЁ приховати своєї справжньої личини. Так вважають адепти Ё їхнЁ послЁдовники. Вважалося неможливим допускати навЁть до Малих мЁстерЁй осЁб сумнЁвної вдачЁ. Так, попри всю свою владу, Ёмператор Нерон не змЁг бути присутнЁм на елевсинських мЁстерЁях пЁсля того, як стратив власну матЁр. Імператор Константин мусив вЁдмовитись вЁд участЁ в таких самих мЁстерЁях пЁсля вбивства одного сина КрЁспа, а тодЁ й дружини Фаусти. А проте навЁть грецька церква виявилася менш нетерпимою, канонЁзувавши його пЁсля смертЁ! ЦЁ ЁсторичнЁ факти свЁдчать, що учасник мЁстерЁй мусив мати незаплямовану репутацЁю. Вкрай важливЁ свЁдчення наводять першЁ ВЁтцЁ церкви. Клемент АлександрЁйський (II ст.) писав, що вчення Великих мЁстерЁй стосується переважно Природи й УсесвЁту. "Тут кЁнчаються всЁлякЁ вказЁвки,-- пояснював вЁн.-- Природа й усЁ явища стають видимими й зрозумЁлими". МЁстерЁї були ближчими до науки й фЁлософЁї, анЁж визнана релЁгЁя, яка призначалася для тих, чий Ёнтелект Ё моральнЁсть не досягли достатнього рЁвня. Втаємниченому вЁдкривалися знання, часто у виглядЁ символЁв чи криптограм, до яких простЁ смертнЁ не мали ключа. Через секретнЁсть упродовж вЁкЁв годЁ вЁдтворити картину цих давнЁх ЁнЁцЁацЁй. Ось що тЁльки каже ЛуцЁй Апулей (II ст.): "Не сумнЁваюсь, допитливий читачу, що ти хочеш дЁзнатися, що ж сталося, коли я увЁйшов. Якби менЁ було дозволено сказати тобЁ про це, а тобЁ дозволено вислухати, то ти дЁзнався б про все; але тодЁ язик мЁй постраждав би вЁд надмЁрної балакучостЁ, а твої вуха -- вЁд надмЁрної цЁкавостЁ". ЦЁ недомовки Ёнтригують, але не бЁльше. ФЁлон АлександрЁйський (I ст.) усе ж повЁдомляє нам, що "мЁстерЁї розкривали таємницЁ Природи". З давнЁх Ёсторичних повЁдомлень випливає, що школи мЁстерЁй не лише вЁдкривали очЁ на найвище "Я" Ё пЁдносили людину до рЁвня космЁчної свЁдомостЁ, а й давали їй науковЁ вказЁвки й данЁ про невЁдому ЁсторЁю людства. Доказ цього знаходимо в "ТЁмеї" Платона, де Солон заявляє, що єгипетськЁ жерцЁ розповЁли йому про хронологЁю, започатковану в дев'ятому тисячолЁттЁ до його епохи. Це дозволяє припустити, що в Давньому ЄгиптЁ Ёснували архЁви, що охоплювали значнЁ перЁоди ЁсторЁї. Так званЁ маги, або МудрецЁ Сходу, поза сумнЁвом, входили до всесвЁтньої школи мЁстерЁй. Святий Жером (IV ст.) визначає їх як "УчителЁв, що розмЁрковують про ВсесвЁт" Ё приписує їм глибоке знання астрологЁї. Питання про магЁв було в теологЁї досить лоскЁтливим Ё суперечливим. Найпершими знали про пришестя Христа ангельськЁ вЁсники, якЁ з'явилися перед Йосифом Ё ДЁвою МарЁєю. Цих трьох (чи й бЁльше) МудрецЁв хтось попередив про майбутнє народження Ісуса, Ёнакше вони б не залишили своєї далекої країни за кЁлька мЁсяцЁв до очЁкуваної подЁї. НавЁть кращЁ тогочаснЁ астрологи не могли передбачити точно, де й коли у свЁт прийде месЁя. Лише дар передбачення мЁг привести магЁв до Палестини. Теологи вважають спекуляцЁями всЁлякЁ розумування про природу ЗорЁ ВЁфлеємської. Якщо вважати вЁрогЁдним розповЁдь про святого МатвЁя, то зоря та не могла бути планетою, зЁркою чи кометою, бо вона надто швидко рухалася по небу. З Ёншого боку, той рух був надто повЁльним як для метеорита. То чи не був то апарат, створений давньою наукою, якою володЁли маги? Цю таємницю може прояснити давня легенда, що вочевидь Ёде вЁд магЁв: "Що ж то за зЁрка вела магЁв? Безумовно, то було велЁння Братства: привЁтати Ісуса, вберегти нужденну сЁм'ю Ё принести їй якийсь прожиток. Ми йшли по ЗемлЁ, не знаючи достеменного мЁсця. ВказЁвки ТерафЁма направляли Ё вели нас день у день. Коли ми чули: "Вже близько", ми не бачили жодного слЁду житла. Чи мЁг хто-небудь отримати чудо такого небаченого попередження серед послЁду верблюдЁв Ё ревЁння вЁслюкЁв?" МудрецЁ мусили бути провЁщенЁ про народження Ісуса, якщо вирушили в тривалу подорож, коли МарЁя була вагЁтна. То звЁдки ж прийшли маги? Хто послав їх? І куди вони пЁшли потЁм? ЦЁ питання, схоже, залишаються без вЁдповЁдЁ, та принаймнЁ знаменний факт, що вони знали про грядущу подЁю, їхнє знання про зорЁ, їхнє володЁння паранормальними здЁбностями, якЁ проявилися в попередженнЁ, що явилося увЁ снЁ, пЁдтверджує Новий ЗавЁт. Єврейський Ёсторик ФЁлон АлександрЁйський (30 р. до н. е.-- 10 р. н.е.), можливо, краще за Ёнших визначив слово "маг", бо був сучасником Ісуса: "Маги були святими людьми, що тримались осторонь усього земного, споглядали божественнЁ доброчесностЁ Ё розумЁлися на сутностЁ богЁв та духЁв. Вони усе життя пЁдтримували постЁйний зв'язок Ёз цими невидимими Ёстотами, а також посвячували Ёнших у свої таємницЁ". Це пояснення, певно ж, куди цЁннЁше, нЁж усЁ церковнЁ тлумачення слова "маг", бо його дає вчений епохи Ісуса. За ФЁлоном, маги були не лише прийшлими з ПерсЁї астрологами, про що мовлять теологЁчнЁ джерела, а й великими втаємниченими. До всього, це Ёсторичне свЁдчення дає зрозумЁти, що маги належали до мЁстичного Братства. Якими ж були Ёдеали й засади цього давнього братства та його послЁдовникЁв, що Ё сьогоднЁ провадять ВеликЁ мЁстерЁї? На це запитання досить чЁтко вЁдповЁдає англЁйський автор Уолтер Оуен: "Члени Братства нЁ всемогутнЁ, нЁ деспотичнЁ. ВЁльна воля, ця суть особистостЁ людини -- недоторканна. Вони лише впливають, спонукують, переконують, стримують. їхнє знаряддя -- закони природи, а матерЁал, з яким вони працюють,-- це бажання, себелюбство, надЁї, страхи, сумнЁви, пристрастЁ, антипатЁї Ё ненависть, якЁ ще залишаються Ёдеалами Театру, Барлогу, Ринку й ПлеменЁ, воля яких -- це "брутальний Ёмпульс" патологЁчних схильностей, що в духовному розумЁннЁ не набагато перевищують спонуки мисливцЁв за мамутами. Люди, свЁдомЁсть яких вЁдкрита, спЁвпрацюють Ёз ними, але їх вкрай обмаль. Вони випускники УнЁверситету ЛюдяностЁ". В ІндЁї ще збереглася традицЁя осЁб, що закЁнчили УнЁверситет ЛюдяностЁ; їх там називають рЁшЁ. ДавнЁй трактат "Аватаншака-сутра" свЁдчить, що з початку цивЁлЁзацЁї людство змЁшало Ёстину й брехню. ТодЁ була створена вища система знань алая-вЁджняна. Але хто володЁє цими знаннями? ДавнЁ тексти вЁдповЁдають: "ВеликЁ ВчителЁ ГЁмалаїв". Доктор Еванс-Вентц, вЁдомий сходознавець, так визначає їхнЁ цЁлЁ й дЁяльнЁсть: "НевидимЁ для звичайних людей, цЁ Ёстоти видимЁ для пророкЁв Ё чистим серцем можуть спЁлкуватися з ними. Як мовчазна сторожа вони з божественним спЁвчуттям споглядатимуть з ГЁмалайських вЁдрогЁв на Землю, поки нЁч калЁюги завершить свою довгу путь й настане День Пробудження над усЁма народами". ЗгЁдно з "Веданта-сарою", Ёстинним учителем, або гуру, є людина, уславлена чеснотами, яка мечем мудростЁ обтяла гЁлки й коренЁ дерева зла, яка свЁтлом розуму розвЁяла щЁльну темряву неуцтва, в яку поринуло людство. МЁстики Заходу також знали про Ёснування цих магЁв. Один Ёз них, Карл фон Еккартсхаузен (1752--1813), так писав у своїх "Викриттях магЁї": "Вони живуть у рЁзних мЁсцях ЗемлЁ. Хто в ЄвропЁ, хто в АфрицЁ, але їх пов'язує гармонЁя душ, тому вони -- одне цЁле. Вони розумЁють один одного, хоч Ё розмовляють рЁзними мовами, бо мова мудрецЁв -- духовне сприйняття". В ЁншЁй книзЁ цей самий автор каже, що ця "Школа МудростЁ" схована вЁд свЁту Ё пЁдлягає лише божественному урядуванню. Нема нЁчого неймовЁрного в припущеннЁ, що в минулому мудрецЁ й провидцЁ об'єдналися в постЁйне спЁвтовариство, аби протидЁяти невЁгластву й посередностЁ, властивих масам, та ще нетерпимостЁ Ёснуючих культЁв. Думати не так, як бЁльшЁсть -- завжди вкрай ризиковано, бо служителЁ ЁдолЁв зла завжди нетерпимЁ до смЁливцЁв, що здатнЁ виявляти бЁльшу мудрЁсть, анЁж вони самЁ. Ось чому в давнЁ часи освЁченЁ люди об'єднувалися в групи, щоб займатися фЁлософськими й науковими розробками й уникнути протидЁї зовнЁшнЁх сил. ІнодЁ в своїх країнах вони опинялися в лонЁ панЁвної релЁгЁї, належали до її елЁти. ІнодЁ дЁяли поза цими межами, зовсЁм невЁдомЁ для невтаємничених. Школи мЁстерЁй Єгипту, ІндЁї, ГрецЁї, Китаю та Ёнших країн античностЁ можуть бути прикладом збереження Давнього Знання. Як повЁдомляють класичнЁ Ёсторики й письменники, давнЁ тексти -- учасники Великих мЁстерЁй були людьми широких поглядЁв, високої моралЁ Ё глибокої свЁдомостЁ. Вони вивчали не лише людину, а й усесвЁт, де людина складає лише мЁзерну частку. МЁж усЁма центрами свЁту Ёснував зв'язок, Ё коли якась цивЁлЁзацЁя мала отримати поштовх, то ЁншЁ гЁлки цього всесвЁтнього Братства вЁдразу сприяли цьому. Цим пояснюється швидке, несподЁване виникнення нових Ёдей за певних Ёсторичних перЁодЁв Ё докорЁннЁ змЁни, якЁ вони викликали. Поява християнства -- приклад цЁєї вражаючої роботи мЁстерЁй, що ведеться у свЁтЁ за певним планом. Йому не змогли завадити зусилля ессенЁв, що вчили християнству до християнства, або, навпаки, зводили його до догматичної релЁгЁї й оволодЁння сучасною наукою. І навЁть якщо деякЁ з намЁрЁв МудрецЁв випадково зазнавали невдачЁ, бо не було узгодженостЁ мас, навряд чи варто сумнЁватися, що самЁ цЁ задуми були чудовЁ, бо похопили вЁд тих хто володЁв глибокою мудрЁстю, збереженою у вЁках Ё тисячолЁттях. ЛегендарнЁ махатми ГЁмалаїв - це не усамЁтненЁ посвятники, а члени Братства за духовне вЁдродження людства. Зрештою, саме в цьому Ё полягає суть вЁри народЁв ІндЁї й ТЁбету.

2. ДОЛИНА БЕЗСМЕРТНИХ

Стало вже звичним вважати мЁф гарним, але неправдивим уявленням первЁсних народЁв про походження свЁту й людини. Це слушно лише до певної мЁри. Однак є мЁфи, якЁ розповЁдають про легендарнЁ мЁста й легендарних героїв. Але усна й писемна традицЁя знає чимало випадкЁв, коли цЁ мЁфи виявлялися правдою. Коли ГенрЁх ШлЁман заявив, що вЁрить ГомеровЁй "ІлЁадЁ" Ё вирушає на пошуки легендарної Трої, вченЁ кола пЁдняли його насмЁх, бо Троя вважалася лише гарною казкою. А ШлЁман вЁдкрив не одну, а цЁлих дев'ять Трой -- одна на однЁй, поглинутих землею! ВЁн знайшов ЁнкрустованЁ слоновою кЁсткою шкатулки, повнЁ золотих браслетЁв, чаш, сережок -- щедра винагорода за його першопрохЁдництво в археологЁї! Згодом ШлЁман вирЁшив повторити шлях Агамемнона, переможця Трої, назад до ГрецЁї. ДослЁдник прагнув знайти тЁ вЁйськовЁ трофеї, що їх греки захопили в переможеному мЁстЁ. Отак ШлЁман потрапив до МЁкен, де й вЁдкопав цЁлЁ скарби золотих Ё срЁбних речей. І хоча вони належали не Агамемнону, а Ёншому царевЁ, ШлЁман довЁв реальнЁсть стародавньої легенди про Трою. Його дослЁдження остаточно революцЁонЁзували ЁсторЁю й археологЁю. Артур Еванс Ё собЁ допустив рацЁональне зерно в легендЁ про крЁтського МЁнотавра. Його розкопки вЁдкрили свЁтовЁ велетенський палац царя МЁноса, з яким тепер захоплено знайомляться тисячЁ туристЁв, що приїздять на КрЁт. ВавЁлонськЁ таблички й пЁзнЁшЁ тексти БЁблЁї оповЁдають про ВавЁлонську вежу. 1898 року Роберт Кольдевей вЁдкопав мЁсто в МесопотамЁї Ё вЁдкрив там давнЁй зЁккурат. І ще один мЁф став, Ёсторичним фактом. ВченЁ й хронЁсти Стародавнього Китаю з винятковою точнЁстю фЁксували астрономЁчнЁ явища, такЁ як сонячнЁ плями, новЁ зЁрки, комети тощо. Така ж точнЁсть властива Ё їхнЁм Ёсторичним записам, навЁть коли здається, що в них просто неймовЁрнЁ факти. Згадаймо, що 547 р. до н. е. один китайський Ёсторик вЁдмовився всупереч ЁстинЁ прославляти свого Ёмператора Ё за це був страчений. ЗгЁдно з найдавнЁшими китайськими текстами, Ну Ё Куа, азЁатськЁ прототипи Адама та Єви, народилися в горах Куньлуня в пустельному районЁ Центральної АзЁї. Важко збагнути, чому китайський Едем розташувався в такому малопридатному мЁсцЁ. А проте є данЁ, що в далекЁ часи пустеля ГобЁ, можливо, була внутрЁшньою водоймою серед родючих земель. ТодЁ цЁлком правомЁрно, що китайцЁ мусили оселити перших людей на ЗемлЁ в провЁнцЁї Шаньдун чи в долинЁ рЁки Янцзи. Це повЁр'я має глибоке корЁння й постЁйно повторюється в хронЁках Ё текстах ПЁднебесної ЁмперЁї. Величний Куньлунь, вершини якого вкривають лЁд Ё снЁг, у китайськЁй мЁфологЁї вважався оселею Безсмертних. АзЁатським ОлЁмпом правила СЁ-ван-му, Мати-володарка Заходу. КитайськЁ вченЁ не можуть пояснити, чому їхнЁй ОлЁмп знаходиться так далеко вЁд власне Китаю. До недавнього часу мало який китаєць наважувався на подорож у цю вЁддалену малонаселену провЁнцЁю, де жили вороже настроєнЁ до них тЁбетцЁ й монголи. Чи можна вЁрогЁдно пояснити цю легенду? Дев'ятиповерховий палац СЁ-ван-му, за описами, був з чистого нефриту. Його оточував прекрасний сад, де росло персикове дерево Безсмертя. Воно цвЁте й родить лише раз на шЁсть тисяч рокЁв. ТЁльки найрозумнЁшЁ та найморальнЁшЁ чоловЁки й жЁнки могли споживати цЁ чудеснЁ фрукти, що оберЁгають вЁд смертЁ Ё дають вЁчну молодЁсть. ЧарЁвна музика повнила палац, а його мешканцЁ пили елЁксир молодостЁ з водограю вЁчного життя. Так запевняють китайськЁ оповЁдачЁ. У цьому гЁрському масивЁ, згЁдно з легендою, лежить прекрасна долина, захищена вЁд стужних вЁтрЁв. Для того, хто добувався долини, колесо перероджень зупиняється, Ё вони досягають нЁрвани -- кажуть пЁвнЁчнЁ буддисти. СЁ-ван-му має ще Ёнше Ём'я -- її називають ГуаньЁнь, або богинею милосердя. У Китаї та ЯпонЁї її часто зображають тисячорукою Ё тисячоокою, що має символЁзувати її прагнення допомогти людству. ГуаньЁнь ЁнодЁ називають "Та, що дослухається до крику СвЁту", "Богиня, що звертає погляд на СвЁт", "Милосердна захисниця". Для буддистЁв вона -- подруга АвалокЁтешвари, саме вона дала людству молитву серця "Ом манЁ падме хум ("О ти, скарбе в лотосЁ)". У ТЁбетЁ й НепалЁ її часто називають БЁлою Тарою, або Долмою. КитайцЁ кажуть, що помЁчники СЁ-ван-му довершенЁ Ёстоти, якЁ не старЁють Ё не вмирають. Вони сповненЁ мудростЁ й мЁцЁ, допомагають ЗолотЁй МатерЁ в її гуманнЁй дЁяльностЁ. Вважається, що БезсмертнЁ здатнЁ мандрувати своєю волею по ВсесвЁту, з одного свЁту в Ёнший Ё навЁть жити на вЁддалених зЁрках. Досить дивна концепцЁя як для давнини, бо вона, по сутЁ, вЁдтворює сучасну Ёдею космЁчних мандрЁв. З Ёншого боку, якщо ця концепцЁя -- проекцЁя розуму на далеку космЁчну систему, то не менш дивно, що стародавнЁ китайцЁ взагалЁ могли уявити собЁ таку можливЁсть, оскЁльки в їхню епоху нЁщо не свЁдчило про безконечнЁсть космосу. СтародавнЁ книги ПЁднебесної описують легендарну епоху СинЁв Неба, що з'явились як зичливЁ носЁї культури в третьому тисячолЁттЁ до нової ери. Саме тодЁ мали мЁсце дивнЁ астрономЁчнЁ явища, як, скажЁмо, падЁння великої зЁрки на ОстрЁв КвЁтЁв, що його радянський фЁлолог 1. Лисевич розмЁщує в пустелЁ ГобЁ ("Азия й Африка сегодня", 1974, No 11). Радянський учений вважає, що цей мЁф вЁдбиває дЁйсний спуск на свЁтанку ЁсторЁї космЁчного корабля з Ёнопланетними посланцями в ЦентральнЁй АзЁї. Ця легенда зЁ старовинного китайського тексту стає ще бЁльш значущою, коли ми взнаємо про БЁлий ОстрЁв, де перебували безсмертнЁ йоги, про яких згадують ЁндЁйськЁ джерела. Легенда про обитель Безсмертних досить дивна. Ще великий мудрець Лао-цзи, який народився близько 604 р. до н.е. Ё написав класичну книгу "Дао де цзЁн", основу даосизму, як вважають, наприкЁнцЁ свого довгого життя полишив Центральний Китай Ё подався в країну СЁ-ван-му. І сьогоднЁ Ёснує безлЁч статуеток великого мудреця, що на спинЁ буйвола вирушає у легендарну країну на ЗаходЁ. Можливо, це пояснює, чому жоден китайський Ёсторик не знає, де Ё коли помер цей уславлений мудрець. З Ёсторичних записЁв випливає, що не лише Лао-цзи вирушав у подорож до далекого Куньлуня через ГобЁ. ЗгЁдно з давньокитайськими джерелами, Ёмператор Му з династЁї Чжоу (1001--946 рр. до н. е) прославився тим, що удостоївся аудЁєнцЁї в богинЁ СЁ-вань-му на березЁ Яшмового озера в горах Куньлуня. Інша хронЁка оповЁдає про раптову появу богинЁ Заходу в палацЁ Ёмператора Ву-ТЁ з династЁї Хань (140--86 рр. до н.е.). Ко Юань, або Цю Янь, вчений даосист III сторЁччя, пише про власнЁ фЁлософськЁ вЁдкриття. ВЁн пЁдкреслює, що таємне знання нЁколи не було доступним для просто цЁкавих з-посеред освЁчених людей цього грЁшного свЁту, Ё каже, що потрЁбно знестися над Землею, аби зрозумЁти це вчення. КрЁм того, вЁн знав, де знаходиться джерело даосизму -- воно, на його думку, прийшло з царства божественної володарки Заходу. Протягом столЁть легенду про землю МатерЁ-володарки Заходу, де перебувають велети духу, постЁйно повторюють китайськЁ автори. А чи не алегорЁя це Ёзольованої мЁсцини в ЦентральнЁй АзЁї, де живуть досконалЁ люди? Вивчення ЁсторЁї Ё лЁтератури Китаю справдЁ допускає таку можливЁсть. АрхЁви ВатЁкану зберЁгають чимало донесень католицьких мЁсЁонерЁв про таємничЁ депутацЁї за останнЁ пЁвтори сотнЁ рокЁв, що їх вЁдправляли китайськЁ Ёмператори до ДухЁв гЁр. Вважалося, що цЁ загадковЁ Ёстоти мешкають у НаньшанЁ або горах Куньлунь. Їх описують як таких, що мають щЁльне видиме тЁло, проте без плотЁ та кровЁ. Чи не є вони штучними надлюдьми з кристалЁзованої матерЁї, Ёнакше кажучи -- богами, породженими духом? ІндЁйськЁ тексти також говорять про можливостЁ, що ними володЁють божественнЁ Ёстоти,-- ставати важчими й щЁльнЁшими, чи, навпаки, легшими й ефЁрнЁшими. Про цю загадку повЁдомляє Ё єпископ Делаплас у своїх "Анналах поширення вЁри", опублЁкованих понад сто рокЁв тому. ДепутацЁї виряджалися з ПекЁна Ёмператором, як правило, в кризовЁ роки, коли вЁн вагався прийняти остаточне рЁшення. ХронЁки, що описують цЁ посольства мандаринЁв Ё священикЁв двору Ёмператора ПЁднебесної до ГенЁїв гЁр, читаються бЁльш нЁж дивно. Кого сподЁвалися зустрЁти посланцЁ Ёмператора на снЁгових вершинах Куньлуня? Навряд, щоб вони гналися за недосяжним. Частка правди, певно, схована мЁж рядкЁв цих Ёсторичних документЁв. Якщо це так, то фантастичнЁ, поетично прикрашенЁ описи палацу СЁ-ван-му в країнЁ Безсмертних можуть виявитися такою ж реальнЁстю, як Ё описи Палацу Неба в ПекЁнЁ. В III Ё II ст. до н. е. китайськЁ Ёмператори посилали великЁ, добре спорядженЁ експедицЁї углиб Центральної АзЁї -- шукати схованих вЁд свЁту Безсмертних Ё Царицю-МатЁр Заходу. Щоб зрозумЁти вЁдрегульованЁсть державної машини Давнього Китаю Ё точнЁсть записЁв ЇЇ чиновникЁв, наведемо такий приклад з життя ПЁднебесної: за переписом 1--II вв. н. е., в Китаї жило 59 594 978 громадян. І якщо записи про ЁмператорськЁ депутацЁї в Долину Безсмертних удвЁчЁ перебЁльшенЁ, усе ж вони заслуговують на пильну увагу. Китайський пантеон мав чЁтку ЁєрархЁю богЁв, напЁвбогЁв Ё смертних. СкажЁмо, ЦЁнь-жень був чоловЁком, що випив елЁксир безсмертя й пЁшов у гори. Саме Ём'я ЦЁнь-жень означає "горець". ЗахЁдний Рай, що називався СЁ ТЁєн, був мЁсцем, де осяянЁ душЁ уникали колеса перероджень. Це країна розкошЁв Ё блаженства. У мЁсцевих вЁруваннях СЁ-ван-му, Цариця-Мати Заходу, часто ототожнюється з ГуаньЁнь, богинею милосердя, а також з АвалокЁтешварою Милосердним. Попри рЁзнЁ Ёмена й атрибути цих божеств, ЗахЁдний Китай з його високими горами вважається мЁсцем Добра Ё МудростЁ. Даосисти вЁрять в Ёснування країни Тебу, найпрекраснЁшої в свЁтЁ, захованої мЁж Сичуанем Ё ТЁбетом, де снЁговЁ хребти оточують вузькЁ долини з стрЁмкими потоками й водоспадами. В святому мЁсцЁ Безсмертних фЁзичний свЁт стикається з невидимою реальнЁстю богЁв, Ё тЁ, кому випало щастя потрапити туди, живуть одночасно в двох свЁтах -- матерЁальному Ё духовному. Вони мають довершенЁ тЁла Ё найчистЁшЁ, найблагороднЁшЁ душЁ. ОкремЁ деталЁ цих китайських легенд вражають конкретнЁстю. Це втаємничене мЁсце населяють Ёстоти, доти звичайнЁ чоловЁки й жЁнки. Вони досягли священної країни завдяки своєму духовному злету. БЁльше того, туди й сьогоднЁ може попасти гЁдний щукач правди, якщо вЁн подолає в собЁ егоїстичнЁ нахили. Так виглядає ця вЁкова традицЁя Китаю, що викликає благоговЁння у його великих фЁлософЁв. Ця давня вЁра в Ёснування Долини Безсмертних повинна мати реальний грунт, який, звЁсно, численнЁ поколЁння прикрасили всЁлякими подробицями. Якщо мудрецЁ об'єднались Ё створили в давнЁ часи центр в пустельнЁй частинЁ АзЁї, тодЁ мЁф про Безсмертних стає зрозумЁлим, їхня доктрина може бути спадком якоїсь зниклої цивЁлЁзацЁї. І хоча самих мудрецЁв може бути зовсЁм небагато, важливЁсть їх Давнього Знання важко переоцЁнити. РеальнЁсть цЁєї обителЁ охоронцЁв давньої традицЁї стане ще вЁдчутнЁшою, коли уважно ознайомитися з Ёсторичними хронЁками Ё повЁдомленнями дослЁдникЁв АзЁї.

3. ОСТРІВ ШАМБАЛА

Народи ІндЁї, як Ё Китаю, вЁрять, що Ёснує обитель досконалих людей, яку вони називають Калапа, або Катапа. "Бгагавата-пурана" й санскритська енциклопедЁя "Вачаспатья" розмЁщують цю обитель на пЁвнЁчних схилах ГЁмалаїв, тобто в ТЁбетЁ. Легендарна земля Ар'яварша, звЁдки Ёндуси чекають появи майбутнього спасителя КалькЁ, мЁститься на пЁвнЁч вЁд гори Кайласа в ЗахЁдному ТЁбетЁ. Вважається, що Долина посвячення Будди розташована саме там. ЗгЁдно з "Курма-пураноюо, колись у пЁвнЁчному морЁ Ёснував острЁв ШветадвЁпа, або БЁлий острЁв, де жили великЁ Йоги. Вважається, що пустеля ГобЁ-- дно цього давнього моря, а острЁв сьогоднЁ -- масив високих гЁр, порЁзаних глибокими долинами. ЦЁлком ЁмовЁрно, що МудрЁ Йоги ще живуть у цьому районЁ, захованому серед гЁрських лабЁринтЁв АзЁї. ПуранЁчна лЁтература змальовує острЁв Шамбалу, розташований посеред нектарного озера, з палацами Ё розкЁшною зеленню. Потрапити на цей острЁв можна лише тодЁ, коли "золотий птах" перенесе вас туди на своїх крилах. У тЁбетських рукописах цей таємничий центр називається ще "Шамбала", або "Дежюнг". Отець Каселла, португальський єзуїт-мЁсЁонер, пЁдтверджує Ёснування цЁєї "знаменитої країни" в своїх звЁтах. Певно, в нього вистачало часу, аби переконатись у цьому, бо двадцять три роки вЁн прожив у ШЁгадзе, де й помер 1650 року. Лами так поважали цього священика, що навЁть запропонували провести його в це потаємне мЁсце -- ПЁвнЁчну Шамбалу. ОскЁльки на пЁвнЁч вЁд Бенаресу в ІндЁї є мЁсто пЁд назвою Шамбала, то мЁсцезнаходження ПросвЁтлених за ГЁмалаями називають ПЁвнЁчною, або Чанг-Шамбалою. Колега Каселли Кабрал писав 1625 року: "Шамбала, на мою думку, не Катхей (старовинна назва Китаю), а те, що на наших картах називається Великою ТартарЁєю". ЦЁ два мЁсЁонери першими з європейцЁв подали документованЁ повЁдомлення про Шамбалу. КнязЁвство Шамбала позначено й на картЁ XVII столЁття, виданЁй католицькими властями в АнтверпенЁ. Угорський фЁлолог Ксома де Корос, що провЁв чотири роки в буддЁйському монастирЁ в ТЁбетЁ (1827--1830 рр.), географЁчно розташовує Шамбалу мЁж 45° Ё 50° пЁвнЁчної широти за Сирдар'єю. У 60-Ё роки тЁбетськЁ емЁгранти в ІндЁї переклали й видали чимало книг з давньої тЁбетської релЁгЁї Бон. Одна Ёз цих священних книг мЁстить карту, де позначено багато стародавнЁх країн, таких як ПерсЁя, БактрЁя, ВавЁлон, Іудея та Єгипет. Виходячи з цього, карта може датуватися 1 ст. н.е. ("Байкал", 1969, No 3). І серед країн, вказаних на цЁй картЁ, є Шамбала, з позначкою, що тут зародилася релЁгЁя Бон. Таким чином, давнЁсть цЁєї географЁчної карти пЁдтверджує давнЁй переказ, пов'язаний Ёз Шамбалою. Близько пЁвстолЁття тому нЁмецький фЁлолог А. X. Франке не сумнЁвався, коли вказував саме цей район у своїх публЁкацЁях. ВЁн навЁть писав, що реальнЁсть Шамбали настЁльки жива в його провЁдникЁв, що пЁд час мандрЁв по АзЁї вони ЁнодЁ вЁдмовлялись Ёти маршрутом, намЁченим його експедицЁєю. А йшли Ёншим, щоб не порушити священних кордонЁв забороненої територЁї. ПодЁбнЁ випадки понад сто рокЁв тому описував Ё росЁйський мандрЁвник М. М. Пржевальський. Ось як вЁн пише щодо Шамбали: "Інша дуже й дуже цЁкава легенда стосується ШамбалЁнга -- острова в далекому пЁвнЁчному морЁ. Там багато золота, а пшениця неймовЁрної висоти. В тЁй країнЁ не знають злиднЁв; справдЁ, молоко й мед течуть у ШамбалЁнгу". РЁдкЁснЁ тЁбетськЁ прапори, як Ё зображений у цЁй книзЁ, вЁдтворюють мЁсто Шамбалу. На них воно в центрЁ оази, оточеної кЁльцями гЁр зЁ снЁговими вершинами. Води рЁки чи озера омивають священну землю. Цим пояснюється одна з назв царства богЁв -- ОстрЁв Шамбала. ВнаслЁдок систематичних дослЁджень ЁталЁйський тЁбетолог Джузеппе ТуччЁ розмЁщує країну Шамбалу в басейнЁ рЁки Тарим, що бере початок у гЁрському масивЁ Алтин Таг (Д. ТуччЁ. ТЁбетськЁ кольоровЁ сувої. --Т. 1.-- Рим, 1949). Вивчаючи тЁбетськЁ манускрипти, професор ТуччЁ виявив, що з незапам'ятних часЁв династЁя мудрих правителЁв небесного походження правила царством Шамбала, Ё саме вЁд них започаткувалася калачакра -- мЁстична наука езотеричного буддизму. "Ганжур" (книга VII) мовить про цю країну Шамбалу на ПЁвночЁ. І справдЁ, одна з книг "Ганжура" мЁстить навЁть текст, що вважається копЁєю рукопису, отриманого безпосередньо з Шамбали. Санскритська назва цього тексту неймовЁрно довга: "Бгагаван-вайдхара-панЁ-губ'я-бгЁдешатантрараджа". "Данжур" (Калапар-югпа) окреслює межЁ шляху, що веде в Шамбалу, тодЁ як "БлакитнЁ Аннали" згадують про "духовний палац ПЁвнЁчної Шамбали". ЗЁбранЁ докупи, як частини мозаїки, цЁ сторЁнки дають опис обителЁ, що вважалася просто мЁфом. Але не забуваймо про Трою, вЁдкриту ШлЁманом! І Шамбала може виявитися другою Троєю. СлЁд зазначити, що доктрина Шамбали тЁсно пов'язана з монастирем ТашЁ Лхунпо, заснованим 1447 року неподалЁк вЁд ШЁгадзе. До захоплення маоїстами ТЁбету цей ламаїстський монастир мЁстив храми, учбовЁ класи й примЁщення для чотирьох тисяч ченцЁв, що свЁдчить про його значнЁ розмЁри. 1923 року шостий Панчен, або ТашЁ Лама (Панчен -- скорочення вЁд ПандЁт Чен-по, "Великий вчений"), глава тЁбетського езотеричного буддизму, що доти перебував у величнЁй монастирськЁй цитаделЁ ТатЁ Лхунпо, мусив з полЁтичних мотивЁв емЁгрувати в Китай. Його мали за єдиного верховного ламу в ТЁбетЁ, що мав право "давати перепустку" до Шамбали найдостойнЁшим ламам. Цей Панчен-лама був видатною особою; це про нього сер Чарлз Белл, експерт з тЁбетських питань, якось висловився: "Добре, що. в ТЁбетЁ є така людина". Його обЁзнанЁсть в окультних науках була загальновЁдомою, а про його чудеса ходили легенди. СкажЁмо, коли 1915 року вЁн заклав храм для велетенської статуї Майтрейї, грядущого Будди, у всЁй долинЁ Цзангпо зЁбрали небувалий врожай. І навпаки, коли 1923 року Панчен-лама полишив ТЁбет, страхЁтливЁ снЁгопади обрушилися на країну, вигублюючи народ. Коли Панчен-лама вЁдвЁдував ІндЁю, в нього поцЁкавились, чи правда, нЁбито в тЁбетських лам винятковЁ психЁчнЁ можливостЁ. Його святЁйшество лише мовчки посмЁхнувся на це, а тодЁ зненацька мов розтанув. УсЁ спроби знайти його виявилися марними. Лише одного гостя, що прийшов пЁзнЁше, вразило незвичайне видовище: Панчен-лама сидЁв у садку пЁд деревом, тим часом як ЁндЁйськЁ господарЁ ходили довкола нього й не бачили. У своїй книзЁ "Тварини, люди й боги" доктор ФердЁнанд Оссендовський посилається на монгольського Тушегун-ламу, який розповЁв йому про чудеса, що їх творив Панчен-лама, коли лампи й свЁчки в храмах самЁ по собЁ запалювались, а зображення на танках (релЁгЁйних стягах) промовляли й вЁщували. ПЁсля прибуття Панчен-лами в Китай у багатьох мЁстах були органЁзованЁ вражаючЁ процесЁї. ПЁдлЁтком я бачив його святЁйшество на однЁй з урочистостей Ё досЁ пам'ятаю монотонний спЁв ченцЁв Ё дзеленчання дзвЁночкЁв на тлЁ автомобЁлЁв, рикш та велосипедЁв. Моє тривале життя на Далекому СходЁ неабияк допомогло менЁ збагнути дух Сходу. А без цього досвЁду я Ё не брався б за цю книгу. Професор Микола РерЁх, якого я вважав своїм учителем, вЁдколи зустрЁв його в Шанхаї 1935 року, пише в "СерцЁ АзЁї": "Якщо ви хочете збагнути АзЁю Ё щоб вас у нЁй прийняли як бажаного гостя -- вимовте господарям найсвященнЁше слово: Шамбала!" Олександра ДевЁд-НЁл, що прожила багато рокЁв у ТЁбетЁ, й собЁ згадує Шамбалу у книзЁ "Надлюдське життя Гесера з ЛЁнга". Торкаючися теми, що перебуває на межЁ ЁсторЁї та легенди, вЁдчутного на дотик Ё невЁдчутного, Ёстотно уточнити джерела, на якЁ я посилаюсь. Як зазначилося в передмову це дослЁдження переважно грунтується на буддистських книгах махаяни. Проте дослЁдження не обмежується тЁбетським буддизмом, виявляючи паралельнЁ традицЁї не лише в азЁатських, таких як ІндЁя та Китай, а й у європейських країнах. На книгах Ё картинах Миколи РерЁха я перевЁряв правильнЁсть своїх висновкЁв. ПрацЁ його сина ЮрЁя РерЁха, сходознавця, що скЁнчив Гарвард Ё Сорбонну, допомогли менЁ з'ясувати чимало сумнЁвних питань. Твори й листи Олени РерЁх, ученицЁ гЁмалайських учителЁв, також неабияк прислужилися менЁ. Родина РерЁхЁв жила в гЁмалайськЁй долинЁ Кулу, бЁля кордону ЗахЁдного ТЁбету. І я певний час мешкав у цЁй долинЁ. Саме тут, де колись було створено "Махабгарату", РерЁхи служили посередниками Мудрецю Сходу, вЁдомому як махатма Мор'я, якого за сотню рокЁв до того вперше згадувала О. П. Блаватська. Цей ГЁмалайський Учитель створив серЁю книг з "АгнЁйоги", Йоги вогню. Одна з книг має поетичну кЁнцЁвку, яка розкриває, де перебуває цей провЁсник Давньої МудростЁ: "Дано в долинЁ Брахмапутри, яка бере свЁй початок з Озера Великих НагЁв". Санскритський текст цих книг не становив жодних труднощЁв для фЁлолога ЮрЁя РерЁха. Так званЁ "Листи Махатм" до А. П. СЁннетта, писанЁ наприкЁнцЁ минулого столЁття, є ще одним першоджерелом, що прямо виходить Ёз замкнутого кола МудрецЁв Сходу. Образ загадкового царства Шамбали дещо прояснюють послання махатм В одному з листЁ СЁннетту 1881 року, великий махатма Мор'я так описує таємний край: "У певнЁй мЁсцевостЁ, про яку не кажуть абикому, є ущелина з легким мЁстком через неї, сплетеним Ёз рослинних волокон. Внизу вирує бурхливий потЁк. НайсмЁливЁшЁ вашЁ альпЁнЁсти навряд чи наважаться перейти по тому мЁстку -- вЁн видається ветхим Ё немЁцним, як павутина. Проте насправдЁ це не так, Ё той, хто наважиться, потрапить у долину небаченої краси, в одне з наших мЁсць, до кЁлькох Ёз нас, про кого нЁчого не вЁдають європейськЁ географи. На вЁдстанЁ кидка каменю вЁд старого ламаїстського монастиря стоїть стародавня башта, надра якої породили не одне поколЁння бодЁсатв". У "ДорозЁ до Шамбали", рЁдкЁснЁй тЁбетськЁй книзЁ XVIII столЁття, третЁй Панчен-лама пише, що царство Шамбала розташоване в гЁрському районЁ, захищеному з усЁх бокЁв могутнЁми заснЁженими масивами. Цього Панчен-ламу глибоко поважав Джордж Богль Ёз Ост-Ёндської компанЁї; вЁн був першим британцем, що проник у ТЁбет. Книга, перекладена на нЁмецьку професором А. Грюнведелем, мЁстить довгий перелЁк географЁчних мЁсць Ё назв ламаїстських монастирЁв, умисне так переплутаних, що лише вкрай ерудованЁ тЁбетськЁ вченЁ, добрЁ знавцЁ давнЁх Ё сучасних назв мЁсцевостей, здатнЁ розв'язати цю шараду й означити на своїх картах шлях до Шамбали. Але закон залишається той самий: "Небажаний не дЁйде!" Лише той, хто чув клич "КалагЁяЁ", посланий "вЁтром" чи телепатично Великими Учителями, може сподЁватися, що успЁшно досягне Долини НаймудрЁших на землЁ. Микола РерЁх розповЁдає про одного сибЁрського ламу, що мусив повзти вузькою пЁдземною галереєю, аби втрапити в священну мЁсцину. ВЁн пише також про тЁбетськЁ надгробки, що вказували межЁ забороненої землЁ. "Ламо! У ТурфанЁ й ТуркестанЁ нам показували печери з довгими недослЁдженими переходами. Чи можна дЁйти до ашрамЁв (святилищ) Шамбали цими дорогами?" -- спитав РерЁх пЁд час своєї експедицЁї. Лами пояснили йому, що святЁ люди не бажають, аби їх турбували дослЁдники чи просто ґаволови, тому їхня територЁя всЁляко захищена. На перешкодЁ навЁть стає стЁна отруйних газЁв, що струменить Ёз трЁщин у землЁ. ВЁдомо, що тварини й люди, наблизившись до певних мЁсць, починають труситися, мовби їх б'ють невидимЁ променЁ. МешканцЁ цих комун Ё самЁ пЁдтверджують, що нЁхто не пройде до них без дозволу: "Ви вже чули вЁд мандрЁвникЁв, вартих довЁри, як ЁнодЁ провЁдники вЁдмовляються вести їх у певному напрямку. Вони волЁють краще вмерти, анЁж. провести вас далЁ. Це справдЁ так. ПровЁдники перебувають пЁд нашим психологЁчним впливом. Та коли все ж якийсь необачний мандрЁвник ступить на цей заборонений шлях, то тодЁ перед ним загримлять обвали. Подолати й цю перешкоду йому не вдасться, бо град камЁння остаточно зупинить його. Небажаний не досягне своєї мети". Цей захисний кордон став можливим завдяки гЁгантським гЁрським пасмам, льодовикам Ё безмежним пустелям АзЁї. Проте, Махатми запевняли СЁннетта, що "тЁ, кого вони хочуть бачити, знайдуть нас на самому пограниччЁ". ВеличезнЁ вЁдстанЁ роздЁляють цЁ общини втаємничених: вони тягнуться вЁд хребта Каракорум до Калгана поблизу ПекЁна Ё вЁд озера Манасаровар у ТЁбетЁ до озера Лобнор у пустелЁ ГобЁ. Саме На цЁй територЁї трапляються дивнЁ випадки, якЁ свЁдчать при присутнЁсть вищих Ёстот. ОстаннЁ чверть столЁття Китай систематично дослЁджувався. Колись безлюдна провЁнцЁя ЦЁнхай тепер усЁяна тисячами нафтових вишок. На озерЁ Лобнор провадилися китайськЁ атомнЁ випробування. ОбидвЁ цЁ мЁсцевостЁ входять у територЁю Шамбали. Проте найпершЁ вченЁ свЁту зумЁли захиститися вЁд цих небезпек, вЁдступивши в свої гЁрськЁ катакомби. ДослЁдники АзЁї, як-от Микола РерЁх, писали про невЁдомЁ долини, загубленЁ серед велетенських заснЁжених гЁр ТЁбетського плато. Його експедицЁя бачила гарячЁ джерела, що живили буйну рослиннЁсть у цих невЁдомих долинах, довкола яких тяглися лише скелЁ й лЁд. Атож, нелегко знайти в цЁй розлогЁй гЁрськЁй країнЁ Обитель Братства. Один прочанин може вирушити в пустелю ГобЁ до комуни Вартових ЛюдяностЁ, тодЁ як Ёнший з тЁєю ж метою видиратиметься на величнЁ ГЁмалаї. Вони зречуться всього, аби отримати собЁ свЁт. Хоч Ё бЁдно вдягненЁ, вони багатшЁ й благороднЁшЁ за ЁндЁйських радж. Серце такого подвижника палає спЁвчуттям до людства. Його розум осяває невидиме свЁтло, що лине з космЁчних глибин. Холодний розум, гаряче серце, полум'яна воля -- ось пропуск до Шамбали, до володЁнь ГуаньЁнь, богинЁ всезагального милосердя. З незапам'ятних часЁв азЁатськЁ народи вЁрили, що заборонена територЁя ретельно охороняється. Багато десятилЁть тому ЁндЁйська газета "Стейтсмен" вмЁстила кореспонденцЁю про випадок з одним британським майором, що помЁтив високу, легко вдягнену людину з довгим волоссям. Спираючись на великий лук, вЁн озирав долину. ПомЁтивши майора, незнайомець зЁстрибнув Ёз вертикальної стЁни Ё зник. "СахЁб бачив одного Ёз снЁгових людей, що стережуть Священну землю",-- спокЁйно пояснили мЁсцевЁ жителЁ. На однЁй Ёз своїх картин Микола РерЁх зобразив "снЁгову дЁвчину" на тлЁ снЁгу та скель: вона також тримає лук. Попри снЁг Ё лЁд навкруги, вона майже гола, немов якась тепла аура захищає її вЁд холоду. Тут доречно зважити, що цЁ осередки вищої культури мусять мати Ё свою технологЁю. Бо логЁчно припустити, що тЁ, хто бЁльшу частину свого життя присвятив науцЁ, рано чи пЁзно мусять винайти всЁлякЁ технЁчнЁ засоби. Є чимало пЁдстав гадати, що Братство використовує широку мережу галерей, печер Ё катакомб. Ось думка про це Миколи РерЁха: "На гЁмалайських схилах є безлЁч печер, Ё, кажуть, що вЁд цих печер розгалуженЁ пЁдземнЁ ходи ведуть глибоко пЁд Канченджангу. Дехто бачив навЁть кам'янЁ дверЁ, якЁ нЁколи не вЁдкривалися, бо ще не настав час. ЦЁ пЁдземнЁ ходи ведуть у чарЁвну долину". Як видно зЁ слЁв великого дослЁдника АзЁї, "чарЁвна долина" -- то Долина Безсмертних, або Шамбала. Доктор Оссендовський повЁдомляє цЁкавЁ випадки пЁд час його важкої подорожЁ по ЦентральнЁй АзЁї. Монгольський лама розповЁв йому не лише про цЁлу мережу тунелЁв, а й про дивовижнЁ машини, що рухаються в них. Лише опанувавши високу технологЁю з могутнЁм джерелом енергЁї, можна спорудити мережу тунелЁв, що, за деякими даними, тягнуться на сотнЁ кЁлометрЁв. Що ж до апаратЁв, якЁ рухаються пЁд землею з великою швидкЁстю, то можна припустити Ёснування технологЁї надзвичайно високого рЁвня. У статтЁ, написанЁй 1935 року в ЦентральнЁй АзЁї, РерЁх мовить про численнЁ зустрЁчЁ з мЁсцевими жителями, якЁ й розповЁли йому про Вартових: "Коли вони з'являються серед пустелЁ, то кожен вЁдразу думає: а звЁдки ж вони прийшли у цей вЁддалений безводний район Ё як вони це зробили? Але дивнЁ, довгЁ печери без кЁнця знайдено". Без таких тунелЁв поява Вартових у серцЁ ГобЁ справдЁ була б загадкою. Що ж до апаратЁв, якЁ мчать в пЁдземних галереях пЁд пустелями й горами, то це схоже на наукову фантастику. Це тим дивнЁше, що традицЁя вЁдносить такЁ розповЁдЁ до часЁв, коли ще ЗахЁд взагалЁ не знав нЁяких машин; видаються неймовЁрними й повЁдомлення про повЁтрянЁ кораблЁ, баченЁ ЁнодЁ в районЁ Шамбали. Коли експедицЁя РерЁха пЁдЁйшла до Каракорумських гЁр у 1926 роцЁ, учасники побачили якось у чистому ранковому небЁ диск, що сяяв над цим засушливим районом. Його полЁт спостерЁгали за допомогою трьох сильних бЁноклЁв. Зненацька апарат змЁнив курс з пЁвдня на пЁвденний захЁд Ё зник за снЁговими вершинами хребта Гумбольдта. Жоден лЁтак, жодна повЁтряна куля не могли 1926 року лЁтати над цЁєю Ёзольованою частиною ЗахЁдного Китаю. Лише лЁтальнЁ машини невЁдомого типу могли виконати тЁ повЁтрянЁ маневри, що їх описує РерЁх. Побачивши в небЁ той диск, лами, учасники експедицЁї, вигукнули: "Це знак Шамбали!" 1933 року англЁйський альпЁнЁст Френк СмЁт бачив подЁбне на горЁ Еверест: два темних об'єкти летЁли в небЁ на висотЁ 9000 м. Один Ёз них мав короткЁ крила, Ёнший -- щось схоже на дзьоб. ЦЁ два повЁтряних чи космЁчних кораблЁ оточувало пульсуюче сяйво. АльпЁнЁст був украй здивований побаченим, особливо коли ототожнив пЁки й льодовики довкола -- вЁн упевнився, що це не галюцинацЁя. Чи були лЁтаючЁ об'єкти, якЁ бачили РерЁх Ё СмЁт, повЁтряними чи космЁчними кораблями з Шамбали? ПринаймнЁ таке пояснення я свого часу дав у Шанхаї 1935 року, Ё сьогоднЁ воно слушне за браком Ёншого, бЁльш задовЁльного. ПодЁбний диск, що крутився Ё був схожий на той, що його спостерЁгав Микола РерЁх, бачили бЁля ШЁллонга в АссамЁ 1967 року. ЛетЁв вЁн на висотЁ лише двохсот метрЁв над землею, а тодЁ зненацька пЁрнув у рЁчку, викликавши великий водоворот, супроводжуваний страшенним гуркотом. ПотЁм вЁн пЁднявся й зигзагом полетЁв над джунглями, швидко розтаючи в повЁтрЁ ("За рубежом", Москва, 29.12.1967 р.). Легенда про Долину Безсмертних Ё ОстрЁв Шамбалу набуває життєвостЁ пЁсля описЁв їх географЁчних характеристик Ё навЁть ознак високої технологЁї. Та все ж вирЁшального значення набувають розповЁдЁ тих, хто побував у цьому казковому МЁстЁ Знання. Наприклад, Микола РерЁх у "СерцЁ АзЁї" згадує подорож, що її здЁйснив китайський вЁйськовий лЁкар Ё непальський йог у Долину Шамбали: "Не так давно в "Шанхай тайме", а тодЁ й у багатьох Ёнших газетах з'явилася велика стаття за пЁдписом доктора Лао ЦзЁня, який розповЁв про свою подорож у Долину Шамбали. Жвавою мовою доктор повЁдує багато цЁкавих подробиць про свої важкЁ мандри з непальським йогом через монгольськЁ пустелЁ й суворЁ нагЁр'я до Долини, де вони виявили обитель численних йогЁв, що осягали Вищу МудрЁсть. Його опис лабораторЁй, храмЁв, а також знаменитої башти надзвичайно збЁгається з описами цього незвичайного мЁсця в Ёнших джерелах. Автор розповЁдає про безлЁч наукових чудес Ё складнЁ дослЁди на психЁчному рЁвнЁ й телепатЁю на надзвичайно великЁ вЁдстанЁ". КонцепцЁю про замкнуту общину ЁдеалЁстЁв в АзЁї використав Джеймс ХЁлтон у своєму бестселерЁ "Втрачений горизонт", за яким було створено й кЁносценарЁй. СлЁд вЁддати належне авторовЁ, що вЁн зумЁв надати цЁй колони фЁлантропЁв вЁдчутної реальностЁ, хоча Ё його ШангрЁ-Ла мало схожа на Шамбалу, бо вЁн не заглибився у стародавнЁ перекази АзЁї. СучаснЁшЁ джерела, як-от книги Оссендовського Ё РерЁха, мЁстять вражаючЁ подробицЁ щодо особливостей цЁєї вЁдособленої общини. Оссендовський наводить розмову з освЁченим монгольським ламою, за яким багато хто побував у забороненому царствЁ Агхарта1. Але нЁхто з них не обмовився, що ж вЁн там побачив, бо обоє були пов'язанЁ обЁтницею мовчання. Польський дослЁдник розповЁдає про одного мисливця, який проник у закурену печеру, а звЁдти потрапив до пЁдземних примЁщень. ПЁсля повернення вЁн почав розповЁдати, що вЁн там бачив, але лами негайно вЁдтяли йому язика, щоб вЁн не розголосив таємницю таємниць. Цей мисливець, безумовно, зберЁг незабутнЁ враження про свої вЁдвЁдини, бо на старЁсть повернувся до цЁєї печери, зник у нЁй Ё бЁльше його нЁхто не бачив. У МонголЁї втаємниченЁ лами запевняли ФердЁнанда Оссендовського, що в АтлантицЁ й Тихому океанЁ геологЁчнЁ катаклЁзми знищили цЁлЁ континенти. Його неабияк вразила звЁстка, що частина мешканцЁв тих невЁдомих цивЁлЁзацЁй врятувалася у заздалегЁдь споруджених пЁдземних сховищах великої мЁсткостЁ Ё з яскравим штучним освЁтленням. ЦЁлком можливо, що в кельтськЁй легендЁ про "божеств у порожнистих горах" вЁдбилася народна пам'ять про народ, що врятувався вЁд катастрофи в АтлантицЁ. "У пЁдземних печерах особливе свЁтло дозволяє вирощувати злаки й овочЁ, забезпечує людям довге життя без недуг",-- пише Ф. Оссендовський пЁсля виснажливої подорожЁ до Центральної АзЁї, де вЁн зустрЁчав багатьох вчених лам. Вони твердили, що управителЁ цих пЁдземних колонЁй, як Ё Сини Сонця в ЄгиптЁ чи ПЁвденнЁй АмерицЁ, зберЁгають вЁрнЁсть Учителям Шамбали. ВЁра в Ёснування нагЁв, рЁзновиду змЁй, якЁ живуть у казкових печерах, освЁтлених коштовним камЁнням, надзвичайно стЁйка у народЁв ІндЁї. Вони мають людськЁ обличчя неймовЁрної краси, здатнЁ лЁтати в небЁ, коли з'являються з Патали, нижнього свЁту, Ё славляться винятковою муАрЁстю. Наги й нагЁнЁ одружуються з людьми, переважно з великими царями, царицями й мудрецями, проте, як вважають, не схильнЁ спЁлкуватися з людьми низької духовностЁ. Столиця Країни НагЁв -- БхогаватЁ, де рубЁни, смарагди, дЁаманти сяють повсюди й освЁтлюють катакомби. Вважається, що царевич Арджуна, учень КрЁшни, вЁдвЁдав Паталу. БуддЁйська "ПраджняпарамЁта-сутра" ("Думки Гаутами Будди") зберЁгалася у ПалацЁ ЗмЁй доти, доки великий пандЁт Нагарджуна, засновник махаяни (помер бл. 194 р. н.е.), не спустився в Царство НагЁв, щоб узяти й опублЁкувати буддЁйськЁ тексти. Багато ЁндЁйцЁв та тЁбетцЁв мали нагоду побувати у велетенських печерах нагЁв, з'єднаних галереями Ё схожих на мурашник; вони тягнуться на сотнЁ кЁлометрЁв пЁд гЁрськими кряжами. Озеро Манасаровар у захЁднЁй частинЁ долини Цангпо вЁдоме ще як Озеро Великих НагЁв. Це найвище прЁсноводне озеро в свЁтЁ, розташоване на висотЁ приблизно 4700 м над рЁвнем моря. ЖителЁ цих пустельних мЁсць розповЁдають про великЁ лотоси на поверхнЁ цього вкрай холодного озера Ё про раптову появу на цих квЁтах постатей, що сидять, обрамленЁ сяйвом. Марево? Можливо, проте тЁбетцЁ схильнЁ вважати, що то святЁ з Країни НагЁв. ВЁра в таємне Царство МудрецЁв Ёснує в АзЁї споконвЁку. Причому є докази, за яких цЁ химернЁ легенди стають реальним фактом. АзЁатськЁ общини втаємничених, куди входили Ё європейцЁ, не були численними, й ЁнодЁ вони використовували свої старЁ катакомби з кондицЁйованим повЁтрям, зведенЁ ще в часи до катаклЁзму. Братство Шамбали очолює невеличка ЁєрархЁя вищих Ёстот, яких часто порЁвнюють з махатмами, що на санскритЁ означає "ВеликЁ ДушЁ". ЦЁ надлюдськЁ Ёстоти володЁють надприродною силою; вони завершили свою еволюцЁю на цЁй планетЁ, але лишилися з людством, щоб сприяти його духовному поступу. БуддЁйська фЁлософЁя чЁтко визначає цЁ великЁ душЁ, яких вона називає архатами по-санскритськи або лохань по-китайськи. Архат -- це людина, що впродовж своєї довгої планетарної еволюцЁї звЁльнилася вЁд усЁх земних пристрастей Ё вЁд усЁх боргЁв карми. Ця еволюцЁя має чотири фази: "ШротапатЁ" -- "Той, хто входить в ПотЁк"; "ШакрдгамЁн" -- "Той, хто народжується один раз"; "АнагамЁн" -- "Той, хто не повертається" Ё "Архат" -- "Осяяний" (жЁноча Ёпостась--Тара). ЗгЁдно з буддЁйськими текстами, двЁ заповЁдЁ архата -- це пошуки бодги (або осяяння) Ё вдосконалення людини. Коли архат входить у потЁк, що веде до нЁрвани -- океану космЁчної свЁдомостЁ,-- вЁн отримує трансцендентальнЁ здЁбностЁ, завдяки яким може зробити своє тЁло легшим або важчим, меншим або бЁльшим. ВЁн стає володарем матерЁї, часу й простору Ё може з'являтися будь-коли в будь-якому мЁсцЁ. Архат знає про всЁ явища Ё зберЁгає згадки про всЁ попереднЁ життя. ВЁн завершив земний цикл розвитку й не вЁдроджується бЁльше на ЗемлЁ. Архат, що вирЁшив залишитися на ЗемлЁ, посвячує себе на благо людства, автоматично стаючи бодЁсатвою, спасителем, який, будучи видимим чи невидимим, допомагає людству в його духовному сходженнЁ. Силою крЁяшактЁ (волЁ) бодЁсатва здатен створити собЁ видиму оболонку з елементарної атомарної речовини, яка може здаватися щЁльною Ё реальною, але може залишатись невидимою Ё приєднатися до "народу Вогненного Туману". Цих надЁстот насправдЁ бачили, навЁть європейцЁ. Сер Х'ю Райс РенкЁн, шотландський баронет, що навчався в Харроу Ё служив офЁцером КоролЁвських драгунЁв, став буддистом Ё багато рокЁв сповЁдував махаяну. Ось що вЁн казав 1959 року: "Ми знаємо, що п'ять бодЁсатв (досконалих людей) контролюють долю свЁту. Раз на рЁк вони зустрЁчаються в гЁмалайськЁй печерЁ, щоб прийняти рЁшення. Один Ёз них постЁйно живе у Високих ГЁмалаях, другий -- у шотландських горах Кайрнгормс. Ми з дружиною виразно бачили цього бодЁсатву близько десяти рокЁв тому, коли перетинали перевал ЛарЁг Гру". ДеякЁ з архатЁв перевтЁлюються в людину для того, щоб мати тЁснЁ взаємини з земною люднЁстю, але ця група надто нечисленна. ЇхнЁ тЁла Ёснують майже безмежно, бо Колесо перероджень для них зупинилось. Братство комун Шамбали складають сотнЁ посвячених -- вЁд "того, що входить у ПотЁк" Ё до архата. їх можна вважати за постЁйних мешканцЁв, тодЁ як незначна кЁлькЁсть помЁчникЁв Ёз зовнЁшнього свЁту приходять отримати вказЁвки, плани фЁлантропЁчної дЁяльностЁ чи повчитися в архаїчних музеях; вони, отже, тимчасовЁ гостЁ. Причина буддЁйської термЁнологЁї, що вживається щодо Шамбали, вкрай проста: географЁчна близькЁсть ТЁбету до общини магЁв Ё давнЁ зв'язки святих лам Ёз цим центром. ЗовнЁшнЁ спЁвробЁтники Шамбали, учнЁ схЁдних Ё захЁдних шкЁл БЁлих мЁстерЁй, що теж здатнЁ поєднувати свою свЁдомЁсть зЁ свЁдомЁстю Великих КосмЁчних УчителЁв, порЁвняно нечисленнЁ, хоч Ё можуть обчислюватися тисячами. ФЁлологи й сходознавцЁ спроможнЁ зЁбрати цЁннЁ данЁ про фольклор Шамбали. У своєму дослЁдженнЁ, виданому Йєльським унЁверситетом, "Стежки в глибинну АзЁю" ЮрЁй РерЁх оцЁнює достовЁрнЁсть переказЁв про Шамбалу: "Шамбала розглядається не лише як буддЁйський центр окультних знань. Це -- провЁдна засада кальпи, майбутньої космЁчної ери. Вважається, що вченЁ ченцЁ й медитуючЁ лами перебувають у постЁйному зв'язку з цим мЁстичним братством, що керує долею буддЁйського свЁту. ЗахЁдний споглядач схильний применшувати значення цього означення чи вЁдносити розлогу лЁтературу про Шамбалу, Ё ще розлогЁшу усну фольклорну чи мЁфологЁчну традицЁю, але кожен, хто вивчав лЁтературний Ё народний буддизм, зна, яку велику силу має воно у численних буддистЁв гЁрської Ази". В ЁншЁй науковЁй працЁ, опублЁкованЁй у Радянському СоюзЁ пЁд егЁдою АкадемЁї наук, ЮрЁй РерЁх згадує текст "Ганжура", рукопис якого, вважається, походить Ёз самої Шамбали Ё в якому сказано, що упродовж вЁкЁв тЁбетськЁ святЁ прагнули до духовного єднання з Главою Шамбали. ЦЁ пандЁти склали тексти, в яких вони стверджують, що кЁлька видатних лам "вЁдправлялись у Шамбалу в пошуках знань бодЁсатв", попри винятково важкий шлях. Аби зрозумЁти глибину почуттЁв лам щодо Шамбали, слЁд вдатися до Ёншого авторитетного джерела: книги "ТЁбет" Тхубтен ДжЁгме Норбу, старшого брата нинЁшнього Далай-лами. Ця цЁкава праця, видана К. Торнбуллем, базується на давнЁх тЁбетських рукописах про країну Шамбалу, розташовану серед заснЁжених гЁр десь пЁвнЁчнЁше Лхаси. Ця давня традицЁя поширилася аж до МонголЁї. У своїй "НовЁтнЁй ЁсторЁї МонголЁї" К. Р. Бавден мовить про народну вЁру в Ёснування Шамбали, яку вЁн виявив у цЁй країнЁ. Обитель МудрецЁв стає ще менш легендарною, коли знайомишся Ёз свЁдченнями про її реальне Ёснування, якЁ наводять тамтешнЁ знавцЁ. Махатма Мор'я змальовує життя однЁєї такої общини: "Наш друг, хЁмЁк В., бажає займатися новим дослЁдженням променЁв -- нЁхто йому не заважає. Наш друг К. прагне вдосконалити радЁо за рахунок нових хвиль -- нЁхто йому не перешкоджає. Наша сестра П. займається соцЁальною проблемою сусЁдньої країни -- вона не осуджується. Наша сестра У. цЁкавиться сЁльським господарством Ё пропонує чимало пристосувань -- нЁхто їй не чинить перепон. У сестри О. лежить душа до лЁкарських рослин Ё освЁтнЁх проблем -- будь ласка. Брат X. винайшов цЁкавий станок, а також працює над реорганЁзацЁєю общин. Брат М. займається Ёсторичними дослЁдженнями. А наш швець пише чудовЁ фЁлософськЁ статтЁ". Ця єднЁсть у розмаїттЁ -- рЁвновага мЁж ЁндивЁдуальною волею Ё колективЁзмом -- складає утопЁю, вЁдтворити яку ми можемо хЁба в мрЁях. В ЁншЁй книзЁ махатма визначає мету своєї общини Ё називає її "МЁстом науки". "Можна тЁльки уявити, якЁ вЁдкриття чекають при спЁльнЁй координацЁї усЁх галузей науки!",-- каже вЁн. Так що розповЁдЁ про швидкЁснЁ транспортнЁ засоби й лЁтаючЁ апарати в ШамбалЁ цЁлком можуть бути правдою. Махатма Мор'я з ледь вЁдчутною ЁронЁєю, властивою йому, пише: "Географ може бути спокЁйним -- ми займаємо на землЁ цЁлком певне мЁсце. Змовники можуть не хвилюватись: у рЁзних частинах свЁту ми маємо достатньо спЁвучасникЁв". З того ж джерела дЁзнаємося про Ёншу важливу деталь: "У нашЁй общинЁ можна зустрЁти багато нацЁональностей Ё рЁзноманЁтнЁ професЁї". Мудрець дає зрозумЁти, що в їхнЁх сховищах є надзвичайно давнЁ споруди й бЁблЁотеки. Вони розташованЁ пЁд землею в недоступних людям печерах, щоб уберегти художнЁ скарби не лише вЁд грабЁжникЁв, а й вЁд геологЁчних зрушень. Не зайве нагадати, що ЗахЁд почав споруджувати великЁ бЁблЁотеки всього три столЁття тому. НаскЁльки ж повинен випереджати нас цей крихЁтний центр цивЁлЁзацЁї зЁ своїми тисячолЁтнЁми бЁблЁотеками! Якщо спадщина затонулої Атлантиди зберЁгалась у колонЁях пЁд орудою Шамбали, то навряд чи можна сумнЁватись у тому, що безперервний поступ тривав в цих закритих общинах, захищених велетенськими гЁрськими пасмами Ази й Америки. Тож закид махатми Кут ХумЁв листЁ до СЁннетта, мовляв, "ви -- варвари зЁ всЁєю вашою пихатою цивЁлЁзацЁєю" може бути цЁлком слушним. Ми маємо перед собою цЁкаве поле дослЁджень. Воно стосується Ёдеологи цЁєї загадкової спЁльноти, яка може прояснити її мотиви й цЁлЁ -- "Кожен дЁамант, кожен кристал, кожна росяна Ё кожна зЁрка, як Ё кожна людина чи тварина, має свою ЁндивЁдуальну душу",-- пише Махатма Кут ХумЁ в Ёншому лист. Це твердження дуже близьке до дЁалектичної фЁлософЁї, яка має матерЁю за основу життя Ё свЁдомостЁ. Допускаючи Ёснування в безконечному космосЁ безлЁчЁ вищих зоряних Ё планетарних надЁстот, шанований махатма ще в одному листЁ рЁшуче заперечує Ёснування антропоморфного бога. Не слЁд забувати, що мЁльйони буддистЁв й собЁ не визнають Творця чи персональне божество, а в ЁндуїзмЁ парабрахман є безмежним Абсолютом. "Ми знаємо, що матерЁя вЁчна,-- каже МудрЁсть Сходу,-- бо матерЁя -- це сама природа". ДеякЁ з цих постулатЁв спЁвпадають з дЁалектичним матерЁалЁзмом, але розходяться з ним у питаннЁ про незнищеннЁсть свЁдомостЁ. МудрецЁ стверджують, що головна мета Братства -- звЁльнити людство вЁд кошмару забобонЁв, прищепити любов до доброчесностЁ заради доброчесностЁ, а не заради винагороди. "Листи Махатм" наголошують, що вони не атеїсти чи агностики, а пантеїсти в найширшому розумЁннЁ слова. СлЁд зазначити, що й нинЁ чимало вчених Ё мислителЁв доходять подЁбних висновкЁв перед лицем безконечного ВсесвЁту. ЕтичнЁ Ёдеали Втаємничених пЁдсумовує один Ёз їхнЁх адептЁв: "ТермЁн "ВсесвЁтнє Братство" -- не пуста фраза,-- це єдина надЁйна засада свЁтової моральностЁ". Забобони, егоїзм Ё жорстокЁсть -- страхЁтливЁ монстри, що тягнуть людство у безодню духовного забуття. ВсЁ вони породженЁ незнанням єдностЁ життя. Коли це стане загальновизнаним, людина перестане бути руйнЁвником. МудрецЁ ГЁмалаїв вЁдкриють тодЁ свою концепцЁю найвищої людяностЁ, "коли всЁ стануть спЁвтрударями природи". Людина зараз чинить жахливий злочин, оскверняючи Ё руйнуючи планету Земля. Коли ж вона нарештЁ стане другом Природи? КонцепцЁя космЁчної еволюцЁї -- основа Таємної Доктрини. Не дивно, що Ёдея переродження -- лише частина фЁлософЁї СтражЁв Людства. Вивчення цЁєї Ёдеї було включено в давнЁ мЁстерЁї. Цей принцип сприйняли видатнЁ фЁлософи -- ПЁфагор, Емпедокл, Платон Ё ПлотЁн. ПершЁ двоє навЁть запевняли, що пам'ятали свої попереднЁ життя. Як Ё АполлонЁй ТЁанський. ПершЁ ВЁтцЁ церкви, як-от ОрЁген чи Климент АлександрЁйський, зробили в це Ё свЁй внесок. У нас час найпЁднесенЁше сформулював цю концепцЁю переродження БенджамЁн ФранклЁн. ВЁн склав таку епЁтафЁю для свого надгробка в ФЁладельфЁї: "Тут спочиває пожива для червЁв -- тЁло Б. ФранклЁна, друкаря, наче обкладинка ветхої книги з вирваними сторЁнками. Та праця не буде марною, бо вона, як вЁн вЁрить, з'явиться знову у новому, елегантнЁшому виданнЁ, вичитана й виправлена Автором". Християнство вЁру в переродження оголосило єрессю лише в VI ст., а доти її визнавали навЁть ВЁтцЁ церкви. Зате в АзЁї, нехай то БЁрма, ІндЁя чи ЯпонЁя, вЁра в переродження -- невЁд'ємна частка нацЁональної свЁдомостЁ. ФЁлософЁя космЁчної еволюцЁї -- безперервного поступу Ёнтелекту й свЁдомостЁ в безмежному ВсесвЁтЁ -- вЁдтворює картину ЁєрархЁчної драбини надлюдських форм життя, її втЁлення включає почуття вЁдповЁдальностЁ за нижчЁ форми життя. З фундаментального вчення про єднЁсть космЁчного життя випливає Доктрина Серця з її заповЁддю всеосяжної любовЁ до природи. Зайве казати, що ця засада вкрай далека вЁд антропо- Ё егоцентричної поведЁнки людини на нашЁй планетЁ. ПсихологЁя наших Старших БратЁв незмЁрне рЁзнобЁчнЁша, нЁж наша власна. Інтереси людини спрямованЁ лише на себе. Архати ж розглядають людину лише як ланку в безконечнЁй космЁчнЁй еволюцЁї, де спЁвЁснують як нижчЁ, так Ё вищЁ форми. МЁльйони рокЁв наша планета Ёснувала без жодного "гомо сапЁєнса", та для бЁльшостЁ людей, не надЁлених цим баченням всесвЁтнього життя, жахлива сама думка, що Земля може Ёснувати без них. Важко уявити собЁ той величезний труд, що його взяло на свої плечЁ Братство Шамбали. Його архати бЁльше схожЁ на солдатЁв у битвЁ проти невЁгластва, забобонЁв та егоїзму, анЁж на спЁвцЁв священних гЁмнЁв. Перед ними -- Ёнертна маса людства, яку треба позбавити замшЁлостЁ Ё надати довершеної форми за законами еволюцЁї. Архати використовують позитивний пЁдхЁд через впровадження ЁдеалЁв у всЁ види творчостЁ: мистецтво, науку, релЁгЁю, музику й соцЁологЁю. УсЁ значнЁ культурнЁ й науковЁ здобутки людства -- з прагненням загального добра в серцЁ -- надихав або пЁдтримував КосмЁчний Розум. Однак легше дати благороднЁ Ёдеали людству, анЁж позбутися зацЁпенЁння апатичної свЁдомостЁ, поганого смаку чи фальшивих цЁнностей. Найважча з усЁх проблем -- прояснити свЁдомЁсть, затьмарену забобонами й хибними уявленнями. У Планетних СтражЁв є певна програма, аби дЁйти мети на цьому конкретному витку еволюцЁї. Певно, мав слушнЁсть нЁмецький фЁлософ НЁцше, коли казав: "ВдалинЁ вЁд правителЁв, вЁльнЁ вЁд усЁляких пут, живуть найвищЁ люди, а правителЁ -- це їхнє знаряддя". Проблеми ІєрархЁї СвЁтла куди складнЁшЁ, анЁж тЁ, що постають перед будь-яким сучасним урядом свЁту. Серед їхнЁх титанЁчних завдань -- нагляд Ё часткова нейтралЁзацЁя (через невЁдомЁ науцЁ коливання) ментальної негативної аури ЗемлЁ, що мЁстить випромЁнювання шкЁдливих думок, накопиченЁ споконвЁку. ГодЁ й казати, наскЁльки цЁ випромЁнювання значнЁ. У цьому силовому полЁ лунають зойки розпачу, прокльони поранених Ё конаючих у всЁх жорстоких вЁйнах, якЁ знало людство2. ВЁбрацЁй високої духовної природи замало, аби протистояти цим негативним хвилям. А пам'ять нашої МатерЁ-Природи, яку стародавнЁ ЁндЁйськЁ книги називають акаша, фЁксує все, що вЁдбувається в свЁтЁ, Ё нЁщо з неї не стирається. Ця шкЁдлива оболонка над планетою жахає. Лише людство може нейтралЁзувати чорнЁ хмари ментальних вЁбрацЁй, якЁ саме створило. СтражЁ ЗемлЁ благають нас бодай не додавати бЁльше бруду й кровЁ й так украй недужЁй планетЁ. Той, хто вважає цЁ висновки спЁрними, може познайомитись Ёз останнЁми науковими дослЁдженнями чутливостЁ рослин до людських думок. Якщо квЁтка може зав'янути вЁд гнЁву людини, то хЁба не може пЁдкосити всю планету ненависть, випромЁнювана в глобальних масштабах? Езотерична наука Сходу мовить про зЁткнення пЁдземного вогню Камадуро з Вогнем КосмЁчним, яке спричинює спустошливЁ геологЁчнЁ катаклЁзми, якщо цЁ два вогнЁ не врЁвноважаться. РерЁхи на власнЁ очЁ бачили в однЁй з лабораторЁй Шамбали прилади для вимЁрювання тиску цих обох вогнЁв. Саме психЁчна енергЁя може й повинна очистити ауру ЗемлЁ, забруднену хмарами цих випарЁв ненавистЁ, егоїзму, жадЁбностЁ Ё пристрастей. Архати вважають, що людство може пЁдЁрвати планету навЁть без ланцюгової ядерної реакцЁї. Лише нейтралЁзувавши потоки негативних думок глобальним випромЁнюванням миру й любовЁ, можна покращити стан хворої ЗемлЁ. Якби людство щодня вдЁляло кЁлька хвилин для синхронної медитацЁї про мир Ё братерство, воно б запобЁгло катастрофЁ, яка насувається. Численних спЁвтрудЁвникЁв архатЁв бЁльше обходить цЁлЁснЁсть планети, анЁж виживання людської раси, бо для МатерЁ-Природи потрЁбно було п'ять мЁльярдЁв рокЁв, щоб сформувати Землю, Ё лише кЁлька мЁльйонЁв рокЁв, щоб створити людину. Серед цих спЁвтрудЁвникЁв є Ё Брахма ДжйотЁ з ДелЁ; вона перебуває у постЁйному контактЁ з надЁстотами ГЁмалаїв, якЁ контролюють свЁт могутньою силою своєї думки. Ця жЁнка вважає: колективна карма людства настЁльки кепська, що лише загибель половини землян може очистити повЁтря вЁд отруйних вЁбрацЁй Ё захистити планету. ІндЁйцЁ, а особливо вченЁ-брахмани, непохитно вЁрять в Ёснування Великих РЁшЁ, мудрих захисникЁв людства, що, мов тЁ громовЁдводи, беруть на себе левову частку гнЁву, який мав би впасти на людство; однак, Ё їхнЁ можливостЁ не безмежнЁ. За теперЁшньої калЁюги, в якЁй живемо, сили зла особливо розкошують у столичних мЁстах, де вкрай успЁшно зводять людину до рЁвня тварини. Саме вони спричиняють розумове отруєння атмосфери, про яке кажуть ЁндЁйськЁ мЁстики. Із сказаного випливає, що проблеми, яким протистоять адепти, мають планетарний характер. Можна зрозумЁти скептицизм освЁченого читача, викликаний тим, що таке давнє братство вчених Ё фЁлантропЁв чомусь залишилося поза увагою дослЁдникЁв. Але слЁд мати на увазЁ, що нЁякий дослЁдник нЁколи не виявить цього замкнутого братства, якщо сам не буде заодно з його великими умами Ё не усвЁдомить їхньої безкорисливої дЁяльностЁ. З Ёншого боку, Ёсторик має безлЁч даних, з якими може працювати, Ё ця книга теж наводить достатньо доказЁв достовЁрностЁ цЁєї спЁльностЁ. Коли будуть вЁдкритЁ -- а це станеться ще до кЁнця нашого столЁття -- надзвичайно давнЁ тайники з науковими артефактами пЁд СфЁнксом Ё пЁрамЁдами ГЁзи, постане питання: хто ж їх заховав? І тодЁ буде доведено, що в доЁсторичну епоху Ёснували вченЁ, а думка про їх безперервне Ёснування в таємних центрах почне сприйматися всерйоз. Перекази про схованЁ скарби дуже живучЁ в АзЁї. Засновник тЁбетського буддизму Падмасамбгава обЁцяв: "СхованЁ скарби стануть знаходити один за одним, коли цього потребуватиме поступ людства". Давня сага про Гесерхана каже: "У мене багато скарбЁв, та лише у визначений день я роздам їх моєму народу -- справжнє багатство прийде лише з людьми ПЁвнЁчної Шамбали". У XIX столЁттЁ вЁдомий архат Джвал Кул подарував БлаватськЁй малюнок пензлем одного ашраму (святилища) ВчителЁв у ПЁвденному ТЁбетЁ, де зображено входи до пЁдземного музею, в якому зЁбранЁ експонати про розвиток людства на землЁ за мЁльйони рокЁв. ЛЁворуч на малюнку зображено махатму Мор'я верхи на конЁ, а сам махатма Джвал Кул стоїть у рЁчковому потоцЁ. Поки що годЁ сподЁватися, що наших учених допустять в цей незвичайний музей, який зараз допомагає учням зЁ Сходу й Заходу осягати таємну науку. Проте вчених допустять у єгипетськЁ пЁдземнЁ сховища, Ё того, що вони там побачать, вистачить, аби збити їх з пантелику. Зауваження, з якими звернувся професор Микола РерЁх до тЁбетського лами, засвЁдчують його безпосереднє знайомство з Шамбалою: "Нам вЁдомо, що деякЁ верховнЁ лами побували в ШамбалЁ Ё що на своєму шляху туди вони спостерЁгали незвичайнЁ явища. БЁльше того, ми самЁ бачили бЁлий прикордонний стовп, один Ёз трьох стовпЁв Шамбали". ХЁба таке зауваження не може стосуватися легендарного мЁсця? ПЁд час експедицЁї в Центральну АзЁю один учений лама розповЁв РерЁху Ё його сину ЮрЁю, що у ЛхасЁ пЁд Паталою (фортецею-резиденцЁєю Далай-лами) є потайнЁ галереї, а пЁд головним храмом -- печера Ёз стовпом, доступна лише для найвищих втаємничених лам. УсЁ цЁ таємнЁ мЁсця пов'язанЁ з загадкою Шамбали. Іншого разу вЁдомий лама з монастиря Кумбум зустрЁв Миколу РерЁха в ПЁвнЁчному ТЁбетЁ Ё вЁтав його знаком Шамбали. Кумбум -- це мЁсце, куди прийшов Цзонкаба реформувати буддизм у ТЁбетЁ Ё спорудити велетенський ламаїстський храм ТашЁ Лхунпо, твердиню тЁбетської йоги. А ще якось Микола РерЁх бачив тЁбетську книгу, видану Панчен-ламою, яку складали молитви до Шамбали. АзЁя упродовж столЁть глибоко вЁрила в Ёснування ПЁвнЁчної Шамбали. "Бог Шамбали живе й дихає у серцЁ сонця",-- писав один гЁмалайський махатма. Якщо звести докупи всЁ уривки ЁнформацЁї щодо Шамбали, то постає виразна картина реального Ёснування цЁєї обителЁ вищих Ёстот, для яких час Ё простЁр не становлять перепон. На жаль, окремЁ натяки нечЁткЁ, хоча мають вони неабияку вагу. Ця неяснЁсть Ё спричинює труднощЁ, з якими стикається кожен, хто прагне знати всю правду про Шамбалу -- мЁсто бодЁсатв. Ця неяснЁсть збЁльшується Ё тим, що ламаїстськЁ мудрецЁ волЁють замовчувати цю таємницю, найсвященнЁшу в езотеричному буддизмЁ. 1920 року в УрзЁ (нинЁ Улан-Батор, МонголЁя) можна було чути, як монгольськЁ вершники спЁвають вЁйськову пЁсню про вЁйну ПЁвнЁчної Шамбали. Коли РерЁх подарував свою картину "РЁгден Джапо, Правитель Шамбали" урядовЁ МонголЁї, її прийняли з глибокою пошаною, Ё було навЁть вирЁшено збудувати для неї спецЁальний храм. І хоча вЁдомо, що мЁфи впливають на народ, чи не додає сказане дечого до поширеної в АзЁї вЁри? Колись Далай-лама їхав Ёз Лхаси в МонголЁю. В одному мЁсцЁ люди й тварини почали труситися без видимої причини. Далай-лама пояснив це тим, що експедицЁя зайшла в заборонену зону Шамбали, психЁчнЁ вЁбрацЁї якої занадто сильнЁ для мандрЁвникЁв. Є думка, що навЁть деякЁ європейцЁ досягали Шамбали. У 1860 роцЁ один учений Ё член НацЁонального географЁчного товариства вЁдвЁдав ІндЁю. Повернувшись у Європу, вЁн був присутнЁм на придворнЁй церемонЁї, а тодЁ знову подався на СхЁд, де й зник. Чи не отримав вЁн перепустку в Шамбалу вЁд Панчен-лами з монастиря ТашЁ Лхунпо поблизу ШЁгадзе? ВсЁ цЁ повЁдомлення недостатньо переконливЁ, аби робити з них однозначнЁ висновки. Але вони, звичайно, додають певної виразностЁ територЁї, реальнЁсть якої вЁдома хЁба втаємниченим Сходу Ё Заходу. ВЁдомо, що настоятель монастиря Фу-Тайшань у Китаї написав книгу "Червоний шлях до Шамбали", перекладу якої на жодну мову немає. НайбЁльш освЁченЁ лами з монастиря МорулЁнг у ЛхасЁ час вЁд часу вЁдвЁдують вЁддалене мЁсце в ГЁмалаях, звЁдки вже не повертаються. НаведенЁ факти щодо Шамбали стосуються рЁзних народЁв Ё країн: МонголЁї, ТЁбету, ІндЁї та Китаю. Поза сумнЁвом, сфера впливу Шамбали величезна, а її вЁк украй давнЁй. Вже цього досить, аби надати конкретностЁ цьому переказу. НаступнЁ роздЁли книги подадуть ЁсторичнЁ факти, якЁ ще чЁткЁше окреслять реальнЁсть МЁста МудростЁ.

4. ЧЕРЕЗ АЗІЮ

Вивчення записок мандрЁвникЁв дозволяє досить певно окреслити контури ОбителЁ МудрецЁв. У вереснЁ 1935 року менЁ пощастило зустрЁчати Миколу РерЁха в Шанхаї, коли вЁн повертався з експедицЁї в Центральну АзЁю. ВЁн розповЁдав менЁ про ГобЁ. Море чорного гравЁю тягнеться за обрЁй. Нестерпна спекота слЁпучого сонця вдень, ЁнЁй на землЁ вночЁ. Те схоже на мандрЁвку по МЁсяцю. В ЁмлЁ над ними виднЁв Молочний Шлях. З настанням ночЁ зорЁ сяяли як лампи на темному небЁ, таке сухе й прозоре було повЁтря. Та бували днЁ, коли здЁймалася стЁна пилу й укривала свЁт, наче ковдрою. Через цю запону сонце видавалося червоною кулею. Коли здЁймалася пЁщана буря, тварин Ё людей охоплювало сум'яття. МандрЁвник подолав тисячЁ кЁлометрЁв Ё нарештЁ завершив свою дослЁдницьку працю. ВЁн повернувся до цивЁлЁзацЁї Ё розповЁв про свої враження недовЁрливому слухачевЁ. ПоведЁнка його якоюсь мЁрою зрозумЁла: оповЁдач прибув Ёз зовсЁм Ёншого свЁту, а все нове, дивне й незвичне завжди сприймається з сумнЁвом. СкажЁмо, раптова поява витончених пахощЁв, мовби якогось фЁмЁаму, але не в храмЁ, а в серцЁ ГобЁ, в кам'янЁй пустелЁ, що простяглася на сотнЁ кЁлометрЁв навсЁбЁч. НЁде й слЁду храму чи житла, проте всЁ учасники експедицЁї одночасно вЁдчувають цЁ пахощЁ. РерЁх розповЁдав, що таке траплялося кЁлька разЁв Ё що годЁ це якось пояснити. ВЁдома орЁєнталЁстка Олександра ДевЁд-НЁл Ё собЁ згадує пам'ятний випадок, що стався в мЁстЁ Дзекундо (СхЁдний ТЁбет), у пустельнЁй мЁсцевостЁ. Там вона зустрЁла одного барда, про якого подейкували, нЁби вЁн час вЁд часу зникає у заснЁжених горах, де немає нЁяких сЁл Ё легко загинути вЁд голоду й холоду. Коли той чоловЁк так само знову несподЁвано з'являвся, то на всЁ розпитування вЁдповЁдав, що в горах вЁн бачився з "богами". Якось шановна ДевЁд-НЁл напЁвжартома попрохала його передати ВчителевЁ гЁр скромний дарунок -- букетик китайських паперових квЁтЁв. ПЁсля чергових вЁдвЁдин правителя загадкової мЁсцевостЁ тЁбетець принЁс французькЁй дослЁдницЁ чудову блакитну квЁтку -- такЁ розквЁтають у липнЁ на пЁвднЁ ТЁбету. То був подарунок у вЁдповЁдь вЁд Вартового гЁр. А в Дзекундо тодЁ якраз стояли двадцятиградуснЁ морози, рЁку вкривав шестифутовий лЁд, а земля наскрЁзь промерзла. "Де вЁн роздобув ту квЁтку?" -- запитує ДевЁд-НЁл. Так що справдЁ можуть у цЁй мЁсцевостЁ з арктичним клЁматом Ёснувати ЁзольованЁ теплЁ долини, одна з таких долин Ё прихистила колонЁю магЁв. ДослЁдники Пржевальський Ё Франке вЁдзначають у своїх дорожнЁх щоденниках дивну поведЁнку тубЁльцЁв, якЁ навЁдрЁз вЁдмовлялися Ёти в певнЁ райони. Один росЁйський учасник експедицЁї РерЁха розповЁдав менЁ, що їхнЁй караван зустрЁвся з таким самим явищем у глибинах АзЁї, коли без видимої на те причини тЁбетцЁ, монголи й китайцЁ вЁдмовлялися перетинати деякЁ мЁсця в ПЁвнЁчному ТЁбетЁ. ВЁн зЁзнавався, що невЁдь-чому й сам не вЁдчував особливого бажання Ёти далЁ -- те було вкрай дивно й незрозумЁле. Сам Микола РерЁх подався в ту мЁсцевЁсть верхи на понЁ. Його не було кЁлька днЁв, а коли вЁн повернувся, азЁйцЁ попадали перед ним на колЁна, вигукуючи, що вЁн -- бог. Мовляв, нЁхто не може проникнути в Шамбалу без божественного дозволу. І це лише одна з дивовижних ЁсторЁй, почута мною в Китаї. На початку 30-х рокЁв тут тралився випадок, невЁдомий на ЗаходЁ. Одного американського чиновника, що мав певне урядове доручення, вкрай тепло приймали лами в МонголЁї. Благородна душа й щирий Ёнтерес до цього вчення АзЁї дали йому змогу побувати в царствЁ ГуаньЁнь. Але малоймовЁрно, щоб вЁн бодай словом прохопився в своєму звЁтЁ для ВашЁнгтона про набутий тут духовний досвЁд. Через неозорЁ обшири АзЁї, через її пустелЁ й гори тягнуться прочани до Фонтану мудростЁ. Хто визначить, скЁльки їх, чи назве їхнЁ Ёмена? СамЁ ж вони не розповЁдають про свої мандри Ё про зустрЁчЁ з мудрецями Сходу. РерЁх теж здЁйснив таку прощу. У СЁнцзянЁ, пЁвнЁчнЁше Каракорумського хребта, вЁн почув, що "за цими горами живуть святЁ люди, якЁ рятують людство своєю мудрЁстю: багато хто прагнув побачити їх, та марно: хто зумЁв подолати хребет, збивався з дороги". МЁсцевий провЁдник розповЁдав РерЁховЁ на Каракорумському перевалЁ, що в горах є величезнЁ печери, де зберЁгаються скарби з першопочаткЁв ЁсторЁї. А ще зазначав, нЁби там час вЁд часу з'являються високЁ бЁлЁ люди, якЁ потЁм зникають у пЁдземних галереях пЁд скелями. У ТурфанЁ (СЁнцзян) експедицЁя РерЁха чула розповЁдЁ про високу чорношкЁру жЁнку з напрочуд виразним обличчям, яка виходила з глибоких печер, аби допомогти тим, хто втрапив у бЁду -- вона викликала шанобливе благоговЁння навЁть у чоловЁкЁв цього мусульманського мЁста Китаю. Саме там розповЁдали й про вершникЁв, якЁ зЁ смолоскипами в руках зникають у пЁдземних катакомбах. "СправдЁ, справдЁ люди Шамбали час вЁд часу приходять на свЁт,-- довЁрчо казав лама РерЁховЁ. -- Вони зустрЁчають земних спЁвтрудЁвникЁв Шамбали й задля блага людства роздають коштовнЁ подарунки, винятковЁ релЁквЁї". РерЁховЁ розповЁдали також про раптову появу в певних монастирях самого правителя Шамбали -- РЁгден Джапо. Щойно вЁн з'являється у храмЁ, як свЁчки запалюються самЁ собою. Таке сталося, наприклад, у монастирЁ НарабанчЁ Кур'Ён у ЗахЁднЁй МонголЁї 1890 року. Зимової ночЁ на монастирське подвЁр'я в'їхало кЁлька вершникЁв Ё звелЁли ламам зЁбратися в храмЁ. ПотЁм на трон настоятеля пЁднявся незнайомець Ё вЁдкинув з голови каптура -- лами побачили осяйне обличчя самого володаря Шамбали. ВЁн сотворив молитву, благословив ченцЁв, потЁм прорЁк грЁзне вЁщування Ё зник разом Ёз своїми супутниками. 1920 року в цьому ж монастирЁ сталася дивовижна пригода з Ф. Оссендовським. ПЁд час розмови з верховним ламою Хутукту той мовив йому: "У мене таке вЁдчуття, нЁби ви тривожитеся за тих, кого любите: я хочу помолитися за них". Польський учений, що мусив емЁгрувати з РосЁї, справдЁ залишив там сЁм'ю Ё дуже переживав за її долю. "Погляньте на темний простЁр за статуєю Будди, Ё ви побачите своїх рЁдних",-- мовив настоятель. Ф. Оссендовський та його супутники побачили спершу пасма диму вЁд курив, що звивалися в повЁтрЁ, а тодЁ в тЁй ЁмлЁ стали прозиратися люди й предмети. Оссендовський раптом побачив свою дружину, причому настЁльки виразно, що розрЁзняв навЁть деталЁ її одягу. Побачив вЁн Ё Ёнших членЁв своєї родини, якЁ натодЁ переховувалися у далекому мЁстЁ. "Ламо, скажи мены, чи бачив ти особисто Рыгдена Джапо?" -- поцыкавився якось Микола РерЁх. "НЁ, втЁленого Вчителя я не бачив,-- вЁдповЁв той. -- Але чув його голос. І глибокої зими, коли гори вкривав снЁг, вЁн прислав менЁ у дарунок троянду -- квЁтку з далекої долини". ОднЁєї темної ночЁ Микола РерЁх бачив спалахи й свЁтлянЁ стовпи в небЁ. У ТрансгЁмалаях ясної зоряної ночЁ то не могло бути нЁ полярним сяйвом, нЁ електричними розрядами. Що ж то було? "Це променить Башта Шамбали",--- вЁдповЁли лами й пояснили: то свЁтло вЁд каменя на баштЁ, що сяє, мов дЁамант. Варто трохи зупинитися на легендЁ про цей камЁнь, що утвердилася в ламаїзмЁ. У санскритЁ вЁн зветься ЧЁнтаманЁ, а по-тЁбетському -- Норбу РЁнпоч. БЁльша частина його мЁститься в БаштЁ Шамбали. НайбЁльш вражає в легендЁ те, що цей камЁнь нЁбито доставив на Землю космЁчний посланець. У ТЁбетЁ вЁрять, що за правлЁння Тхо-тхо-рЁ Няньцяна 331 року з неба впала скринька з чотирма священними предметами в нЁй, серед них Ё камЁнь ЧЁнтаманЁ. В легендЁ згадується Ё крилатий кЁнь Лунг-та, що принЁс на своїй спинЁ цей скарб. Художники увЁчнили цю легенду про Пегаса з коштовним каменем. Через багато рокЁв по тому, як упала скринька, перед царем раптом постало п'ятеро ЁноземцЁв Ё пояснили, навЁщо всЁ тЁ предмети. ПЁсля чого чужинцЁ зникли. Чи не з Шамбали вони приходили? У ТЁбетЁ впродовж вЁкЁв побутують уснЁ перекази про далекЁ польоти тЁбетських царЁв Ё святих на крилатому конЁ Лунг-та. КЁнь цей вважається посланцем богЁв Ё вЁн нЁбито має здатнЁсть облЁтати ВсесвЁт. Чи не алегорЁя космЁчного корабля цей кЁнь? Інше повЁдомлення ще фантастичнЁше. З версЁї, яку я почув вЁд професора РерЁха, виходить, що камЁнь ЧЁнтаманЁ доставив на Землю космЁчний посланець. Це мЁнерал з Ёншого свЁту, > можливо, Ёз зоряних систем у сузЁр'ї ОрЁон, хоча б Ёз того ж СЁрЁуса, вЁддаленого вЁд нас на дев'ять свЁтлових рокЁв. Не дивно, що у фольклорЁ вЁн вважається скарбом свЁту. ФантазЁя? Можливо. Але уявЁмо на мить, що ядерна вЁйна знищила нашу цивЁлЁзацЁю. Чи вЁритимуть у цьому випадку нашЁ далекЁ нащадки, що зразки камЁння з МЁсяця доставили на Землю американськЁ космонавти? Очевидно, що цей факт вЁдЁб'ється лише у мЁфах. Вважається, що "внутрЁшнє серце", або випромЁнювання каменя ЧЁнтаманЁ, "сильнЁше радЁю", але дЁє назовсЁм Ёнших частотах. А коли точнЁше, то якраз на тих, що вЁдповЁдають ментальним вЁбрацЁям людини. СтародавнЁ хронЁки АзЁї повЁдомляють, що божественний посланець небес дав уламок цього каменю Тазлаву, ЁмператоровЁ Атлантиди. За незапам'ятних часЁв великий шматок каменю помЁстили в Башту Шамбали, а невеличкЁ осколки час вЁд часу надсилаються в ту чи Ёншу частину ЗемлЁ, де настає нова ера або зароджується нова цивЁлЁзацЁя. Однак цЁ маленькЁ шматочки ЧЁнтаманЁ пЁдтримують постЁйний зв'язок з основним каменем, що перебуває в АзЁї. Один Ёз таких осколкЁв описується як шматочок розмЁром у мЁзинець, має форму якогось плоду чи навЁть серця, свЁтло-сЁруватого кольору, з незрозумЁлим ЁєроглЁфом, викарбуваним на ньому. Кажуть, що коли камЁнь темнЁшає, то збираються хмари, коли важчає, то ллється кров, коли потрЁскує, то наближається ворог. Коли камЁнь займається вогнем, свЁт спостигають небаченЁ потрясЁння. Та коли над каменем сяє зЁрка, настають мир Ё благополуччя. Богдо-геген, ламаїстський першосвященик в УрзЁ, якому на початку 20-х рокЁв пЁдлягало щонайменше шЁстдесят тисяч лам, зачитав Ф. Оссендовському такий уривок з давньої хронЁки: "Коли ГушЁхан, правитель олетЁв Ё калмикЁв, завершив вЁйну проти "червоних шапок" у ТЁбетЁ, то вивЁз звЁдти загадковий "чорний камЁнь", що його свого часу надЁслав Далай-ламЁ Володар свЁту". За цим повЁдомленням, камЁнь певний час переховувався в УрзЁ, Ё то був напрочуд сприятливий для МонголЁї час, поки камЁнь не щез. Лами розповЁдали, що жерцЁ-правителЁ МонголЁї, переважно тЁбетцЁ, могли передбачити майбутнє завдяки каменю Норбу РЁнпоч, бо ЁнодЁ на його поверхнЁ проступали знаки й лЁтери, що їх розумЁли верховнЁ лами. І цЁ пророцтва могли стосуватися цЁлих народЁв. ОкультнЁ перекази АзЁї говорять, що чимало царЁв Ё правителЁв у минулЁ ЁсторичнЁ епохи володЁли цим каменем -- серед них згадуються Акбар у ІндЁї, Соломон в Іудеї Ё один з ЁмператорЁв Китаю. Невеличкий шматочок космЁчного каменю було надЁслано Ё в Європу, аби посприяти утвердженню ЛЁги НацЁй. І хоча ця спроба скЁнчилася невдачею, вона все ж украй показова пЁсля страхЁть першої свЁтової вЁйни. Із Європи камЁнь той повернув до Шамбали саме Микола РерЁх -- наприкЁнцЁ 20-х рокЁв. "Ми усвЁдомлюємо провЁщену долю каменю, що повертається в рЁдну оселю",-- мовиться в однЁй схЁднЁй легендЁ. ВЁрш Миколи РерЁха присвячено поверненню ЧЁнтаманЁ в Шамбалу пЁд час його виснажливої експедицЁї через Центральну АзЁю; у вЁршЁ навЁть згадуються Ёмена китайських та тЁбетських носЁїв: Фу, Ло, Хо, КамЁнь несЁте. Воздайте сильним, ВЁддайте вЁрним. Єнно, Гуйо, Дья -- Прямо ЁдЁть! ТЁ з небагатьох, кому пощастило вЁдчути випромЁнювання цього каменю, свЁдчать, що вЁн спричинює могутнЁй приплив космЁчної енергЁї Ё змЁнює свЁдомЁсть. Картина РерЁха "ЧЁнтаманЁ" зображає понЁ, який везе на спинЁ скриньку, оточену ореолом. Саме у цЁй скриньцЁ й везли камЁнь у Башту Шамбали через глибоку ущелину, серед велетенських скель, що стримЁли обабЁч. Охоронцям експедицЁї було наказано якнайпильнЁше охороняти саме цю безцЁнну поклажу. І попри напади бандитЁв та лютЁ холоди, що косили в'ючних тварин, камЁнь усе ж було благополучно доставлено до його витоку. "Немов дЁамант, сяє свЁтло на баштЁ правителя Шамбали",-- мовить схЁдна книга. ІсторЁя каменю, доставленого на Землю з далеких свЁтЁв, справдЁ видається фантастичною. Але саме так говорять тЁбетськЁ й монгольськЁ перекази про Ёстот з вЁддалених зЁрок. А перекази цЁ виникли задовго до нашого космЁчного вЁку. Ф. Оссендовський пише в своїй книзЁ, як учителЁ-лами вводили учнЁв у летаргЁчний стан, потЁм занурювали у вЁдвар Ёз спецЁальних трав, через що тканини тЁла твердли, не руйнуючись. їх сповивали, наче єгипетськЁ мумЁї, пЁсля чого псевдозакам'янЁлЁ молодЁ лами пЁд дЁєю психЁчної енергЁї втаємниченого ставали невагомими й з величезною швидкЁстю злЁтали в небо. У такому станЁ учнЁ не вЁдчували холоду, вони не потребували кисню, а проте мали здатнЁсть запам'ятовувати все, що бачили. МолодЁ лами подорожували до Ёнших планет, а коли через кЁлька рокЁв поверталися, їх оживляли Ё вони розповЁдали про бачене в Ёнших свЁтах. Олександра ДевЁд-НЁл побачила свого першого "лЁтаючого ламу" на плато Чантан у ТЁбетЁ. Вона певний час спостерЁгала за ченцем, що робив велетенськЁ стрибки, вЁдштовхуючися вЁд землЁ, як м'яч. Його широко розплющенЁ очЁ немов прикипЁли до якоїсь неймовЁрно вЁддаленої точки в небесному просторЁ -- на гурт французьких дослЁдникЁв вЁн не звернув анЁнайменшої уваги. ДослЁдниця також згадує про лам, якЁ могли ставати невидимими або, навпаки, раптово з'являтися невЁдомо звЁдки. Одна з картин Миколи РерЁха являє собою криптограму. Називається картина "РЁгден Джапо, Правитель Шамбали", а зображено на нЁй пЁщанисту долину, довкола якої зводяться стрЁмкЁ скелЁ -- типовий краєвид у ЦайдамЁ. В печерЁ зображено вогненну буддоподЁбну постать, що вЁддає наказ кЁнним гЁнцям перед собою. Якщо покласти картину на правий бЁк, то в її верхньому лЁвому кутку можна розрЁзнити бородатий профЁль РерЁха серед обрисЁв гЁр. А серед нагромадження скель у центрЁ композицЁї вгадується контур ракети чи фюзеляж ТЁбетський прапор, невЁдомий на ЗаходЁ. На ньому зображено Володаря Шамбали в своїй столицЁ серед заснЁжених гЁр. ЖЁноче й чоловЁче божества допомагають його завданню трансформувати людину в надлюдину; вони тримають численнЁ дарунки для майбутнього людства. Внизу легЁони СвЁтла атакують орди Темряви: це -- тЁбетська версЁя бЁблЁйного Армагеддона. Читається ця криптограма так: "РерЁх лЁтав на цьому апаратЁ"? Таке припущення пЁдтверджують слова махатми Мор'ї у пЁслямовЁ до "АгнЁ-Йоги": "СтруменЁ цього вогню обпалювали КамЁнь у його великому польотЁ перед лицем Сонця". Якщо цЁ слова стосуються каменю ЧЁнтаманЁ, то чи не слЁд це сприймати так, що Микола РерЁх здЁйснив космЁчну подорож до внутрЁшнЁх планет Ё Сонця? Чи не мчав його в мЁжпланетну подорож Лунг-та, тЁбетський Пегас? ОскЁльки ми розглядаємо артефакти з Ёнших свЁтЁв, варто мати на увазЁ ще одну чудову тЁбетську легенду. ТЁбетцЁ вЁрять, що в прадавнЁ часи поблизу монастиря Сера у ЛхасЁ з неба впав жезл. Цей золотий жезл, або доржЁ, зберЁгається вже в монастирЁ кЁлька вЁкЁв. БЁльше того. Далай-лама має титул Володаря Блискавки, бо доржЁ, вважається, здатен вивергати блискавки. Кажуть, що пЁд час деяких релЁгЁйних вЁдправ жезл той випромЁнює слЁпуче свЁтло. ДоржЁ має коротке рукЁв'я, з обох кЁнцЁв якого розташовуються округлЁ бутони лотоса. СрЁбнЁ, бронзовЁ або залЁзнЁ копЁї цього жезла можна бачити в бЁльшостЁ тЁбетських монастирЁв. Хоча можна й подумати, що доржЁ -- специфичний елекричний пристрЁй, сферичнЁ кЁнцЁ якого слугують катодом Ё анодом, верховнЁ лами вЁдкидають таке припущення. ВЁн може дЁяти пЁд впливом невЁдомої сили, пЁдконтрольної тренованому будЁйському йоговЁ. ДеякЁ джерела натякають, що наймогутнЁший на землЁ доржЁ має правитель Шамбали. Його описують, як металевий скЁпетр Ёз двома дЁамантовими кулями на кЁнцях. Як Ё ЧЁнтаманЁ, цей Великий доржЁ здатен фокусувати могутнЁ космЁчнЁ сили й керувати ними. Хоча час великих одкровень стародавньої науки й реальної появи УчителЁв Сходу ще не настав, цЁкаво було б узнати детальнЁше про появу їх у монастирЁ ТашЁ Лхунпо безпосередньо перед китайською окупацЁєю ТЁбету. Доктор Сейке Вада, що був свЁдком цЁєї подЁї, виклав свої враження в американському журналЁ "КосмЁчна зЁрка": "УчителЁ не мають якогось певного розкладу, коли вони повиннЁ з'являтися. ІнодЁ вони постають перед своїми учнями, щоб проголосити проповЁдь, ЁнодЁ придЁляють увагу кЁльком обраним чи й навЁть одному. З УчителЁв, яких найбЁльше знають захЁднЁ учнЁ, послЁдовники окультизму, доктор Вада бачив Кут ХумЁ, Мор'ю та Джвалу Кула. Час, проведений ним бЁля стЁп УчителЁв, був осяяний свЁтлом високої духовностЁ". СлЁд зазначити, щодо 30-х рокЁв гурти лам, званих кутхум-пас, нерЁдко збиралися в долинЁ Цангпо. То були лами-учнЁ архата Кут ХумЁ. ВисокЁсть таємної доктрини стане очевидною, коли адепти дадуть переконливЁ докази невЁдомої ЁсторЁї людства, їхнЁ велетенськЁ пЁдземнЁ бЁблЁотеки й музеї добре убезпеченЁ, а входи до них ретельно замаскованЁ. СтолЁття тому Олена Блаватська казала, що немає пЁдстав побоюватися, що їх знайдуть навЁть тодЁ, коли "цЁлЁ армЁї вторгнуться в цЁ пЁщанЁ простори". І справдЁ, тисячЁ солдат Ё робЁтникЁв уже проникли на територЁю Шамбали, щоб добувати нафту в ЦайдамЁ. Та таке було давно передбачено. У чому ж секрет цього осередку космЁчної культури? Доброта, взаємоповага, здоровий спосЁб життя, ретельно продумане планування, ЁєрархЁчна дисциплЁна, безкорисливЁсть Ё прагнення спЁвпрацювати з матЁр'ю-природою. Інтереси цього ерудованого Братства охоплюють науку, фЁлософЁю, релЁгЁю, мистецтво й музику в найширшому розумЁннЁ. Це зовсЁм не рай для лЁнивих Ё байдужих, не сонливий ШангрЁ-Ла. Це -- серце людства, яке упродовж вЁкЁв самовЁддано бореться з невЁглаством, жертвуючи заради цього своїми найблагороднЁшими членами. Але справжньої ЁсторЁї цих мученикЁв за правду ще не написано. У цЁй спЁльнотЁ, що грунтується на засадах спЁвробЁтництва, дисциплЁни, братерської любовЁ й фЁлософського ЁдеалЁзму, якщо Ё бувають якЁсь розходження в поглядах, то нЁколи не буває розбрату Ё чвар, бо Шамбала -- це синонЁм гармонЁї. На завершення цього роздЁлу не зайве згадати й такий Ёстотний факт, як останнє злиття общин Шамбали; воно мало мЁсце в ТЁбетЁ у XIV столЁттЁ, а очолив його Цонкаба. ВЁн здЁйснив свЁй задум Ёз монастиря ТашЁ Лхунпо поблизу ШЁгадзе. А. П. СЁннетт так описує цю визначну подЁю: "З незапам'ятних часЁв у ТЁбетЁ Ёснує певний засекречений район, досЁ зовсЁм невЁдомий, досяжний хЁба що для втаємничених, але неприступний для звичайних мешканцЁв як цЁєї країни, так Ё Ёнших. У цьому таємничому районЁ живуть адепти. За минулих часЁв махатм було значно бЁльше, розсЁяних по всьому свЁту. Поступ цивЁлЁзацЁї спричинився до магнетизму, до якого вони прагнули, проте в епоху, про яку мовиться, тобто в XIV столЁттЁ, вже почався загальний рух до ТЁбету частини окультистЁв, доти розсипаних по всЁх усюдах". У той час, коли лише кЁлька тЁбетських лам знають про Ёснування ПЁвнЁчної Шамбали й про зв'язок своїх найвищих пандЁтЁв Ёз цЁєю оазою бодЁсатв, найдоброчеснЁшЁ й найосвЁченЁшЁ з них зберЁгають таємну науку, що є, безперечно, спадком самої Шамбали. Наука ця -- калачакра, або Колесо часу. Про неї Ё пЁде мова в наступному роздЁлЁ.

5. КАЛАЧАКРА, НАУКА БОДІСАТВ

Хоча на сьогоднЁ жодного предмета з Шамбали в наших музеях не виявлено, тЁбетськЁ книги "Ганжур" Ё "Данжур" мЁстять тексти, нЁбито скопЁйованЁ з манускриптЁв Шамбали. КрЁм того, упродовж ЁсторЁї посланцЁ з мЁсЁями в зовнЁшнЁй свЁт споряджалися ПЁвнЁчною Шамбалою. ЦЁ два факти пЁдтверджують достовЁрнЁсть культурного й наукового центра, схованого у вЁдособленому куточку земної кулЁ. ЦЁ тЁбетськЁ тексти мовлять Ё про науку калачакру, завуальовану символами й алегорЁями, яких годЁ зрозумЁти будь-кому, окрЁм втаємничених лам. ТЁбетський буддизм вважає, що знання калачакри вЁдкриває дверЁ до сприйняття таємного вчення бодЁсатв -- Ёстот, якЁ завершили свою земну еволюцЁю Ё присвятили себе людству. До запровадження соцЁалЁзму в Китаї у монастирях ТашЁ Лхунпо поблизу ШЁгадзе й Кум-бум у ПЁвнЁчно-СхЁдному ТЁбетЁ дЁяли спецЁальнЁ школи, де вивчали калачакру. Багато монастирЁв у ТЁбетЁ й МонголЁї мали вчителЁв з цього предмета. Щоб потрапити в школу калачакри, лама мусив провести кЁлька рокЁв у монастирЁ Ё заслужити репутацЁю суворого аскета. ПЁсля цього настоятель монастиря мЁг рекомендувати його в цю школу. Лише найздЁбнЁшЁ, найрозумнЁшЁ й найдоброчеснЁшЁ лами ставали учнями таких таємних шкЁл. Хоча бЁльшЁсть кандидатЁв складають жовто-шапковЁ лами3, прихильники реформованого буддизму Цзонкаби, який загалом заперечує тантричну магЁю4, калачакра зажила неабиякої слави саме завдяки цим ламам. ІсторЁя свЁдчить, що й сам Цзонкаба був учителем калачакри. Вивчення калачакри починається з астрономЁї, астрологЁї та санскриту. Аби зберегти вмисне ускладнений символами письмовий виклад цЁєї системи, ключ до якої знають лише адепти, Ёстинне вчення калачакри нЁколи не ставало набутком громадськостЁ й не перекладалося на європейськЁ мови навЁть у криптографЁчнЁй формЁ. Та все ж деякЁ факти щодо цього вчення в ТЁбетЁ та МонголЁї можна з'ясувати з такого джерела, як "БлакитнЁ аннали, або КоментарЁ до калачакри", написанЁ Бу-стон РЁнчен-грубом у ТашЁ Лхунпо 1322 року. Існують Ё ранЁшЁ роботи Ра-лоцави з XI столЁття (перекладенЁ доктором Е. ОбермЁллером у ГейдельберзЁ 1931 року). Ми зупиняємося на вченнЁ калачакри переважно тому, що воно щЁльно пов'язане з Шамба-лою, звЁдки ця система традицЁйно виводиться. ФахЁвець з тЁбетських текстЁв ЮрЁй РерЁх в однЁй Ёз своїх робЁт робить Ёстотне зауваження щодо зв'язку калачакри та Шамбали: "Питання калачакри найтЁснЁшим чином пов'язане з проблемою Шамбали, загадковою мЁсцевЁстю, звЁдки ця система в другЁй половинЁ Х столЁття прийшла в ІндЁю, та ще з проблемою походження тЁбетського шЁстдесятирЁчного циклу". На думку ЮрЁя РерЁха, пошуки Шамбали й духовного зв'язку з її Правителем Ё є кЁнцевою метою послЁдовникЁв калачакри. ОсяянЁ ченцЁ склали описи цЁлячу до Шамбали, де географЁчнЁ вказЁвки чергуються з ЁнструкцЁями щодо духовної пЁдготовки тих, хто прагне ввЁйти в сферу Шамбали. ТЁбетська священна лЁтература мЁстить вдосталь даних про походження калачакри. ВсЁ версЁї згоднЁ, що калачакра вперше зЁйшла на Будду пЁд час його осяяння бЁля великої ступи (культова споруда конЁчної форми) ШрЁ Дганьякатака в провЁнцЁї Мадрас. Саме тодЁ несподЁвано з'явився Сучандра, цар Шамбали, в супроводЁ безлЁчЁ божественних Ёстот. ДавнЁ тЁбетськЁ тексти (скажЁмо, Ра-лоцави, що жив дев'ять столЁть тому) приливають свЁтло на цЁлЁ й ЁсторЁю вчення Колеса часу Ё на його походження. Витяг Ёз одного його манускрипту полегшить зрозумЁти природу шамбальської традицЁї. "Адепти калачакри, уславленЁ в науцЁ бодЁсатв, жили в ІндЁї. ТодЁ в ОрЁссЁ народився пандЁт ЦЁлу, великий учитель, що глибоко пЁзнав усЁ лЁтаки (компЁляцЁї). ТЁ, хто сподЁвається досягти стану Будди за одне життя, повиннЁ вивчити мантраяну (знання всЁх окультних слЁв влади), а надто науку бодЁсатв (калачакру). Учитель ЦЁлу взнав, що ця наука збереглася в ШамбалЁ. ЦЁлу, неквапом подорожуючи, досяг вершини гори й зустрЁв там незнайомця. "Куди ти простуєш?"-- запитав його той. ЦЁлу вЁдповЁв: "У Шамбалу, пЁзнати вчення бодЁсатв". "Шлях туди винятково важкий,-- зазначив незнайомець.-- Та якщо ти так прагнеш цього знання, то можеш отримати його тут". ТодЁ пандЁт ЦЁлу впЁзнав у незнайомцЁ втЁленого МанджушрЁ (бодЁсатву)5 Ё впав перед ним, запропонувавши йому мандалу (кругову дЁаграму). Незнайомець пояснив йому всЁ таємнЁ вказЁвки коментарЁв до "Книги влади". ПЁсля цього ЦЁлу вирушив у СхЁдну ІндЁю Ё навчив калачакрЁ пандЁта Ачар'ядеву, що народився в БарендрЁ Ё зрЁвнявся знаннями зЁ своїми попередниками Ё повнЁстю дисциплЁнував свЁй розум. Дехто стверджував, що в нього були видЁння богинЁ Тари, Ё все, що вЁн бажав, йому гарантувалося. Навчений БЁлою Тарою, вЁн вирушив до Шамбали". Цей текст XI столЁття свЁдчить, що вЁра в Шамбалу жила серед тЁбетцЁв упродовж багатьох вЁкЁв. Соманатха, кашмЁрський брахман, принЁс калачакру в ТЁбет 1026 року. Йому ж приписують Ё впровадження в ТЁбетЁ шЁстдесятирЁчної календарної системи з дванадцяти тварин Ё п'яти елементЁв (у цЁй системЁ кожен рЁк має назву таких тварин: миша, бик, тигр, заєць, дракон, змЁя, кЁнь, вЁвця, мавпа, птах, собака Ё свиня; у поєднаннЁ з деревом, погнем, землею, залЁзом Ё водою вони утворюють шЁстдесятирЁчний цикл. Так, 1977 рЁк був Роком вогненної змЁї. ТЁбетський рЁк починається з молодого мЁсяця в лютому). Особливе зацЁкавлення викликає те, що тЁбетсько-китайськЁ дванадцятирЁчнЁ цикли науково виходять з тривалостЁ перЁоду обертання ЮпЁтера навколо Сонця, що складає 11,86 рокЁв. Украй Ёстотно, що тЁбетський календар починається з року впровадження у ТЁбетЁ калачакри (1026), який вЁдкрив так звану еру РабджйонЁ. Тому. скажЁмо, 1975 рЁк є 949-м роком тЁбетської хронологЁї, що пЁдкреслює виняткове значення калачакри для тЁбетської культури. Десята книга "Блакитних анналЁв", складена Гос Лоцаба Гзоннудпалом мЁж 1476-78 рр., цЁлком присвячена поширенню калачакри в ТЁбетЁ. Про саме вчення вЁдомо обмаль через його езотеричний характер, але такЁ ЁсторичнЁ працЁ, як "БлакитнЁ аннали", мЁстять натяки на Принципи калачакри. Перша книга "Блакитних анналЁв" вказує високЁ цЁлЁ для буддЁйських посвятникЁв: "Я вЁтаю Ёнтуїтивне, трансцендентальне, неосяжне, що є джерелом радостЁ для мудрецЁв, що поширюється серед блискучого зЁбрання, що уособлює спокЁй, що вказало декому Колесо Вчення Найвищого Осяяння, що зрозумЁле для йогЁв, надЁлених найвищим спокоєм, що важке для сприйняття, важке для дослЁдження, всепроникне, безпричинне". Десята книга "Блакитних анналЁв" наводить такЁ вказЁвки учителя калачакри своєму учневЁ: "Тепер ти прийми таку позу, як Ё я, Ё звЁльни свЁй мозок вЁд думок". ДавнЁй текст згадує два стани медитацЁї: яснЁсть Ё постЁйнЁсть. ВЁн мовить про рзаємозв'язок мЁж Сонцем, МЁсяцем, зЁрками й нервовими центрами тЁла, або чакрами. В Ёншому параграфЁ сказано, що "мудрЁсть пЁзнає той, хто умЁє контролювати своє дихання", Ё натякається на "дЁм кундали, запаленої внутрЁшнЁм вогнем", або на кундалЁнЁ при основЁ хребта. "ТодЁ моє Ёлюзорне тЁло, поглинуте сяючим полум'ям, я скидаю, як змЁя скидає шкЁру",-- каже текст. Це, безумовно, означає психЁчну проекцЁю або вЁддЁлення свЁдомостЁ вЁд тЁла. РозповЁдаючи про одного вчителя калачакри, рукопис зазначає, що "вЁн займався медитацЁєю Ё досяг здатностЁ складати новЁ мантри. ВЁн навчав калачакри Ё мав багато учнЁв; помер вЁн вЁсЁмдесятирЁчним у РЁк дерев'яного коня (1282)". В Ёншому мЁсцЁ описується учень йоги: "ВЁн медитував три роки, три пЁвмЁсяцЁ Ё три днЁ за методом йоги, як це радить калачакра. За цей час органЁзм, вважається, зазнає цЁлковитої змЁни". Текст згадує Ё такЁ окультнЁ прийоми, як використання учнями дзеркал, щоб отримати видЁння Ё досягти космЁчної свЁдомостЁ. Описуються Ё численнЁ прояви окультних сил великими адептами калачакри. У життЁ ченця Грагс-па Сен-ге був випадок, коли вогонь породив коштовнЁ каменЁ. ВЁн помер вЁсЁмдесяти дев'яти рокЁв (1343 року). ПЁд час кремацЁї його останки дивовижним чином перетворилися на буддЁйськЁ релЁквЁї. У життЁ Ванаратхи ставалися всЁлякЁ надприроднЁ феномени, як-от злива з квЁтЁв, струменЁ бЁлої води зЁ стелЁ Ё навЁть райдуги в його оселЁ. Помер вЁн 1468 року доброхЁть, коли сидЁв випростаним на килимЁ в йогЁчнЁй позЁ; пЁд час його кремацЁї увесь Непал осяяло дивовижне покривало райдуг у небЁ. Інший адепт калачакри, Бон-дон РЁнпоче вЁдомий тим, що сотворив у XII столЁттЁ чудо, коли пЁд час церемонЁї посвячення полум'я свЁчок перетворилося в вогнянЁ малюнки й символи. РозповЁдь про його життя закЁнчується значуще: "У вЁцЁ п'ятдесят одного року вЁн вирушив до Шамбали". У "Блакитних анналах" можна виявити рЁзнЁ прояви фЁзичних Ё телепатичних контактЁв окремих вчителЁв калачакри з Шамбалою. СкажЁмо, один Ёз них розповЁдає про випадок з пустельником Калачакрападою: "ВЁн знався на п'яти галузях науки, його благословила сама Тара,-- вЁн її виразно бачив. Якось Достославна мовила йому: "У ПЁвнЁчнЁй ШамбалЁ Ёснує багато тантр (формул втаємничення) Ё коментарЁв, якЁ склав Ё провЁстив Будда,-- приходь за ними Ё слухай їх!" ВЁн вирЁшив вирушити туди. Дехто казав, що коли вЁн став готуватися до подорожЁ в Шамбалу, то перед цим побував там у видЁннЁ й отримав доктрини Ар'я АвалокЁтешвари. Останнє твердження слЁд допустити". ЦЁ згадки про Тару й калйчакру матимуть Ёстотне значення в контекстЁ роздЁлу "ХрамовЁ дЁалоги". Микола РерЁх був свЁдком незвичайного феномена, що, безперечно, демонстрував калачакру. Якось на початку 20-х рокЁв вЁн Ёз кЁлькома компаньйонами подорожував в автомобЁлЁ мЁж ДарджЁлЁнгом Ё Гхумом у ГЁмалаях. Я теж проїздив тЁєю гЁрською дорогою. РерЁх пише, що водЁй автомобЁля раптом пригальмував, коли на дорозЁ з'явився паланкЁн, який несли четверо чоловЁкЁв. Коли автомобЁль зупинився, аби пропустити його, пасажири побачили в паланкЁнЁ ламу. ВЁн був у червонЁй з жовтим одежЁ, на головЁ мав корону, волосся довге й чорне, коротку чорну бороду, нечасту для лам. Той незвичайний лама посмЁхнувся Ё кЁлька разЁв кивнув головою гуртовЁ РерЁха. АвтомобЁль продовжив путь, але пасажири його ще не раз озиралися на дивного ламу в паланкЁнЁ. Коли РерЁх почав розпитувати про цього загадкового ламу, йому вЁдповЁли, що в паланкЁнах носять лише Далай-ламу Ё Панчен-ламу, а корону надягають тЁльки пЁд час храмових церемонЁй. "Ви, певно, бачили ламу з Шамбали!" -- висловили здогад ченцЁ в ГхумЁ. Дощ, викликаний оракулом Лхаси, теж можна вважати виявом калачакри. Це диво описує ГенрЁх Гаррер у книзЁ "СЁм рокЁв у ТЁбетЁ". Лама впав у транс Ё почав пронизливо вигукувати заклинання. Як пише Гаррер, "можна вЁрити в чудеса або шукати Ёнше пояснення, але факт залишається фактом: вЁдразу пЁсля його заклинань пЁшов дощ". ЗакЁнчити цей роздЁл я хотЁв би ще однЁєю згадкою про його святЁйшество Панчен-ламу, якого я бачив замолоду пЁд час процесЁї в Китаї. Коли 1916 року новозбудований храм Будди Майтреї в монастирЁ ТашЁ Лхунпо готувався прийняти велетенську статую, Панчен-лама попрохав свого старого вчителя, пустельника Кйонгбу-рЁнпоче, керувати церемонЁєю установки статуї. ПерестарЁлий чернець вЁдмовився, мовляв, здоров'я його надто слабке Ё смерть близько. Та все ж погодився освятити новий храм. Через кЁлька мЁсяцЁв Панчен-лама послав паланкЁн Ё почет за Кйонгбу-рЁнпоче, щоб доправити його в монастир ТашЁ Лхунпо на церемонЁю. Бачили, як вЁн сЁв у паланкЁн, коли прибули носЁї. Але на церемонЁї освячення Панчен-лама та ЁншЁ лами, зайнятЁ богослужЁнням, були просто враженЁ, побачивши, що вЁн пЁдходить до монастиря самотою Ё пЁшки. На очах людей вЁдлюдник пЁднявся сходами, увЁйшов у храм, обЁйняв статую Майтреї, незбагненним чином злився з нею Ё зник. Коли згодом прибув паланкЁн, вЁн виявився порожнЁм. Очевидно, Кйонгбу-рЁнпоче виконав свою обЁцянку Панчен-ламЁ з допомогою калачакри. ЗвЁсно, не всяку магЁю слЁд вЁдносити до калачакри, а лише тЁ феномени, що залежать вЁд високої духовностЁ їх виконавцЁв, що вдаються до унЁверсальної сили, схованої у ядрЁ атома -- нею адепти оволодЁвають через єднання з матЁр'ю-природою. У цьому секрет калачакри. ПевнЁсть, що Шамбала є джерелом цЁєї високої окультної науки, отже, стає зрозумЁлою. СлЁд пЁдкреслити й такий Ёстотний факт. ПровЁдна секта тЁбетського буддизму гелукпа, представлена Далай-ламою Ё Панчен-рЁнпоче, засуджує демонстрування всЁляких зорових Ё слухових психЁчних феноменЁв, оскЁльки прагне змЁцнити довЁру людини до органЁв зору й слуху, тодЁ як буддизм прагне пробудити внутрЁшнє духовне сприйняття. Заняття калачакрою лише складова частина навчання посвячених, але вона допустима лише в виняткових випадках, коли незвичайнЁ прояви доцЁльнЁ. Перекази про Шамбалу не обмежуються ТЁбетом та МонголЁєю, а побутують Ё в Ёнших країнах, скажЁмо, в РосЁї; там вони дещо рЁзняться деталями й вЁдомЁ пЁд Ёншою назвою: "Країна БЁлих Вод".

6. КРАЇНА БІЛИХ ВОД

Серед росЁйських старовЁрЁв Ёснує дивне повЁр'я: той, хто пЁде зворотним шляхом татар-завойовникЁв до МонголЁї, знайде БЁловоддя, де на вЁдлюддЁ, вдалинЁ вЁд грЁшного свЁту живуть святЁ люди. У санскритському переказЁ ВЁчна земля, яку нездатнЁ зруйнувати нЁ вогонь, нЁ вода, названа БЁлим островом. Це тим показовЁше, що обЁтована земля росЁйських прочан зоветься БЁловоддям. Як випливає з росЁйського фольклору, фантомне царство АзЁї має багато потайних печер Ё надЁйно захищене велетенськими гЁрськими кряжами зЁ снЁговими вершинами. Легенда стверджує, що бЁля володЁнь мудрецЁв лежить озеро Лопон. І без ґрунтовних географЁчних знань зрозумЁло, що загадкове озеро Лопон -- це озеро Лобнор у ГобЁ, коло хребтЁв Алтин Тага й Куньлуня, про якЁ стЁльки мовиться в давнЁх китайських рукописах. БЁльше того, поверхню цього озера частково вкриває бЁла плЁвка кристалЁчної солЁ. Саме воно може бути одним Ёз бЁлих озер БЁловоддя. В оповЁданнЁ "ЧервонЁ замети" росЁйський письменник В. Шишков згадує БЁловоддя: "Є на свЁтЁ така дивовижна країна, називається вона БЁловоддя. І в пЁснях про неї спЁвають, Ё в казках розповЁдають. У СибЁру вона, за СибЁром, а чи й деЁнде. КрЁзь треба пройти степи, гори, вЁкову тайгу, все на схЁд, до сонця, путь свою правити, Ё, коли щастя вЁд народження тобЁ дароване, побачиш БЁловоддя самовЁч. І ця країна нЁкому не належить, у нЁй вся воля, вся правда споконвЁку живе, ця країна -- дивовижна". Фольклор Ё лЁтература Давньої РусЁ дають численнЁ свЁдчення, що за всЁма цими фантастичними оповЁдями може приховуватися правда. Легенда про БЁловоддя має багато спЁльного з легендою про пЁдземне мЁсто КЁтеж, куди потрапляє лише праведна людина. Це мЁсто святих людей до певного часу невидиме, каже легенда. ВЁруючЁ в РосЁї колись прикладалися вухом до землЁ, силкуючись почути, як дзвонять церкви в цьому пЁдземному мЁстЁ. Напучування, якЁ давали старики тим, хто збирався в КЁтеж, полягали в тому, що цЁєї обителЁ правди досягне той, у кого сильна воля. Хто зважиться на таке, не повинен повЁряти своїх задумЁв нЁ родичам, нЁ друзям, тЁльки молитись Ё роздумувати, поки перед його зором не постане виразний образ священного мЁста. Як Ё мЁф про БЁловоддя, цей переказ Ё собЁ згадує про шлях монгольських завойовникЁв; ним треба пройти у зворотному напрямку, щоб знайти священне мЁсто в АзЁї. Це повЁр'я схоже на середньовЁчну легенду про Святий Грааль тим, що шукач мусив мати стЁйку душу, аби подолати безлЁч важких випробувань. Та якщо росЁйський прочанин на шляху до святої землЁ духовно пЁдготовлений, то стражЁ святого мЁсця вийдуть йому назустрЁч, коли вЁн до нього наблизиться. Така певнЁсть пронизує Ё мЁф про БЁловоддя. Протягом вЁкЁв прочани не раз намагалися знайти легендарне БЁловоддя десь у ЦентральнЁй АзЁї. Багато шукачЁв повернулися нЁ з чим, якщо взагалЁ повернулися. Вважалося, що вони наклали життям, намагаючись перетнути ГобЁ чи ТЁбет. Однак це не зупиняло Ёнших, Ё побутували чутки, що дехто таки дЁстався тЁєї загадкової країни. Близько шЁстдесяти рокЁв тому в КостромЁ помер один старий чернець. Хоч Ё знали, що вЁн побував у ІндЁї, все ж украй дивно було бачити серед паперЁв цього християнського ортодокса щоденник, який засвЁдчував його близьке знайомство з доктриною гЁмалайських махатм. До тих же народних переказЁв можна вЁднести й росЁйську легенду про Чудь, або Країну Чудес. Вона мовить про втечу в пЁдземне мЁсто гурту людей, що рятувалися вЁд утискЁв царату. Щойно вони потрапили туди, як проходи, що вели в пЁдземелля, затулили кам'янЁ брили. ВтЁкачЁ обЁцяли повернутись Ё принести новЁ знання, коли настане час. У цьому переказЁ багато спЁльного з розповЁдями про Шамбалу в МонголЁї. Як повЁдує легенда про БЁловоддя, за БЁлоозером серед найвищих гЁр лежить чудова долина, обитель святих людей. ГеографЁчнЁ ознаки вказують на озеро Лобнор Ё хребет Алтин Таг, вЁдгалуження Куньлуня. А саме там, за лаоськими джерелами -- обитель Золотої МатерЁ Заходу Ё її Безсмертних. Маршрут прочан до БЁловоддя неважко нанести на карту. НайчастЁше вЁн починався вЁд рЁки Іртиш у СибЁру, пЁсля чого мандрЁвники перетинали гори Тянь-Шань Ё досягали солоних озер ГобЁ, бЁля пЁднЁжжя ТЁбетського плато. Микола РерЁх пише про бесЁди з алтайськими старовЁрами бЁля кордону з МонголЁєю; це свЁдчення досить цЁнне, бо в ньому наведенЁ конкретнЁ мЁсця, якЁ проминали прочани на шляху до БЁловоддя: "ПЁсля виснажливої подорожЁ, якщо не зЁб'єтеся з путЁ, то добудетеся солоних озер. Цей перехЁд украй небезпечний. ПотЁм ви пройдете до гЁр Богогорж. ЗвЁдси починається ще небезпечнЁша дорога до Коку-шЁ. А тодЁ треба йти над самим Ергором, поки не досягнеш Країни СнЁгЁв". РерЁх пояснює, що солонЁ озера -- це озера в ЦайдамЁ з його небезпечними переходами. Богогорж вЁн ототожнює з гЁрським масивом Бурхан Будда. КокушЁ -- це, безумовно, гЁрський хребет КукушЁлЁ, а високе нагЁр'я Ергор -- це заснЁжений Чантанг. Один старий розповЁв РерЁху про двох своїх дЁдЁв, що вирЁшили знайти БЁловоддя. їх не було три роки, а коли повернулися, то розповЁдали сЁм'ям про великЁ дива, якЁ бачили в обителЁ мудрецЁв. Ця розповЁдь вЁдомого дослЁдника АзЁї заслуговує серйозної уваги, бо показує, що дехто таки досягав БЁловоддя, або Шамбали. Так що легенда про БЁловоддя, як Ё легенда про Шамбалу, може бути народною згадкою про давню обитель досконалих людей, якЁ вЁд першопочаткЁв ЁсторЁї вели людство стезею вдосконалення. У цих блуканнях глибинною АзЁєю багато прочан загинуло, та дехто все ж досяг мети й залишив описи див, бачених у незнанЁй землЁ. З цих описЁв видно, що прочани розповЁли б куди бЁльше про досягнення мешканцЁв того таємного мЁсця, якби не поклялися до смертЁ зберЁгати таємницю. ПодЁбна розповЁдь, що походить з монастирського джерела, була записана у Вишенсько-УспенськЁй обителЁ бЁля Шацька Тамбовської губернЁї 1893 року. На основЁ давнЁх записЁв Ё усних розповЁдей, вЁдомих лише найосвЁченЁшим ченцям РосЁї, настоятель Володимир переказав цю ЁсторЁю юнаковЁ, який пЁсля революцЁї емЁгрував за кордон. ПЁсля другої свЁтової вЁйни її опублЁкувала росЁйська емЁгрантська газета "Новая Заря" (Сан-ФранцЁско, 24 квЁтня 1949 р.). Коли професор ЮрЁй Гребенщиков з ПЁвденного коледжу (Лейкленд, ФлорЁда) дослЁдив хронЁку, то дЁйшов висновку, що вона -- переконлива версЁя однЁєї з багатьох прощ у Країну БЁлих Вод -- можливо, навЁть одна з найбЁльш раннЁх, якЁ знає росЁйська ЁсторЁя. Сага про БЁловоддя походить з монастиря Афон у ГрецЁї, вЁдомого своєю стародавньою бЁблЁотекою Ё суворою дисциплЁною схильних до мЁстицизму ченцЁв, що живуть на вЁдособленЁй горЁ. Саме тут молодий слов'янський чернець СергЁй провЁв кЁлька рокЁв перед поверненням з ВЁзантЁї, в першЁ роки пЁсля введення християнства на РусЁ. Повернувшись у Київ, отець СергЁй, якому тодЁ було не бЁльше тридцяти рокЁв, розповЁв князевЁ Володимиру легенду про загадкову країну на СходЁ -- Царство БЁлих Вод, де панують доброчеснЁсть Ё справедливЁсть. То був час, коли руський князь споряджав послЁв до ВЁзантЁї та Риму, прагнучи прилучити Русь до християнської цивЁлЁзацЁї. Володимира настЁльки захопила розповЁдь про легендарну країну, що 987 року вЁн спорядив Ё послав велику експедицЁю на чолЁ з СергЁєм на пошуки цЁєї азЁатської країни. ВЁн виходив з того, що мЁсЁя може завершитися приблизно за три роки. Проте минули роки й десятилЁття, а нЁяких звЁсток вЁд посольства не було, Ё її сумна доля стала очевидною. 1043 року в КиєвЁ з'явився старезний чоловЁк Ё заявив, що вЁн Ё є чернець СергЁй, якого Володимир послав шукати Країну Чудес в АзЁї. Враженим ченцям вЁн повЁдав дивовижну ЁсторЁю, яка, очевидно, була вЁдповЁдно записана й збереглася серед християнських мЁстикЁв у росЁйських монастирях. Отець СергЁй розповЁв, що наприкЁнцЁ другого року їхньої виснажливої подорожЁ на СхЁд вони вже втратили багато людей Ё тварин. У пустельнЁй мЁсцевостЁ, яка може бути Казахстаном, каравановЁ тралилася безлЁч кЁстякЁв людей, коней, верблюдЁв Ё мулЁв. УсЁх так налякало побачене, що вони навЁдрЁз вЁдмовилися йти далЁ; лише двоє погодилися супроводжувати СергЁя. Але Ё цих двох супутникЁв довелося залишити в одному селЁ наприкЁнцЁ третього року, бо вкрай погЁршилося їхнє здоров'я. Сам отець СергЁй украй виснажився, проте вирЁшив або продовжити путь, або вмерти. Чутки серед мЁсцевих жителЁв у районах, якЁ вЁн проминав, свЁдчили, що загадкова країна насправдЁ Ёснує. Один провЁдник, певно, монгол, запевняв його, що знає дорогу в священне царство, яке ще називали ЗаповЁдною Землею, Землею бЁлих вод Ё високих гЁр. Землею осяяних душ, Землею живого вогню. Землею живих богЁв Ё Землею чудес. Ще через три мЁсяцЁ отець СергЁй досяг кордонЁв БЁловоддя -- бЁлого озера, вкритого шаром солЁ. Його останнЁй провЁдник вЁдмовився Ёти далЁ, боячись невидимих стражЁв снЁгових гЁр Руський чернець залишився один, не боячися смертЁ Ё вЁрячи в Ёснування святах людей. Та й надто вЁн був виснажений, аби повернутися назад. Через кЁлька днЁв дороги перед ним раптом постало двоє незнайомцЁв. ВЁн їх розумЁв, хоча вони розмовляли незнайомою мовою. ПотЁм СергЁя вЁдвели в село, де пЁсля вЁдпочинку йому дали роботу. Незабаром його переправили в Ёнше селище, де його прийняли, як брата. Минали мЁсяцЁ й роки. Слов'янський чернець оволодЁвав усе новими й новими знаннями. ВЁн був безмежно щасливий, що нарештЁ знайшов терплячих, спЁвчутливих, всевидющих мудрецЁв, що трудилися на благо людства. СамЁ невидимЁ, вони знали все, що робиться в зовнЁшньому свЁтЁ. Отець СергЁй казав, що багато людей з рЁзних країн марно намагались дЁстатися сюди. Тут Ёснував закон, за яким лише семеро осЁб за столЁття могли вЁдвЁдати це мЁсце. Шестеро з них мусили повернутися в мирський свЁт, отримавши таємнЁ знання. А один залишався, Ё вЁн не старЁв, бо час для нього зупинявся. Ця сага перегукується з оповЁддю про царство пресвЁтера Іоанна, яку я розповЁм далЁ. ЗаповЁдна земля, або Земля живих богЁв може бути лише ТЁбетом, який має такЁ назви й сьогоднЁ. Отже, фольклор Давньої РусЁ засвЁдчує реальнЁсть общини натхненних людей в серцЁ АзЁї, що зоветься Країною БЁлих Вод. Поза сумнЁвом, це -- Ёнша версЁя переказЁв про Шамбалу.

7. СВІТЛОНОСЦІ

У попереднЁх роздЁлах описувалася загублена оаза високої духовної культури. Тепер варто розглянути Ёншу цЁкаву можливЁсть, а саме, що цей центр направляв великих реформаторЁв, аби пЁднести людство на вищий щабель свЁдомостЁ. В ІндЁї таких божественних посланцЁв, що з'являлися певної епохи, називають аватарами. ЦЁ надлюдськЁ Ёстоти переродилися, жертвуючи собою задля спасЁння людства. ОскЁльки всЁх месЁй тут розглянути годЁ, коротко проаналЁзуємо лише мЁсЁї КрЁшни, Гаутами Будди й Ісуса Христа. А також простежимо їхнЁ зв'язки з обителлю магЁв. Є й ЁншЁ посланцЁ -- пророки. І їхнЁ дЁї скеровують безпосередньо махатми Ё в певнЁ ЁсторичнЁ вЁдтинки стосуються окремих частин свЁту. Ми вибрали двох пророкЁв -- Мойсея й Магомета, аби проЁлюструвати постЁйну допомогу оази космЁчної культури. СпасителЁ й пророки -- невЁд'ємна частка ЁдеологЁї минулих вЁкЁв. Заснування нового свЁту соцЁалЁзму Ё роль ЛенЁна буде розглянуто окремо. УсЁ соцЁальнЁ чи релЁгЁйнЁ рухи, Ёдеал яких -- спЁльне благо й мир на землЁ, завжди пЁдтримувались ІєрархЁєю СвЁтла. Може здатися дивним, що цЁлковито рЁзнЁ ЁдеологЁї походять з одного Ё того самого джерела, але це так. РЁч у тому, що кожна доктрина призначена для певної епохи. Коли вчення спотворюється, воно щезає, аби поступитися мЁсцем динамЁчнЁшЁй Ё сучаснЁшЁй ЁдеологЁї. Ця Ёстина повинна виховувати в нас терпимЁсть, бо правда має багато облич. Ми розпочнемо це обговорення з життя КрЁшни -- однЁєї з найдавнЁших вЁдомих аватар. Його вчення Ё нинЁ надихає мЁльйони ЁндусЁв Ё керує їхнЁм життям. КрЁшна народився вЁд цнотливої дЁвчини ДевакЁ в пастушЁй хижцЁ в прекраснЁй гЁмалайськЁй долинЁ бЁля пЁднЁжжя гори Меру, що є Ёншою назвою Калапи, або Шамбали. ВЁн любив усЁх, навЁть хижих звЁрЁв, Ё часто бавився з тигренятами. Коли ж пЁдрЁс, мудрецЁ почали навчати його, аби пробудити мудрЁсть, яка дрЁмала в ньому. І от КрЁшна отримав посвячення бЁля нЁг великого вчителя ГЁмалаїв Ё наказ знищити зло на свЁтЁ. ВЁн вирушив на береги Гангу й Джамни вчити людей, граючи на флейтЁ, щоб пробудити їх вЁд зацЁпенЁння у фЁзичному свЁтЁ майї, або ЁлюзЁї. Те, чому вчив КрЁшна, вЁдбито в його дЁалогах з воїном Арджуною у "БгагавадгЁтЁ": "Душа нЁколи не народжувалась, Душа нЁколи не перестає Ёснувати". КрЁшна вважає, що людина розвивається через переродження: "Багато хто вЁдновився в моєму народженнЁ Арджуно! І в твоєму також! Але я знаю свої попереднЁ життя, а ти нЁ". ТисячЁ рокЁв тому цЁ слова сказав КрЁшна в долинЁ Гангу, аби просвЁтити народи ІндЁї. Проте, як Ё дерева, релЁгЁї теж усихають Ё в'януть, коли їх переповнюють забобони. Це передбачив КрЁшна: "Людство помиляється через нестямнЁ, затемненЁ знання". КрЁшна напрочуд добре висловив закон аватари: "Щоразу, коли закон порушується Ё зростає беззаконня, Я народжуюсь у новому тЁлЁ, Щоб захистити праведних, щоб знищити злих, Щоб вЁдновити закон, я час вЁд часу народжуюсь". Як Ё в КрЁшни, народження Гаутами Будди теж пов'язане з ашрамами архатЁв у ГЁмалаях. Коли в пЁднЁжжЁ заснЁжених гЁр мЁстЁ КапЁлавасту в царя Шудгодани Ё царицЁ Майї народився син, до палацу прийшли семеро мудрецЁв, аби привЁтати дитину СЁддгартху. ІндЁйськЁ тексти мовлять, що цЁ мудрецЁ прибули з країни в ГЁмалаях. ШЁстнадцяти рокЁв СЁддгартха Гаутама одружився, Ё в нього народився син. А ще через тринадцять рокЁв СЁддгартха залишив сЁм'ю й палац Ё став бродячим ченцем, бо не мЁг довше жити в розкошах, коли довкола розкинувся океан нещастя. Велика мЁсЁя СЁддгартхи Гаутами полягала в тому, щоб боротися проти несправедливої кастової системи в ІндЁї Ё водночас дати свЁтовЁ космЁчну фЁлософЁю, першу в ЁсторЁї. Як Ё всЁ ЁншЁ аватари. вЁн був революцЁонером, бо кинув виклик панЁвнЁй владЁ й поставив пЁд сумнЁв її застарЁлЁ поняття. "Добро породжує добро, а зло породжує зло",-- казав царевич, зрЁкшися трону, щоб шукати осяяння Ё обдарувати людство духовним свЁтлом. Коли СЁддгартха Гаутама, сидячи пЁд дикою смоквою, отримав космЁчне просвЁтлення Ё став Буддою, або ПросвЁтленим, вЁн повнЁстю ототожнив себе з безкЁнечним Ё вЁчним ВсесвЁтом. А щоб учнЁ його в майбутньому могли пЁти його шляхом, вЁн склав для них вЁсЁм правил життя, так звану восьмеричну путь: правильна вЁра, правильне рЁшення, правильна мова, правильна поведЁнка, правильне заняття, правильне зусилля правильне споглядання Ё правильне зосередження. ЗвЁльнена вЁд бажань людина може уникнути колеса перероджень Ё досягти нЁрвани, обителЁ миру -- вчив Будда. Є легенда, що допускає подорож Гаутами Будди до Шамбали. В нЁй мовиться, що вЁн залишив рЁвнини ІндЁї Ё два тижнЁ їхав верхи до ГЁмалаїв. Там вЁн знайшов стежку, якою їхав сЁм днЁв, поки досяг мисливської хижЁ, де старий мисливець мовби чекав на нього. Наступного ранку, коли сонце осяяло снЁги ГЁмалаїв, Гаутама випив меду Ё до полудня продовжував подорож у супроводЁ старого, поки обоє опинилися бЁля рЁчки. Мисливець напнув тятиву лука й послав через рЁчку стрЁлу, обоє мовчки чекали ПотЁм Вчитель зняв Ёз себе коштовностЁ й вЁддав старому. Той зробив порух, нЁби хотЁв кинути їх у рЁчку. Раптом вЁд протилежного берега пЁдплив на човнЁ високий чоловЁк в одязЁ, обшитому хутром, Ё попросив Гаутаму їхати з ним. На тому березЁ вони сЁли на коней Ё почали пЁднЁматися на заснЁжений хребет. УдосвЁта вони спустилися до обителЁ махатм. Як Ё КрЁшна, Гаутама Будда каже про свої переродження: "Я постЁйно прибираю рЁзних форм Ё вдаюся до численних методЁв, аби порятувати нещасних". БуддЁйськЁ тексти твердять, що час вЁд часу Будда, учитель богЁв Ё людей, народжується, втЁлений у мудростЁ й добротЁ. Сам Будда передбачив пришестя майбутнього Будди на Ём'я Майтрея. Поява Ісуса -- Ёнший вияв закону божественного перевтЁлення, щоб духовно пробудити людство. У час його народження троє, а то й бЁльше магЁв прийшли зЁ Сходу привЁтати його. їх вела провЁдна зЁрка, що рухалася в небЁ. Поява Ісуса вочевидь очЁкувалася мудрецями. Чи Ёснував зв'язок мЁж тими магами Ё Шамбалою? Це може пЁдтвердити такий факт. ВЁдомо, що маги дали своїх мЁтраїчних Ё маздеїчних богЁв жерцям давньої тЁбетської релЁгЁї Бон; тЁ, в свою чергу, заявили, що отримали свою вЁру вЁд святих Шамбали (див. "Байкал", 1969, No 3). У чому полягала мЁсЁя Ісуса? Встановити космополЁтичний лад у свЁтЁ, базований на братерськЁй любовЁ й терпимостЁ, коли "нема нЁ еллЁна, нЁ Ёудея, нЁ обрЁзання, нЁ необрЁзання, нЁ варвара, нЁ скЁфа, нЁ раба, нЁ вЁльного" ("Послання Павла до колосян", 3, 11). Його динамЁчне вчення дало надЁю знедоленим величезної Римської ЁмперЁї, що простяглася вЁд Середнього Сходу до АнглЁї. МЁльйони рабЁв Ё плебеїв вЁдгукнулися на той заклик Ё заснували широкий рух, що розхитав могутнЁсть Римської ЁмперЁї. Та це вчення не знайшло вЁдгуку серед патрицЁїв, що мали свою фЁлософську й наукову культуру, запозичену в грекЁв. Християнство сприяло вЁдмЁнЁ рабства. ФЁлон АлександрЁйський у трактатЁ "Чому кожен добрий -- вЁльний?" стверджує, що ессени, якЁ сповЁдували мЁстерЁї, були натхненниками боротьби за визволення перших християн: "Ессени бачили в рабствЁ наругу над законом природи, яка створила всЁх людей вЁльними". На початковЁй стадЁї християнство виступало революцЁйною силою. Християни мали таємну мережу центрЁв, якЁ допомагали один одному. їхнє вчення про рЁвнЁсть всЁх перед богом Ё братерство людей пЁдривало аристократичну й нацЁоналЁстичну структуру Римської ЁмперЁї. Та коли безпринципний Константин пЁдняв меча й зробив християнство державним культом, аби вдовольнити римський плебс, учення Христа про милосердя й мир було втрачено назавжди. Християнська церква сама стала панЁвним класом. Вогнища ЁнквЁзицЁї Ё кров ТридцятилЁтньої вЁйни, що й досЁ даються взнаки в ПЁвнЁчнЁй ІрландЁї, показали, як мало лишилося вЁд цього вчення братерської любовЁ й терпимостЁ. Євреїв, у яких захЁднЁ нацЁї запозичили частину своєї релЁгЁї, грабували королЁ й пЁддавала тортурам ЁнквЁзицЁя, вони зазнавали тисяч актЁв Ёсторичної невдячностЁ. Було б хибно вважати, що зусилля великих магЁв були марними. Аватари сходять, щоб допомогти людству, а не зробити себе об'єктом обожнювання. Вони прагнуть, аби маси користувалися їхнЁм свЁтлом Ё не створювалися застиглЁ системи, що душать живу думку. Чи був Ісус замолоду в ІндЁї? Теологи таку можливЁсть вЁдкидають. А тим часом католицькЁ мЁсЁонери ФранцЁско де Азведо й ІпполЁто ДезЁдерЁ надЁслали з ТЁбету (вЁдповЁдно 1631 Ё 1715 рокЁв) значимЁ повЁдомлення, якЁ й нинЁ зберЁгаються в бЁблЁотецЁ ВатЁкану. НавЁть сьогоднЁ туристам, що вЁдвЁдують ШрЁнагар у КашмЁрЁ, показують так звану "Гробницю Ісуса" в цЁй нехристиянськЁй частинЁ свЁту. БЁля цЁєї гробницЁ Ісси нЁбито мають мЁсце чудеснЁ зцЁлення, а дивнЁ пахощЁ сповнюють повЁтря бЁля споруди гробницЁ. 1887 року Микола Нотович, росЁйський журналЁст, вЁдвЁдав Ладакх, тЁбетську провЁнцЁю ІндЁї, Ё зупинився в монастирЁ Мульбек. Його настоятель, людина освЁчена, показав йому напрочуд давню книгу, яку вважав описом життя молодого Ісуса, званого в текстЁ Ісса. ЖурналЁста неабияк зацЁкавила ця давня тЁбетська книга, Ё при допомозЁ перекладача з монастиря ХЁмЁс переклав її французькою мовою. Повернувшись у Європу, вЁн опублЁкував її в ПарижЁ, а згодом Ё в ЛондонЁ пЁд назвою "НевЁдоме життя Христа". Знаменно, що паризький кардинал РотеллЁ шалено протидЁяв цЁй публЁкацЁї. У РимЁ Ёнший кардинал пропонував Нотовичу суму, яка з лихвою перекривала його витрати на подорож до ІндЁї, аби той не публЁкував книги. Київський архЁєпископ настЁйливо радив йому не друкувати книги. Останнє попередження було куди серйознЁшим, нЁж попереднЁ, бо пЁзнЁше, коли повернувся в РосЁю, М. Нотович зазнав переслЁдувань з боку Синоду православної церкви Ё за його рекомендацЁєю був висланий царською жандармерЁєю до СибЁру. Те, що вЁдомий письменник поставив на карту не лише свою кар'єру, а й життя, вочевидь свЁдчить про переконанЁсть цЁєї людини, яка видала в ЄвропЁ тЁбетську книгу. Переклад Нотовича чЁтко окреслює, якЁ областЁ ІндЁї вЁдвЁдав Ісус: "ВЁдтак вЁн полишив Непал Ё ГЁмалайськЁ гори, спустився в долину Раджпутани Ё продовжив путь на захЁд, проповЁдуючи рЁзним народам про вищу досконалЁсть людини". Ця хронЁка свЁдчить, що Ісус побував не лише в ІндЁї, а й у ГЁмалаях, обителЁ магЁв. ПевнЁсть, що Ісус подорожував по ІндЁї, висловлює Ё така поважна особа, як британський резидент у КашмЁрЁ (1911 р.) сер ФренсЁс Янгхазбенд. Ось що вЁн пише в книзЁ "КашмЁр": "У КашмЁрЁ близько 1900 рокЁв тому жив святий на Ём'я Йус Асаф, що проповЁдував притчами Ё при цьому вживав багато тих притч, якими користувався Ё Христос -- скажЁмо, притчу про сЁяча. Його гробниця знаходиться в ШрЁнагарЁ Ё, за переказом, засновник секти квадЁанЁ Йус Асаф Ё Ісус -- одна й та сама особа". Перший прем'єр-мЁнЁстр ІндЁї Джавахарлал Неру в книзЁ "Погляд на свЁтову ЁсторЁю" й собЁ згадує цей переказ: "Повсюди в ЦентральнЁй АзЁ^- в КашмЁрЁ, Ладакху, ТЁбетЁ Ё навЁть далЁ на пЁвнЁч Ёснує тверде переконання в тому, що Ісус, або Ісса "подорожував у цих краях". У книзЁ М. РерЁха "Ворота в майбутнє" (Рига, 1936) наводяться цЁкавЁ подробицЁ про навчання Ісуса замолоду: "Ми чули й Ёншу легенду, як Христос ще молодим прибув до ІндЁї з караваном купцЁв Ё як вЁн вивчав вищу мудрЁсть у ГЁмалаях. КЁлька версЁй цЁєї легенди ми чули в Ладакху, СЁнцзянЁ й МонголЁї, проте всЁ вони сходяться в одному: Христос певний час перебував у ІндЁї та АзЁї". 1967 року тЁбетськЁ емЁгранти опублЁкували в ІндЁї "ТЁбетсько-шаншунський словник", де вмЁщено тексти Ёз старовинних книг релЁгЁї Бон. Один Ёз параграфЁв надзвичайно цЁкавий: "Чудотворець Ессес прийшов тодЁ до країни Шаншун-Мар (ПЁвнЁчний ТЁбет)". В Ёншому уривку описується, як цей учитель Ессес (або Еша) проповЁдував у ПерсЁї в першому столЁттЁ нашої ери. Ессес вЁдноситься до найвищих божеств релЁгЁї Бон. Священна танка (прапор) послЁдовникЁв релЁгЁї Бон зображає АдЁ-Будду (або його еквЁвалент Бон) у центрЁ, з майбутнЁм месЁєю лЁворуч Ё Ессес праворуч. Ось що каже радянський учений БронЁслав Кузнєцов ("Байкал", 1969, No 3): "Я вважаю, є пЁдстави допускати, що Ессес -- це Ісус. Проте, погодьтеся, що повЁрити в його подорож до ТЁбету можна лише тодЁ, коли ми знайдемо досить переконливЁ свЁдчення цього". Це дослЁдження робить значний внесок у гЁпотезу про подорож Ісуса до АзЁї, хоч Ё належить воно бЁльше науковцю, анЁж теологу чи теософу. Таємне вчення Сходу стверджує, нЁби саме в братствЁ ессенЁв постало християнство Ё нЁби сам Ісус був ессеном, як Ё Іоан Хреститель. Питання про те, чи були ессени або терапевти (єврейськЁ ченцЁ) зв'язанЁ з першими християнами, було вирЁшено церковним Ёсториком III столЁття єпископом ЄвсебЁєм, який заявив, що "стародавнЁ терапевти були християнами, а їхнЁ писання були нашими ЄвангелЁями Ё посланнями". Датування життя Ісуса може виявитися хибним. ЄвангелЁя ж бо були написанЁ через столЁття, а то й два пЁсля смертЁ Ісуса Христа, а це -- надто довгий вЁдтинок для Ёсторичного повЁдомлення. Дивно, що Йосиф ФлавЁй, Ёсторик 1 столЁття з Палестини, взагалЁ не згадує Ісуса й християн, хоч Ё досить детально описує рЁзнЁ тодЁшнЁ секти в ПалестинЁ. Римський патрицЁй ПлЁнЁй Старший, автор "Природничої ЁсторЁї", описуючи Гудею близько 70-го року нової ери, згадує невеликЁ поселення ессенЁв на узбережжЁ Мертвого моря, але обходить цЁлковитою мовчанкою християн, хоч їх натодЁ мало бути куди бЁльше, нЁж ессенЁв. ФЁлон АлександрЁйський вважав, що ессенЁв у всЁй ПалестинЁ налЁчувалося ледве чотири тисячЁ. ФЁлон, сучасник Ісуса й хороший вчений, також не згадує християнського руху в своїх творах. Талмуд теж не згадує Ісуса до третього столЁття, а навЁть коли це робить, посилається лише на зовнЁшнЁ, не равинськЁ джерела. А тепер спробуємо стисло проаналЁзувати дЁяння пророкЁв. Головною мЁсЁєю пророка Мойсея було створити вЁру в унЁверсальне божество, не втЁлене нЁ в людськЁй, нЁ в твариннЁй, нЁ в астрономЁчнЁй подобЁ, як це було з камЁнними богами колишнЁх часЁв. Це прагнення абстракцЁї в епоху Ёдолопоклонництва було для релЁгЁї рЁшучим кроком вперед. Упродовж ЁсторЁї концепцЁю Мойсея про єдиного бога сприйняли ЁншЁ народи; вона сприяла загальному поступу цивЁлЁзацЁї. Десять заповЁдей являють собою чудовий етичний кодекс для цивЁлЁзованого суспЁльства. Це ще один внесок Мойсея не лише на благо Ізраїлю, а й усього людства. СлЁд додати, що вЁра в прихЁд месЁї -- складова частина Ёудейської релЁгЁї. Коли мандрЁвний купець Магомет побачив у печерЁ архангела Гавриїла (на горЁ ХЁра), а потЁм Ё на скелЁ, коли перебував у цЁлковитому розпачЁ, почалась ЁсторЁя Ёсламу. Ця багата людина жила просто, майже по-спартанськи. НадЁлений блискучим практичним розумом, вЁн був здатний Ё до абстрактних роздумЁв. На нього зЁйшло одкровення, що божественна воля обумовлює все творення, тому люди повиннЁ пЁдкорятися їй. Як Ё Мойсей, вЁн повалив ЁдолЁв Ё проголосив єдиного бога -- аллаха, а себе -- його пророком. Магомет дав волю своїм рабам, став жити серед бЁдних та упослЁджених Ё своїми закликами об'єднав усю АравЁю. Переможеним пропонувався вибЁр: коран з його братством, рЁвнЁстю Ё милосердям або шабля пророка. Саме в такий спосЁб мусульмани, "носЁї божественної волЁ", пЁдкорили землЁ вЁд АравЁї до ІспанЁї. Араби почасти врятували спадок класичної епохи; вони переклали своєю мовою багато грецьких Ё латинських трактатЁв, а тодЁ передали ЗахЁднЁй ЄвропЁ. Свого часу ЁмперЁя маврЁв була єдиною цивЁлЁзованою державою свЁту з чудовими унЁверситетами, де безлЁч студентЁв вивчали медицину, астрономЁю, математику й ЁншЁ науки. Єдиним свЁтлом, що сяяло в мороцЁ середньовЁччя, було свЁтло, що променЁло в землях Ёсламу. Як Ё Ёудаїзм, Ёслам вчить, що Мунтазар, або МахдЁ, майбутнЁй месЁя, прийде вЁдкрити еру божественної справедливостЁ. Список пророкЁв насправдЁ значно довший. СлЁд згадати б Зороастра, Лао Цзи, КонфуцЁя, МахавЁру, Гуру Нанака й Ёнших. Досить сказати, що всЁ вчення, якЁ грунтуються на братерствЁ людей, прямо чи опосередковано походять з обителЁ Великих магЁв. Істотно, що попри велику рЁзницю в деталях, усЁ цЁ доктрини призначалися для певної частини свЁту Ё адресувалися цЁлком певнЁй епосЁ. Вони не мають абсолютної вартостЁ, бо ж Ёстина вЁдносна. РелЁгЁйнЁ установки спричинилися до незлЁченних вЁйн Ё жорстоких переслЁдувань людей. Цього б не сталось, якби народи зрозумЁли, що релЁгЁї творилися для поступу людства. РелЁгЁї творилися для народу, а не навпаки. ПолЁтичнЁ системи виникають для людства, Ё люди не повиннЁ ставати їхньою жертвою. Коли Солона запитали, чи дав вЁн грекам найкращЁ закони, вЁн вЁдповЁв: "НайкращЁ з тих, якЁ вони здатнЁ прийняти". ІєрархЁя Шамбали приносить людству закони Ё вчення, якЁ можуть прислужитися людинЁ на певному вЁдтинку часу. В наступних роздЁлах буде розглянуто перЁодичнЁ появи посланцЁв Шамбали, а також спроби мудрецЁв запобЁгти насильству й кровопролиттю упродовж ЁсторЁї.

8. АПОЛЛОНІЙ У ТІБЕТІ

Християнська церква зробила все можливе, аби представити АполлонЁя ТЁанського як мЁф чи, принаймнЁ, породження сатани. Чудеса АполлонЁя бентежили перших отцЁв церкви, в чому переконують слова ЮстЁна Мартира: "Чим пояснити, що талЁсмани АполлонЁя могли протидЁяти силЁ хвиль, послаблювати вЁтри й зупиняти напади хижих звЁрЁв; тодЁ як чудеса Господа нашого збереглися лише в переказах, чудеса АполлонЁя куди численнЁшЁ й успЁшно проявляються у фактах настЁльки конкретних, що збивають з пантелику вЁруючих". ІсторичнЁ свЁдоцтва пЁдтверджують реальнЁсть АполлонЁя. ІсторЁя Риму свЁдчить, що Ёмператор Каракалла збудував храм на його честь, а Алек-сандр Север установив статую АполлонЁя у власному храмЁ.' КапЁтолЁйський музей у РимЁ й до сьогоднЁ має бюст АполлонЁя ТЁанського. Імператриця ЮлЁя Домна, друга дружина СептимЁя Севера, настЁльки захопилася життям АполлонЁя, що в двохсотому роцЁ нової ери доручила ФлавЁю ФЁлострату створити його життєпис. Хоч аполлонЁй Ё був сучасником Ісуса, завдання ФЁлострата було простЁшим, анЁж у чотирьох євангелЁстЁв, бо Ёмператриця передала йому дев'яносто сЁм листЁв АполлонЁя, книги Морагена й щоденник ДамЁса. Виходить, книга ФлавЁя ФЁлострата базувалася на поважних документах, хоч вЁн Ё пише про начебто казковЁ подЁї. АполлонЁй ТЁанський народився в КаппадокЁї (сьогоднЁ -- Центральна Туреччина) в 4 р. до н. е., саме того року, коли, як вважають, народився Ісус. ВЁн був високим, гарним Ё вкрай розумним. Коли йому сповнилося чотирнадцять рокЁв, вчителЁ вЁдмовилися вчити його, бо вЁн знав бЁльше, нЁж вони. ШЁстнадцяти рокЁв вЁн пЁшов служити в храм Ескулапа й прийняв пЁфагорЁйськЁ обЁтницЁ. Провадячи аскетичне життя, вЁн невдовзЁ надзвичайно розвинув свої здЁбностЁ ясновидця Ё цЁлителя. І водночас смЁливо вЁдстоював Ёдеї соцЁальної справедливостЁ, викриваючи визискувачЁв. ФЁлострат описує випадок Ёз спекуляцЁєю зерном, через що воно стало недоступним для бЁднякЁв. Молодий АполлонЁй гнЁвно звертається до торговцЁв зерном: "Земля -- мати для всЁх, вона справедлива, а ви несправедливЁ, бо зазЁхаєте на те, що вона мати лише вам! Якщо не покаєтеся, я не дам вам життя на нЁй!" Погроза подЁяла й зупинила безсоромних спекулянтЁв. Злам у життЁ молодого неопЁфагорЁйця настав тодЁ, коли жрець храму Аполлона ДафнЁйського, виконуючи волю богЁв, передав йому кЁлька металевих пластинок з вирЁзьбленими дЁаграмами. То була карта подорожЁ ПЁфагора через пустелЁ, рЁки й гори, Ёз слонами та Ёншими символами, якЁ вказували на шлях фЁлософа саме до ІндЁї. аполлонЁй вирЁшив пройти тим самим маршрутом Ё почав готуватися до тривалої мандрЁвки. У ВавЁлонЁ його чудернацька поведЁнка так привабила царя, що той запропонував АполлонЁю побути довше в його країнЁ. У НЁневЁї аполлонЁй зустрЁв ассЁрЁйця ДамЁса, який став його провЁдником, вЁдданим товаришем Ё учнем. Саме ДамЁсу ми завдячуємо вЁдомостями про їхнЁ мандри в ІндЁї та ТЁбетЁ. ПЁсля тривалої Ё виснажливої подорожЁ аполлонЁй Ё ДамЁс перетнули Інд Ё продовжили шлях до Гангу. Десь у долинЁ Гангу вони звернули на пЁвнЁч до ГЁмалаїв Ё вЁсЁмнадцять днЁв пЁшки пЁднЁмалися в гори. Цей шлях мав привести їх у ПЁвнЁчний Непал або ТЁбет. аполлонЁй мав карту, тож достеменно знав, де шукати обитель мудрецЁв. Попри цю впевненЁсть АполлонЁя, з ними почало дЁятися щось дивне, особливо коли вони наблизилися до мети своєї подорожЁ. У них склалося враження, нЁби шлях, яким вони йшли, розтавав за ними. Вони опинилися в мЁсцЁ, яке здавалося нереальним -- пейзаж постЁйно мЁнявся Ё перемЁщувався, Ё подорожнЁ не могли запам'ятати жодної певної мЁтки. Про таке саме розповЁдали й через столЁття ЁншЁ дослЁдники, яких провЁдники вЁдмовлялися вести у "мЁсцевЁсть, заборонену богами". Це пЁдтверджують дивовижнЁ пригоди, згадуванЁ ФЁлостратом. Зненацька перед АполлонЁєм Ё ДамЁсом постав темношкЁрий юнак Ё звернувся до фЁлософа по-грецькому, так, нЁби вже чекав його: "ВашЁ супутники мусять лишитися тут, а ви рушайте за мною. Так звелЁли вчителЁ". Слово "вчителЁ" пролунало у вухах АполлонЁя пЁфагорЁйським дзвЁночком, вЁн радо полишив носЁїв Ё поклажу, взявши з собою лише вЁдданого ДамЁса. Коли АполлонЁя представили правителю мудрецЁв на Ём'я Іарх чи ХЁарх (святий правитель), вЁн був вражений тим, що змЁст листа, якого вЁн збирався передати правителю, уже вЁдомий тому. Знав той подробицЁ про його сЁм'ю Ё про всЁ пригоди тривалої подорожЁ, починаючи з КаппадокЁї. АполлонЁй перебував у трансгЁмалайському районЁ кЁлька мЁсяцЁв. За цей час вони з ДамЁсом бачили неймовЁрнЁ речЁ: як Ёз криниць, скажЁмо, били стовпи блакитного свЁтла. ЦЁ "пантарбе", або "свЁтнЁ каменЁ", свЁтили так яскраво, що нЁч перетворювалася на день. ТакЁ ж чудеснЁ лампи бачив у ТЁбетЁ отець Хак у XIX столЁттЁ. За ДамЁсом, жителЁ цього мЁста використовували енергЁю сонця. МудрецЁ володЁли левЁтацЁєю, здЁймалися на три фути над землею. Ё навЁть ширяли в повЁтрЁ. АполлонЁй бачив церемонЁю, на якЁй мудрецЁ вдаряли об землю своїми посохами й зносилися в повЁтря. Про такЁ самЁ феномени сповЁщає у XX столЁттЁ дослЁдниця ДевЁд-НЁл, що посилює цЁннЁсть ФЁлостратової розповЁдЁ. НауковЁ й ЁнтелектуальнЁ досягнення в цьому незнаному мЁсцЁ так вразили АполлонЁя, що вЁн лише згЁдливе кивнув головою, коли ХЁарх мовив йому: "Ти прийшов до людей, якЁ знають усе". ДамЁс зазначає, що їхнЁ гЁмалайськЁ господарЁ "жили на землЁ Ё водночас не на нЁй". Чи не означає цей загадковий вислЁв, що мудрецЁ були здатнЁ жити в двох свЁтах -- матерЁальному й духовному? Або чи не мають вони зв'язку з Ёншими планетами? Їхня соцЁальна система, очевидно, була общинною, бо, як сказав АполлонЁй, "вони не мали нЁчого Ё водночас володЁли всЁма багатствами свЁту". Що ж до їхньої ЁдеологЁї, то правитель ХЁарх сповЁдував космЁчну фЁлософЁю, за якою "ВсесвЁт -- жива Ёстота". Коли настав час прощатися, АполлонЁй мовив мудрецям гЁр: "Я прибув до вас сушею, а ви вЁдкрили менЁ своєю мудрЁстю шлях не лише морем, а й небом. Все, чого ви мене навчили. я передам грекам, Ё якщо я не даремно пив з чашЁ Тантала, то розмовлятиму з вами так, нЁби ви поруч". Чи не виразне це свЁдчення, що йдеться про телепатичний зв'язок? АполлонЁй ТЁанський отримав доручення вЁд духовних вчителЁв свЁту. По-перше, вЁн мусив закопати якЁсь талЁсмани чи магнЁти в мЁсцях, якЁ повиннЁ були мати в майбутньому важливе Ёсторичне значення. Чи не були то осколки загадкового ЧЁнтаманЁ з башти Шамбали? По-друге, фЁлософ мусив розхитати тиранЁю Риму Ё ослабити режим, що грунтувався на рабствЁ. Обоє спустилися на рЁвнини ІндЁї Ё пустилися в довгу зворотну путь. НарештЁ вони досягли Смирни, де, згЁдно з вказЁвкою ХЁарха, АполлонЁй знайшов статую свого останнього переродження як Паламеда. ДамЁс пЁдкреслює, що АполлонЁй без найменших зусиль знайшов мЁсце, вказане мудрим правителем. Коли пророк прибув у ІталЁю, римськЁ властЁ влаштували йому допит. На запитання "Що ви думаєте про Нерона, АполлонЁю?" грецький мудрець вЁдповЁв: "Ви вважаєте, що вЁн прославив себе спЁвом, а я гадаю, вЁн би бЁльше прославився, якби мовчав". Сказати таке в той час, коли римський уряд проводив чистку фЁлософЁв, було вкрай ризиковано. НевдовзЁ АполлонЁй ТЁанський постав перед римським трибуналом, де сталася незвичайна подЁя. Коли прозекутор (обвинувач) розгорнув згорток Ёз звинуваченнями проти АполлонЁя, лЁтери й слова почали розпливатись Ё зникати на очах враженого прозекутора! ЗамЁсть обвинувачувального акту в руках трибуналу лишився чистий сувЁй, Ё суддЁ хоч-не-хоч мусили вЁдпустити АполлонЁя. Однак за ВеспасЁана мудрЁсть АполлонЁя було оцЁнено так високо, що вЁн став радником римського Ёмператора. Коли трон посЁв син ВеспасЁана ТЁт, АполлонЁй порадив йому правити помЁрковане. Новий Ёмператор вЁдповЁв: "ВЁд себе Ё вЁд своєї країни я висловлюю тобЁ подяку Ё запам'ятаю твої поради". У листЁ до органЁзаторЁв ОлЁмпЁйських Ёгор, на якЁ його запросили почесним гостем, АполлонЁй натякає на мету своєї мЁсЁї: "Ви запрошуєте мене на Ёгри ОлЁмпЁї й послали до мене навЁть послЁв. Я б охоче подивився вашЁ фЁзичнЁ змагання, якби це не вЁдволЁкало мене вЁд куди бЁльшої арени моральної боротьби". Імператор ТЁт правив усього два роки; пЁсля нього на трон зЁйшов його брат ДомЁцЁан, людина надто жорстока й розбещена, аби дослухатися до порад пророка. СхЁдна зовнЁшнЁсть АполлонЁя, його борода й довге волосся дратували ДомЁцЁана, Ё вЁсЁмдесятип'ятирЁчного мудреця було звинувачено в святотатствЁ й конспЁрацЁї, тобто в "антиримськЁй" дЁяльностЁ. Високий величний фЁлософ, який знав ДомЁцЁана ще дитиною, не приховував презирства до нього. ПатрицЁї тривожилися, бо пам'ятали загадковЁ подЁї пЁд час суду над АполлонЁєм за Нерона. Щоб уберегтися вЁд публЁчного провалу, ДомЁцЁан Ё трибунал запропонували мудрецю зняти деякЁ звинувачення, якщо той визнає себе винним. АполлонЁй, що стояв перед Ёмператором загорнувшись у плащ, мовив: "Ти можеш ув'язнити моє тЁло, але не душу. УтЁм, навЁть тЁло ти ув'язнити неспроможний". І зненацька мов розчинився в спалаховЁ свЁтла на очах тисяч ошелешених римських громадян, що заповнили глядацькЁ галереї. ПЁсля цього римський уряд розважливо вирЁшив дати мудрецевЁ спокЁй, аби не викликати невдоволення серед його численних прихильникЁв. Виступаючи з промовою в ЕфесЁ 96 року н. е., АполлонЁй ТЁанський, якому натодЁ вже виповнилося сто рокЁв, раптом умовк, втупився моторошним поглядом у землю, потЁм ступив три кроки вперед Ё згукнув: "Бийте тирана, бийте!" ЖителЁ Ефеса були враженЁ Ё збентеженЁ -- бЁльшЁсть їх слухала його виступ. АполлонЁй знову вигукнув: "Дякувати АфЁнЁ, тирана щойно вбитої" За тих часЁв пошта й новини з Риму йшли не один день. Та коли врештЁ прибув поштовий гонець, то привЁз звЁстку, що в РимЁ вбито Ёмператора ДомЁцЁана. БЁльше того, це сталося якраз тодЁ, коли АполлонЁй виступав зЁ своєю знаменною промовою. Дата смертЁ фЁлософа Ё мЁсце його поховання невЁдомЁ. Чи мЁг АполлонЁй прожити понад сто рокЁв, що їх вЁн, як вЁдомо, досяг? Чи не повернувся вЁн, бува, в трансгЁмалайську обитель учителЁв? МЁсЁю АполлонЁя можна вважати успЁшною, оскЁльки вЁн започаткував епоху п'яти добрих ЁмператорЁв, щасливу еру Нерви, Траяна, АндрЁана, АнтонЁя ПЁя Ё Марка АврелЁя. ОстаннЁ двоє були великими ЁдеалЁстами й мислителями. Марк АврелЁй був фЁлософом Ё послЁдовником Платона; другий вважав, що поки царЁ не стануть фЁлософами, людство не знатиме золотого вЁку. Те, що мудрий АполлонЁй ТЁанський вЁдкрив шлях п'яти добрим Ёмператорам Риму, свЁдчить про хибнЁсть думки, нЁби маги нЁчого не робили для людства. Очевидно, все лихо в тому, що саме людство постЁйно опирається спробам своїх стражЁв привнести в людськЁ стосунки закони доктрини Серця.

9. ЦАРСТВО ПРЕСВІТЕРА ІОАННА

На деяких середньовЁчних картах позначено загадкову країну в АзЁї, що має назву "Царство пресвЁтера Іоанна". ГеографЁчне воно займає мЁсце вЁд Туркестану до ТЁбету й вЁд ГЁмалаїв до пустелЁ ГобЁ. Ця країна являє собою цЁкаву аналогЁю володЁнням ХЁарха, святого правителя, що його описав ФЁлострат у бЁографЁї АполлонЁя ТЁанського. 1145 року Ёсторик Отто з ФрейзЁнга написав про пресвЁтера Іоанна, царя-жерця, який "жив за ВЁрменЁєю Ё ПерсЁєю на Далекому СходЁ". Автор вважав, що мова йде про нащадка стародавнЁх магЁв, яких згадує ЄвангелЁє, У хронЁцЁ АльберЁка де Труа-Фонтена мовиться, що 1165 року надЁйшов лист вЁд цього схЁдного володаря до Мануеля 1 КомнЁна, вЁзантЁйського Ёмператора. ФрЁдрЁх. 1 Барбаросса, Ёмператор священної Римської ЁмперЁї, та ЁншЁ королЁ й собЁ отримували послання вЁд пресвЁтера Іоанна. Багато чого з цЁєї дипломатичної переписки зберЁгається в архЁвах ВатЁкану; бЁльшЁсть текстЁв ще нЁколи не публЁкувалися. 27 вересня 1177 року папа Александр III послав з ВенецЁї листа "видатному й великому царю ІндЁй". Як слушно пЁдкреслює Католицька енциклопедЁя, "судячи з подробиць у листЁ, видно, що адресат не був мЁфЁчним персонажем". Надсилаючи своє апостольське благословення "знаменитому Ё високому царю ЁндЁйцЁв", папа пише, що "чув про нього вЁд багатьох Ё читав доповЁднЁ, зокрема магЁстра ФЁлЁппа, нашого друга й лЁкаря, що розмовляв з великими Ё достойними мужами Вашого царства". Доктор ФЁлЁпп повЁз того листа в АзЁю. На жаль, невЁдомо, чим скЁнчилася мЁсЁя цього папського легата. Можливо, вЁн загинув пЁд час своєї подорожЁ або ж залишився у царствЁ пресвЁтера Іоанна. У цЁй далекЁй країнЁ було багато див. Загадковий цар правив своїм царством за допомогою смарагдового скЁпетра. Перед його палацом стояло магЁчне дзеркало, в якому цар мЁг бачити все, що вЁдбувалося не лише в його володЁннях, а й у сусЁднЁх країнах. ЛЁтаючЁ дракони швидко переносили людей на великЁ вЁдстанЁ. "ЕлЁксир правди" очищав кожного, хто його пив, Ё сприяв розкриттю його справжньої сутЁ. Через що "нечистий дух" не мЁг привласнити чуже добро Ё царство не потребувало Певно, найбЁльш вражає у цЁй країнЁ фонтан вЁчної молодостЁ. Коли гЁднЁ чоловЁки й жЁнки хотЁли стати молодими, то витримували пЁст, а тодЁ випивали три ковтки води з того фонтану. ПЁсля цього зникали недуги й вЁдступала старЁсть, Ё вони знову ставали тридцятилЁтнЁми. Казали, що сам пресвЁтер Іоанн продовжив у такий спосЁб своє життя до 562 рокЁв. "ОрлинЁ каменЁ" не лише вЁдновлювали гостроту зору, а й робили невидимими тих, хто носив їх у перснях. ІншЁ магЁчнЁ каменЁ могли нагрЁвати чи охолоджувати будь-що й освЁтлювати околицЁ на вЁсЁм кЁлометрЁв або ж огортати мЁсцевЁсть цЁлковитою темрявою. ВхЁд до святилища з магЁчним каменем охороняли двоє старих, що пропускали лише достойних. Велика тринадцятиповерхова башта зводилася над мЁстом пресвЁтера Іоанна. Це царство не знало бЁдних, в ньому панувала справедливЁсть, а про злочини й пороки не чули. РозповЁдЁ про могутнього азЁатського володаря, безумовно, християнина, викликали сенсацЁю в ЄвропЁ. То була важка пора хрестових походЁв, коли будь-який союз зЁ Сходом був украй бажаним. Цим Ё пояснюється зацЁкавлення держав Ё церкви царем-священиком ІндЁї. Хоч у розповЁдях про пресвЁтера Іоанна чимало вигадок, реальнЁсть осЁб, якЁ вели листування,-- королЁв, пап Ё самого загадкового пресвЁтера Іоанна,-- не викликає сумнЁвЁв. Знаменно, що царство пресвЁтера Іоанна має багато спЁльного з царством ХЁарха, що його описав ФЁлострат за тисячолЁття до того. ГеографЁчнЁ характеристики обох країн вказують на ТЁбет. МудрецЁ обох царств умЁли контролювати бачення, створювати штучне свЁтло й лЁтати в повЁтрЁ. Один з уривкЁв найбЁльш вЁдомого листа пресвЁтера Іоанна мовить про пЁщане море в його царствЁ, що може бути пустелею ГобЁ. Якщо це так, то я цЁлком згоден з висновками американського вченого МенлЁ Холла: "МЁсцезнаходженням ЁмперЁї пресвЁтера Іоанна є район пустелЁ ГобЁ, де серед гЁр стоїть його зачарований палац. Якщо ви попросите схЁдних посвятникЁв описати пЁвнЁчний рай, званий Дежунгом, або Шамбалою, загадковим мЁстом адептЁв, вони скажуть вам, що вЁн у серцЁ пустелЁ ГобЁ. В предковЁчних пЁсках Шамо, стародавньої матерЁ, стоїть храм невидимого уряду свЁту". Вивчаючи ЁсторЁю XII столЁття, коли ширилася слава про пресвЁтера Іоанна, помЁчаєш цЁкавЁ збЁги. Орден храмовникЁв було засновано 1118 року. 1184 року трубадур Ё рицар-тамплЁєр Вольфрам фон Ешенбах склав поему "ТЁтурель", в якЁй звЁв усЁ легенди про святий Грааль. ВЁн вважав, що Ёснує зв'язок святого Граалю з АзЁєю Ё описує його, як камЁнь ("Ё камЁнь цей зветься Граалем"). Чи не мав вЁн на увазЁ Шамбалу Ё камЁнь ЧЁнтаманЁ? СпЁвець Ешенбах стверджує, що ТЁтурель прожив п'ятсот рокЁв. Разюча паралель Ёз життям пресвЁтера Іоанна, що тривало п'ятсот шЁстдесят два роки, чи не так? СправдЁ, Ешенбах пов'язує легенду про святий Грааль з розповЁдями про пресвЁтера Іоанна. Його ПарсЁфаль приносить священну чашу чи камЁнь в АзЁю. "Отже, бачимо, що таємнЁ ордени Європи брали учать в увЁчненнЁ цЁкавої легенди про азЁатського Вчителя вчителЁв",-- пише МенлЁ Холл. Вкрай промовисте й те, що Вольфрам фон Ешенбах був рицарем ордену тамплЁєрЁв, завдяки чому змЁг познайомитися з таємними вченнями тамплЁєрЁв; про них мова у наступному роздЁлЁ.

10. БРАТСТВА РЕФОРМАЦІЇ СВІТУ

У своїй науковЁй працЁ про тЁбетську йогу доктор В. 1. Еванс-Вентц так визначає методи передачЁ давнЁх таємних доктрин: "Інколи вони цЁлковито телепатичнЁ, Ёнколи вкрай засимволЁзованЁ, часто лише уснЁ й нЁколи не користуються лише писемними документами". ТЁбетська школа мЁларепа користувалася "переда-чею через нашЁптування" при поширеннЁ своїх йогЁчних методЁв тренування розуму для очищення душЁ. У III ст. до н. е. ЁндЁйський Ёмператор Ашока заснував одне з найтаємнЁших товариств у свЁтЁ, щоб зберегти й розвинути давню науку. Воно називалося Братством дев'яти; ця група, як вважають, дЁє в ІндЁї Ё сьогоднЁ. У XIX столЁттЁ романЁст Луї ЖаколЁо, що тривалий час жив у КалькуттЁ, почув вЁд одного пандЁта, що посвяченЁ ІндЁї вивчали розумовЁ й фЁзичнЁ сили впродовж двадцяти тисяч рокЁв. Тож не дивно, сказав цей Ёндус, що їхнЁ досягнення в цЁй галузЁ видаються єпропейцям дивовижними. Зауважимо, що пам'ять про Ашоку увЁчнено премЁєю КалЁнги, яку щороку присуджує ЮНЕСКО за популяризацЁю науки. КалЁнга -- царство, що його захопив Ёмператор Ашока пЁсля кривавої вЁйни; пЁсля неї вЁн поклявся нЁколи вже не воювати, а вЁддати всЁ сили духовному й культурному розвитковЁ людей. Хто такЁ адепти? А. П. СЁннетт, британський журналЁст в ІндЁї, що удостоївся честЁ побувати в гЁмалайському братствЁ високих йогЁв, означує його як таємну общину в ТЁбетЁ. Санскритська "Веданта-сара" визначає його головну мету так: "розвЁювання густого мороку невЁдання, у який поринуло людство". ВеликЁ мудрецЁ АзЁї не лише мудрЁ, а й украй могутнЁ, бо "сила за тим, хто знає", стверджує Агручада ПарЁкчай. За давнини люди науки трудилися таємно, з поколЁння в поколЁння передаючи знання найдостойнЁшим учням через посвячення. Так зберЁгалась Ё розвивалася мудрЁсть, замЁсть того щоб руйнуватися чи збочуватися невЁглаством. "Чому ж адепти, якщо вони такЁ мудрЁ, не залишили жодного слЁду в ЁсторЁї?"-- спитали якось у гЁмалайського махатми. "А чому ви вважаєте, що вони не залишили слЁдЁв? -- спитав вЁн у вЁдповЁдь.-- Як може ваш свЁт зЁбрати докази дЁяльностЁ цих людей, якщо вони ретельно приховують її, щоб жоден цЁкавий не мЁг за ними простежити?" Не важко переконатися, що з найдавнЁших часЁв правлячЁ кола ревниво оберЁгали свЁй авторитет Ё наполягали на тому, щоб народ поклонявся лише Ёдолам своєї епохи; виготовленЁ вони з каменю, золота, паперу чи повЁтря. Община ПЁфагора з Кротони вивчала астрономЁю, математику й фЁлософЁю. ПЁфагору ми завдячуємо сЁмома нотами музичної гами. Проте цю общину мирних учених-вегетарЁанцЁв брутально розЁгнали, а багато кого з пЁфагорЁйцЁв убили лише за їхнЁй незвичний триб життя та Ёдеї. Кумранський монастир ессенЁв, де було написано "Битву ДЁтей СвЁтла проти ДЁтей Темряви" Ё скопЁйовано рукописи, вЁдомЁ сьогоднЁ як "Сувої Мертвого моря", пЁддали гонЁнням римськЁ загарбники Ізраїлю. Як видно з цих двох прикладЁв, пЁдстав для засекречування шкЁл мЁстерЁй було бЁльш нЁж достатньо. Цих фЁлантропЁчних ЁдеалЁстЁв звинуватили в конспЁрацЁї, оскЁльки все, чого бЁльшЁсть неспроможна осягнути, як правило, викликає пЁдозру й вороже ставлення, а отже, й переслЁдування. ІсторЁя знає багато органЁзацЁй Ё окремих осЁб, що передавали спецЁальнЁ послання ІєрархЁї СвЁтла на користь людства. Їх усЁ годЁ перерахувати. У нашому дослЁдженнЁ ми вибрали кЁлька таких товариств, щоб висвЁтлити головну Ёдею зовнЁшнього кола БЁлого братства. ІсторЁя свЁдчить, що такЁ органЁзацЁї раптово з'являлись Ё так само раптово зникали, сповнивши свою мЁсЁю. Це стосується як захЁдних орденЁв посвячених, так Ё братств Сходу. НайбЁльш освЁченЁ лами ТЁбету Ё раджа-йоги ІндЁї завжди були вЁдданими служителями небесних учителЁв. СхЁднЁ братства суфЁїв, друзЁв Ё дервЁшЁв заснували адепти. КерЁвники їхнЁх внутрЁшнЁх груп продовжують спЁлкуватися з великими магами. Орден тамплЁєрЁв було засновано в ПалестинЁ 1118 року французькими рицарями Гуго де Пейном, Жофруа де Сен-Омером та Ёншими. Святий Бернар де Клерво визначив його закони й регламент. Його дядько Андре де Монтбар згодом став великим магЁстром. ОдягнутЁ в бЁлЁ плащЁ з червоними хрестами, рицарЁ-тамплЁєри провадили аскетичне життя. Все своє майно й статки вони вЁддавали ордену, завдяки чому вЁн надзвичайно розбагатЁв, хоча самЁ його члени були бЁднЁ. Орден мав, тисячЁ прилучених служителЁв з неаристократичних верств. ІєрархЁю ордену складали рицарЁ, сержанти, капелани й слуги. РицарЁ, що складали меншЁсть, походили з аристократЁї. ЦЁлком ЁмовЁрно, що рицарЁ-тамплЁєри, багато з яких вивчили арабську мову за час тривалого перебування на Середньому СходЁ, могли сприйняти дещо Ёз схЁдної практики Ё навЁть бути посвяченими в таємнЁ вчення гностикЁв. За своє двовЁкове Ёснування орден тамплЁєрЁв став найбЁльшою банкЁвською органЁзацЁєю свЁту. Прочани, що йшли до Святої землЁ, могли з будь-якого значного європейського мЁста просто й безпечно перерахувати грошЁ в Єрусалим каналами ордену. БЁльшЁсть рицарЁв та їх служителЁв аж нЁяк не були святими, проте є чимало свЁдчень того, що керЁвники ордену були мудрими й добрими людьми Ё володЁли певною часткою таємних знань Сходу. З точки зору розпорядникЁв цивЁлЁзацЁї, злиття європейської Ё арабської культур було вкрай бажане, оскЁльки європейцям тодЁ бракувало тих давнЁх наукових знань, що їх засвоїли араби. Арабський вплив неабияк збагатив Європу. Запровадження арабських цифр сприяло розвитковЁ математики, яка доти користувалася малопридатними для цього римськими цифрами. Запозичення арабської медицини, хЁмЁї Ё технологЁї також сприяло європейському поступу. Є думка, що тамплЁєри запозичили доктрини християн-йоганнЁтЁв, якЁ твердили, що саме Єгипет є джерелом мудростЁ Ісуса. ЙоганнЁти вважалися хранителями кЁлькох надзвичайно давнЁх документЁв, а головною метою їх було об'єднати людство в однЁй унЁверсальнЁй релЁгЁї миру. ВЁд початку свого Ёснування орден тамплЁєрЁв мав двЁ доктрини: одну для вузького, внутрЁшнього кола своїх високородних керЁвникЁв, про яких мало що вЁдомо, а Ёншу -- римсько-католицьку -- для зовнЁшнього кола. Прагнучи заволодЁти багатствами ордену тамплЁєрЁв Ё звести нанЁвець його вплив, король ФранцЁї ФЁлЁпп Красивий Ё папа Клемент V наказали ІЗ жовтня 1307 року схопити всЁх рицарЁв-тамплЁєрЁв. Великого магЁстра ордену та його рицарЁв, людей високої культури, звинуватили в жахливих злочинах -- людожерствЁ й ЁдолопоклонствЁ. ТисячЁ тамплЁєрЁв було закатовано у ФранцЁї. Проте в ІспанЁї, ПортугалЁї та АнглЁї лЁквЁдацЁя ордену пройшла без такої жорстокостЁ, як у ФранцЁї. ПЁсля п'яти з половиною рокЁв ув'язнення Ё нелюдських тортур великого магЁстра ордену тамплЁєрЁв Жака де Моле було спалено 18 березня 1314 року на островЁ СЁте в ПарижЁ поблизу Понт-Нефу. Його останнЁми словами, як пише хронЁст, були: "ФранцЁя згадає нашу останню мить. Ми вмираємо безневинно. Декрет, що згубив нас,-- несправедливий. Та на небесах є праведний суд, що нЁколи не залишить без уваги благання невинного. І на цей суд я через сорок днЁв закличу тебе, первосвященику Риму! О ФЁлЁппе, мЁй королю, я даремно прощаю тебе, бо Ё ти засуджений Божим судом. Через рЁк я чекаю тебе". Папа Клемент V помер вЁд невЁдомої хвороби через тридцять один день. ФЁлЁпп Красивий помер у невимовних стражданнях наприкЁнцЁ 1314 року. БЁльшЁсть тих, хто переслЁдував орден, померли передчасною Ё насильницькою смертю. ЦЁкаво навести думку Британської енциклопедЁї про процес над рицарями-тамплЁєрами: "НасправдЁ бЁльшЁсть ЁсторикЁв вважають тамплЁєрЁв невинними в тих звинуваченнях, якЁ було проти них висунуто". Чи справдЁ керЁвники ордену мали доступ до таємних знань? У ФранцЁї провели солЁднЁ дослЁдження, якЁ встановили Ёнтригуючу символЁку в церквах та соборах, збудованих орденом тамплЁєрЁв. Мої власнЁ дослЁдження Ё вЁдкриття зв'язку мЁж тамплЁєрами Ё гральними картами таро, де зашифровано унЁкальнЁ пророкування на багато вЁкЁв, пЁдтверджують здогад, що внутрЁшнє коло ордену володЁло езотеричним вченням (Е. Томас. По той бЁк бар'єру часу.--Лондон, 1973). Знаменно, що один Ёз засновникЁв ордену тамплЁєрЁв, святий Бернард де Клерво, був близьким другом святому МалаччЁ де Армага, якому ми зобов'язанЁ знаменитими передбаченнями пап, де вказуються особистостЁ пап на прийшлЁ вЁки. ЦЁ передбачення є, безперечно, проявом таємної науки чи мистецтва, якими володЁють лише найбЁльш посвяченЁ люди. Я цЁлком пристаю на думку МенлЁ Холла: "Орден храму походив Ёз таємних шкЁл Ё був прямим джерелом пЁзнЁших езотеричних братств". Через три столЁття пЁсля знищення ордену тамплЁєрЁв у ЄвропЁ виникло Ёнше братство, що закликало до реформацЁї свЁту. Ось як абат Монтфакон де ВЁллар характеризує його вчення: "Вони вважають, що стародавнЁ фЁлософи Єгипту, Халдеї, маги ПерсЁї та гЁмнософЁсти ІндЁї вчили того самого, чого вчать Ё вони". У мої намЁри не входить детально подавати ЁсторЁю цього таємного товариства, яке називалося братством розенкрейцерЁв; я лише вЁдзначу його високу мету Ё зв'язки з ЁєрархЁєю махатм. 1614 року в НЁмеччинЁ з'явилися першЁ манЁфести розенкрейцерЁв -- "СвЁтова реформа", "Слава Ё сповЁдь братства Трояндового хреста". "СповЁдь" зверталася безпосередньо до "освЁченої Європи"; та була перша подЁбна декларацЁя в ЁсторЁї, що йшла не вЁд короля чи церкви, а вЁд конклаву анонЁмних осЁб. Автори цих манЁфестЁв самЁ заявляють, що мусять приховувати Ёмена, бо властЁ переслЁдують їх. Вивчення "СповЁдЁ" розенкрейцерЁв виявляє її революцЁйну суть. В епоху феодалЁзму розенкрейцери пропонують своє вчення "як принцам, так Ё селянам". У п'ятому роздЁлЁ вони заявляють, що будуть "реформувати уряди Європи" Ё що "владарювання облудної теологЁї буде скасовано". Стосовно ж власних фЁлософських цЁлей, то вони обЁцяють, що "суперечностЁ науки й теологЁї буде узгоджено" Ё що "дверЁ мудростЁ знову вЁдкритЁ свЁтовЁ". Знаменно, що пЁсля цих розенкрейцерських манЁфестЁв 1614 року в розвитку науки розпочалися пЁдйоми й стрибки, якЁ досягли кульмЁнацЁї в нинЁшню космЁчну еру. Те ж можна сказати й про заклик розенкрейцерЁв до демократЁї, коли на одну дошку ставились князЁ й селяни, проголошувалася необхЁднЁсть освЁти, внутрЁшньої культури, бо освЁта звЁльняє вЁд невЁгластва й забобонЁв. З моменту утворення братство набуло мЁжнародного характеру, поширивши свЁй вплив за межЁ НЁмеччини. 1622 року в ПарижЁ з'явилась афЁша, яка здивувала Ё простого перехожого, Ё священика, Ё аристократа: "Ми, спрямованЁ нашою колегЁєю, її главою Ё братами-розенкрейцерами, засновуємо нашу видиму й невидиму обитель у цьому мЁстЁ найвищою ласкою, до якої спрямованЁ серця праведникЁв. Ми вчимо без книг Ё нот, розмовляємо мовою країни, де перебуваємо, аби вберегти людей, подЁбних до нас, вЁд смертельної помилки". Історики не змогли з'ясувати, чи Ёснували розенкрейцери в XVII столЁттЁ, коли вперше з'явилися їхнЁ манЁфести. Причина проста -- адепти самЁ таємно добирали кандидатЁв у це товариство. Тому годЁ вступити в братство, якщо вас туди не запросили. Можна допустити, що добра половина європейських учених отримала такЁ запрошення, проте вони не признавалися, що причетнЁ до нього. Якщо такий висновок хибний, то як тодЁ пояснити, що наука ракетою злетЁла вгору, щойно були опублЁкованЁ манЁфести на початку XVII столЁття? Програма свЁтової реформацЁї виявилась успЁшною. СправдЁ, адепти Трояндового хреста знали все наперед! Ось чому й заявляли в "СповЁдЁ": "Нас, вЁдповЁдальних за цЁ змЁни, нЁхто не знатиме". СвЁтову реформацЁю започаткували вчителЁ Сходу. Зв'язки ордену розенкрейцерЁв з АзЁєю проглядаються в латинському памфлетЁ, опублЁкованому 1618 року ГенрЁхом НеухузЁусом, через чотири роки пЁсля манЁфестЁв розенкрейцерЁв. У цьому памфлетЁ автор недвозначно вказує, що пЁсля завершення своєї роботи адепти повернуться в ІндЁю. 1775 року в рукописЁ СЁмсона, члена росЁйської ложЁ обряду Сен-Мартена, стверджується, що "справжнє масонство прийшло в РосЁю з ТЁбету". То була приголомшуюча заява, бо для людей XVIII столЁття ТЁбет був таким само далеким, як Ё МЁсяць сьогоднЁ. Цей документ свЁдчить про зв'язки європейських масонських лож Ёз тЁбетською твердинею мудрецЁв. 1710 року ЗЁгмунд РЁхтер (СЁнцерус Ренатус) опублЁкував закони братства пЁд назвою "Досконале й Ёстинне виготовлення фЁлософського каменю золотим братством Троянди й Хреста". Серед законЁв є Ё клятва не розголошувати таємниць мЁстерЁй. Прийнятий у братство розенкрейцерЁв отримував порцЁю фЁлософського каменю, достатню, щоб забезпечити довгу молодЁсть Ё життя протягом принаймнЁ шЁстдесяти рокЁв пЁсля того, як його прийняли в братство. ПЁсля омолодження брат мусив змЁнити Ём'я Ё мЁсце проживання, щоб не привертати до себе зайвої уваги. НЁхто з членЁв братства не мав права виготовляти алхЁмЁчним методом перлЁв чи коштовних каменЁв надмЁрної величини, аби не зажити лихої слави. Член братства розенкрейцерЁв давай обЁтницю не одружуватися без особливого на те дозволу. ВЁн завжди виконував розпорядження магЁстра ордену, а посвячення в члени братства мусило вЁдбуватися лише в ДомЁ розенкрейцерЁв. ЦЁ правила свЁдчать про невЁдомЁ науцЁ методи омолодження Ё штучного виробництва коштовних каменЁв. ФЁлософський камЁнь розенкрейцерЁв нагадує камЁнь ЧЁнтаманЁ, а методи омолодження нагадують подЁбну практику в царствЁ пресвЁтера Іоанна, згадуване в попередньому роздЁлЁ. Франкмасони, хоч вони й мали менш екзотичнЁ цЁлЁ, нЁж орден розенкрейцерЁв, пов'язувалися з цим орденом задовго до заснування Великої ложЁ АнглЁї, яке мало мЁсце 1717 року. ВЁрш ГенрЁ Адамсона з поеми "Музи надгробного плачу", що побачила свЁт у ПертЁ (ШотландЁя) 1638 року, пЁдтверджує це: "ОскЁльки ми -- брати-розенкрейцери, То маємо слово "масон" Ё маємо бачення друге". ЦЁ рядки доводять Ё те, що розенкрейцери активно дЁяли в, ШотландЁї через чверть столЁття пЁсля публЁкацЁї в НЁмеччинЁ "Слави братства". Про зв'язок франкмасонЁв з тамплЁєрами здогадувалися масонськЁ Ёсторики. СправдЁ, не хто Ёнший, як Альберт ПЁк, що отримав вищий ступЁнь масонства, вважав, що ЁнЁцЁали останнього магЁстра ордену тамплЁєрЁв мЁстять пароль трьох основних ступенЁв. ВсесвЁтню боротьбу розенкрейцерЁв Ё масонЁв за демократЁю та ЁнтернацЁоналЁзм чЁтко виклав шотландець Ендрю Майкл, кавалер Рамсей, коли виступав перед Великою ложею ФранцЁї у 1737 роцЁ: "СвЁт -- це не що Ёнше, як величезна республЁка, де кожна нацЁя -- родина, а кожен ЁндивЁд -- дитина". НаприкЁнцЁ вЁн проголосив, що єдина мета ордену масонЁв -- "створити за вЁки духовну ЁмперЁю, де без скасування обов'язкЁв, Ёснуючих у рЁзних державах, створився б новий народ, який склали б рЁзнЁ нацЁональностЁ, зцементованЁ воєдино доброчеснЁстю І наукою". Безперечно, людство сьогоднЁ мислить бЁльш ЁнтернацЁональне, нЁж двЁстЁ рокЁв тому, хоча старЁ чудовиська нацЁоналЁзму й сектантства ще живуть. У цьому розумЁннЁ програму франкмасонства виконано успЁшно. Ми коротко виклали деякЁ данЁ про дЁяльнЁсть зовнЁшнього кола СтражЁв людства. В своїх гуманЁтарних задумах духовнЁ вчителЁ ЗемлЁ не цурались Ё церковних каналЁв. ЧисленнЁ великЁ душЁ надихалися магами Сходу як у католицькЁй, так Ё в протестантськЁй церквах. А в православних монастирях, як-от Афонський, серед ченцЁв теж було чимало посвячених. Серед учених минулого, що здЁйснювали мЁсЁю. Шамбали, слЁд згадати Парацельса (1493--1541). ВЁн запровадив новЁ методи в медицинЁ й першим у ЄвропЁ застосував для лЁкування ртуть Ё опЁй. ВЁн визнавав телепатЁю, вдавався до психЁчного впливу й провадив дослЁди з штучного вирощування людини, так званого "гомункулуса". Парацельс мандрував по АзЁї в 1513--1524 роках; вважається, що саме тодЁ вЁн Ё вЁдвЁдав тЁбетський ламаїстський монастир братства магЁв. Іншим Ёсторичним персонажем, що, як вважають, Ёнсценував свої смерть Ё похорон, а сам подався до Центральної АзЁї в XIV столЁттЁ, був НЁкола Фламель. ВЁн умЁв добувати золото алхЁмЁчним способом. Однак жив з професЁї нотарЁуса, а свої значнЁ статки, нажитЁ алхЁмЁєю, витрачав на будЁвництво лЁкарень Ё гуртожиткЁв для бЁднякЁв у ПарижЁ та Ёнших мЁстах ФранцЁї. Надгробок НЁколи Фламеля Ё його дружини Пернель Ёснував у паризькЁй церквЁ Невинних ще в XVI столЁттЁ. Разом Ёз секретом отримання золота Фламель Ё його дружина вЁдкрили й елЁксир молодостЁ, навчилися подовжувати собЁ життя. БЁльш нЁж вЁрогЁдно, що в могилах ФламелЁв похованЁ ЁншЁ люди, померлЁ на час їхньої гаданої смертЁ. У XVIII столЁттЁ абат ВЁлен писав, що Фламель вЁдвЁдав французького посла в ТуреччинЁ Дезалью -- майже через чотири столЁття пЁсля його нЁбито смертЁ! І це не єдине таке повЁдомлення. У своїй "ІсторЁї французЁв рЁзних станЁв" Аман АлексЁс Монтей мовить про якогось службовця Марселя, що теж зустрЁчав Фламеля Ё розмовляв з ним через кЁлька столЁть пЁсля його гаданої кончини в XIV столЁттЁ. Поль Люка, якого ЛюдовЁк XIV послав збирати старожитностЁ в ГрецЁї, ЄгиптЁ й на Середньому СходЁ, видав 1714 року книгу "МандрЁвка пана Поля Люка з велЁння короля", в якЁй розповЁв про чотирьох дервЁшЁв, що зустрЁлися йому в Бруссе (Туреччина). Один Ёз них розмовляв багатьма мовами, серед них Ё французькою. Цей дервЁш заявив, що прийшов з вЁддаленої обителЁ мудрецЁв. Здавалося, йому рокЁв тридцять, але час, що його вЁн мав би затратити на свої тривалЁ мандрЁвки, мусив складати щонайменше столЁття. На згадку про Ём'я Фламеля, дервЁш запитав: "Ви справдЁ вЁрите, що Фламель помер? НЁ, нЁ, друже, не обманюйте себе, Фламель усе ще живий; нЁ вЁн, нЁ його дружина ще не зустрЁли смертЁ. Уже рокЁв три як я залишив його в ІндЁї. ВЁн -- один з моїх найкращих друзЁв". Цей дервЁш, видимо, був посланцем азЁатського ОлЁмпу й виконував якесь їхнє доручення. Ось що почув Микола РерЁх вЁд учених лам в серцЁ АзЁї: "Хто спЁвпрацює з Шамбалою, не живе самотиною, вЁн мандрує повсюди". Серед спЁвтрудЁвникЁв ЁєрархЁї СвЁтла не можна не згадати Олени Блаватської, що багато рокЁв навчалася в махатм у вЁддаленому ТЁбетЁ, а тодЁ, як їхнЁй посланець, вирушила до Європи й Америки. За старовинним звичаєм архатЁв, заведеним Цзонкабою, великим реформатором буддизму Ё послом Шамбали, посланцЁ вирушають наприкЁнцЁ кожного столЁття, аби просвЁтити чи застерегти людство. Майже достеменно, що Блаватська виконувала подЁбну мЁсЁю, коли 1875 року за вказЁвкою махатм заснувала теософське товариство. Метою його була робота для всесвЁтнього братства людей, що само по собЁ було революцЁйною програмою за вЁкторЁанської епохи нацЁоналЁзму й колонЁалЁзму. Вивчення давньої мудростЁ Сходу було Ёншим, не менш важливим завданням цього братства. Довге перебування Блаватської в ІндЁї та її ненависть до расової Ё класової дискримЁнацЁї, викликало пЁдозру до неї британського уряду в ІндЁї. Хоча через чверть столЁття пЁсля заснування теософського товариства вчителЁ ТЁбету урвали безпосереднЁй зв'язок Ёз ним, воно й далЁ виконує важливе завдання, привертаючи захЁднЁ уми до духовної спадщини АзЁї. НаприкЁнцЁ минулого столЁття князь М. Т. ЛорЁс-МелЁков, виконуючи наказ архатЁв, запропонував царевЁ Олександру II проект лЁберальних реформ, щоб усунути деспотичний режим мирним шляхом. Те робилося вЁд ЁменЁ фЁлантропЁчного братства, зв'язаного з радою адептЁв. Цар надто повЁльно розглядав проект, а невдовзЁ загинув вЁд бомби революцЁонерЁв. Коли його спроба лЁбералЁзацЁї РосЁї зазнала невдачЁ, ЛорЁс-МелЁков виїхав до ФранцЁї, де й помер 1888 року. Знаменно, що Олена Блаватська знала князя замолоду Ё, можливо, знала й про його зв'язки з братами СвЁтла. Можна виснувати, що програма пЁднесення духовностЁ й ЁнтелектуальностЁ людства дЁє упродовж столЁть. Певного часу всЁ братства виконували завдання ЁєрархЁї; Ёнтим часом окремЁ особи несли новЁ революцЁйнЁ Ёдеї, щоб покращити соцЁальнЁ умови чи розвинути науку й фЁлософЁю. Основний лейтмотив цього великого задуму -- "СвЁтло здолає темряву".

11. МІСІЯ СЕН-ЖЕРМЕНА

На Брестському пам'ятнику в пЁвнЁчно-захЁднЁй частинЁ площЁ Згоди в ПарижЁ, на боцЁ, зверненому до саду ТюїльрЁ, вЁдмЁчено мЁсце, де стояла гЁльйотина, що стинала голови "ворогам РеспублЁки" пЁд час Терору. За хвилину до своєї страти мадам Ролан кинула тут осатанЁлому натовпу безсмертнЁ слова: "Свободо! СкЁльки злочинЁв коїться в Ём'я твоє!" ЗапобЁгти цьому спалаховЁ насильства й жорстокостЁ, не порушуючи природного ходу соцЁального розвитку, намагався великий адепт, що несподЁвано з'явився на французькЁй сценЁ 1743 року; вЁн прибув Ёз АзЁї, де, як прочанин, провЁв певний час у вЁддалених гЁрських монастирях, а згодом був гостем щаха ПерсЁї. Цього посланця звали граф Сен-Жермен. Середнього зросту, але мЁцної статури, вЁн розмовляв з аристократами, не зважаючи на їхнЁ ранги й титули. Зате з простолюдом був душевним Ё добрим. Граф не раз сидЁв за столом з королями та принцами, проте нЁ їжЁ, нЁ вина не торкався; вдома обЁд йому замЁнювала миска рЁдкої кашЁ, схожої на звичайну тЁбетську страву з ячменю. ОскЁльки метою його мЁсЁї було зблизитися з королями та аристократЁєю, аби схилити панЁвнЁ кола до помЁркованостЁ й реформ (що ранЁше намагався зробити АполлонЁй ТЁанський), Сен-Жермен Ё дЁяв, щоб привернути їхню увагу до себе -- одяг його прикрашали великЁ дЁаманти. ДобЁрне братство, до якого вЁн належав, чудово бачило загрозливу ситуацЁю у ФранцЁї XVIII столЁття, що до неї призвели честолюбнЁ вЁйни ЛюдовЁка XIV Ё його непомЁрна пристрасть до зведення розкЁшних палацЁв. Граф Сен-Жермен з'явився у ФранцЁї за ЛюдовЁка XV, людини культурної, але досить себелюбної. Графа привЁз Ёз ПруссЁї 1743 року маршал де БельЁль, а представила його ЛюдовЁку XV королЁвська фаворитка маркЁза де Помпадур, жЁнка освЁчена й витончена. І недарма пересторога щодо майбутнього ФранцЁї призначалася саме цьому правителю, котрий якось недбало кинув: "ПЁсля нас хоч потоп". Саме цей кривавий потоп Ё прагнув вЁдвернути посланець Шамбали. Цей рЁзновид посланцЁв можна розпЁзнати за деякими властивими їм рисами. Перш за все вони пацифЁсти й апостоли вчення Серця; по-друге, вони, як правило, пов'язанЁ з АзЁєю. І, по-третє, володЁють невЁдомими силами, якЁ можна вЁднести до окультних. Сен-ЖерменовЁ якраз Ё були властивЁ всЁ цЁ риси посланця мЁста Безсмертних. Про науковЁ досягнення графа, який умЁв вирощувати штучнЁ перли, отримувати великЁ дЁаманти з дрЁбних Ё виготовляти не вЁдомЁ доти фарби, розповЁдала одна з моїх попереднЁх книг -- "Ми -- не першЁ" (український переклад див. "ВсесвЁт" No 11--12, 1988). Сен-Жермен вЁльно володЁв багатьма мовами-- французькою, нЁмецькою, ЁталЁйською, англЁйською, росЁйською, португальською, Ёспанською, грецькою, латиною, санскритом, арабською Ё китайською. Цей лЁнгвЁстичний рекорд, такий незвичний для XVIII столЁття, не знайшов задовЁльного пояснення. Чи не вдалося графовЁ справдЁ подовжити життя на сотнЁ рокЁв, як у це вЁрили його прихильники? Мадам де Хуссе, фрейлЁна маркЁзи де Помпадур, так описує його здЁбностЁ: "Досконале знання мов, як давнЁх, так Ё сучасних, дивовижна пам'ять; ерудицЁя, спалахи якої вловлюєш пЁд час його примхливої розмови; вЁн об'їздив увесь свЁт, Ё король охоче слухав розповЁдЁ про його мандри в АзЁю та Африку. Як Ё розповЁдЁ про придворне життя в РосЁї, ТуреччинЁ та АвстрЁї. Здавалося, для нього бЁльше важать таємницЁ кожного царського двора, анЁж бути довЁреною особою короля". Саме виняткова компетенцЁя в дипломатЁї Ё його миротворчЁ зусилля викликали пЁдозру до нього шефЁв таємної полЁцЁї у ФранцЁї, англЁї та деяких Ёнших країнах. У ФранцЁї Шуазель запЁдозрив його в шпигунствЁ на користь ПруссЁї, з якою ФранцЁя тодЁ була в станЁ вЁйни. В АнглЁї ПЁтт вважав його росЁйським шпигуном. ВсЁ цЁ пЁдозри, як видно, не мали пЁд собою грунту, але те, що Сен-Жермен близький до ЛюдовЁка XV та до Ёнших європейських монархЁв, викликало заздрощЁ державних мЁнЁстрЁв. 1746 року його навЁть затримали в ЛондонЁ, чому передували досить ЁнтригуючЁ подЁї. Імпозантна зовнЁшнЁсть Сен-Жермена спричинилася до того, що одна англЁйська ледЁ стала виявляти до графа посилену цЁкавЁсть. Це викликало спалах ревнощЁв у її молодого залицяльника, який Ё пЁдкинув до кишенЁ Сен-Жермена компрометуючого листа. ВластЁ, яких було повЁдомлено про той лист, негайно заарештували графа. Та невдовзЁ було доведено, що це брудна фальшивка, Ё прямо з в'язницЁ Сен-Жермена було запрошено на прийом до лорда Холдернесса. 1760 року цей самий лорд писав МЁтчеллу, британському послу в ПруссЁї: "ПеревЁрка його (Сен-Жермена) нЁяких результатЁв не дала". Того року ФранцЁя провадила з ПруссЁєю програшну вЁйну. Король Ё мадам Помпадур прагнули миру, як, утЁм, Ё весь народ ФранцЁї. При сприяннЁ вЁйськового мЁнЁстра маршала БельЁля, особистого друга Сен-Жермена, було запропоновано послати графа в ГолландЁю; там вЁн мав укласти сепаратну угоду з ПруссЁєю, причому в цЁй справЁ йому мав посприяти герцог Луї де БрунсвЁк, на прихильне ставлення якого Сен-Жермен мЁг розраховувати. Це сприяло б тому, що АвстрЁя, союзниця ФранцЁї, капЁтулювала б Ё настав би кЁнець вЁйнЁ. Коли герцог Шуазель, мЁнЁстр закордонних справ, дЁзнався про планованЁ без його вЁдома мирнЁ переговори, то заявив ЛюдовЁку XV рЁшучий протест, Ё король мусив облишити свЁй задум. ВЁн спЁшно послав спецЁального гЁнця до Сен-Жермена, аби попередити свого друга: Шуазель вимагає видачЁ його, щоб запроторити в БастЁлЁю. Сен-Жермен не став гаятися -- вЁн перетнув Ла-Манш Ё зник в АнглЁї. Його друг, граф де ла Вату, за тих ускладнень писав йому в листЁ з Амстердама 1760 року: "Я знаю, що ви -- один Ёз найвидатнЁших людей ЗемлЁ, Ё засмучений, що цЁ нЁкчеми турбують вас Ё снують Ёнтриги проти ваших миротворчих зусиль". Це лише один випадок Ёз життя Сен-Жермена, якого розумЁли далеко не всЁ його сучасники. 1762 року вЁн несподЁвано з'являється у Санкт-ПетербурзЁ, де якраз померла Ёмператриця Єлизавета й коронувався цар Петро III. Дружина царя, уроджена принцеса Ангальт-Цербська, доводилася донькою одному з друзЁв Сен-Жермена. СЁмнадцять рокЁв Катерина терпЁла пияцтво й дебошЁ свого чоловЁка. ТакЁ звички робили з нього людину, найменше здатну правити величезною ЁмперЁєю, як РосЁя, чому брати Орлови й здЁйснили державний переворот на користь Катерини. Ось так вона стала Ёмператрицею Катериною II Ё правила РосЁєю двадцять дев'ять рокЁв як один Ёз її найвидатнЁших монархЁв. Вона розширила кордони ЁмперЁї, була покровителькою мистецтва й науки, сприяла поширенню в країнЁ європейських звичаїв. За росЁйсько-турецької вЁйни, коли росЁйський флот стояв в ЁталЁйському порту ЛЁворно, Сен-Жермен з'явився на борту фрегата у формЁ росЁйського генерала. Граф ГригорЁй Орлов представив Сен-Жермена герцогу д'Анспагу 1771 року такими словами: "Ось людина, що вЁдЁграла таку видатну роль у нашЁй революцЁї". Сфера впливу графа Сен-Жермена не обмежувалася ФранцЁєю та РосЁєю. Не менш важливою для нього була Ё ПруссЁя. Його друг, послЁдовник Ё учень принц Карл фон Гессе-Кассель, допомагав адептовЁ заснувати так зване Масонство високого ступеня. То був сплав доктрин Ё законЁв розенкрейцерЁв та тамплЁєрЁв з умоглядним масонством; лЁбералЁзм цього братства вплинув на ЁнтелЁгенцЁю Європи. СправдЁ, Ё в РосЁї на початку XIX столЁття був лЁтературний перЁод, вЁдомий, як "масонський". Однак поразка повстання декабристЁв 1825 року поклала край цьому потяговЁ до демократЁї. Закони Масонства високого ступеня, розробленЁ Сен-Жерменом Ё принцем Карлом, згодом поширилися в АмерицЁ, де шотландський закон виступив за вЁдокремлення церкви вЁд держави. Американську демократЁю було започатковано в паризьких салонах, де Жан-Жак Руссо опублЁкував свою "СуспЁльну угоду". Не зайве нагадати, що Сен-Жермен, Лафайєт Ё ФранклЁн входили до масонської ложЁ "Дев'ять сестер" у ФранцЁї; до неї незадовго до кончини вступив Ё Вольтер. Руссо, пророк тогочасної демократЁї, об'єднався з Сен-Жерменом у "ЛожЁ суспЁльної угоди" в ПарижЁ. Можна ще згадати слова графа, якЁ вЁдбивають осуд ним класового гноблення в ЄвропЁ: "У вас злиднЁ й соцЁальна несправедливЁсть". Проте вЁн покладав надЁї на реформи й поступове перетворення соцЁальних систем, а не на насильницьке повстання. На жаль, французька аристократЁя не прислухалася до його застережень, Ё революцЁйна буря змела п. Яскраву картину дЁяльностЁ Сен-Жермена в цЁ знаменнЁ роки ми знаходимо в "Спогадах про МарЁю Антуанетту" графинЁ д'Адемар, авторство яких приписують барону Етьєну Леону де Ламот-Лангону (1786--1864). Хоча цЁ мемуари насправдЁ писанЁ не рукою придворної дами МарЁї-Антуанетти, текст мусить бути вкрай близький ЁсторичнЁй правдЁ, тим бЁльше що Ламот-Лангон, судячи з усього, знав графиню д'Адемар, яка прожила довге життя Ё померла 1822 року. ОкрЁм того, на час пЁдготовки тексту до друку його французький автор мусив ознайомитися з численними документами про Сен-Жермена, якЁ натодЁ були в ПарижЁ. ПЁзнЁше, коли Наполеон III виявив жваве зацЁкавлення до дЁяльностЁ графа у ФранцЁї, цЁ документи зЁбрали в бЁблЁотецЁ полЁцЁйної префектури _ тут в окремЁй залЁ зберЁгалися лише тЁ папери й листи, якЁ стосувалися Сен-Жермена. На жаль, усе те згорЁло пЁд час Паризької комуни 1871 року. НевЁдомо, наскЁльки и,Ё тисячЁ документЁв були доступнЁ барону Ламот-Лангону, коли вЁн писав свої "Спогади" у ФранцЁї 1830-х рокЁв, але є пЁдстави гадати, що вЁн таки користувався ними. На початку нашого столЁття один Ёз нащадкЁв мадам д'Адемар заявив, що в родинному архЁвЁ збереглися деякЁ папери щодо Сен-Жермена. Як випливає зЁ "СпогадЁв", граф Сен-Жермен робив спробу попередити ЛюдовЁка XVI напередоднЁ Французької революцЁї. Проте аудЁєнцЁї в короля не отримав, а потрапив лише в апартаменти королеви. Граф вЁдверто розмовляв з МарЁєю-Антуанеттою в присутностЁ мадам д'Адемар, провЁщуючи падЁння монархЁї у ФранцЁї, якщо не встановити соцЁальної справедливостЁ. СлЁд зазначити, що ЛюдовЁк XVI досить прихильно ставився до лЁберальних Ёдей франкмасонЁв, проте аристократЁя Ё багата буржуазЁя так тиснули на нього, що його слабка воля не могла їм протистояти. Застереження, вручене королевЁ Сен-Жерменом, пЁзнЁше скопЁювали мадам д'Адемар: "НевдовзЁ настане пора, коли необачна ФранцЁя Буде ввергнута в лихолЁття, якого могла б уникнути: І стане немовби пеклом, змальованим Данте. ПовЁр, моя королево, що день цей близький, Ми побачимо, як упадуть скЁпетри Ё кадильницЁ, Захитаються башти й гербовЁ щити, навЁть бЁлий прапор, Потоки кровЁ потечуть у кожному мЁстЁ. Я чую ридання Ё бачу вигнанцЁв". Коли цей вЁрш утрапив до рук Морепа, всесильного мЁнЁстра внутрЁшнЁх справ, вЁн знесамовитЁв Ё наказав заарештувати графа Сен-Жермена, ув'язнити його в БастЁлЁї. Графиня д'Адемар спробувала заступитися за графа, але Морепа їй заявив: "Я знаю негЁдника краще, нЁж ви! Його буде викрито -- у наших полЁцейських властей вЁрний нюх". ЦЁєї хвилини дверЁ кабЁнету вЁдчинилися, Ё мадам д'Адемар вЁд несподЁванки зойкнула. А обличчя мЁнЁстра пересмикнулося: перед ними стояв Сен-Жермен. ВЁн кинув мЁнЁстровЁ такЁ пророчЁ слова: "Король покликав мене, аби я дав йому добру пораду. Та ви завадили менЁ зустрЁтися з ним, бо дбаєте лише про свЁй авторитет. Ви руйнуєте монархЁю, а в мене для ФранцЁї обмежений час. І коли вЁн спливе, я муситиму зникнути -- мене побачать тут лише через три поколЁння. І мене не будуть звинувачувати, коли анархЁя з усЁма її жахЁттями спустошить ФранцЁю. СамЁ ви не побачите цього лихолЁття, але того, що ви мостили до нього дорогу, вистачить, щоб покрити ганьбою ваше Ём'я". Мовивши це, Сен-Жермен ступив до дверей, вЁдчинив їх Ё вийшов. МЁнЁстр Морепа здЁйняв тривогу й звелЁв своїм костоломам схопити графа. Але той безслЁдно зник. Пророцтво адепта збулося: Морепа не дожив до РеволюцЁї, померши 1781 року. Поза сумнЁвом, граф Сен-Жермен був посланцем Шамбали й захисником доктрини Серця. Про його зв'язки з АзЁєю стали здогадуватися пЁсля його слЁв, що їх наводить Франц Греффер у своїх "Малих вЁденських мемуарах": "Я зникну з Європи й повернуся до ГЁмалаїв. Щоб вЁдпочити, бо мушу вЁдпочити. РЁвно через вЁсЁмдесят п'ять рокЁв люди знову побачать мене". Отож бачимо, що адепт збирався повернутися до Європи в рЁк АрхатЁв, тобто 1875 року. Чи мав Сен-Жермен доручення вЁд своїх високих керЁвникЁв у АзЁї? ВЁдповЁдь на це запитання дають слова самого графа: "Мої руки зв'язав сильнЁший за мене". Чи не був тим "кимось" легендарний учитель ПЁвнЁчної Шамбали? Ходили чутки, нЁбито Сен-Жермен мав таємний притулок поблизу Екса (Прованс, ФранцЁй), де вЁн сидЁв на пЁдвищеннЁ в позЁ Будди, поринувши в глибокЁ роздуми. НЁмецький принц Карл фон Гессе-Кассель, який допомагав графовЁ в його масонськЁй та розенкрейцерськЁй дЁяльностЁ, так пише про свого навчителя в "Спогадах мого часу": "Сен-Жермен, певно, був одним Ёз найвидатнЁших фЁлософЁв, яких будь-коли знав свЁт. Друг людства, що завжди роздавав свої грошЁ нужденним, друг тварин. Його серце завжди прагнуло давати щастя Ёншим". Саме на цього дворянина з НЁмеччини посилається махатма Кут ХумЁ в листЁ до СЁннетта, датованому 5 серпня 1881 року, як на "вЁрного друга й покровителя, прихильного нЁмецького принца, з дому якого Ё при якому вЁн (Сен-Жермен) востаннє вирушив Додому". ЗЁ слЁв махатми ясно, що ДЁм, куди вирушив адепт, десь за заснЁженими ГЁмалаями. Махатма Мор'я так описує труднощЁ мЁсЁї свого "брата" у ФранцЁї: "Якось один знатний француз сказав Сен-Жермену: "Я не можу второпати всЁх тих нЁсенЁтниць, що їх ви верзете". На що Сен-Жермен вЁдповЁв: "Не важко було б уторопати мої "нЁсенЁтницЁ", якби ви придЁляли їм таку саму увагу, яку вдЁляєте своїм власним нЁсенЁтницям, якби ви читали мої доповЁдЁ з такою самою увагою, з якою студЁюєте списки придворних танцЁвниць. Та все лихо в тому, що правила менуету для вас важливЁшЁ, анЁж безпека ЗемлЁ". Хоч цей посол Ё не змЁг вЁдвернути кровопролиття Французької революцЁї, вЁн зробив усе, аби попередити правлячЁ кола про майбутнЁ наслЁдки їхньої егоїстичної полЁтики. Противники монархЁї мусили б спершу вивчити факти й цифри, а тодЁ виносити вердикт, хто жорстокЁший -- король чи третЁй стан. 14 липня 1789 року БастЁлЁю взяли штурмом революцЁйнЁ маси. ЗамЁсть сподЁваних там сотень в'язнЁв у кайданах виявили лише чотирьох фальшивомонетникЁв, двох божевЁльних Ё одного дворянина. Та й то цього аристократа запроторили туди на прохання родини, бо мав надто небезпечнЁ нахили; жив вЁн у БастЁлЁї, як Ё личить його титуловЁ,-- зЁ своїми власними слугами. ЦЁ неполЁтичнЁ в'язнЁ, звЁльненЁ з БастЁлЁї Ёсторичного дня, який сьогоднЁ вЁдзначають як нацЁональне свято, крапля порЁвняно з тим безмежним морем десяткЁв тисяч жертв, вЁдправлених на гЁльйотину пЁд час Терору. Саме цЁй трагедЁї Ё намагався запобЁгти посланець магЁв АзЁї.

12. ІСТОРИЧНІ ВТРУЧАННЯ

РанЁше вже мовилося, що серед таємних заповЁдей Цзонкаби, представника Шамбали в ТЁбетЁ XIV столЁття, була й така, що зобов'язувала архатЁв надсилати людству послання в останню чверть кожного столЁття. Поява аватар, або божественних перевтЁлень, має мЁсце через тривалЁ промЁжки часу, оскЁльки пов'язана з прецесЁєю рЁвнодень. Хоча бЁльшЁсть мЁсЁй архатЁв не мали успЁху, здебЁльшого через спротив мас, але деякЁ з них усе ж досягли мети. Незалежно вЁд того, дали цЁ мЁсЁї якЁсь наслЁдки чи нЁ, ця традицЁя звертатися до людей через кожнЁ сто рокЁв незмЁнне виконувалась упродовж свЁтової ЁсторЁї. Ось що пише махатма Мор'я про ЁєрархЁю СвЁтла: "МЁжнародний уряд нЁколи не приховував свого Ёснування. ВЁн заявляв про себе не манЁфестами, а дЁями, якЁ ще не зафЁксувала свЁтова ЁсторЁя. Уряд не приховує Ё Ёснування своїх посланцЁв у рЁзних країнах. Природно, що цЁ посланцЁ, оберЁгаючи честь мЁжнародного уряду, нЁколи не дЁяли таємно. Навпаки, вони вЁдкрито спЁлкувалися з рЁзними урядами й були вЁдомЁ багатьом. ЛЁтература зберЁгає їхнЁ Ёмена й оточує фантастичним ореолом". СправедливЁсть цих слЁв пЁдтверджує дЁяльнЁсть АполлонЁя ТЁанського й графа Сен-Жермена. В минулЁ вЁки траплялися дивнЁ випадки, якЁ можна пояснити, як акти дружнЁх втручань у критичнЁ моменти. Один такий епЁзод мав мЁсце, коли зароджувалася велика сучасна нацЁя -- СполученЁ Штати Америки. А саме, коли розроблявся проект прапора для Американських КолонЁй 1775 року Ё коли пЁдписувалася ДекларацЁя про незалежнЁсть 1776 року -- вони не обЁйшлися без пЁдтримки цих загадкових сил. ПЁсля майже тисячолЁтньої епохи феодалЁзму настала важлива мить становлення демократЁї. Створення майбутнього оплоту нового ладу -- Сполучених ШтатЁв -- мало бути ефективним з огляду на виняткове значення цЁєї подЁї для свЁтової ЁсторЁї. Тож немає нЁчого дивного, що в цЁ знаменнЁ роки ставалися незвичайнЁ подЁї, якЁ засвЁдчували втручання зовнЁшнЁх сил. 1775 року, коли батьки грядущої республЁки обговорювали новий прапор, на полЁтичнЁй сценЁ з'явився дивний чоловЁк, що вЁдразу завоював авторитет Ё подружився з БенджамЁном ФранклЁном та Джорджем ВашЁнгтоном. Цьому джентльмену, якого мемуаристи називають просто Професором, можна було дати сЁмдесят рокЁв, хоча вЁн мав пряму й мЁцну поставу, високий зрЁст Ё вкрай благородну зовнЁшнЁсть, що викликала повагу. Харчувався цей чоловЁк незвично: не споживав нЁ м'яса, нЁ домашньої птицЁ, нЁ риби, не пив нЁ вина, нЁ пива, а дотримувався так званої дЁєти здоров'я: хлЁб, горЁхи, фрукти й мед. Як Ё Сен-Жермен, Професор часто розповЁдав про ЁсторичнЁ подЁї з такими подробицями, наче був їх учасником. ОсвЁченЁсть Ё вишуканЁ манери Професора справляли враження на всЁх. ВЁн багато писав Ё читав, проте книги й рукописи нЁкому не показував. ВЁн зберЁгав їх у важкЁй дубовЁй скринЁ, ключа вЁд якої нЁкому не давав. Чи не тримав вЁн, як свого часу Нострадамус, у цьому сховку старЁ окультнЁ рукописи? Коли 1775 року в одному з приватних будинкЁв на попереднЁй нарадЁ почалось обговорення американського прапора, сталася подЁя, яку так описує один Ёз сучасникЁв: "ФранклЁн сказав, що замЁсть вчинити так, як пропонує генерал ВашЁнгтон, вЁн хоче попросити його й Ёнших присутнЁх вислухати свого нового Ё високошановного друга Професора, який люб'язно погодився повторити для всЁх цього вечора те, що говорив удень щодо нового прапора для КолонЁй". Цей текст свЁдчить про важливу роль у цЁй справЁ незнайомця. На вказаному засЁданнЁ Професор закЁнчив свою промову значущим висновком: "Незабаром ми станемо самовизначеною незалежною нацЁєю". Можна допустити, що генерал ВашЁнгтон, франкмасон, Ё БенджамЁн ФранклЁн, масон Ё розенкрейцер, упЁзнали в ПрофесоровЁ спецЁального посланця Ради МудрецЁв, що бореться за прогрес людства з самого свЁтанку цивЁлЁзацЁї. 4 липня 1776 року сталася пам'ятна подЁя. У старому Державному домЁ в ФЁладельфЁї спалахнули дебати мЁж засновниками нової республЁки. Вони стосувались остаточного рЁшення, яке слЁд було прийняти, а саме: чи остаточно розривати зв'язки колонЁй з АнглЁєю, чи зберегти їх на певних умовах? У цей критичний момент пЁдвЁвся високий Професор Ё виголосив полум'яну промову. БЁльшЁсть учасникЁв асамблеї його не знала, проте всЁ слухали з величезною увагою Ё навЁть деяким благоговЁнням. Коли промовець скЁнчив свЁй виступ вигуком: "Бог дарує АмерицЁ свободу!", те було сприйнято захоплено, Ё один за другим посипалися пЁдписи пЁд ДекларацЁєю незалежностЁ. То була мить, коли вершилась ЁсторЁя. Коли загальне збудження спало й делегати захотЁли взнати, хто ж такий цей Професор Ё подякувати йому, виявилося, що вЁн зник. НЁхто бЁльше його нЁколи не бачив. Очевидно, посланець виконав мЁсЁю Високого братства, Ё його присутнЁсть була вже не потрЁбна. Чи надсилалися посланцЁ тЁєї ж Всепланетної влади в наше важливе столЁття? ВЁдповЁдь напрошується ствердна. Знову слЁд згадати Миколу РерЁха Ё його мЁсЁї до двох велетнЁв полЁтичної арени -- Сполучених ШтатЁв Ё Радянського Союзу. ДостовЁрних свЁдчень про цЁ мЁсЁї вкрай обмаль. Микола РерЁх, художник, що народився в РосЁї, але мав скандЁнавських предкЁв, виїхав з РосЁї до ФЁнляндЁї напередоднЁ революцЁї. ДовгЁ роки вЁн провЁв у ЄвропЁ та АмерицЁ, потЁм оселився в долинЁ Кулу в ГЁмалаях, де й помер 1947 року. Його картини прикрашають художнЁ галереї Сполучених ШтатЁв, Радянського Союзу, ФранцЁї та Ёнших країн. Як представник Ради архатЁв, РерЁх вЁдвЁдав обидвЁ наддержави, СРСР Ё США, в 1926 Ё 1935 роках вЁдповЁдно. ХронологЁчно його мЁсЁя до РосЁї була першою. ЕкспедицЁя РерЁха до Центральної АзЁї вирушила з КашмЁру в серпнЁ 1925 року. У вереснЁ експедицЁя перетнула важкодоступний хребет Каракорум на висотЁ 5575 м, де її учасники потерпали вЁд нестачЁ кисню Ё снЁгової слЁпоти. За хребтом простягалася пЁщана пустеля Такла-Макан. У ХотанЁ група провела чотири мЁсяцЁ--до кЁнця сЁчня 1926 року, пЁсля чого рушила до УрумчЁ в МонголЁї Ё нарештЁ досягла озера Зайсан на китайсько-радянському кордонЁ в травнЁ 1926 року. При сприяннЁ радянського консула в МонголЁї РерЁх отримав вЁзу на подорож до СРСР, хоч Ё мав статус емЁгранта. 29 травня 1926 року Микола РерЁх, його дружина Олена й син ЮрЁй перетнули радянський кордон, а ІЗ червня 1926 року прибули в Москву. Народний комЁсар закордонних справ Г. В. ЧичерЁн Ё народний комЁсар освЁти А. В. Луначарський виявили бажання зустрЁтися з РерЁхом, що його в РосЁї пам'ятали як видатного художника. Радянська республЁка переживала тодЁ критичний перЁод. ЛенЁн помер двома роками ранЁше, Ё мЁж Троцьким та СталЁним розгорЁлася боротьба за владу. Вони стояли на дЁаметральне протилежних позицЁях. "Запалимо на всЁй землЁ пожежу революцЁї!" -- закликав Троцький. "Побудуємо соцЁалЁзм спершу в однЁй країнЁ -- РосЁї!" -- твердив СталЁн. І перемЁг. Саме в цей напружений момент у МосквЁ й з'явився РерЁх Ёз спецЁальним дорученням махатм. ВЁн вручив народним комЁсарам ЧичерЁну Ё Луначарському свою картину "Майтрея -- переможець", що вЁдтодЁ експонується в Музеї мистецтв ЁменЁ Горького. ВЁн привЁз Ё шкатулку Ё Землею ГЁмалаїв з написом: "На могилу брата нашого махатми ЛенЁна". Слово махатма означає "велика душа". Коли архати когось називають "великою душею", то пЁдкреслюють цим його значення для ЁсторЁї. Це значення легше визначити нинЁ, анЁж 1926 року, бо соцЁалЁзм досяг вЁдтодЁ значного розвитку. КрЁм того, РерЁх привЁз у новостворену радянську республЁку послання вЁд махатм ГЁмалаїв, яке зберЁгається сьогоднЁ в державних архЁвах СРСР. ЗмЁст послання вкрай цЁкавий: "На ГЁмалаях ми знаємо, що Ви звершуєте. Ви скасували церкву, що стала розсадником брехнЁ й марновЁрства. Ви знищили мЁщанство, що стало провЁдником забобонЁв. Ви зруйнували тюрму школи. Ви знищили сЁм'ю лицемЁрства. Ви спалили вЁйсько рабЁв. Ви розчавили павукЁв наживи. Ви закрили ворота нЁчних кубел. Ви врятували землю вЁд зрадникЁв грошових. Ви визнали, що релЁгЁя є вчення всеосяжної матерЁї. Ви визнали нЁкчемнЁсть приватної власностЁ. Ви вгадали еволюцЁю общини. Ви вказали на значення пЁзнання. Ви схилилися перед красою. Ви принесли дЁтям усю мЁць космосу. Ви вЁдкрили вЁкна палацЁв". У заключнЁй частинЁ послання мовиться: "Ми зупинили повстання в ІндЁї, бо воно було передчасним, але ми визнали й своєчаснЁсть Вашого руху. ПривЁт Вам, шукачЁ спЁльного блага!" Чи слЁд дивуватися, що наймудрЁшЁ люди планети висловили свою симпатЁю системЁ, яка, закривши борделЁ, знищивши спекуляцЁю, засудивши колонЁалЁзм, встановивши загальну освЁту й вЁдмЁнивши приватну власнЁсть, здавалася тодЁ взЁрцем соцЁального ладу? Те, що вЁтали мудрецЁ Сходу, було лише Ёдеальною доктриною, яку проголосив ЛенЁн. Проте доктрина -- одне, а практика -- Ёнше. Як небо й земля вЁдрЁзняється християнське вчення, проповЁдуване в катакомбах Стародавнього Риму, вЁд здЁйсненого Торквемадою в ІспанЁї. Коли вчення стає часткою офЁцЁйної ЁдеологЁї, влада може використати його для свого змЁцнення. Ми знаходимо багато спЁльного мЁж Торквемадою Ё СталЁним -- хоч їхнЁ доктрини й рЁзнЁ, методи були тЁ самЁ. В листЁ до Олени РерЁх 1950 року махатма Мор'я засуджує жорстокостЁ, що творились у сибЁрських концентрацЁйних таборах Ё водночас висловлює сподЁвання побачити лЁбералЁзацЁю Ё гуманЁзацЁю радянської соцЁальної системи. ЗгЁдно з тЁбетською наукою про цикли, глибокЁ змЁни в соцЁалЁстичному свЁтЁ очЁкуються в РЁк вогненної змЁї (1977) Ё по цьому. Доречно навести тут слова графа ЛорЁс-МелЁкова, якого ми згадували в попередньому роздЁлЁ. ВЁн вважав, що росЁйський уряд, на жаль, не змЁнився з минулого столЁття: "БЁдолашна БатькЁвщино! Чи настане так довгоочЁкуваний час, коли РосЁя, як Ё ЁншЁ країни, висловлюватиме свої погляди й переконання публЁчно й вЁльно, говорити про свої думки без ризику бути внесеним у список затятих революцЁонерЁв або руйначЁв основ держави?" (ЛорЁс-МелЁков. КонституцЁя. -- Лондон, 1893). Багато хто на ЗаходЁ, здається, не усвЁдомлює того, що сьогоднЁ в свЁтЁ Ёснують не комунЁстичнЁ держави, а лише соцЁалЁстичнЁ республЁки. При соцЁалЁзмЁ кожен отримує за своїми заслугами, а при комунЁзмЁ кожен отримуватиме за своїми потребами. Однак люди муситимуть працювати безкоштовно. ХорошЁ християнськЁ й буддЁйськЁ монастирЁ можуть бути прототипом такого суспЁльства. Проте комунЁзм залишатиметься утопЁєю, поки людська природа радикально не змЁниться вЁд егоїзму до альтруїзму. НЁяка таємна полЁцЁя неспроможна створити комунЁстичного суспЁльства Ё замЁнити "я" на "ми" -- це мусить здЁйснити сама людина. Безумовно, що трудящЁ Заходу неабияк виграли вЁд появи ЛенЁна, навЁть живучи при капЁталЁзмЁ. Страх перед III ІнтернацЁоналом пЁсля Жовтневої революцЁї змусив бЁльшЁсть капЁталЁстичних урядЁв ввести рЁзнЁ соцЁальнЁ привЁлеї для трудящих класЁв, починаючи з грошової допомоги по безробЁттю Ё безплатного медичного обслуговування пенсЁонерЁв до безплатного молока для школярЁв. Святенники не можуть збагнути, чому тЁ сам мудрецЁ, що вЁтали народження Ісуса, надЁслали привЁтання РадянськЁй республЁцЁ. З цього приводу слЁд зазначити, що великЁ мудрецЁ Сходу цЁлковито безпристраснЁ й надають видиму чи невидиму пЁдтримку тЁй системЁ, що здатна певного часу пЁднести моральний Ё Ёнтелектуальний рЁвень людства. Вони добре усвЁдомлюють, що новий дЁм не можна звести на ветхих пЁдвалинах. СлЁд наголосити ще раз, що потрЁбно брати до уваги лише хорошЁ положення теорЁї, а не її саму загалом. Може бути хороша форма демократЁї, як Ё прийнятна модель соцЁалЁзму. ІсторЁя знає прийнятнЁ форми монархЁї. Системи й доктрини мають Ёснувати для народу, Ё народ не повинен приноситись їм у жертву. Цей вЁдступ необхЁдний, аби краще збагнути послання махатм. У вереснЁ 1926 року РерЁхи повернулись у МонголЁю. Шлях, яким пройшла експедицЁя, пролягав вЁд Улан-Батора через ГобЁ до хребта Нань-Шань, а потЁм через ТЁбет до ІндЁї. Туди експедицЁя потрапила лише в травнЁ 1928 року через постЁйну протидЁю китайських властей. На висотЁ 4575 м над рЁвнем моря члени експедицЁї прожили в наметах п'ять мЁсяцЁв при температурЁ ЁнодЁ --40°С. На цьому етапЁ подорожЁ загинуло п'ять учасникЁв експедицЁї -- тЁбетцЁв Ё монголЁв, а також дев'яносто в'ючних тварин. Таке ж життєво важливе значення мала мЁсЁя РерЁха до Сполучених ШтатЁв, про яку зараз розповЁмо. Пакт Миру РерЁха й Прапор Миру -- бЁле полотнище з трьома червоними крапками в червоному крузЁ -- РерЁх задумав ще перед першою свЁтовою вЁйною. Цю емблему було справедливо названо Червоним Хрестом Культури, оскЁльки вона мала захищати пам'ятники культури пЁд час вЁйни. Лише 1930 року Пакт було прийнято всесвЁтньою органЁзацЁєю --ЛЁгою НацЁй. 1933 року у ВашЁнгтонЁ вЁдбулася III МЁжнародна конвенцЁя Пакту, в якЁй взяло участь тридцять п'ять країн. Ще через два роки Пакт Миру РерЁха пЁдписали в БЁлому домЁ представники двадцяти латиноамериканських республЁк. На церемонЁї пЁдписання президент ФранклЁн Делано Рузвельт зазначив, що цей "договЁр має куди бЁльше духовне значення, анЁж сам його текст". Державний секретар Корделл Хелл Ё мЁнЁстр сЁльського господарства ГенрЁ Уоллес вЁдЁграли значну спонсорську роль у розробцЁ цього гуманЁтарного проекту. В цей час ГенрЁ Уоллес, який згодом став вЁце-президентом Сполучених ШтатЁв, виявив неабиякий Ёнтерес до Ёнтелектуальної спадщини АзЁї Ё мЁстичних учень УчителЁв МудростЁ. Схоже, що певнЁ вказЁвки йому дав сам Микола РерЁх Ё що були зробленЁ кроки, аби безпосередньо зв'язати його з великими архатами. Однак реакцЁйнЁ сили Америки, що пЁзнЁше породили маккартизм, використали цю обставину, щоб перешкодити Уоллесу стати президентом США. 1947 року було перехоплено й опублЁковано в американськЁй пресЁ деякЁ його листи. Вони зародили сумнЁв в умах вразливих американських виборцЁв Ё зруйнували його шанси на президентство. Якби ГенрЁ Уоллеса обрали президентом США сьогоднЁшня американська полЁтика примирення з Китаєм та СРСР започаткувалася б на чверть столЁття ранЁше! А це зберегло б життя тисячам американцЁв у Кореї та В'єтнамЁ. Однак Америка, на свою бЁду, обрала холодну вЁйну й даллесЁвську дипломатЁю "балансування на гранЁ вЁйни". Спроби сил СвЁтла встановити мирне спЁвЁснування виявилися марними. Прикро згадувати, до якого абсурду призвЁв маккартизм. 1947 р. полЁтичнЁ супротивники ГаррЁ Уолеса опублЁкували частину його листЁв до РерЁха. ВЁн звертається до РерЁха в цЁй переписцЁ "Гуру", тобто "Вчитель". Безглуздо шукати тут якЁсь докази небезпечної "комунЁстичної тенденцЁї": "Пошуки чи то втраченого пароля масонства, чи то Святої ЧашЁ, чи то потенцЁйних можливостей прийдешнЁх вЁкЁв -- це мета величезного значення. Це -- кармЁчний обов'язок. Безумовно, кожен з нас -- потенцЁйний Галахад. Так що кожен Ёз нас мусить боротися за Чашу з полум'ям над нею". Так натхненно писав ГенрЁ Уоллес в одному зЁ своїх листЁв. Я здогадуюся, що сказав би розенкрейцер БенджамЁн ФранклЁн або франкмасон Джордж ВашЁнгтон щодо переслЁдувань посвяченого вЁце-президента, який шукав Святий Грааль подЁбно до сера Галахада? В одному з листЁв Уоллес писав: "Ми повиннЁ бути вЁдкритими для осяйної слави Великого". Державний дЁяч, що так поважав магЁв Сходу, мЁг би повести Америку до сходження, але натомЁсть його вороги спрямували її до десятилЁть сорому. Інша думка цього послЁдовника Гуру свЁдчить, як глибоко вЁн розумЁв соцЁальнЁ недуги Америки: "Коли я бачу жахливий егоїзм органЁзованого бЁзнесу, органЁзованої фабричної працЁ й органЁзованого сЁльського господарства, а також забобони неорганЁзованих споживачЁв, я ладен заявити, що для Америки було б краще поринути в безодню очищувального вогню". Чи зумЁє Америка очиститися таким вогнем Ё чи навчиться чогось пЁсля цього? Вплив Ёдей Миколи РерЁха про загальний мир на ГенрЁ Уоллеса й Корделла Хелла (державного секретаря при РузвельтЁ) мала украй сприятливу Ё довготривалу дЁю. СправдЁ, Корделл Хелл вважається батьком ООН. ДЁяльнЁсть Миколи РерЁха, натхнену охоронцями Планети, можна пЁдсумувати так: його Пакт Миру, пЁдписаний Всеамериканським Союзом, Ё його непрямий вплив на створення ООН -- це важливий внесок. Цей роздЁл буде неповним без згадки про ще один епЁзод -- втручання посланця магЁв, причому не на нацЁональному, а на ЁнтернацЁональному рЁвнЁ. ЗгЁдно з дещо скороченим звЁтом, пЁдготовленим Лейком Саксессом, у програмЁ, яка передавалася компанЁєю Ей-бЁ-сЁ рЁздвяного вечора 1950 року, незадовго перед цим на спецЁальнЁй сесЁї ПолЁтичного комЁтету ООН стався дивний випадок. На закритому засЁданнЁ Ради Безпеки бЁльшЁсть держав представляли глави їхнЁх делегацЁй. Це стосується Ё Сполучених, ШтатЁв, якЁ представляв ОстЁн; поруч Ёз ним сидЁв Ё Даллес. ВеликобританЁю представляв Джебб, заступник Юнгера, Радянський Союз -- Вишинський. Ця несподЁвана сесЁя мала настЁльки закритий характер, що крЁсла далЁ шостого ряду в залЁ засЁдань 12-го комЁтету були порожнЁ. Сюди не допустили навЁть фоторепортерЁв. ДеякЁ члени СекретарЁату сидЁли в скляних кабЁнах перекладачЁв, куди можна попасти лише по сходах Ёз сусЁдньої зали. ВсЁ дверЁ в залу з дев'яти годин ранку до сьомої дванадцяти вечора було зачинено. НЁхто не мЁг пройти в дверЁ 12-го комЁтету без пред'явлення посвЁдчення. Перед зачиненими дверима зали стояли охоронцЁ. За їхнЁми словами, нЁкого зЁ стороннЁх вони не бачили. Та коли головуючий оголосив засЁдання вЁдкритим (спочатку англЁйською, потЁм французькою мовою), з одного Ёз крЁсел За овальним столом запала тиша, а секретар сера Бенегала Рау, головуючого, легенько пЁдштовхнув його лЁктем, подумавши, що всЁ дивляться на нього. Обернувшися туди, куди всЁ здивовано дивилися, Рау побачив за своєю спиною незнайомця. Першою думкою головуючого було гукнути охорону --це ж бо закрита сесЁя комЁтету, склад учасникЁв суворо обумовлений заздалегЁдь. Рау звернувся до цього чоловЁка: "Сер! З якої ви делегацЁї?" ЧоловЁк був худий, у сандалях, бородатий, у схЁдному одязЁ, якого Лейк Саксесс нЁколи доти не бачив. Незнайомець ворухнув губами, Ё в залЁ запала тиша. ЛагЁдним, проникливим голосом, що, здавалося, заповнив примЁщення, хоча чоловЁк Ё говорив без мЁкрофона, вЁн сказав: "Я маю багато чого сказати вам. Я вЁдкрию те, що трималося в таємницЁ вЁд сотворЁння свЁту. Ви повиннЁ взнати правду". Запала така тиша, що чулося астматичне дихання повнотЁлого чоловЁка в Ёншому кЁнцЁ цього примЁщення без вЁкон. "Хто ви?" -- перепитав Рау. "Є зло, яке я бачу пЁд сонцем, Ё воно притаманне людям, їхнЁ язики кажуть неправду. Отрута гадюки на їхнЁх вустах. І вони не знають путЁ Миру. Хто творить зло, ненавидить СвЁтло. Вони очищають зовнЁшню сторону чашЁ Ё блюда, а всерединЁ їх повно здирства Ё зловживань. ТакЁ дерева слЁд вирубати пЁд корЁнь. Вишинський, непроникний Ё похмурий, щось процЁдив крЁзь зуби; незабаром надЁйшов переклад: "Радянська делегацЁя не бажає слухати маячню цього палЁя вЁйни. Це вторгнення -- безумовно, старанно пЁдготовлена, але незграбна спроба змови, мета якої представити Радянський Союз агресором у вЁйнЁ, в якЁй не бере участЁ! Чи ж дивно, що комунЁзм у Кореї протистоїть цим ЁмперЁалЁстам?" ВЁн зЁрвав з носа окуляри Ё тицьнув ними в бЁк делегацЁї Сполучених ШтатЁв. Мова незнайомця стала рЁзкЁшою: "БезглуздЁ й пустЁ закиди я вЁдмЁтаю, бо знаю, що вони лише рЁзновид полЁтичної боротьби. Коли хтось бореться за владу, вЁн не переможе, якщо боротиметься незаконними методами". "Пробачте,-- урвав його головуючий. -- Ви нЁчого не сказали щодо теми нашого засЁдання. Яка ваша думка щодо Кореї? Де ми помиляємося в цьому питаннЁ?" "Якщо господар знає, коли прийде злодЁй, вЁн приготується й не допустить, щоб його дЁм обЁкрали. Та якщо вЁн проспить, то його недруг прийде й витопче його пшеницю",-- була вЁдповЁдь. Джебб, глава делегацЁї ВеликобританЁї, сказав: "Гадаю, всЁ ми найбЁльш боїмось, аби хтось Ёз нас не став наступною жертвою". Продовжуючи стояти, незнайомець проказав: "Якщо сильна, озброєна людина охоронятиме свЁй дЁм, добро його не постраждає". ОстЁн змахнув прапорцем, що позначав його мЁсце, просячи слова: "У Сполучених Штатах ми маємо ворогЁв у власному домЁ. Це агенти Ёншого уряду, якЁ прикидаються лояльними до нас". ЧоловЁк чемно пЁдняв руку, щоб скоротити зауваження: "НЁхто не може служити двом хазяям одразу, бо вЁн буде або зневажати одного й любити Ёншого, або, навпаки, служитиме одному Ё мати за нЁщо Ёншого. Всяке подЁлене царство приречене на загибель". ОстЁн докинув: "Вони кажуть, що лише намагаються змЁнити наш уряд мирним шляхом... Покращити нашу економЁчну систему..." ВЁдвЁдувач урвав його дещо нетерпляче: "Здоровому лЁкар не потрЁбен, вЁн потрЁбен лише хворому!" (ЦЁкаво, що лист махатми Кум ХумЁ, написаний у лютому 1882 року, мЁстить саме цю маловЁдому фразу). Непроханий промовець обернувся до ОстЁна й Даллеса: "Серед вас немає нЁкого справедливого. Я знаю цЁ слова -- вони не гарячЁ й не холоднЁ. Бо ви кажете: "Я багатий, моє майно зростає, менЁ нЁчого не потрЁбно". А того не знаєте, якЁ ви нещаснЁ!" Рау пЁдвЁвся зЁ свого крЁсла Ё промовив: "Ми зЁбралися тут, аби розвЁяти нашу тривогу, а ви визначили кожному з нас його долю. То як же бути далЁ? Облишити нашЁ спроби в пошуках миру?" На що чоловЁк вЁдповЁв: "ДЁйте достойно й послЁдовно. Будьте розважливЁ й ретельнЁ. Уникайте зла Ё творЁть добро. Шукайте миру, прагнЁть його. І плекайте вашу вЁру. ВЁра злагЁднює царства, додає справедливостЁ, сповнює обов'язки й закриває пащеки левам!" "Вам усе видається вкрай простим",-- сказав Рау. "Багато хто Ёз справедливих волЁли б почути те, що ви слухаєте, але не чуєте",-- вЁдповЁв незнайомець. Рау посмЁхнувся: "Для нас незвично чути мудрЁсть, яка увЁйшла до нас ЁззовнЁ!" "Тож не вЁдмовляйтеся приймати стороннЁх, бо можете прогледЁти вЁзит ангела!" -- мовив чоловЁк. Сер Бенегал Рау повернувся до зали: "Продовжувати засЁдання зайве. Ми почули вЁдповЁдЁ на всЁ нашЁ запитання. Що ж до Вас, сер, то ми вам вдячнЁ... Якби Ви лише могли написати про все, про що тут говорили, якби Ви вЁдтворили цю мудрЁсть у книзЁ, яку кожен мЁг би прочитати"... ОчЁ вЁдвЁдувача гнЁвно спалахнули: "Така книга є! Це ваша свята БЁблЁя!" Його гнЁв пригас, погляд знову став спокЁйним Ё сумовитим. ВЁн рушив до дверей, якЁ розчахнулись перед ним. І нЁхто за дверима не помЁтив, як вЁн вийшов. З цього Ёсторичного епЁзоду видно, що посланцЁ мудрецЁв Сходу невпинно борються за Мир, СвЁтло й Культуру. Важко уявити тЁ гЁгантськЁ проблеми, з якими стикаються адепти Сходу. Щоб краще зрозумЁти їхнЁ завдання Ё Ёстинний стан речей у свЁтЁ сьогоднЁ, пропонуємо вашЁй увазЁ "ДЁалоги в храмЁ". Вони базуються на особистому досвЁдЁ автора й мають проЁлюструвати основну тезу цЁєї книги -- Ёснування оази вищої культури космЁчного походження на нашЁй планетЁ, яка прагне пЁднести людство на вищий щабель мислення.

13. ДІАЛОГИ В ХРАМІ

Льодовики блищали у вранЁшньому сонцЁ, як дЁамантовЁ. Хмари на схилах гЁр Ё туман в ущелинах повЁльно розвЁювались. Арка з рододендронЁв розкЁшне облямовувала цю панораму могутнЁх ГЁмалаїв. У мене на колЁнах лежала книга з тЁбетського буддизму, та я не розкривав її, зачарований неповторним краєвидом. НарештЁ я почав чи-тати роздЁл з ламаїстської йоги, питаючи себе, чи пощастить насправдЁ зустрЁти освЁченого ламу в цЁй частинЁ ПЁвнЁчної ІндЁї. Коли я напередоднЁ гуляв гЁрською стежиною, мою увагу привернула вивЁска "ТЁбетська школа". Я подумав, що мЁг би зустрЁтися з її директором Ё розпитати про пандЁтЁв -- бЁженцЁв з ТЁбету, що живуть у районЁ ДарджЁлЁнга. Директор про них нЁчого не знав, проте один з учителЁв, що знав англЁйську, люб'язно допомЁг менЁ: "У маленькому монастирЁ по той бЁк долини живе вчений лама з Лхаси. Ви дЁстанетеся туди за чотири години, якщо пощастить сЁсти в автомобЁль, що йде до села неподалЁк храму. І не забудьте попередити дарджЁлЁнзьку полЁцЁю про свою подорож". У бЁнокль я розрЁзнив крихЁтну цятку побЁля снЁгового громаддя гЁр на пЁвночЁ. То був ламаїстський монастир. Маючи в своєму розпорядженнЁ тиждень, я вирЁшив наступного дня навЁдатися туди. Я здогадався прихопити з собою двЁ речЁ: записку на хЁндЁ вЁд учителя з детальним описом шляху до монастиря Ё Ёменем лами, а також мЁшок рису з лавки в ДарджЁлЁнгу, який я купив по цЁнЁ чорного ринку, вважаючи, що вЁн може стати в пригодЁ бЁдним ламам. Я пам'ятав Ё примовку горцЁв: "Чим вище в гори, тим холоднЁше" й одягнув теплу куртку. НевдовзЁ по тому, як розвиднЁло Ё гЁмалайськЁ снЁги зарожевЁли й зазолотились, я вже стояв на дорозЁ, що вела в СЁккЁм. Десь за пЁвгодини менЁ пощастило зупинити автомобЁль, де виявилося вЁльне мЁсце, Ё домовитися з власником щодо платнЁ. ВодЁй запевнив мене, що проїздитиме через село, яке менЁ потрЁбно. Вибоїста гЁрська дорога робила подорож досить виснажливою, Ё я радЁв, коли нарештЁ добувся мети. Старий фордик зник удалинЁ, а я залишився один серед заснЁжених гЁр Ё долин, огорнутих туманом. Я потупцяв до найбЁльшого дому в селЁ й попрохав пустити на ночЁвлю. Господар запропонував свою власну кЁмнату й навЁть дав овечу шкуру, якщо раптом температура в домЁ понизиться до точки замерзання. Маленький, огорнутий хмарами храм, що його я бачив у бЁнокль, баштою височЁв на стрЁмкЁй кручЁ. Я гадав, що доберуся туди за годину, та мої надЁї не справдились. Вузька стежина спЁраллю здЁймалася все вище й губилася серед камЁння та снЁгу. Коли я опинився перед монастирськими ворЁтьми в куртцЁ з пЁднятим вЁд вЁтру комЁром Ё гукнув, двоє молодих тЁбетських ченцЁв, побачивши мене, певно, вирЁшили, що це якийсь злий дух. Проте я впевнено пЁдЁйшов Ё поклав їм до нЁг мЁшок з рисом, виказуючи свої дружнЁ намЁри. А тодЁ простягнув одному з них записку з Ёменем пандЁта; лама вЁдразу ж метнувся в храм. НевдовзЁ вЁн повернувся Ё вЁдчинив менЁ ПЁсля слЁпучого сонця, посиленого блиском снЁгЁв я спершу нЁчого не бачив у темному храмЁ. Та поступово звик до сутЁнЁ й розрЁзнив двох ченцЁв перед статуєю Будди. Старший, з поораним зморшками монгольським обличчям, читав уголос текст пЁд ритмЁчне дзенькання маленького дзвЁночка. Другий лама був високим чоловЁком середнього вЁку з голеною головою. Його обличчя, нЁби вирЁзьбленої Ёз слонової кЁстки, було типово тибетським, Ёз пронизливими маленькими очима; його рЁт Ё пЁдборЁддя свЁдчили про вольову вдачу. Я стояв Ё чекав, поки старий лама скЁнчить читати. Високий пандЁт-лама привЁтав мене складеними долонями й запитав чистою англЁйською: "Що привело вас в Обитель СнЁгЁв до нашого бЁдного храму, сер?" "Насамперед,-- мовив я,-- це одне з найчарЁвнЁших мЁсць у свЁтЁ. КрЁм того, я шукаю вченого ламу, який би пояснив менЁ суть тЁбетської дгарми (вчення Будди)". Лама пронизав мене своїм ЁнквЁзиторським поглядом: "ЗвЁдки ви взяли, що я вчений лама?" "МенЁ сказали, що ви отримали вчений ступЁнь у ЛхасЁ й знаєте тЁбетську йогу... Та ще й отримали англЁйську освЁту в СЁккЁмЁ". "Чутки про людину можуть виявитися неправдивими",-- докинув лама. "Воно так, проте є дещо невловиме, що усуває помилки. Це ЁнтуїцЁя",-- несмЁливо заперечив я. Моя вЁдповЁдь, очевидно, задовольнила тЁбетця, бо крига вЁдчуження зламалася. ВЁн зичливо спитав мене: "Що ж ви хочете взнати про наш буддизм?" "Я завжди вЁрив, що великЁ архати, бодЁсатви, спасителЁ людства, яких в ІндЁї звуть махатмами,-- це реальнЁ Ёстоти. Чи не вЁдомо вам чогось про їхнє мЁсцеперебування?" -- боязко поцЁкавився я. "Буддизм ґрунтується на вЁрЁ у вищих людей, якЁ, подолавши шлях з восьми поворотЁв, досягли нЁрвани. І ми вЁримо, що на пЁвночЁ є царство, де живуть такЁ великЁ душЁ. Ми називаємо його Шамбалою",-- вЁдповЁв лама. "Чи правда, що цЁ свЁтлЁ душЁ створили невидиме братство, яке присвятило себе духовному поступовЁ людства?" "У нас в ТЁбетЁ справдЁ є таке братство, проте немає пЁдстав вважати, що воно охоплює своїм впливом лише АзЁю",-- вЁдповЁв лама. "Я вважаю, що тренування Ё випробування для допуску в це братство мусять бути тривалими Ё вкрай складними. Я усвЁдомлюю свою непЁдготовленЁсть до цього Ё знаю, що менЁ потрЁбно пережити багато перевтЁлень, аби досягти прийнятих вами високих стандартЁв, проте завжди сподЁвався на це Ё хочу запитати вас -- чи можу я, попри свЁй низький рЁвень, якось допомогти вашим архатам Ё прислужитися вашЁй роботЁ в просвЁтленнЁ людства?" "Шлях служЁння важкий Ё вимагає неабиякої самопожертви. Але забувши про себе, можна пЁднестися над землею Ё розчинитись у безконечностЁ. Якщо ви не заперечуєте, ми можемо виконати йогЁчну психологЁчну вправу, аби ви зрозумЁли наш спосЁб мислення",-- запропонував лама. "О так, це мене надзвичайно цЁкавить!" -- вигукнув я. Лама пояснив менЁ, як прийняти йогЁчну позу перед Буддою Ё поринути в медитацЁю, а сам сЁв поруч. "УявЁть, що вашЁ недолЁки в правЁй руцЁ, а вашЁ чесноти -- в лЁвЁй. Тепер покладЁть вашЁ невидимЁ грЁхи на кам'яну долЁвку, так само покладЁть Ё вашЁ чесноти. Ваше обличчя вкриває маска -- наша особистЁсть, що включає в себе ваш вЁк, стать, нацЁональнЁсть, фах тощо. ДеякЁ маски потворнЁ, глинянЁ, ЁншЁ гарнЁ, мармуровЁ. ДеякЁ золотЁ, ЁншЁ залЁзнЁ... Та якою б не була ваша маска, покладЁть її ненадовго на долЁвку перед собою",-- казав менЁ лама. ВЁдчуття порожнечЁ, втрата орЁєнтацЁї охопили мене, коли я позбувся свого ЁменЁ, вЁку, статЁ, нацЁональностЁ, фаху -- всЁх моїх особистих характеристик. Здалося, що я навЁть почув, як стукнула об пЁдлогу та моя маска. "Тепер ви Ё розумово, Ё духовно оголенЁ, ви -- просто центр свЁдомостЁ без нЁчого. Ви лише язичок полум'я в океанЁ вогню. Духовно ми з вами далеко за межами ЗемлЁ й змЁшуємо нашЁ вогнЁ з вогнями далеких зЁрок Великої Пустоти",-- шепотЁв лама. Дивне й збудливе розширення свЁдомостЁ охопило мене природно Ё без будь-яких моїх зусиль. Розумовий вплив лами мусив бути напрочуд сильним, щоб зробити цЁ вЁдчуття такими яскравими. "Ми вже пЁднялися до межЁ вЁдсутностЁ часу, де все Ёснує одночасно, де нема нЁ минулого, нЁ сучасного, нЁ майбутнього",-- мовив лама. Я вЁдчув цЁлковиту порожнечу, нЁби час зупинився назавжди. БЁльше не було нЁ До, нЁ ПЁсля, нЁ Низу, нЁ Верху, нЁ Тут, нЁ Там. То було вЁдчуття цЁлковитого злиття з простором, позбавленим часу. "Тепер ми спускаємося з нашої високої межЁ... нижче... нижче... ПЁднЁмЁть вашу стару маску, вЁзьмЁть з пЁдлоги вашЁ грЁхи й чесноти. ВернЁться в свою шкаралупу, в якЁй перебуватимете до остаточного вивЁльнення",-- пЁдсумував лама. "Це ви й називаєте нЁрваною?" -- спитав я пЁсля глибокої мовчанки. "Ви вЁдчули лише проблиск Великої Пустоти, почули лише вЁдлуння Великого Мовчання. Тепер ви здатнЁ збагнути нашу свЁдомЁсть, яка дозволяє нам виснувати, що ми -- лише гостЁ планети Земля". "Я хотЁв би якось допомогти вашЁй великЁй працЁ",-- сказав я. "Похвально, що ви бажаєте працювати на бодЁсатв, проте мушу пояснити вам нашЁ завдання, Ё тодЁ ви, цЁлком можливо, й змЁните свЁй намЁр",-- застерЁг лама. ВЁн пЁдвЁвся зЁ своєї циновки, гукнув двох молодих лам Ёз сусЁдньої келЁї й вказав їм на масивну книжкову шафу з вЁддЁленнями, де стояло багато довгастих книг. Юнаки вЁдсунули шафу, Ё на кам'янЁй пЁдлозЁ я побачив люк з кЁльцем. Люк пЁдняли, Ё стало видно кам'янЁ сходи, що вели вниз. Старий лама взяв довгу запалену свЁчку Ё кивнув менЁ, щоб я йшов за ним. Через кЁлька схЁдцЁв я зрозумЁв, що сходи ведуть до високої печери з сталактитами Ё сталагмЁтами; вона нагадала менЁ середньовЁчну церкву з нЁшами й високим вЁкном, крЁзь яке сЁється денне свЁтло. НасправдЁ то було не вЁкно, а щЁлина в пЁвденнЁй частинЁ печери, яку штучно розширили, щоб мати бЁльше свЁтла. Хоча загалом у печерЁ було сухо, краплини скапували зЁ сталактитЁв, живлячи крихЁтнЁ струмочки, якЁ вЁдразу щезали в щЁлинах пЁдлоги. Закапелки печери скидалися на церковнЁ нЁшЁ. В найбЁльшЁй, на пЁвнЁчному боцЁ, стояла велика бронзова статуя. Лама запалив ряд червоних свЁчок Ё курильних паличок перед нею. І вЁдразу з напЁвтемряви з'явилась у всЁй своїй красЁ Тара, богиня планети Венерн. На нЁй була тЁара, великЁ сережки, браслети, око на лобЁ й очЁ на долонях рук Ё ступнях нЁг, що символЁзує її всюдисущЁсть. Тара -- це мадонна ТЁбету, Непалу й бЁльшої частини АзЁї, де її знають Ё пЁд Ём'ям Гуань Інь, богинЁ милосердя, її права рука була простягнута в поруховЁ спЁвчуття й допомоги, лЁвий великий Ё середнЁй пальцЁ творили кЁльце -- знак, що вказує на божественне вчення в його вищЁй логЁцЁ. Коли кам'яна плита за нами опустилась, менЁ спало на думку, що я опинився в Ёншому свЁтЁ, зовсЁм вЁдмЁнному вЁд того, який знав досЁ. Лама пЁдвЁв мене до богинЁ. Я помЁтив перед нею заглиблення, видовбане водою, що капала з сталактитЁв упродовж тисячолЁть. Цей овальний резервуар був повний по вЁнця, а надлишок води стЁкав у щЁлину. КраплЁ, що зривалися зЁ стелЁ печери, зроджували концетричнЁ кола на дзеркальнЁй поверхнЁ води. "Це -- сльози Тари, що оплакує падЁння людини з її колишнього божественного становища,-- пояснив лама Ё продовжив: -- Чи чули ви про озеро Лхама Ламцо в ТЁбетЁ, де з'являються видЁння, коли ламаїстськЁ священики ворожать про мЁсце народження майбутнього Далай-лами?" "Пригадую, я щось читав про це..." "Водойма, на яку ви дивитеся, схожа на священне озеро тим, що Ё в нЁй з'являються украй значущЁ зображення". Я зацЁкавлено дивився на воду, що вЁддзеркалювала свЁтло свЁчок, постать Тари в темнЁй нЁшЁ; проте нЁчого Ёншого я не бачив. "ДивЁться глибше... Ще глибше... ОМ МАНІ ПАДМЕ ХУМ!" -- речитативом згукнув лама, Ё голос його вЁдлунив пЁд стелею печери. СвЁчки освЁтлювали Тару калейдоскопЁчним ореолом барв, дим вЁд курильних паличок линув угору, Ё все те вЁдбивалось у водоймЁ, час вЁд часу сколиснуте впалою краплею. Зненацька зображення зникло, а воду вкрив нЁби туман. Я побачив новЁ зображення, настЁльки чЁткЁ, наче на екранЁ кольорового телевЁзора. Лама стояв поруч Ё собЁ дивився на воду. Перше зображало нашу планету в космосЁ з її океанами, континентами й скупченнями хмар, як на знЁмках НАСА. За хвилину-другу вигляд земної кулЁ почав невпЁзнанне змЁнюватись. ВажкЁ сЁрЁ, чорнЁ, рудЁ й червонЁ хмари окрили найбЁльш заселенЁ частини ЗемлЁ. Час вЁд часу їх прорЁзали вогненно-червонЁ спалахи, нЁби вибухи. Вряди-годи блакитнЁ, рожевЁ й золотавЁ променЁ й зЁрки виростали з темряви, освЁтлюючи її. Але всю планету огортала величезна аура жахаючої темної забарви. "Ви спостерЁгаєте ментальнЁ й емоцЁональнЁ вЁбрацЁї, якЁ випромЁнює людство. Як бачите, їхня якЁсть низька -- звернЁть увагу на сЁрий туман егоїзму. БлакитнЁ Ёскри -- то духовнЁ устремлЁння меншостЁ, але їх поглинають потоки пристрастей, ненавистЁ й жадоби, що творять цю гЁгантську ауру довкола планети впродовж тисячолЁть. Це нагадує ЁонЁзованЁ шари навколо ЗемлЁ, що вЁдбивають радЁохвилЁ",-- пояснив лама. То було приголомшливе видовище -- передЁ мною розгортався весь обшир ментального панцира, що оточує Землю. "Наша планета тяжко хвора, бо люди хибно мислять",-- прошепотЁв я. Час вЁд часу темнЁ пасма тяглися далеко в Космос, наче щупальцЁ восьминога. Той чорний восьминЁг, що витав у мЁжпланетному просторЁ, мав страшний вигляд, Ё вЁд вЁдчуття, що я живу на його спинЁ, мене пересмикнуло. І цЁєї митЁ блакитнЁ, рожевЁ й снЁжно-бЁлЁ променЁ блискавками пронизали темне чудовисько. "Це позитивнЁ ментальнЁ випромЁнювання людей?" -- спитав я у свого гЁда. "Так, Ё ви бачите, що темна аура ЗемлЁ може очиститися, якщо людина прагнутиме випромЁнювати свої думки й емоцЁї на цЁй довжинЁ хвиль. Це люди повиннЁ робити систематично Ё синхронно, аби планета випромЁнювала лише позитивнЁ духовнЁ вЁбрацЁї",-- коментував лама. ПотЁм продовжив: "Тара довго плакала, мати-природа може якось струснути цЁ негативнЁ думки, що створюють навколо ЗемлЁ жахливий панцир. Людство мусить очистити й дезинфЁкувати свЁй планетний дЁм. Архати роблять усе можливе, аби нейтралЁзувати зло, проте сьогоднЁ важливЁше зупинити новЁ негативнЁ випромЁнювання, Ё лише сама людина здатна це зробити". Поки тЁбетський лама розмЁрковував уголос, я дивився на водойму перед Тарою Ё на дивовижнЁ зображення, якЁ з'являлися там. Помалу вони стали розтавати, Ё невдовзЁ я вже бачив тЁльки гладку поверхню, порушувану краплями, що падали згори. "ГодЁ й казати, як мене вразило побачене. проте зараз я ще бЁльше хочу допомогти, попри навЁть те, що це робота титанЁв, а ним я не є",-- мовив я щиросерде, не приховуючи розпачу. "Це добре, що ви хочете допомагати бодЁсатвам. Кожен може допомогти в мЁру своїх здЁбностей". "А чим я можу допомогти?" -- запитав я. Лама трохи помовчав. ВЁн заплющив очЁ, чи щоб обдумати вЁдповЁдь, чи щоб прийняти нечутне послання вЁд високих Ёстот, що складають тЁбетський пантеон. "У РЁк архатЁв, у РЁк попередження будьте готовЁ допомогти їм",-- нарештЁ проказав лама, розплющивши очЁ. "Те станеться через 10 рокЁв, у РЁк вогненного дракона (1976)?"--спитав я. "Так. Але я мушу розповЁсти вам одну легенду -- стару, як ГЁмалаї. НавЁть якщо ви ризикуєте пЁдхопити нежить у цЁй печерЁ, я розповЁм її вам саме перед нашою богинею Тарою, оскЁльки скоро розпочнеться її епоха". І лама почав оповЁдь. "За нашим усним ученням, яке проповЁдує монастир ТашЁ Лхунпо, мЁльйони рокЁв тому кЁлька надЁстот з Ёншого високорозвинутого свЁту зЁйшли на Землю, щоб прискорити еволюцЁю планети Ё її майбутнього людства. Вони були "народженЁ духом", тобто штучно створенЁ з первЁсної матерЁї. І могли ставати важкими, як ядро ЗемлЁ, або легкими й вогнистими, як сонячне свЁтло. ЗовнЁшнЁстю цЁ велетнЁ нагадували богЁв. Серед цих посланцЁв, чи ангелЁв, був Мара, якого ви називаєте Люцифером, або Сатаною. ВЁн мав розвинути предметне мислення й ЁндивЁдуальнЁсть людини. За вЁки вЁн досяг цЁєї мети, та коли пЁзнЁше з'явилися бодЁсатви й Тара, аби виховати серце людини, вЁн не захотЁв вЁддати їм людину. То було повстання Мари проти ВчителЁв КосмЁчних ЦиклЁв. ВЁдтодЁ його вже не називають НосЁєм СвЁтла, або Люцифером, вЁн став Володарем ПЁтьми. ВЁдтодЁ на бодЁсатв упало подвЁйне завдання: боротися проти намагань Мари прив'язати людину до землЁ й зробити її себелюбною, безпринципною Ё агресивною, Ё водночас працювати над духовним зростанням людства, як велить закон циклЁв. Ось чому в цей свЁт було послано Будду й архатЁв. ВЁдмова Хазяїна ЗемлЁ спЁвпрацювати з Богом Сонця Ё Духами Планет викликала космЁчну кризу. Людство зараз мусить вирЁшити, куди рухатися -- до СвЁтла чи Темряви, Ё цим пожне плоди своєї карми. УсЁ народи мусять зробити вибЁр мЁж старими шляхами боротьби й новим ладом всесвЁтнього братерства. НайвищЁ Ёстоти Сонця Ё Ёнших свЁтЁв кажуть СатанЁ: нехай твоя лампада свЁтить, але не заважай Ёншим, славетнЁшим свЁтилам у зоряному просторЁ! Розвали стЁну навколо ЗемлЁ, бо лдство духовно вже задихається пЁд цим панцирем. КосмЁчний годинник указує, що скоро настане Духовний вЁк. Ти не зможеш зупинити його, хоч Ё прагнеш це зробити, бо джан чохани незабаром принесуть Ёз космосу тЁло, яке досЁ ще нЁхто не бачив -- простий вихор сил. Коли вЁн спалахне, його полум'я спопелить усю твою працю. ВЁк по вЁку, тисячолЁття по тисячолЁттю ми надсилали людству послання, призначенЁ окремим народам. УсЁ вони закликали до єдностЁ Ё загального братерства. На жаль, небагато з них розбудили людство. Ось чому в цей критичний час так необхЁдно передати послання з останнЁм попередженням. Це наш Всепланетний ультиматум: людство повинно прийняти Владарювання Серця, Ёнакше воно самознищиться. Порушуючи кармЁчний закон унЁверсальностЁ життя своєю руйнЁвною поведЁнкою, людина буде осуджена й покарана природою. ЦЁлЁ мЁста зануряться в океани, величезнЁ континенти розколють вулканЁчнЁ катаклЁзми. ПЁсля Року архатЁв усЁм людям ЗемлЁ буде поставлено Всепланетний ультиматум. ВЁн повинен передатися з добротою Ё спЁвчуттям, хоч Ё твердо, бо це -- останнє попередження, його передають лише з добрими намЁрами. Людина пЁсля цього муситиме зробити остаточний вибЁр -- СвЁтло чи ПЁтьму, Мир чи ВЁйну, Серце чи Кулак, МудрЁсть чи НевЁгластво. Тепер вам зрозумЁло, що людство -- поле битви небесних сил. Це -- вкрай давнє вчення, воно входить у всЁ релЁгЁї. ВЁйна СвЁтЁв зараз у розпалЁ, Ё будемо сподЁватися, що людина не стане до сил Темряви, бо Ёнакше сили карми зЁтруть її з ЗемлЁ". "СтародавнЁ легенди засвЁдчують подЁбну планетарну кризу в останнЁ днЁ Атлантиди",-- докинув я, вражений словами лами. "Це так, проте наша сучасна криза бЁльш гостра через чисельнЁсть населення Ё бЁльшим ступенем духовного занепаду людини". "То як же нам тодЁ бути?" -- вихопилось у мене. "В останню чверть столЁття пролунає заклик заснувати Доктрину Серця, бо лише вона спроможна врятувати планету",-- вЁдповЁв лама. "Чи захоче хто її почути..." -- урвав я його. "Це неЁстотно. Наш Всепланетний ультиматум треба донести всЁм людям ЗемлЁ! На нинЁшньому перехрестЁ дорЁг людство мусить або вибрати шлях, що веде в безодню моральної деградацЁї, або Ёнший, що зносить до зЁрок. Це визначальна пора для долЁ землян. Якщо попередженням знехтують Ё людство далЁ йтиме за Володарем ПЁтьми, тодЁ космЁчна ЁєрархЁя прийме виклик Ё знищить зло на цЁй планетЁ". "Ви гадаєте, що я зумЁю донести цЁ легенди Ё пророцтва до широкого загалу й зберегти репутацЁю людини в своїй свЁдомостЁ?" -- спитав я. "У цьому столЁттЁ народи свЁту пережили двЁ свЁтовЁ вЁйни й можуть ввергнутися в третю наприкЁнцЁ столЁття. То вони при здоровому глуздЁ? Ви зробите це, до вашого голосу приєднаються ЁншЁ, бо цього разу ставки величезнЁ. Йдеться не про долю людства, яке вЁдновилося б через кЁлька мЁльйонЁв рокЁв, а про Ёснування цЁлої планети, для створення Ё розвитку якої потрЁбна манвантара часу (надзвичайно довгий космЁчний цикл; згЁдно з даними науки, вЁк ЗемлЁ складає п'ять мЁльярдЁв ро-кЁв)" -- вЁдповЁв тЁбебець. "Всяке моралЁзування чи заклик до реформ зустрЁчає грубий опЁр мас",-- зауважив я. "Народи ЗемлЁ повиннЁ зрозумЁти, що час розп'ять Ё пророкЁв, якЁ виступали перед екзальтованими натовпами, минувся. Зараз архати розмовлятимуть блискавками, громами й падаючими зЁрками! Настає епоха Шамбали!" ВЁн трохи помовчав, а тодЁ продовжив: "Зважте, я не пророкую, а розкриваю вам стратегЁчнЁ дЁї небесних армЁй, якЁ розпочинають битву з незлЁченними силами ПЁтьми. Готується ВЁйна СвЁтЁв, вищЁ космЁчнЁ понадлюдськЁ системи борються з силами зла на ЗемлЁ, що отруюють космос Ё вшкоджують всю Сонячну систему. ВЁрить людина чи нЁ в цю космЁчну битву, вона вЁдповЁдає за свої вчинки й пожне врожай своєї карми. Однак є засЁб, що дозволить почути могутнЁх володарЁв карми Ё нас, їхнЁх слуг. ОхоронцЁ культурного спадку загиблих цивЁлЁзацЁй, ми вЁдкриємо таємнЁ сховища в ЄгиптЁ й продемонструємо Ёснування високої науки Ё технологЁї у далекому минулому. На своїх телевЁзЁйних екранах люди побачать здобутки минулих часЁв. Мораль цього вЁдкриття стане зрозумЁлою: те, що сталося з тЁєю цивЁлЁзацЁєю, може статись Ё з вашою. І ви можете стати безживною цивЁлЁзацЁєю, легендою, в яку нЁхто не вЁритиме через десять тисяч рокЁв. То буде найважливЁше послання -- не берЁть за приклад Атлантиду!" Уперше за час нашої бесЁди я вЁдчув хвилювання в голосЁ лами. "Таке вЁдкриття, безумовно, буде революцЁйним",-- зазначив я. "Воно стане сенсацЁєю Ё приверне увагу народЁв. І ось так вони почують Всепланетний ультиматум". "І якої ж ви очЁкуєте поведЁнки людства?" -- поцЁкавився я. "Вчення Тари, Доктрина Серця повиннЁ скласти основу нової соцЁологЁї. Можуть виникати суперечки мЁж системами, але без вЁйни. Ми мусимо зрозумЁти, що всЁ ми -- члени однЁєї великої всепланетної родини",-- лагЁдно промовив лама. "Чи можемо ми вирЁшити нашЁ проблеми без тих апокалЁптичних потрясЁнь, якЁ ви згадували?" -- запитав я. "Можемо й повиннЁ, та от чи захочемо? Чи захоче бЁльшЁсть людей зректися шляху жадоби, егоїзму, обмеженого нацЁоналЁзму Ё культу хтивостЁ заради культу духовностЁ? Людям не обов'язково всЁм поголовно ставати ченцями й аскетами, але вони, безперечно, можуть жити й думати як Ёстоти, гЁднЁ цього найменування (людина розумна). Чому люди стають братовбивцями й руйнують матЁр-природу? Карма, або космЁчне правосуддя, невЁдворотне й жахливе. То навЁщо його провокувати?" -- вигукнув лама. "А кому адресуватиметься це попередження -- Всепланетний ультиматум -- лише урядам чи нацЁям?" -- поспитав я. "І тим, Ё тим. Уряд не може Ёснувати без пЁдтримки народу, а народ може виражати свою волю лише через своїх представникЁв". "Чи пов'язується цей ультиматум з епохою Шамбали, про яку мовлять вашЁ давнЁ тексти?" -- спитав я. "Чи вЁдкриє дверЁ в кращу еру, в цикл Тари. ПриймЁть її емблему, Знак Серця, нехай вона об'єднує людство, оскЁльки кожна добра релЁгЁя та ЁдеологЁя базується на гуманЁзмЁ",-- вЁдповЁв лама. ВЁн пЁдвЁв мене ще ближче до Тари, освЁтленої свЁчками. Без попередження поклав мою лЁву руку на її праву, простягнуту в поруховЁ спЁвчуття людству. "Знак Серця -- то емблема майбутньої епохи,-- мовив лама,-- епохи Майтреї. Так каже калачакра, наука про цикли". Коли я зняв свою руку з руки Тари, то виявив дивовижу: на долонЁ моєї лЁвої руки виразно вЁдбилося зображення серця. То не був вЁдбиток символа, вирЁзаного на руцЁ Тари у виглядЁ ока, а якийсь феномен, пов'язаний з кровообЁгом, бо щоразу, коли я натискав на пляму-серце, вона блЁдла. Ламу неабияк втЁшило те, що сталося. "Це добре, ви отримали знак Тари. Хоча вЁн Ё зникне з руки через кЁлька днЁв, та все ж залишиться невидимим на вашЁй руцЁ",-- сказав вЁн. Я так розхвилювався, що не мЁг вимовити бодай слова. Лише думав про велике знання, яке менЁ вЁдкрилося в святилищЁ Тари. Ми пЁднялися сходами до люка, Ё головний лама постукав у нього. НевдовзЁ ми знову були в головному храмЁ. "Продовжимо завтра",-- пЁдсумував лама. ПЁсля легкої вечерЁ, поданої ламою, якого я ранЁше не бачив, я залишив монастир у супроводЁ молодого лами з лЁхтарем. ВЁн попередив мене, що трохи доведеться йти в темрявЁ. І справдЁ, через пЁвгодини стало темно, Ё олЁйний лЁхтар неабияк прислужився нам. Наступного ранку я знову залишив ущелину й подерся до монастиря. Там головний лама привЁтав мене Ё пригостив дарджЁлЁнзьким чаєм, що було вкрай доречно пЁсля моєї прогулянки на морозЁ. ПотЁм вЁн показав менЁ кЁлька тЁбетських книг, пояснюючи, про що вони. На стЁнах храму висЁло багато прапорЁв, яких я в сутЁнках ранЁше не помЁтив. Лама взяв довгу свЁчку й запросив мене оглянути цЁ прапори-танки. "Це -- танка Майтреї, прийдешнього Будди. Бачите, вЁн посмЁхається. Це означає, що його мЁсЁя сприятлива, а поява несподЁвана". "Прихильники багатьох релЁгЁй вЁрять у месЁю, або аватару,-- зауважив я. -- Та чи принесе майбутнЁй Майтрея мир людству?" "Ваше запитання нагадало менЁ урок, який менЁ дали в юностЁ троє великих архатЁв. Вони сказали: "Ваш свЁт котиться до нещастя. Людство може врятувати Землю лише на шляху до духовного вЁдродження". І коли я нахабно спитав: "Але чи зможе майбутнЁй Майтрея, новий Будда, врятувати його?" -- один з учителЁв вЁдповЁв: "Майтрея лише вкаже шлях, а людство саме муситиме пройти його". "Я бачу, як нерозважливо чинить людина, йдучи проти космЁчного закону вЁчного сходження",-- мовив я. "Коли зло досягне критичної позначки й шкала цЁнностей рЁзко впаде пЁд тягарем ненавистЁ, неуцтва й аморальностЁ, Шамбала звелить джан чоханам (космЁчним надЁстотам) наблизити астрономЁчне тЁло, що перебуває за ЮпЁтером. Його випромЁнювання змЁнить усе живе на цЁй планетЁ",-- запевнив лама. "І коли очЁкується ця велика космЁчна подЁя?" "Нове свЁтило стане видимим наприкЁнцЁ столЁття, проте наближатися воно буде ще багато рокЁв",-- була вЁдповЁдь. Ми стояли перед танкою Майтреї, Ё я вирЁшив запитати ще про одне: "А коли настане пришестя Майтреї?" "В останню чверть XX столЁття людство повинно бути готовим до пришестя архатЁв. Можливо, в цей критичний перЁод свЁтової ЁсторЁї з'явиться Ё сам Майтрея. ПравлЁння Серця пошириться серед усЁх народЁв. Тож коли сфЁнкс у ГЁзЁ виступить Ёз попередженням, готуйтеся до великих подЁй". "Отже, Всепланетний ультиматум адресуватиметься всЁм народам. ІндивЁдуально чи колективно, через ОрганЁзацЁю Об'єднаних НацЁй, усЁ вони мають отримати це Ёсторичне послання",-- пЁдсумував я розмову. "ВЁн дасть усЁм на цЁй планетЁ шанс проявити свою волю у виборЁ СвЁтла чи Темряви, Братерства чи Егоїзму",-- вЁдповЁв лама. Я мЁг висловити свою повагу до цих одкровень одним: з'єднати долонЁ рук Ё вклонитися за схЁдним звичаєм. Лама взяв мою лЁву руку, подивився на червоний знак серця на долонЁ й згЁдливе кивнув головою. "Чи можу я сподЁватися на ще одну зустрЁч з вами?" -- поспитав я. "Коли ураган минеться, приходьте в ТашЁ Лхунпо, Ё ми продовжимо наш дЁалог",-- вЁдповЁв лама. Украй схвильований, глянувши востаннє на мовчазного Будду, танки Майтреї Ё Вчителя Шамбали, я залишив монастир. НадворЁ в слЁпучому сонцЁ сяяли в усЁй своїй чистотЁ снЁги й льодовики ГЁмалаїв. Та я знав: гори випромЁнюють невидиме свЁтло, свЁтло знання, яке прийшло з Ёншого свЁту Ё стражЁв якого знає лише купка людей. ЦЁ величнЁ Ёстоти, архати, володЁють не лише винятковою мудрЁстю Ё владою, що має космЁчне, позаземне походження, а й могутнЁми силами життя й смертЁ, що я вирЁшив -- мЁй обов'язок повЁдомити про Всепланетний ультиматум, нехай навЁть це Ё викличе насмЁшки та недовЁру читачЁв.

14. ЗА СВЯЩЕННИМ ПИСАННЯМ

Пророки й провидцЁ, що спЁлкувалися з надлюдськими Ёстотами й отримали одкровення про майбутнЁ часи, аби описати свЁй досвЁд Ё полегшити розумЁння неможливого, вдавалися до символЁв та алегорЁй. Щоб обгрунтувати попереднЁй роздЁл, де йшлося про особистЁ враження, годилося б навести уривки з Писань Ё виявити подЁбнЁсть мЁж пророцтвами. Проте насамперед слЁд вЁдповЁсти на запитання: чи можливо взагалЁ дЁзнатися про майбутнє? В наше ейнштейнЁвське столЁття вже нЁхто не сумнЁвається, що коли сучаснЁсть реальна, то вона й мусить походити з реальностЁ, бо ж реальне не може випливати з нереального. А це означає, що минуле таке ж реальне, як Ё майбутнє. Якщо сьогодення вЁдчутне, то таким повинно бути й майбутнє, хоча наша оцЁнка того, що має статися, Ё може виявитися неточною. В нашому календарЁ 365 днЁв, Ё частини цих днЁв чи мЁсяцЁв ще не було, проте й вони присутнЁ в календарЁ. ТочнЁсЁнько так усЁ роки, що залишились до 2000 року, входять у XX столЁття. Якщо вЁрно запрограмований комп'ютер дає точнЁ прогнози, то немає пЁдстав вважати, що людський мозок не здатен на те саме. ЗасвЁдчують це достовЁрнЁ випадки пророцтв, що справдилися -- наприклад, Нострадамусових. Ясно, що в царинЁ пророцтв, як Ё в будь-якЁй ЁншЁй царинЁ дЁяльностЁ, однЁ особи бЁльш компетентнЁ, нЁж ЁншЁ. Не треба бути пророком, аби бачити, що сьогоднЁ перед людством лише два шляхи: єднання свЁту й мир чи продовження конфлЁктЁв, вЁйн Ё духовне виродження. ЦЁкаво б знати, що ж говорили провидцЁ про наше сьогодення. Як у попередньому роздЁлЁ, де йшлося про легенди АзЁї, Ё в цьому роздЁлЁ перевагу буде надано ТЁбету та ІндЁї. Проте Ё БЁблЁя має численнЁ рядки, що описують астрономЁчнЁ явища в "новЁтнЁ часи". Пророк Ісайя, наприклад, мовить про "новЁ небеса й нову землю (66,22)". У Новому завЁтЁ святий Лука пише про "знаки на СонцЁ, МЁсяцЁ й зорях" (21,11)". Армагеддон "АпокалЁпсису" має синонЁм в азЁатських текстах, де його називають "Битвою Шамбали". ЗгЁдно з тЁбетськими текстами, коли зло з його ненавистю, вЁйною Ё моральним занепадом охопить усе людство, Шамбала єдина збереже вчення Будди. ВченЁ лами вЁрять, що епоха ця вже настала Ё що остання битва мЁж силами СвЁтла Ё силами ПЁтьми вже точиться. Вони кажуть, що коли ворог з'явиться бЁля царства Шамбали, її володар збере свої легЁони священних Ёстот Ё атакує орди зла. "Шамбала Смонлам" так описує цю битву: "Безстрашний серед своєї армЁї богЁв, ЗЁ своїми дванадцятьма легЁонами, Ти скачеш на конЁ, Встромляєш спис у груди Хануманди -- Ватажка злих сил, що пЁднялися Проти Шамбали, І так буде знищене зло". ТЁбетськЁ тексти стверджують, що ця ера покари триватиме триста рокЁв Ё очистить свЁт вЁд зла. У цей перЁод навЁть ТрансгЁмалайське плато покриє вода, можливо, хвилЁ потопу. Супроводжуваний вулканЁчними виверженнями й ураганами, цей катаклЁзм буде таким нищЁвним, що мало хто вцЁлЁє. Але Ёстинне вчення збережеться Ё народиться новий свЁт, де просвЁтленЁ сяятимуть, як "зорЁ в небЁ". Тхубтен ДжЁгме Норбу, верховний лама, видатний знавець давнЁх буддЁйських текстЁв ТЁбету, написав в ІндЁї такЁ рядки: "Майбутнє для нас значною мЁрою невЁдоме, проте, очевидно, воно не буде для свЁту легким, якщо вЁрити легендЁ про Шамбалу Ё зважати на дедалЁ зростаючЁ руйнЁвнЁ дЁї людини". Огляд тЁбетського фольклору був би неповним без згадки епосу про Гесер-хана, що не входить до списку основних буддЁйських творЁв. Цей великий епос, вЁдомий вЁд ТЁбету до МонголЁї та Ладакху, оповЁдає про Гесера з ЛЁна, майбутнього визволителя АзЁї. Епос походить, очевидно, з пЁвнЁчно-схЁдного ТЁбету. Питання, чи пов'язаний вЁн Ёз давнЁм тЁбетським культом Бонпо, сходознавцями не вирЁшено. Та як би там не було, епос Ёстотно вплинув на буддистЁв АзЁї. Найвища вершина снЁгового хребта Амне-МачЁн, схЁдного вЁдгалуження Куньлуня, у племенЁ голек називається Іесер-пхо-бран, тобто Палац Гесера. Вважається, що резиденцЁя цього легендарного царя розташована десь мЁж Дже-кундо й Канцзе. Александра ДевЁд-НЁл, яка одвЁдала князЁвство ЛЁн пЁвстолЁття тому, написала книгу "Надлюдське життя Гесера з ЛЁна". Можна вважати, що цЁй легендЁ щонайменше тисяча рокЁв, хоча деякЁ вченЁ й наполягають, що їй передувала якась бЁльш рання версЁя. У минулЁ вЁки зображення Гесер-хана наносилися на танки, що вЁдтворюють образ великого буддЁйського реформатора XIV столЁття Цзонкаби, засновника монастиря ТашЁ Лхунпо поблизу ШЁгадзе. Це -- центр тЁбетського езотеризму, де культивується Ё вивчається наука Шамбали -- калачакра. П'ятдесят рокЁв тому тЁбетськЁ лами-мЁстики запевняли, що Гесер та його помЁчники справдЁ живуть у ТЁбетЁ, що народилися вони в ШамбалЁ. Тож пророцтва володаря Шамбали напрочуд схожЁ на пророцтва Гесера з ЛЁна, як це засвЁдчує уривок з "ВелЁнь Гесер-хана": "Коли на п'ятому роцЁ з'являться вЁсники ПЁвнЁчної Шамбали, не забудьте зустрЁти їх". У цьому текстЁ немає згадки про тварин чи елементи, невЁддЁльнЁ вЁд тЁбетської календарної системи, отож годЁ з'ясувати, що означає тут "п'ятий рЁк". Проте згадка, що мають з'явитися посланцЁ Шамбали, сама по собЁ знаменна. Лами, що знають калачакру, пЁдкреслюють критичний характер нашого столЁття, їх передбачення щодо Ёсторичних подЁй на диво точнЁ. СкажЁмо, коли вибухнула перша свЁтова вЁйна, лхаський оракул заявив, що НЁмеччина -- це "слон, якого неодмЁнно повалять". У XIX столЁттЁ цей оракул попередив, що в другЁй половинЁ Року дерев'яного дракона (1904) на Лхасу нападуть зовнЁшнЁ вороги. Британський експедицЁйний корпус виступив проти ТЁбету 1903 року, а 1904 року Лхасу було окуповано. ПЁдполковник Л. А. Уедделл, що брав участь у цЁй кампанЁї як головний хЁрург британської армЁї, пЁзнЁше написав таке в книзЁ "Лхаса Ё її таємницЁ (1905)": "Вражає, як змогли астрологи ТЁбету завбачити спустошливу бурю, що готувалась проти їхньої країни, задовго до її початку, Ё як вони точно визначили рЁк, коли вона розпочнеться"^ Полковник Янгхазбенд Ё сер Чарлз Белл Ё собЁ пишуть, що особисто читали це давнє пророцтво в ЛхасЁ. Не менш вражає надруковане провЁщення Китайської революцЁї 1911 року, що з'явилося в ТЁбетЁ задовго до падЁння ПЁднебесної. Близько 1920 року монастир ТенджЁлЁнг обнародував дивне пророцтво про те, що тринадцятий далай-лама, який правив тодЁ, буде останнЁм. Перед своєю смертю в 1933 роцЁ далай-лама Тхубтен Г'яцо зробив схожу заяву про те, що в ТЁбетЁ настає кЁнець ламаїзму, Ё застерЁг про необхЁднЁсть готуватися до великих змЁн у найближчому майбутньому. ЗЁ встановленням соцЁалЁстичного ладу в Китаї Ё вигнанням чотирнадцятого далай-лами в ІндЁю, вЁкова буддЁйська традицЁя в ТЁбетЁ майже зникла. НайкращЁ пророки -- тЁ, хто провЁщує неможливе. Тринадцятий далай-лама, певно, саме Ё був таким провидцем. ПЁд час своєї центрально-азЁатської експедицЁї наприкЁнцЁ 20-х рокЁв Ё Микола РерЁх чув пророцтва про "останнього далай-ламу" й про те, що мЁсто Лхаса "порине в морок Ё знелюднЁє". В однЁй Ёз давнЁх тЁбетських книг є цЁкавий роздЁл з описом навЁть зовнЁшностЁ правителЁв, за яких ТЁбет занепаде. Проте цей текст Ё стверджує, що згодом Країна СнЁгЁв вЁдновить свою незалежнЁсть. ПисемнЁ й уснЁ традицЁї ТЁбету щодо епохи Майтреї пЁдсумував Микола РерЁх: "Передбачено, що появу Майтреї слЁд очЁкувати пЁсля вЁйн. Але остання вЁйна вестиметься за Істинне Вчення. Кожен, хто пЁднЁметься проти Шамбали, буде подоланий у всЁх його дЁях, Ё хвилЁ знесуть їхнЁ житла". РерЁх. цитує Ё почуте вЁд одного освЁченого Ё лами: "ЗЁрки вказують на нову еру. Зараз космЁчний вогонь наближається до ЗемлЁ. Людство буде пЁддане випробуванням, аби побачити, чи достатньо розвинувся його дух". З одного тЁбетського джерела випливає, що ми вступаємо в нову епоху величезного значення, критерЁєм якого буде духовне зростання. ПерЁод, в якому ми зараз живемо, має матерЁалЁстичний характер, тож перехЁд вЁд суто матерЁалЁстичної цивЁлЁзацЁї до культури духа буде болЁсним. СвященнЁ писання ІндЁї теж указують на кЁнець темної ери КалЁ-юги Ё початок Сатья-юни -- ери СвЁтла. "ВЁшну-пурана" так описує кЁнець нашого циклу: "В еру КалЁ-юги триватиме занепад, поки рЁд людський не наблизиться до критичної межЁ свого самознищення. Коли настане кЁнець КалЁ-юги, на Землю спуститься КалькЁ на бЁлому конЁ -- божественна сутнЁсть, що має духовний вигляд Ё вЁсЁм надлюдських якостей. ВЁн вЁдновить на ЗемлЁ справедливЁсть. Коли Сонце, МЁсяць, ТЁш'я Ё ЮпЁтер стануть в одному ДомЁ (мається на увазЁ ДЁм ЗодЁака), почнеться епоха КрЁта -- або Сатья-юги". На думку сходознавцЁв, ТЁш'я -- це одна Ёз зЁрок у сузЁр'ї Рака. Початок нової ери, отже, наступить, коли ця зЁрка зЁйдеться з Сонцем, МЁсяцем Ё ЮпЁтером. ТЁш'я -- це й Ём'я одного з минулих Будд, якЁ були на ЗемлЁ до СЁддгартхи Гаутами. Це може бути випадковЁстю, проте слЁд у зв'язку зЁ сказаним зазначити, що ТЁ-ша в давнЁй китайсько-тЁбетськЁй астрологЁї -- назва однЁєї з сЁмдесяти двох "шкЁдливих" зЁрок, якЁ мають значущу назву "МучителЁ ЗемлЁ". Таке тлумачення санскритологи можуть поставити пЁд сумнЁв, проте одне безперечно: ТЁш'я -- це або зЁрка, або комета. ІндЁйськЁ мудрецЁ благають, аби з'явився КалькЁ, якому судиться знищити руйначЁв. "ВЁшну-пурана" заявляє, що вЁн "вЁдновить на ЗемлЁ справедливЁсть, Ё дух тих, що живуть наприкЁнцЁ КалЁ-юги, пробудиться, стане чистим, як кристал, Ё започаткує нову расу, що виконуватиме закони КрЁта-юги, або Чистоти". В ІндЁї КалькЁ зображають як вершника на бЁлому конЁ з кометоподЁбним мечем у руцЁ. БЁлий кЁнь зображено з пЁднятою правою ногою -- коли вЁн ударить нею об землю, вона задвигтить, усЁ злочинцЁ на ЗемлЁ загинуть Ё зло буде знищено. "КалькЁ-пурана" так описує прихЁд КалькЁ: "Я народжуся в обителЁ Шамбали. Я поверну на Землю двох правителЁв: Мору й ДевапЁ. Я встановлю Сатья-югу Ё, коли знищу змЁя КалЁ, повернуся в свою обитель". Видатний фЁлолог Макс Мюллер Ём'я Мору ототожнює з ЁндЁйською династЁєю Маур'я. Махатма Мор' я, якому присвячено цю книгу, теж належить до цЁєї царської династЁї. Нащадок Сонячної династЁї вЁдновить її. ДевапЁ, або ДевакЁ, мати КрЁшни й прототип дЁви МарЁї, уособлює жЁночий принцип Ё добре передвЁстя долЁ жЁнок. Чи має кометоподЁбний меч КалькЁ або зЁрка ТЁш'я якусь причетнЁсть до того небесного тЁла, що повинне спалахнути в СонячнЁй системЁ? Сучасна астрономЁя нЁчого не знає про таку невидиму зЁрку, якщо тЁльки це не так звана "чорна дЁрка", що не випромЁнює Ё не вЁдбиває свЁтла, але має напрочуд могутнє поле тяжЁння, попри малий розмЁр свого ядра. ВченЁ ще надто мало знають про такЁ гЁпотетичнЁ зЁрки. Шановний махатма Мор'я писав у листЁ до СЁннетта (1882) про "Раджу-сонце" за ЮпЁтером. Це може пролити свЁтло на загадку "астрономЁчного тЁла", про яке йшлося в попередньому роздЁлЁ. Жоден астроном не може сказати чогось певного про це небесне тЁло, бо воно ще не втрапило в об'єктиви їхнЁх телескопЁв. Тим часом наведемо уривок з листа махатми: "За ЮпЁтером знаходиться цар-зЁрка (Раджа-сонце), яку не побачить око жодного смертного в цьому циклЁ. Якби її можна було побачити в надпотужний десятитисячократний телескоп, то й у цьому випадку вона була б крихЁтною цяткою, яку забивав би блиск будь-якої планети; проте це свЁтило тисячократ бЁльше за ЮпЁтер. СильнЁ збурення в атмосферЁ ЮпЁтера й навЁть його Червона Пляма, що так Ёнтригує вчених сьогоднЁ, пояснюються: 1) рухом Ё 2) впливом цЁєї Раджа-зЁрки. Хоча сьогоднЁ ця зЁрка й настЁльки далеко в космосЁ, що ми її не бачимо, металЁчна субстанцЁя, з якої вона складається, розширюється Ё поступово перетворюється в газоподЁбнЁ потоки". У 30-х роках махатма Мор'я знову натякає на це астрономЁчне тЁло: "Я вже давно говорив, що наближається нове свЁтило, але воно ще невидиме для спостерЁгачЁв". Одна з легенд, що їх зЁбрала на СходЁ Олена РерЁх, яскраво описує вЁйну на небесах, про яку мовлять численнЁ священнЁ тексти: Вогненний звертається до Володаря ПЁтьми: "Ти отруїв повЁтря. Ти осквернив води. Ти спустошив Землю. ВогневЁ ти не дав ради, І тобЁ вогонь не кориться. ВЁн тебе спопелить, Як свЁтло розганяє темряву. З космосу я закличу Новий Вогонь, Що висушить твоє творЁння. Володарю ПЁтьми, бережися вогню!" ХотЁлося б знати, чи не є той новий вогонь новою зЁркою, що має з'явитись у небЁ в цьому столЁттЁ, як про те мовлять данЁ, наведенЁ в "ДЁалогах у храмЁ"? Вражає, що рЁзнЁ джерела одностайно пЁдкреслюють виняткову важливЁсть нинЁшнЁх рокЁв, коли людство мусить обрати правильний шлях. ЦЁ передбачення слЁд розглядати лише як застереження, спрямованЁ на те, аби людина мудро розв'язала планетарну кризу Ё не вважала її фатальною. ХЁба вЁльна воля людини не її привЁлей? Треба лише дЁяти вЁрно й розважливо.

15. НА ПОРОЗІ КОСМІЧНОЇ ЕРИ

Постає природне запитання: "Що можемо ми зробити, аби упередити або полегшити покару свЁтовою кармою"? Судячи з того, що я дЁзнався за час свого перебування на Далекому СходЁ про планетарну кризу, найголовнЁша мета -- це нейтралЁзувати жахливу ауру ЗемлЁ, що її створили накопичення ницих ЁнстинктЁв людства. Вони супроводжують усЁ злочини, скоєнЁ упродовж ЁсторЁї. ОдночаснЁ медитацЁї про Мир Ё Братерство бодай на кЁлька хвилин у певнЁ днЁ можуть творити чудеса, якщо проводитимуться на всЁй земнЁй кулЁ. Це завдання вже частково виконують езотеричнЁ й релЁгЁйнЁ органЁзацЁї, проте кожен, хто бажає миру й злагоди на ЗемлЁ, може приєднатися до цих благородних зусиль. Духовна праця заради очистки земної аури взагалЁ не вимагає приналежностЁ до якоїсь релЁгЁї. БЁльшЁсть жителЁв Заходу вЁрять, що релЁгЁя -- це служЁння Богу в церквах пЁд орудою священикЁв. Це хибне уявлення. У буддистЁв немає нЁякого бога. У конфуцЁанцЁв нема священикЁв, а стародавнЁ перси поклонялися священному вогню на вЁдкритому повЁтрЁ без храмЁв. ПовЁтря й космос -- велетенська бЁблЁотека, в книгах якої закарбоване все, що людина будь-коли сказала чи навЁть прошепотЁла. Зойки поранених, стогони катованих виповнюють космос. Земля, повЁтря, океан, уся планета взагалЁ -- вЁчнЁ свЁдки вчинкЁв людства. ЗаразнЁ епЁдемЁї можуть бути фЁзичними (такими, що руйнують тЁло) Ё моральними, якЁ вбивають душу. Ми успЁшно боремося з багатьма недугами, та вкрай мало робимо, щоб знищити лиха, якЁ нЁвечать людську душу. СправдЁ, такЁ болячки, як наркоманЁя чи статевЁ збочення, поширенЁ сьогоднЁ бЁльше, нЁж будь-коли. А нацЁю, хвору фЁзично чи духовно, закон еволюцЁї неодмЁнно прирЁкає на зникнення. ОскЁльки загрозлива темна аура, що отруює планету, на якЁй ми живемо, нависла над усЁм людством, ми повиннЁ якось уберегти себе вЁд гнЁву розбурханих елементЁв. Це пЁдказує нам здоровий глузд. МунЁ Садту, йог польського походження, що пройшов навчання в ІндЁї, вЁдбиваючи погляди вчених раджа-йогЁв, вважає, що ми зараз опинилися на перехрестЁ дорЁг. Одна з них веде до духовного сходження Ё нової ери культури, Ёнша -- до деградацЁї Ё занепаду Ё це може навЁть призвести до розпаду всЁєї планети, оскЁльки порушується її еволюцЁя. Можна запропонувати Ёнше, конкретнЁше вирЁшення проблеми. ПотрЁбно настЁльки змЁнити нашЁ соцЁальнЁ структури, щоб унеможливити почуття нацЁональної зверхностЁ чи замкнутостЁ, якЁ призводять до конфлЁктЁв Ё воєн; тодЁ аура планети перестала б погЁршуватися так катастрофЁчно швидко. СлЁд зазначити, що за таємною наукою Сходу духовне отруєння свЁту безконечно небезпечнЁше, нЁж радЁоактивне чи хЁмЁчне забруднення. Ця програма могла б започаткувати перегляд усЁх полЁтичних Ё економЁчних структур для встановлення Всепланетної держави, де мЁжнацЁональнЁ конфлЁкти стали б лише жахливим спогадом про минуле. Лише ВсесвЁтнЁй уряд здатен усунути причини збройних конфлЁктЁв Ё дЁяти, як безпристрасний суддя, маючи метою лише благо людства. Я висловлюю тут власнЁ мЁркування про об'єднання свЁту Ё загальне роззброєння. У чомусь я можу помилятися, проте як досягнути цЁєї мети, не так Ё важливо. До створення ВсесвЁтнього уряду важливу роль може вЁдЁгравати ЮНЕСКО. Ця органЁзацЁя могла б дослЁдити нацЁональнЁ, расовЁ, економЁчнЁ, релЁгЁйнЁ й ЁдеологЁчнЁ причини, що викликають вЁйни, Ё скласти програму викорЁнення їх. Без Усепланетного уряду Ё сильних ЁнтернацЁональних полЁцейських сил годЁ досягти загального роззброєння. СлЁд чЁтко усвЁдомити: як звичайну, так Ё ядерну зброю виготовлено, аби колись пустити її в дЁю, а це -- жахлива перспектива. І навЁть у найкращому випадку, коли до неї не вдадуться, все одно вона забирає колосальнЁ людськЁ ресурси й кошти, якЁ можна було б пустити на загоювання виразок сучасного суспЁльства. Схоже, Ёснує лише один шлях до створення ВсесвЁтнього уряду -- об'єднати всЁ планетнЁ природнЁ ресурси, засоби виробництва, творчЁ досягнення Ё науковЁ знання. "Одна планета -- одна сЁм'я народЁв", "Всепланетний уряд для космЁчного вЁку" -- такими мають стати гасла цього уряду. Справедливий розподЁл земних багатств слЁд доручити всесвЁтнЁй владЁ, створенЁй не з демагогЁв, а з учених рЁзних галузей науки й фЁлософЁв, бо наука по своїй сутЁ ЁнтернацЁональна, тодЁ як полЁтика нацЁоналЁстична, а релЁгЁя -- сектантська. Атож, несправедливо вимагати вЁд працелюбних народЁв зректися своїх прибуткЁв на користь менш дЁяльних, проте найбЁльш розвинутЁ країни могли б, як це вони почасти й роблять сьогоднЁ, допомогти країнам, що розвиваються, пЁдвищити їхнЁй виробничий рЁвень Ё добробут. Загальне роззброєння -- не утопЁя, державнЁ дЁячЁ вже сьогоднЁ працюють над обмеженням озброєнь. Що ж до Всепланетного уряду, то ядро його можна створити на базЁ ООН. НайбЁльш прийнятною органЁзацЁєю, яка визначала б причини виникнення вЁйн, може бути ЮНЕСКО. Людству слЁд гоїти свої болячки, а не дурманити себе наркотиками. Лише об'єднання ЁсторикЁв, антропологЁв Ё соцЁологЁв здатне забезпечити унЁверсальне лЁкування, звичайно, якщо самЁ цЁ лЁкарЁ вЁзьмуть за основу собЁ Доктрину Серця. Існує величезне поле дЁяльностЁ, щоб усунути нездорову ситуацЁю на нашЁй ЗемлЁ, Ё кожен може взяти участь в цЁй благороднЁй працЁ. Чи є щось важливЁше за об'єднання нашої планети? ЦЁлком ймовЁрно, що бЁльшЁсть людей замкнуться в своєму самовдоволеннЁ й нехтуватимуть пересторогою. Саме їм призначаються слова з "Одкровення"; "Змести тих, хто нищить Землю". Як тЁльки людина збагне, що психЁчне забруднення ЗемлЁ -- злочин, Ё прагнутиме жити в злагодЁ з матЁр'ю-природою, вона увЁйде в космЁчну еру й стане до лав Ёнших зоряних цивЁлЁзацЁй, що їх на нашЁй планетЁ представляє Шамбала. Геоцентрична й антропоцентрична психологЁя землянина, що тЁшиться ЁлюзЁєю своєї винятковостЁ, видається смЁхотворною на тлЁ сяючих в небЁ численних свЁтЁв. Коли народи збагнуть свЁй реальний зв'язок Ёз безконечним космосом, тодЁ з'явиться Ё почуття вЁдповЁдальностЁ перед матЁр'ю-природою. І для людини настане пора гармонЁйного життя в свЁтЁ, до якого належить. Лише тодЁ чорнЁ хмари, що загрожують усьому живому на ЗемлЁ, розвЁються.

ВИСНОВКИ

Думка про Ёснування стародавньої общини СтражЁв Людства десь у ТЁбетЁ, як уявна ШангрЁ-Ла, безумовно, надто неймовЁрна для рацЁонально мислячого захЁдного читача. Проте вивчення Ёсторичних даних у країнах, розташованих далеко одна вЁд одної, засвЁдчує суттєву подЁбнЁсть повЁдомлень Ё хронЁк, що розповЁдають про такий центр Ё про мудрецЁв, якЁ упродовж довгих столЁть розвивають своєрЁдну культуру й науку в захиснЁй ЁзоляцЁї заснЁжених гЁрських хребтЁв АзЁї. Земля Безсмертних, куди колись вирушив великий Лао-Цзи, могла бути тЁєю самою колонЁєю видатних фЁлософЁв. ІсторичнЁ аннали Китаю згадують про делегацЁї, вЁдправленЁ правителями ПЁднебесної до ДухЁв ГЁр. ВЁдомо кЁлька китайських ЁмператорЁв, що справдЁ зустрЁчалися з цими вищими Ёстотами й отримували вЁд них поради тодЁ, коли державнЁ справи вимагали важливих рЁшень. Існування Калапи, або гори Меру на пЁвночЁ ІндЁї, не викликає сумнЁвЁв у брахманЁв. Жоден освЁчений Ёндус не сумнЁвається, що в ГЁмалаях живуть мудрецЁ-рЁшЁ. РеальнЁсть царства ПЁвнЁчної Шамбали пЁдтверджується вченими ламами ТЁбету й МонголЁї. Ця країна згадується в щоденниках перших єзуїтських мЁсЁонерЁв у ТЁбетЁ, таких як Каселла й Кабрал. СучаснЁ дослЁдники, як-от Пржевальський, Оссендовський, ДевЁд-НЁл Ё РерЁх писали про стЁйку традицЁю щодо Шамбали, з якою вони стикалися в АзЁї. ВсЁ цЁ повЁдомлення вказують, що в серцЁ АзЁї приховується добре органЁзована община мудрецЁв. Заслуговує на увагу, що мЁсцем призначення АполлонЁя ТЁанського був ТЁбет, де вЁн зустрЁв людей, якЁ "знали все". ЗагадковЁ листи пресвЁтера Іоанна папам Ё королям Європи й собЁ мають зворотну адресу -- "Центральна АзЁя". Новий завЁт розповЁдає про магЁв, що прийшли у ВЁфлеєм з країни на СходЁ. ЦЁ астрологи й провидцЁ мусили бути вчителями таємної науки, яка дозволила їм визначити мЁсце народження Ісуса Ё точний час цЁєї подЁї. Куди вони пЁшли, коли виконали свою мЁсЁю? Очевидно й те, що бЁльшЁсть носЁїв СвЁтла пов'язувалася з Шамбалою, царством магЁв, традицЁї яких столЁттями зберЁгалися в давнЁх мЁстерЁях, священних писаннях Ё таємних братствах Сходу й Заходу. ІнтригуючЁ послання до народЁв свЁдчать про обЁзнанЁсть їхнЁх авторЁв з Ёсторичним процесом. Цей Ёнтерес до людства спонукає Братство мудрецЁв втручатися щоразу, коли ситуацЁя стає критичною. Постає природне запитання: чому з одного й того ж джерела виходять посланцЁ до людства з цЁлковито рЁзними дорученнями? Але треба мати на увазЁ, що цЁ "астронавти духу" мають справу з людським океаном загалом. Вони знають, яка саме Ёнтелектуальна спонука потрЁбна в певний час Ё в певному мЁсцЁ. Ідеї та ЁдеологЁї служать, аби допомогти людинЁ в її еволюцЁйному поступЁ. Коли цЁ доктрини досягають своєї мети, вони вЁдкидаються, як порожня шкаралупа. У нашЁ важливЁ часи архати пропонують авангардовЁ людства спЁвпрацю з ними в геркулесових зусиллях об'єднати людство, яке переживає розбрат.

ДОДАТОК

Витяги з письмових Ё усних вчень калачакри про Шамбалу для цЁєї книги пЁдготував Хамтул Джаянг Тхондуп, заступник секретаря Ради в справах релЁгЁї Ё культЁв його святЁйшества далай-лами. З тЁбетської на англЁйську переклали Шерпа Тулку Ё Олександр БерзЁн з БЁблЁотеки тЁбетських книг Ё рукописЁв у ДгарамшалЁ, ІндЁя.

Країна Шамбала Ё її правителЁ

Як випливає з опису Шамбали, її вигляд залежить вЁд духовного стану спостерЁгача. СкажЁмо, одна й та сама рЁчки для богЁв наповнена нектаром, а для людей -- водою, для зголоднЁлих демонЁв -- гноєм Ё кров'ю, а для деяких Ёстот -- це мЁсце, де вони живуть. Через це Шамбалу нелегко точно визначити. Проте зЁ вчення калачакри випливає саме такий опис її. У центрЁ абсолютної порожнечЁ мЁстяться атоми п'яти елементЁв: землЁ, води, вогню повЁтря Ё ефЁру з їх можливостями (це загадкове твердження свЁдчить, що Шамбала має суперструктуру тонкої матерЁї). Щодо її мЁсцезнаходження. Центральний континент пЁвдня складається з шести районЁв (з пЁвночЁ на пЁвдень): 1) Країна снЁгЁв, 2) Шамбала, 3) Китай, 4) Хотан, 5) ТЁбет Ё 6) ІндЁя. (Шамбала на пЁвночЁ межує з СибЁром __ країною снЁгЁв, на пЁвднЁ -- з ТЁбетом та ІндЁєю, на сходЁ з Китаєм Ё на заходЁ -- з Хотаном. Це значить, що вона розташована десь у пустелЁ ГобЁ.) ЗовнЁ Шамбала округла, її оточують заснЁженЁ гори. ВсерединЁ вона має вигляд квЁтки лотоса з дев'ятьма пелюстками. В центрЁ зводиться висока заснЁжена гора, як маточка квЁтки. В пЁвнЁчнЁй частинЁ розташований палац, резиденцЁя Святих правителЁв, або ДержателЁв станЁв (Держатель станЁв -- той, хто об'єднує всЁ верстви народу. Це один Ёз титулЁв правителя Шамбали в тЁбетських текстах). Цей палац бЁльший за палац Індри, має квадратну форму Ё четверо дверей. ЗовнЁ його стЁни прикрашають вирЁзьбленЁ з коралу зображення танцюючих богинь. БудЁвля дев'ятиповерхова, на нЁй майорить прапор з емблемою колеса дгарми, справа Ё злЁва вЁд якого стоять олень Ё олениця. Три кЁльця окреслюють палац, пЁдсилюючи його красу. Черепична покрЁвля палацу Ёз золота, орнаментована перлами й дЁамантами. ВерхЁв'я стЁн ЁззовнЁ прикрашенЁ орнаментом Ёз срЁбла й карнизом з бЁрюзи. ВЁкна палацу лазуритовЁ, дверЁ й перемички прикрашають смарагди й сапфЁри. НавЁси дверей золотЁ, на стЁнах корогви, стеля в коштовному камЁннЁ й кристалах, що виробляють тепло, тодЁ як на пЁдлозЁ ЁншЁ кристали виробляють холод (певно, йдеться про технЁчне кондицЁювання повЁтря). Колони й балки мармуровЁ, прикрашенЁ коралами, перлами тощо. В палацЁ багато всЁляких див, як-от вази, що невтомно дають скарби, "корова, що виконує бажання", урожай, який збирається без посЁву, Ё дерево бажань. У трьох зонах навколо палацу знаходяться вЁсЁм богЁв, десять охоронцЁв сторЁн свЁту, дев'ять великих руйначЁв, вЁсЁм великих планет, двадцять дев'ять сузЁр'їв тощо. Все це окреслене численними символами. Посеред цього велетенського палацу на восьми левах стоїть золотий трон. З нього правлять двадцять п'ять богЁв-царЁв, що уособлюють силу Всезагальної єдностЁ. Повсюди атрибути богЁв, магЁв та людей, а також всЁлякЁ скарби. Тут Ё рЁзнЁ предмети повсякденного вжитку. При потребЁ їх можна легко створити (об'єкти, ЁснуючЁ в паралельному свЁтЁ, матерЁалЁзуються за допомогою супернауки). НинЁ з золотого трону на левах править двадцять перший володар Шамбали Магагпа. ВЁн правитиме сорок дев'ять рокЁв до. Року вогненного дракона (1976). Ще через п'ятдесят один рЁк, за Вогненної вЁвцЁ 17-го циклу (2027), на трон зЁйде на наступнЁ сто рокЁв двадцять другий Держатель станЁв МЁ-ї Сенг-ге. Що ж до походження назви, Шамбала, то є давня легенда, що нЁбито колись цим районом ним стала називатися ця мЁсцевЁсть. Слово "Шамбала" по-тЁбетськи означає "Володар джерела щастя".

Минуле Ё майбутнє людства

НевдовзЁ пЁсля творення свЁту в його верхнЁй Ё нижнЁй сферах поступово з'явилися рЁзнЁ Ёстоти. ТодЁ ж шляхом перетворень з'явилися люди. Все, що бажали, вони мали. Вони не залежали вЁд свЁтла Сонця чи МЁсяця, бо мали власнЁ джерела свЁтла. Вони жили надзвичайно довго Ё не знали, що таке недуга, вЁйна чи голод. Вони були щасливими, як боги. Той час був Досконалим вЁком. Люди користувалися природним паливом Ё плодами, якЁ не треба було вирощувати. Та з часом вчинки й думки людей погЁршали. Вони почали тягтися один до одного, посмЁхатися, обнЁматися, вЁдчуваючи вЁд цього чуттєве задоволення. У них почали розвиватися чоловЁчЁ й жЁночЁ статевЁ органи. З сЁм'я започаткувалося народження людини з лона матерЁ. ПотЁм людська вдача ще бЁльш зЁпсувалася. Виникла рЁзниця мЁж "моїм" Ё "твоїм", спалахнула боротьба за життєвЁ блага. ЖиттєвЁ умови погЁршились, Ё настав ВЁк сутичок. Коли вЁк людини складав 60 000 рокЁв (а всЁ священнЁ писання свЁдчать про мафусаїловий вЁк наших предкЁв), з'явився Будда Кракучханда, син царя Варади. Коли його вчення зЁйшло зЁ сцени, прийшов Будда КанакамунЁ, син царя Чандри. ТодЁ вЁк людини вже складав 40 000 рокЁв. Коли вЁн зменшився до 20 000 рокЁв, з'явився Будда Каш'япа, син царя КркЁ. ПЁсля того, як людина стала жити не бЁльше ста рокЁв, з'явився Будда Шак'ямунЁ, четвертий Ёз Будд, син царя Шуддгодани. ВЁн здЁйснив дванадцять вчинкЁв Будди: 1) зЁшестя з небес ТушЁти; 2) зачаття; 3) народження; 4) навчання Ё оволодЁння мистецтвами; 5) одруження; 6) зречення; 7) пошуки просвЁтлення; 8) аскетизм; 9) пЁдкорення злих сил; 10) просвЁтлення; II) поворот колеса дгарми; 12) парЁнЁрвана. Цими дванадцятьма вчинками вЁн принЁс безмежну користь людям. Але небуддисти прийняли релЁгЁю ла-ло й знищили безлЁч буддистських монастирЁв. Цим пояснюється те, що вЁра ла-ло триває 1800 рокЁв. Багато хто з послЁдовникЁв ла-ло, як Ё ЁншЁ небуддисти, не вЁрять в медитацЁю та фЁлософськЁ Ёдеї, а мислять як малоосвЁченЁ люди й навЁть практикують поклонЁння злу. ВЁрування ла-ло з'явилося в багатьох рЁзновидах. У майбутньому вони об'єднаються, ця вЁра стане могутньою Ё правитиме половиною свЁту. Двадцять п'ятий Держатель станЁв, Драг-по К'ор-лохан, зЁйде на золотий трон з левами в РЁк вогненної вЁвцЁ 22-го циклу (ХХV столЁття) й поширюватиме Вчення дгарми. ВЁн буде вЁдомий, як втЁлення МанджушрЁ. Правителя Шамбали взагалЁ можна порЁвняти з архангелом Михаїлом з БЁблЁї, тодЁ як Битва Шамбали в махаянЁ є аналогом Армагеддону. Ватажок безбожних сил цар Ла-ло збере свої легЁони на заходЁ ІндЁї, в мЁсцЁ ТрЁ-лЁ. Його мЁнЁстри дЁйдуть висновку, що в свЁтЁ немає сильнЁшого за їхнього царя, Ё тому виголосять чимало хвальковитих заяв. ПотЁм мЁнЁстри проведуть повЁтрянЁ спостереження. Коли вони побачать вражаючЁ ознаки великого благополуччя Ё щастя в країнЁ ШамбалЁ на пЁвночЁ, то через чорнЁ заздрощЁ звелять своїм легЁонам напасти на неї. Це трапиться у РЁк водяної вЁвцЁ 22-го циклу (2425 рЁк). Правитель Шамбали задЁє сили дванадцяти великих божеств -- небеснЁ кораблЁ, що лЁтають швидше звуку, екЁпажЁ, що рухаються за допомогою вогню Ё пари, озброєнЁ колЁсницЁ, а також рЁзнЁ види атомної зброї. (Знаменно, що це писалося за багато столЁть до вЁдкриття парових двигунЁв, авЁацЁї, ядерної фЁзики Ё астронавтики.) І злЁ сили змете мЁць оцих дванадцяти божеств. ПЁсля цього дгарма перейде пЁд пряме керЁвництво Будди. Правитель Шамбали перемЁнить свою резиденцЁю, Ё Досконалий вЁк вЁдновиться.

Примечания

1 Ця назва невЁдома азЁатським переказам. Певно, доктор Оссендовський використав назву, придуману Сент-Івом д'Олвейдром у його творЁ "Агарттха". (Прим. авт.) 2 За пЁдрахунками вчених, за останнЁ 6000 рокЁв людство пережило 145 000 великих Ё малих вЁйн, у полум'ї яких згорЁло 3,5 мЁльярди чоловЁк. 3 ЖовточЁапковЁ лами дають обЁтницю не вступати в шлюб, на вЁдмЁну вЁд червоношапкових, якЁ можуть одружуватись. Проте Ё серед других е пустельники й святЁ. 4 ВЁра в невидимЁ сили ВсесвЁту, сприятливЁ або несприятливЁ, творчЁ або руйнЁвнЁ, що контролюють життя Ё смерть, але вплив яких можна подолати магЁчними ритуалами. 5 МанджушрЁ, або Вень Шу, жив у ФутайшанЁ (Китай), де й сьогоднЁ є присвячений йому монастир.

Last-modified: Tue, 07 Jul 1998 11:14:21 GMT
World LibraryРеклама в библиотекеБиблиотека не предназначена для детей! Проект Либмонстра, партнеры БЦБ - Украинская цифровая библиотека и Либмонстр Россия https://database.library.by