Михайло Коцюбиньский. ТІнІ забутих предкІв


 OCR: Олег Волков
 Source: Повно Собранiє Творiв, Наукова Думка, 1974
 Origin: #lib.ru/SU/UKRAINA/KOCUBINSKI/


     Іван  був  дев'ятнадцятою  дитиною  в  гуцульськЁй  родинЁ  ПалЁйчукЁв.
Двадцятою Ё останньою була Анничка.
     Не  знати,  чи то вЁчний  шум Черемошу  Ё скарги гЁрських  потокЁв,  що
сповняли  самотню хату  на високЁй кичерЁ(1), чи сум чорних смерекових лЁсЁв
лякав дитину, тЁльки  Іван все плакав, кричав по ночах, погано рЁс Ё дивився
на неню таким  глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозЁ одвертала
од нього очЁ. Не раз вона з ляком думала навЁть,  що то не од неї дитина. Не
"сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь  хати, не засвЁтила свЁчки --
Ё хитра бЁсиця встигла обмЁняти її дитину на своє бЁсеня.
     Туго  росла дитина,  а  все ж пЁдростала, Ё  не  стямились  навЁть,  як
довелося шить їй штани.  Але так  само  була чудна. Дивиться  перед  себе, а
бачить якесь далеке Ё не вЁдоме нЁкому або  без причини кричить. ГачЁ(2)  на
йому спадають,  а воно стоїть серед хати,  заплющило очЁ,  роззявило рота  Ё
верещить.
     ТодЁ мати виймала люльку з зубЁв Ё, замахнувшись на нього, люто гукала:
     -- ІгЁ на тебе! Ти, обмЁнЁннику. Щез би у озеро та в трЁски!..
     І вЁн щезав.
     Котивсь зеленими царинками(3), маленький Ё бЁлий, наче банька кульбаби,
безстрашно забирався у  темний лЁс, де гаджуги(4) кивали над ним  галузками,
як ведмЁдь лабами.
     ЗвЁдси дивився на гори, близькЁ й далекЁ верхи, що голубЁли на небЁ, на
смерековЁ чорнЁ лЁси з їх синЁм диханням, на  ясну  зелень царинок,  що, мов
дзеркала, блищали в рамах дерев. ПЁд  ним, в долинЁ, кипЁв холодний Черемош.
По  далеких  горбах  дрЁмали на сонцЁ самотнЁ  оселЁ. Були так тихо Ё сумно,
чорнЁ смереки  безперестанку  спускали  сум свЁй  в Черемош, а вЁн  нЁс його
долом й оповЁдав.
     -- Іва!.. Мо-ой! -- гукали на Івана  од хати, але  вЁн  того не слухав,
збирав  малини,  пукав з  листочкЁв, робив  свистЁлку або пищав  у травинку,
намагаючись  вдати голоси птахЁв  та всЁ  тЁ  згуки,  що чув  у  лЁсЁ. Ледве
помЁтний  в лЁсовЁм зелЁ, збирав квЁтки Ё косичив ними свою кресаню (бриль),
а утомившись, лягав десь пЁд сЁном, що сохло  на остривах(5), Ё спЁвали йому
до сну та й будили його своїм дзвоном гЁрськЁ потоки.
     Коли ІвановЁ минуло сЁм лЁт, вЁн уже дивився на свЁт  Ёнакше.  ВЁн знав
вже  багато.  УмЁв  знаходити помЁчне  зЁлля -- одален,  матриган Ё пЁдойму,
розумЁв, про  що канькає каня, з чого повстала зозуля, Ё  коли  оповЁдав про
все те вдома, мати непевно позирала  на нього: може, воно до нього говорить?
Знав, що на свЁтЁ панує нечиста сила, що арЁдник (злий дух) править усЁм; що
в лЁсах повно лЁсовикЁв, якЁ  пасуть там свою  маржинку(6): оленЁв, зайцЁв Ё
серн; що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрЁчного в танець
та роздирає нявки; що  живе в лЁсЁ голос сокири. Вище, по  безводних далеких
недеях(7), нявки розводять свої  безконечнЁ танки,  а  по  скелях  ховається
щезник. МЁг  би розказати Ё про русалок, що гарної днини виходять з води  на
берег, щоб спЁвати пЁсень,  вигадувать байки Ё молитви,  про  потопельникЁв,
якЁ  по заходЁ сонця сушать блЁде тЁло своє на каменях  в  рЁчцЁ. ВсякЁ  злЁ
духи заповнюють  скелЁ,  лЁси,  провалля,  хати  й загороди  та  чигають  на
християнина або на маржину, щоб зробити їм шкоду.
     Не раз,  прокинувшись уночЁ, серед ворожої тишЁ, вЁн тремтЁв, сповнений
жахом.
     Весь свЁт був як казка, повна чудес, таємнича, цЁкава й страшна.
     Тепер  вЁн  вже мав обов'язки -- його посилали пасти корови. Гнав в лЁс
своїх жовтаню та голубаню, Ё  коли вони потопали  в хвилях  лЁсових  трав та
молодих смеречок Ё вже звЁдти обзивались  до  нього, як з-пЁд води, тужливим
дзвоном своїх  дзвЁнкЁв,  вЁн сЁдав десь  на  узбЁччЁ гори,  виймав денцЁвку
(сопЁлку)  Ё  вигравав немудрЁ  пЁснЁ,  яких навчився  од старших.  Однак та
музика не вдовольняла його. З досадою кидав денцЁвку Ё слухав Ёнших мелодЁй,
що жили в ньому, неяснЁ Ё невловимЁ.
     Знизу  пЁдЁймавсь до Івана Ё затоплював  гори глухий  гомЁн рЁки,  а  в
нього капав од часу до часу прозорий дзвЁн  колокЁльця. З-за галузки смереки
виглядали  зажуренЁ гори, напоєнЁ сумом  тЁней од хмар, що все стирали блЁду
усмЁшку царинок. Гори щохвилини мЁняли свЁй настрЁй:  коли смЁялась царинка,
хмурився  лЁс.  І як  трудно було вдивитись в  те  рухливе обличчя  гЁр, так
трудно  було  дитинЁ  спЁймати  химерну мелодЁю пЁснЁ,  що  вилась,  трЁпала
крильцями коло самого вуха Ё не давалась.
     Одного разу вЁн покинув свої корови Ё подряпавсь на самий грунь (верх).
Ледве помЁтною стежкою пЁдЁймавсь  вище Ё вище, помЁж  густЁ зарослЁ  блЁдої
папоротЁ, колючої ожини й малини. Легко перескакував з камЁнця  на камЁнчик,
перелазив  через поваленЁ дерева,  продирався крЁзь  гЁллячки кущЁв. За  ним
пЁдЁймався з долини вЁчний шум рЁчки, росли  гори, Ё вже вставав на крайнебЁ
блакитний привид  Чорногори.  ДовгЁ плакучЁ трави  крили  тепер  боки  гори,
дзвЁнки корЁв обзивались, як далеке зЁтхання,  все частЁше попадалось велике
камЁння, що далЁ, на самЁм вершку, творило  хаос поламаних  скель,  списаних
лишаями,  здушених  у гадючих  обЁймах корЁнням  смерек. ПЁд ногами в  Івана
кождий камЁнь вкривали рудавЁ мхи, грубЁ м'якЁ, шовковЁ. ТеплЁ Ё нЁжнЁ, вони
ховали  у  собЁ  позолочену  сонцем  воду  лЁтнЁх  дощЁв, м'яко  вгинались Ё
обЁймали  ногу,  як  пухова  подушка.  Кучерява  зелень  гогозЁв  Ё  афин(8)
запустила  своє  корЁння у глибЁнь моху,  а зверху сипнула росою червоних та
синЁх ягЁд.
     Тут Іван сЁв одпочити.
     НЁжно дзвенЁла  над  ним хвоя смерек, змЁшавшись з  шумом  рЁки,  сонце
налляло злотом глибоку долину, зазеленило трави, десь курився синЁй димок од
ватри(9), з-за Ігриця оксамитовим гулом котився грЁм.
     Іван сидЁв Ё слухав, забувши зовсЁм, що має доглядати корови.
     І ось раптом в сЁй дзвЁнкЁй тишЁ почув вЁн тиху музику, яка так довго Ё
невловимо  вилась круг  його вуха,  що навЁть  справляла муку!  Застиглий  Ё
нерухомий, витягнув шию Ё з радЁсним напруженням  ловив дивну мелодЁю пЁснЁ.
Так люди  не грали, вЁн принаймнЁ нЁколи не чув. Але хто грав? Навкруги була
пустка, самотнЁй лЁс Ё  не видно було живої  душЁ. Іван озирнувся назад,  на
скелЁ, --  Ё скаменЁв. На каменЁ, верхи, сидЁв "той", щезник, скривив гостру
борЁдку, нагнув  рЁжки Ё, заплющивши очЁ,  дув у флояру.  "Нема моїх  кЁз...
Нема моїх кЁз..." -- розливалась жалем флояра. Та ось рЁжки пЁднялись вгору,
щоки надулись Ё розплющились очЁ. "Є мої кози... Є мої кози..." -- заскакали
радЁсно  згуки,  Ё  Іван  з  жахом  побачив, як, виткнувшись  з-за  галузок,
затрясли головами бородатЁ цапи.
     ВЁн хтЁв тЁкати --  й не мЁг. СидЁв прикутий на мЁсцЁ Ё  нЁмо кричав од
холодного жаху, а коли врештЁ видобув голос, щезник звинувся Ё пропав раптом
у скелЁ, а цапи обернулись в корЁння дерев, повалених вЁтром.
     Іван гнав  тепер вниз, без тями,  наослЁп,  рвав зрадливЁ обЁйми  ожин,
ламав сухЁ гЁллячки, котився по слизьких мхах Ё з  жахом чув, що за ним щось
женеться. НарештЁ впав. СкЁльки лежав, не пам'ятає.
     Прийшовши  до себе Ё  вздрЁвши знайомЁ мЁсця,  вЁн  заспокоївся  трохи.
Здивований, наслухав якийсь час. ПЁсня, здавалось, бринЁла вже  в ньому. ВЁн
вийняв  денцЁвку. Зразу йому  не  йшло, мелодЁя не  давалась. Починав  грати
спочатку, напружував пам'ять,  ловив якЁсь згуки, Ё  коли врештЁ знайшов, що
вЁддавна  шукав, що  не давало йому спокою, Ё лЁсом поплила чудна, не вЁдома
ще  пЁсня,  радЁсть вступила у його серце, залляла сонцем гори, лЁс Ё траву,
заклекотЁла в потоках, пЁдняла ноги  в Івана, Ё вЁн,  пожбурнувши денцЁвку в
траву та взявшись у боки, закрутився в танцЁ. Перебирав ногами, ставав легко
на пальцЁ, бив босими п'ятами в землю, щЁбав голубцЁ, крутився  Ё  присЁдав.
"Є мої кози... Є мої  кози..."  -- щось спЁвало  у ньому.  На сонячнЁй плямЁ
полянки,  що закралась в  похмуре царство смерек,  скакав бЁленький хлопчик,
немов  метелик пурхав зЁ  стебла на  стеблину, а обидвЁ корови --  жовтаня Ё
голубаня, просунувши голови  межи галузки, привЁтно дивились на нього, жуючи
жуйку, та зрЁдка дзвонили йому до танцю.
     Так знайшов вЁн у лЁсЁ те, чого шукав.
     Вдома,  в  родинЁ, Іван  часто  був свЁдком  неспокою Ё горя.  За  його
пам'ятЁ вже  двЁчЁ коло їх хати трембЁтала трембЁта(10), оповЁщаючи  горам Ё
долам про смерть: раз, коли брата  Олексу роздушило дерево в лЁсЁ, а вдруге,
коли браччЁк Василь, файний веселий леґЁнь, загинув у бЁйцЁ з ворожим родом,
посЁчений топЁрцями.  Се  була  стара  ворожнеча  мЁж  їхнЁм  родом  Ё родом
ГутенюкЁв. Хоч всЁ в  родинЁ  кипЁли злЁстю й завзяттям на той  диявольський
рЁд, але нЁхто  не мЁг докладно розказати  ІвановЁ, звЁдки пЁшла  ворожнеча.
ВЁн теж горЁв бажанням помститись Ё  хапавсь за  татову бартку, важку ще для
нього, готовий кинутись в бЁй.
     То байка, що Іван був дев'ятнадцятий в батька, а Анничка двадцята. Їхня
родина  була невелика: старинЁ  двоє та  п'ятеро  дЁтей.  Решта  п'ятнадцять
спочило на цвинтарЁ бЁля церковцЁ.
     ВсЁ вони були богомЁльнЁ,  любили ходити до церкви, Ё особливо на храм.
Там можна побачитись було з далеким родом, що  осЁвся по околишнЁх селах, та
й траплялась нагода оддячить Гутенюкам за смерть Василеву та за ту  кров, що
не раз чюрила з ПалЁйчукЁв.
     Витягалось найкраще  лудЁння (одежа),  новЁ крашеницЁ,  писанЁ кептарЁ,
череси  Ё  табЁвки, багато набиванЁ цвяхом, дротянЁ запаски, черленЁ  хустки
шовковЁ Ё навЁть пишна та бЁлоснЁжна гугля, яку мати обережно несла на цЁпку
через плече. Іван теж дЁстав нову кресаню Ё довгу дзьобню, що  била його  по
ногах.
     СЁдлались конЁ, Ё  суточками(11) зеленим верхом  Ёшов  пишний  похЁд та
закосичував плай гейби червоним маком.
     По горах, долами  й  верхами,  тяглися  святочно прибранЁ люди.  Зелена
отава царинок розцвЁталася раптом,  вздовж Черемошу плив рЁзнобарвний потЁк,
а десь  високо,  на  чорному  запиналЁ  смерекових  лЁсЁв, жаром  горЁв  пЁд
ранЁшнЁм сонцем червоний дашок гуцульського парасоля. Незабаром Іван побачив
стрЁчу  ворожих  родЁв. Вони вже вертали з храму, тато  був  трохи  напитий.
Раптом на  вузенькЁй дорозЁ, мЁж  скелею  Ё Черемошем,  зробився тиск. Вози,
кЁннЁ Ё пЁшЁ, чоловЁки  й  жЁнки  -- спинились Ё збились в  купу.  В  лютому
ґвалтЁ, що  звЁявсь  одразу, як вихор, невЁдомо од  чого,  заблищали залЁзнЁ
бартки та заскакали перед самим обличчям. Як кремЁнь Ё криця, стялись роди--
Гутенюки з ПалЁйчуками, Ё перше нЁж Іван встиг розЁбрати, про що їм йдеться,
тато розмахнув бартку Ё вдарив плазом комусь по чолЁ, з якого бризнула кров,
залляла  лице,  сорочку  та  пишний  кептар.  Йойкнула  челядь(12), кинулась
одтягати. а вже людина з лицем червоним, як його гачЁ, тяла барткою ворога в
голову, Ё похитнувся ІванЁв тато, як пЁдтята  смерека. Іван кинувся в бЁйку.
Не пам'ятав, що робить. Щось пЁдняло його. Але дорослЁ потолочили йому ноги,
Ё вЁн  не  мЁг  протиснутись  туди, де  бились.  Все  ще гарячий, роз'юшений
злЁстю, вЁн  наскочив  з розгону на маленьке дЁвча, що тряслось з жаху  бЁля
самого воза. Ага! Се, певно, Гутенюкова дЁвка! І,  не  думавши довго, ударив
її в  лице. Вона скривилась,  притулила руками  до  грудей сорочку  Ё почала
тЁкати. Іван зловив її коло рЁки, шарпнув за  пазуху Ё роздер. ЗвЁдти  впали
на землю новЁ  кЁсники,  а  дЁвчинка з криком  кинулась їх захищати. Але вЁн
видер Ё кинув  у  воду. ТодЁ  дЁвчинка, зЁгнута  вся,  подивилась  на  нього
спЁдлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей Ё спокЁйно сказала:
     -- НЁчьо... В мене є другЁ... май лЁпшЁ.
     Вона наче його потЁшала.
     Здивований лагЁдним тоном, хлопець мовчав.
     --  МенЁ неня купила нову запаску... Ё постоли... Ё мережанЁ капчурЁ...
Ё...
     ВЁн все ще не знав, що сказати.
     -- Я си обую файно та й буду дЁвка...
     ТодЁ йому заздрЁсне стало.
     -- А я вже вмЁю грати в денцЁвку.
     -- Наш ФедЁр зробив си таку файну флояру... та й як зайграє...
     Іван надувся.
     -- Я вже щезника бачив.
     Вона неймовЁрно подивилась на нього.
     -- А наш о ж ти б'єш си?
     -- А ти нашо коло воза стояла?
     Вона подумала трохи, не знаючи, що одповЁсти, Ё почала  шукать  щось за
пазухою.
     Витягла врештЁ довгий цукерок.
     -- Ади!
     Половину вкусила, а другу поважним, повним довЁр'я рухом подала йому.
     -- На!
     ВЁн завагався, але узяв.
     Тепер вони вже сидЁли рядочком, забувши про вереск бЁйки й сердитий шум
рЁчки,  а  вона оповЁдала  йому, що зветься МарЁчка, що  пасе  вже  дроб'єта
(вЁвцЁ), що якась Марцинова -- слЁпа на одно око  -- покрала у них муку... Ё
таке Ёнше, обом цЁкаве, близьке Ё зрозумЁле, а погляд її чорних матових очей
м'яко поринав у Іваново серце...
     І  втретє затрембЁтала трембЁта про смерть в самотнЁй хатЁ  на  високЁй
кичерЁ: другого дня по бЁйцЁ помер старий ПалЁйчук.
     ТяжкЁ часи  настали  в  родинЁ  Івана  по  смертЁ  ґазди.  ЗагнЁздилось
безладдя, спливали гаразди,  продавались  царинки одна по однЁй,  Ё  маржина
десь танула так, як по горах весною снЁги.
     Але в ІвановЁй пам'ятЁ татова смерть не так довго жила, як знайомЁсть з
дЁвчам, що,  скривджене  ним  безневинно, повним довЁр'я рухом  подало  йому
половину цукерка. В його давнЁй Ё безпричинний смуток влилась  нова течЁйка.
Вона несвЁдомо  тягла  його  в гори,  носила по сусЁднЁх  кичерах,  лЁсах  Ё
долинах, де б вЁн  мЁг  стрЁти МарЁчку. І  вЁн стрЁвся  нарештЁ з нею: пасла
ягнята.
     МарЁчка  його прийняла, як би давно  сподЁвалась: вЁн буде  з нею пасти
овечки. А й  справдЁ! Нехай жовтаня та голубаня для себе  б'ють в колокЁльцЁ
та вирЁкують в лЁсЁ, а вЁн йме пасти її ягнята.
     І як вони пасли!
     БЁлЁ  ярки, забившись у холодок пЁд смереку, дивились дурними очима, як
качались  по мхах двоє дЁтей,  дзвонячи в  тишЁ молодим смЁхом.  Втомившись,
вони забирались на  бЁле камЁння  Ё лячно  зазирали звЁдти у  прЁрву, з якої
стрЁмко  пЁдЁймався  у  небо чорний привид гори  Ё дихав синню,  що не хтЁла
тануть на  сонцЁ.  В  щЁлинЁ  помЁж  горами летЁв в  долину потЁк Ё  тряс по
камЁннях сивою бородою. Так було  тепло, самотньо Ё лячно у вЁковЁчнЁй тишЁ,
яку  берЁг  лЁс,  що  дЁти  чули власне  дихання. Але вухо уперто  ловило  Ё
побЁльшало  до найбЁльших розмЁрЁв усякий згук,  що мусив  жить в лЁсЁ, Ё їм
часом здавалось,  що  вони  чують чийсь  хЁд потайний, глухе гупання  барди,
хекання втомлених грудей.
     -- Чуєш, Іва? -- шепотЁла МарЁчка.
     -- Чому б не мав чути? А чую.
     Вони обоє знали, що то бродить по лЁсЁ  невидима сокира, гупа об дерева
Ё хека з втомлених грудей.
     Ляк  проганяв їх звЁдти в долину, де потЁк плив спокЁйнЁше. Вони робили
собЁ  курбало у  потоцЁ, глибоке  мЁсце, Ё,  роздягшись, бовтались в нЁм, як
двоє лЁсних звЁрят, що не знають, що таке сором. Сонце спочивало на їх яснЁм
волоссЁ Ё било в очЁ, а льодова вода потоку щипала тЁло.
     МарЁчка перша змерзала Ё пускалася бЁгти.
     -- СтЁй,-- гукав на неї Іван,-- звЁдки ти?
     -- З Я-вор-рова,-- цокотЁла зубами синя МарЁчка.
     -- А чия ти?
     -- Ковальова.
     --  Бувай здорова, ковальова! --  щипав її Іван Ё пускавсь доганяти, аж
поки потомленЁ, але загрЁтЁ, не падали на траву.
     В тихЁм плесЁ потЁчка, над яким горЁв царЁвник сонячним свЁтом та синЁв
лабуштан низкою черевичкЁв, жалЁбно кумкали жаби.
     Іван нахилявся понад потоком Ё питав жабу:
     -- Кума-кума, шо-с варила?
     --  Бурак  --  борщ.  Бурак  --  борщ.  Бурак  --  борщ...  -- кректала
МарЁчка...
     --  Бураки-ки-ки!  Бураки-ки-ки!  Бураки-ки-ки!   --   верещали   обоє,
заплющивши очЁ, аж жаби здивовано мовкли.
     І так вони пасли, що не раз розгубили овечки.
     Коли вони старшими стали, забави були вже ЁншЁ.
     Тепер  Іван  був уже  леґЁнь, стрункий Ё  мЁцний, як  смерЁчка,  мастив
кучерЁ маслом, носив широкий черес Ё пишну кресаню. МарЁчка теж вже ходила в
заплЁтках, а се  значити  мало, що вона  вже  готова й вЁддатись.  Не  пасли
бЁльше  вкупЁ  ягнята Ё стрЁчались лиш  в свято або в недЁлю. Сходились коло
церкви  або десь  в лЁсЁ, щоб стариня  не  знала, як кохаються дЁти. ворожих
родЁв. МарЁчка любила, коли вЁн грав на флояру. Задуманий все, встромляв очЁ
кудись  поза гори,  неначе видЁв, чого не  бачили другЁ,  прикладав мережану
дудку до  повних уст, Ё чудна пЁсня, якої  нЁхто не  грав, тихо  спадала  на
зелену отаву царинок,  де вигЁдно послали свої тЁнЁ смереки. Холодно  було Ё
мороз йшов поза шкуру, коли вилЁтали першЁ  свистячЁ згуки. Наче зими лежали
по мертвих горах. Та ось з-за гори встає вже бог-сонце Ё вкладає свою голову
в  землю.  Зрушились  зими, збудились  води,  Ё  задзвенЁла  земля од  спЁву
потокЁв. Розсипалось сонце  пилом  квЁток, легким  ходом  Ёдуть  по царинках
нявки,  а пЁд  ногами  у них  зеленЁє  перша  трава.  Зеленим  духом дихнули
смереки, зеленим смЁхом засмЁялися трави, на  всьому свЁтЁ тЁльки двЁ барви:
в  зеленЁй  --  земля,  в  блакитнЁй -- небо... А  долом Черемош мчить, жене
зелену кров гЁр, неспокЁйну й шумливу...
     ТрембЁта!.. Туру-рай-ра... Туру-рай-ра...
     Заграло  серце у вЁвчарЁв,  заблеяли вЁвцЁ, учувши пашу.. Шумить шваром
полонина холодна,  а з диких ломЁв, з гайна, встає  на заднЁ  лаби  ведмЁдь,
пробує голос Ё вже бачить заспаним оком свою поживу.
     Б'ють  плови(13) веснянЁ, ричать громом  гЁрськЁ  верхи --  Ё дух злого
холодом  вЁє од  Чорногори... а тут  раптом з'являється сонце -- праве  боже
лице --  Ё вже дзвенить у коси, що  кладуть сЁно в полЁг.  З гори на гору, з
поточка  в  поточок пурха  коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од
неї за плечима трЁпають крильця...
     Ой прибЁгла з полонинки
     БЁлая овечка -
     Люблю тебе, файла любко,
     Та й твої словечка...
     Тихо дзвонить хвоя смерек,  тихо шепчуть лЁси холоднЁ сни лЁтньої ночЁ,
плачуть дзвЁнки коров, Ё гори безперестанку спускають сум свЁй в потоки.
     З лускотом й зойком летить десь в долину зрубане дерево в лЁсЁ, аж гори
одвЁтно зЁтхають,-- Ё знову плаче трембЁта. Тепер  вже на  смерть...  Спочив
хтось навЁки  по тяжкЁй працЁ. Закувала зозуленька  та й  коло Менчила... от
тепер вже спЁваночка комусь си скЁнчила...
     МарЁчка  обзивалась  на гру  флояри, як  самичка  до  дикого  голуба,--
спЁванками. Вона  їх знала  безлЁч.  ЗвЁдки вони з'являлись  --  не  могла б
розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще у колисцЁ, хлюпались у купелЁ,
родились  у її грудях, як сходять квЁтки  самосЁйнЁ по сЁножатях, як смереки
ростуть по горах. На що б око не впало, що б не сталось на свЁтЁ: чи пропала
овечка, полюбив леґЁнь, зрадила дЁвка, заслабла  корова, зашумЁла смерека --
все виливалось  у пЁсню, легку  Ё просту, як тЁ гори в  їх давнЁм, первЁснЁм
життЁ.
     МарЁчка Ё сама вмЁла  складати пЁснЁ.  Сидячи на землЁ, поруч з Іваном,
вона обЁймала свої  колЁна  Ё  потиху  гойдалася  в  такт.  її круглЁ литки,
опаленЁ  сонцем Ё  од  колЁн  голЁ до  червоних  онучЁв,  чорнЁли пЁд  полою
сорочки, а повнЁ губи мило ламались, коли вона починала:
     Зозулька ми закувала сива та маленька.
     На все село Ёскладена пЁсенька новенька...
     МарЁччина  пЁсня  оповЁдала всЁм  добре  знайому  подЁю, ще  свЁжу:  як
зчарувала  АндрЁя Параска, як вЁн вмирав од того  та навчав  не любити  чужЁ
молодицЁ. Або про горе матерЁ, якої син загинув у  лЁсЁ, придушений деревом.
ПЁснЁ були сумнЁ, простЁ Ё ревнЁ, аж краяли серце. Вона їх звичайно кЁнчала:
     Ой кувала ми зозулька та й коло потЁчка.
     А хто Ёсклав спЁваночку? Йванкова МарЁчка.
     Вона давно вже  була Іванкова, ще з тринадцяти лЁт. Що ж в тому дивного
було? Пасучи вЁвцЁ,  бачила часто,  як  цап  перчить козу  або  баран  валує
вЁвцЁ,--  все  було  так просто,  природно,  вЁдколи  свЁт свЁтом,  що жадна
нечиста думка не засмЁтила їй  серця. Правда,  кози та вЁвцЁ стають од  того
кЁтнЁ, але людям помагає  ворожка.  МарЁчка не боялась нЁчого. За поясом, на
голЁм тЁлЁ, вона носила часник, над яким пошептала ворожка, їй нЁщо тепер не
зашкодить.  На згадку про се  МарЁчка лукаво осмЁхалась до  себе  Ё обЁймала
Івана за шию.
     -- Любчику Іванку! Ци будемо в парЁ усе?
     -- Єк бог даст, моє солодашко.
     -- Ой, нЁ! Велику пЁзьму має у серцЁ стариня наша. Не набутися нам.
     ТодЁ його очЁ темнЁли Ё груз топЁрець в землю.
     -- Я не требую їхнею згодою. Най що хотє роб'є, а ти будеш моєю.
     -- Ой мой-мой! Шо ти говориш...
     -- Шо чуєш, душко.
     І  наче на злЁсть  старинЁ вЁн на  танцях вимахував  дЁвкою так, що  аж
постоли розсЁдались.
     Однак  не   все  так  складалось,  як  думав   Іван.   ҐаздЁвство  його
руйнувалось, вже не було коло чого усЁм робити Ё треба було йти в найми.
     Жура гризла Івана.
     -- Мушу йти в полонину, МарЁчко,-- сумував, вЁн заздалегЁдь.
     --  Шо  ж,  йди, Іванку,-- покЁрно обзивалась  МарЁчка.-- Така нам доля
судилась...
     І вона спЁванками  косичила їх розлучення,  Їй було  жалко, що  надовго
перервуться їхнЁ стрЁчЁ в тихому лЁсЁ.  ОбЁймала за шию Івана  та, тулячи до
його лиця бЁляву головку, стиха спЁвала йому над вухом:
     Ізгадай мнЁ, мЁй миленький,
     Два рази на днину,
     А я тебе Ёзгадаю
     СЁм раз на годину.
     -- Ізгадаєш?
     -- Ізгадаю, МарЁчко.
     -- НЁчьо! -- потЁшала вона його.-- Ти меш, сарако, вЁвчарити, я му сЁно
робити.  ВилЁзу на копицу та й си подивлю  в гори  на полонинку, а  ти  менЁ
затрембЁтай... Може, почую.  Як  муть мряки сЁдати на  гори, я сяду та й  си
заплачу, що не видно, де пробуває милий. А як в погожу нЁчку зазорЁє небо, я
му дивитись, котра зЁрка над полонинков -- тоту бачить Іванко...
     ТЁльки спЁвати залишу....
     --  Чьому?  СпЁвай, МарЁчко,  не втрачай  веселостЁ  свої,  я си  хутко
поверну.
     Але вона тЁльки сумно головою хитала.
     СпЁваночки мої милЁ,
     Де я вас подЁю?
     ХЁба я вас, спЁваночки,
     Горами посЁю, --
     стиха обЁзвалась до нього МарЁчка.
     Гой ви мете, спЁваночки,
     Горами спЁвати,
     Я си буду, молоденька,
     Сльозами вмивати.
     МарЁчка зЁтхнула Ё ще сумнЁше додала:
     Ой як буде добра доля,
     Я вас позбираю,
     А як буде лиха доля,
     Я вас занехаю...
     -- Отак Ё менЁ... Може, Ё занехаю...
     Іван слухав тоненький дЁвочий голос Ё думав,  що вона давно вже засЁяла
гори  спЁванками своїми, що їх  спЁвають лЁси й  сЁножатЁ, грунЁ й полонини,
дзвонять потоки Ё виспЁвує сонце... Але прийде пора, вЁн поверне  до  неї, Ё
вона знов позбирає спЁванки, щоб було одбуть чим весЁлля...
x x x
     Теплим весняним ранком Іван Ёшов в полонину.
     ЛЁси  ще дихали холодками, гЁрськЁ  води  шумЁли на  скоках, а плай(14)
радЁсно пЁдЁймався угору помЁж  воринням(15). Хоч йому  тяжко  було покидати
МарЁчку, а проте сонце  Ё та шумлива зелена воля, що пЁдпирала верхами небо,
вливали  в  нього  бадьорЁсть. ВЁн легко стрибав  з каменя  на камЁнь,  наче
гЁрський потЁк, Ё вЁтав стрЁчних, аби тЁльки почути свЁй голос:
     -- Слава Ісусу!
     -- НавЁки слава.
     По  далеких  горбах  самотЁли  тихЁ   гуцульськЁ   оседки,  вишневЁ  од
смерекового  диму, яким  прокурились,  гострЁ дашки оборогЁв(16)  з запашним
сЁном,  а в долинЁ кучерявий Черемош сердито  поблискував сивиною та  свЁтив
попЁд скелЁ  недобрим зеленим вогнем.  Переходячи  потЁк за потоком, минаючи
хмурЁ лЁси, де озивалась часом дзвЁнком  корова або бЁлиця  сипала  вниз пЁд
смереку  об'їдки  шишок,  Іван пЁднЁмався  все вище. Сонце починало пекти, Ё
кам'яниста  дорЁжка мулила ноги.  Тепер вже хати попадалися  рЁдше.  Черемош
простягся  в долинЁ,  як  срЁбна нитка,  Ё  шум  його сюди  не доходив. ЛЁси
уступали  мЁсце гЁрським сЁножатям, м'яким Ё повним. Іван брЁв серед них, як
по озерах квЁток, нагинаючись часом, щоб закосичить кресаню жмутком червоної
гранЁ  або  блЁдим вЁнком невЁстульки. Вниз  западалися боки  гори у глибокЁ
чорнЁ Ёзвори, звЁдки родились холоднЁ потоки,  куди не ступала людська нога,
де плекався тЁльки бурий  ведмЁдь,  страшний ворог маржини  -- "вуйко". Вода
попадалася  рЁдше.  Зате  як припадав вЁн до неї, коли знаходив  потЁк,  той
холодний  кришталь, що омивав  десь жовтЁ  корнЁ смерек Ё  аж сюди  приносив
гомЁн  лЁсЁв! Коло  такого  поточна якась  добра  душа  лишала горнятко  або
коновочку гуслянки.
     А стежка вела  все далЁ, кудись у  ломи, де  гнили одна  на однЁй  голЁ
колючЁ  смереки, без  кори  й хвої,  як кЁстяки. Пусто  Ё  дико  було на тих
лЁсових кладовищах, забутих богом й  людьми,  де лиш готури гутЁли та вились
гадюки. Тут була тиша, великий спокЁй природи, строгЁсть Ё сум. За плечима в
Івана росли  вже  гори Ё голубЁли  удалинЁ. Орел здЁймався з кам'яних шпиць,
благословляючи їх широким розмахом крил, чулось холодне полонинське дихання,
Ё розросталось  небо.  ЗамЁсть лЁсЁв тепер слався землею жереп, чорний килим
повзучих  смерек,  в  якому плутались ноги,  Ё мхи  одягали  камЁнь  зеленим
шовком.  ДалекЁ гори одкривали  один за  одним свої верхи, вигинали  хребти,
вставали, як хвилЁ в синьому морЁ. Здавалось, морськЁ буруни застигли саме в
ту мить, коли  буря пЁдняла їх  з дна, щоб кинуть на  землю та заллять свЁт.
Вже синЁми хмарами пЁдпирали  крайнебо буковинськЁ верхи, оповились блакиттю
близькЁ СиницЁ, Дземброня Ё БЁла Кобила, курився Ігрець, колола небо гострим
шпилем Говерля, Ё Чорногора важким своїм тЁлом давила землю.
     Полонина!  ВЁн вже стояв  на нЁй,  на сЁй високЁй луцЁ, вкритЁй  густою
травою. Блакитне море збурених гЁр обляло Івана широким  колом, Ё здавалось,
що тЁ безконечнЁ синЁ вали таки Ёдуть на нього, готовЁ впасти до нЁг.
     ВЁтер,  гострий, як  наточена бартка, бив йому в груди,  його дихання в
одно зливалось Ёз диханням  гЁр, Ё гордЁсть обняла  Іванову душу. ВЁн  хотЁв
крикнуть на всЁ легенЁ, щоб луна покотилась з гори  на гору, аж до крайнеба,
щоб захитати  море верхЁв,  але раптом почув, що  його голос пропав би у сих
просторах, як комариний писк...
     Треба було спЁшити.
     За горбком, у долинцЁ, де вЁтер  не так дошкуляв, вЁн знайшов стаю(17),
закопчену димом.  ДЁра у стЁнцЁ для диму  чорнЁла холодним отвором. Загороди
на  вЁвцЁ стояли  порожнЁ, Ё вЁвчарЁ порались там,  щоб було де ночувати при
вЁвцях. Ватаг занятий був добуванням живого вогню.
     Заклавши в одвЁрки скалку, двоє людей перетягли ремЁнь, вЁд чого скалка
крутилась й скрипЁла.
     -- Слава Ісусу! -- привЁтався Іван.
     Але йому нЁчого не одновЁли.
     Так само фуркала скалка, Ё двоє  людей,  скупленЁ  й  строгЁ, тим самим
рухом перетягали ремЁнь. Скалка починала  куритись, Ё скоро маленький вогник
вискочив з неї та  запалав з обох кЁнцЁв.  Ватаг  побожно  пЁдняв  вогонь  Ё
встромив в ватру, зложену коло дверей.
     -- НавЁки слава! -- обернувся вЁн до Івана.-- Тепер  маєм живий вогонь,
а доки ме вЁн  горЁти, нЁ звЁр, нЁ сила нечиста не озьмеся маржини та й нас,
ирщених...
     І завЁв Івана до стаї, де  од  порожнЁх бербениць,  путин(18)  та голих
лавиць йшов запах пустки.
     --  Завтра приженуть нам  худЁбку,  коли  б  допомЁг  панбЁг усю  людям
вЁддати,-- обЁзвавсь ватаг Ё розповЁв, що Іван має робити.
     Щось  було спокЁйне,  навЁть  величне  в мовЁ та в рухах  полонинського
ґазди.
     -- Мико!..-- гукнув вЁн у дверЁ.-- А розклади борше ватру у стаї...
     Тонкий кучерявий Микола, з повним жЁночим обличчям, внЁс в стаю вогонь.
     -- Ти ж хто, браччЁку, будеш -- вЁвчар? -- зацЁкавивсь Іван.
     --  НЁ, я спузар,-- одкрив зуби Микола,-- маю пильнувати ватри,  аби не
згасла через все  лЁто, бо  була б бЁда!..-- ВЁн навЁть  з  жахом  озирнувся
навколо.-- Та й пЁти до потоку води, та й у лЁс дров...
     Тим часом ватра розгоралась на полонинЁ. Повним поваги рухом, як давнЁй
жрець, пЁдкидав ватаг до неї сухЁ  смереки та  свЁжу хвою, Ё синЁй дим легко
здЁймався над  нею, а далЁ,  кинутий вЁтром,  зачеплявся  за гори, перетинав
чорну смугу лЁсЁв та стелився по далеких блакитних верхах.
     Полонина  починала своє  життя  живим  невгасимим  вогнем,  що  мав  її
боронити  од всього лихого.  І, наче знаючи  се,  вогонь вивсь  гордо  своїм
гадючим тЁлом та дихав усе новими клубами диму...
     Чотири  сильних  вЁвчарки,  поклавши  в  траву  свої  кожухи,  дивились
задумливо в гори, готовЁ в одну хвилину скочить  на  ноги, показать зуби  та
наїжити шерсть.
     День уже  гас.  Гори мЁняли своє блакитне убрання  на  рожевЁ з золотом
ризи.
     Микола кликав вечерять.
     ТодЁ зЁйшлись  до  стаї  всЁ вЁвчарЁ  Ё сЁли бЁля  живого вогню,  щоб в
мирностЁ з'їсти свою першу полонинську кулешу...
x x x
     Яка ж тота полонинка повеснЁ весела,  як овечки у  ню Ёдуть  Ёз кожного
села!..
     Високий ватаг, наче дух полонини, обходить  з вогнем  стоїще. Обличчя в
нього поважне, як у  жерця, ноги ступають твердо й широко, а дим з головешки
фурка за ним крилатим змЁєм. На воротях стоїща, куди мають переходити вЁвцЁ,
ватаг кида вогонь, а сам наслухав. ВЁн чує хЁд полонинський не тЁльки вухом.
ВЁн  серцем чує,  як  з глибоких  долин, де киплять рЁки  та рвуть береги, з
тихих осель Ё царинок котиться вгору,  на поклик весни, жива хвиля худЁбки Ё
пЁд ногами її радо зЁтхає земля. ВЁн чує далеке дихання отари, ричання корЁв
Ё ледве вловимий голос пЁсень. А коли врештЁ показалися люди Ё пЁдняли угору
довгЁ  трембЁти,  позолоченЁ  сонцем,  щоб привЁтать  полонину  серед  синЁх
верхЁв,  коли заблеяли вЁвцЁ Ё  шумливим потоком залляли всЁ загороди, ватаг
впав на колЁна та пЁдняв руки до неба. За ним схилились до молитви вЁвчарЁ й
люди, що пригнали маржину. Вони прохали у бога, щоб вЁвця мала гаряче серце,
як  гарячий  вогонь,  який  переступала,  щоб  господь  милосердний заступив
християнську худЁбку на росах,  на водах, на всЁх переходах од всякого лиха,
звЁра й припадку. Як допомЁг бог зЁбрати худЁбку докупи, щоб так допомЁг усю
людям вЁддати...
     Ласкаво  слухало  небо  простосердечну  молитву,   добродушно  хмурився
Бескид, а  вЁтер,  пролЁтаючи далЁ, старанно вичЁсував трави на полонинЁ, як
мати дитячу головку...
x x x
     Полонинко, верховинко, чим-есь так згордЁла, чи не тими овечками, що-сь
тЁльки уздрЁла?
     -- ГЁсь!  ГЁсь! -- пЁдганяє ззаду вЁвчар. ВЁвцЁ лЁниво згинають колЁна,
тремтять на тонких нЁжках Ё трусять вовну.-- ГЁсь!  ГЁсь!..-- ГолЁ морди,  з
старечим   виразом  зануди,  одкривають   слинявЁ  губи,   щоб  поскаржитись
бозна-кому: "Бе-е... ме-е..." Два вЁвчарЁ  ведуть перед. ЧервонЁ гачЁ  мЁрно
розтинають повЁтря, од руху киває на ходЁ за кресанею квЁтка,-- Бир-бир!..--
ВЁвчарки нюхають  вЁтер Ё одним оком скоса  поглядають на вЁвцЁ,  чи  все  в
порядку. Треться вовна об вовну, бЁла об  чорну, хвилюють пухнатЁ хребти, як
дрЁбнЁ в озерЁ хвилЁ, Ё драглЁє отара.-- Птруа... птруа!..-- Горляний поклик
все  навертає  крайнЁх  в  отару, тримає  повЁдь  у берегах. Гори  голубЁють
навколо, як море,  вЁтер громадить на  небЁ хмари.  Тремтять  кучерявЁ овечЁ
хвости, а голови всЁ  нахилились,  Ё  бЁлЁ плескатЁ зуби вигризають у корЁнь
солодку бриндушу, храбуст або рожевий горЁшок.-- Бир! Бир!..-- Стелить отарЁ
пЁд  ноги полонина  свЁй  килим, а вона накриває її  рухомим  рябим кожухом.
Хрум-хрусь... Бе-е... ме-е!.. Хрусь-хрусь... ТЁнЁ од хмар бродять по ближчих
горбах,  пересувають їх з мЁсця на мЁсце.  Ходять, здається, гори, як вали в
морЁ, Ё  тЁльки  далекЁ непорушно голубЁють  на мЁсцЁ.  Сонце  залляло овечу
вовну,  розклавшись  веселкою  в  нЁй, запалило  трави  зеленим  вогнем,  за
вЁвчарями   Ёдуть   довгЁ   їх   тЁнЁ.--   Птруа...   Птруа!..-Хрум-хрусь...
хрусь-хрусь... Нечутно ступають пастухи в  постолах, котиться м'яко вовниста
хвиля по  полонинЁ, а вЁтер почина грати  на далекЁм вориннЁ. Дз-з..-- тонко
спЁває  вЁн  в  одколоту  скалку,  докучно   бринить,  як   муха.  Дз-з...--
обзивається  грубо друге вориння, наводячи  сум. Хмари все  прибувають. Вони
вже закрили пЁвнеба,  гасне далекий Бескид,  Ё чорнЁє, Ё похмурнЁє  в тЁнях,
немов  удЁвець,  а полонина ще молодЁє.  І питається вЁтер тонко  в вориннЁ:
"Чому ти ся бай не жениш, високий Бескиде?" -"Бо зелена полонинка за мене не
пЁде",-- сумно  зЁтхає Бескид.  Блакитне небо  замазалось  сЁрим,  море  гЁр
потемнЁло, полонина  погасла,  Ё отара овець повзе по нЁй, як  сЁрий  лишай.
Холодний вЁтер  розправля крила Ё б'є ними у груди попЁд кептар. Так  трудно
дихать,  що хочеться обернутись  до нього  спиною. Хай б'є... Тонко заводить
вориння, як муха в тенетах, скиглить бЁль нестерпучий, плаче самотнЁй сум...
Дз-з...  дзи-и...  Невгавуче, безперестанку.  Висотує жили  Ё  крає ножем по
серцЁ.  ХтЁв  би  не  слухать,  але  не можна,  хтЁв  би втекти  --  та  де?
ГЁсь-гЁсь!.. А ти куди?.. Шляг би  тЁ трафив! Бир-бир!..  Мурко!.. Але Мурко
вже  навертає. Обганяє  вЁвцю,  вЁтер настовбурчив  на  ньому шерсть,  а вЁн
зловив вже зубами  за  карк вЁвцю Ё кинув в  отару. Дз-з-и и... Дз-зЁ-Ё-Ё...
Так зуби болять одноманЁтним Ё нестерпучим болем.  ЗцЁпив би  зуби й замовк.
Боли.  Дзичи,  пек  тЁ  та  цур! Що  воно  плаче?  ВЁдай,  се  "той",  бодай
скаменЁв!.. Отак, здається, впав би на землю, безсилий, затулив  вуха руками
та би заплакав... Бо вже не годен... Дз-з-и-и... ДзЁ-у-у!.. Йой!..
     Іван виймає флояру  Ё  дме у неї що має  сили,  але  "той",  навЁжений,
сильнЁший  за нього. Летить од Чорногори, як розгнузданий кЁнь, б'є копитами
трави Ё розмечує  гривою згуки флояри. А Чорногора, мов вЁдьма, блима за ним
бЁльмом --  снЁговим полем з-пЁд чорних  розпатланих кЁс Ё лякає.  Дз-и-и...
ДзЁ-у-у!..
     Закотилися вЁвцЁ в долинку, Ё тут тихЁше.
     На  сЁрому  небЁ показалось блакитне  озерце.  Остра  полонинська трава
сильнЁше запахла. Озерце в небЁ виступа з берегЁв Ё вже широко розлило води.
ЗаголубЁли знову верхи, а всЁ долини налились золотом сонця.
     Іван  дивиться вниз.  Там десь,  мЁж  горами, де люди, по зеленЁй отавЁ
походжають бЁлЁ ноги МарЁчки. її  очЁ  зверненЁ  десь на полонину. Чи спЁває
свої спЁванки? А може, справдЁ порозсЁвала по горах, вони зЁйшли квЁтками, а
МарЁчка замовкла?
     Ой як будуть вЁвчарики
     БЁлЁ вЁвцЁ пасти,
     Будуть мої спЁваночки
     За кресаню класти...-
     згадується йому милий дЁвочий голос,  Ё вЁн  зриває квЁтку та закосичує
нею кресаню.
     Птруа... птруа... Сонце пече. Робиться душно. Котяться вЁвцЁ,  пирхають
на бЁгу, кривлять старечЁ губи, щоб краще стяти  зубами солодкий храбуст, та
лишають по собЁ свЁжЁ бабельки. Хрусь-хрусь... хрум-хрум... Треться вовна об
вовну, бЁла об чорну, хвилюють хребти, як в озерЁ хвильки... Бе-е... ме-е...
а собаки усе тримають отару у берегах.
     Потомились  вЁвчарки.  Лягають  Ё  носять  боками  в травЁ.  На  довгий
червоний язик, що звиса мЁж Ёклами, сЁдають мухи.
     -- Бир-бир! -- сердито гукає Іван, Ё вже собаки при вЁвцях.
     Далеко, на  полонинЁ,  пЁд густим  лЁсом,  пасуться корови.  Бовгар(19)
сперся в задумЁ на довгу трембЁту.
     Так поволЁ  тягнеться час. ГЁрське повЁтря прополоскало груди, хочеться
їсти.  І  як самотньо! Стоїш  тут маленький, як бадилина у полЁ. ПЁд  ногами
зелений  острЁв,  що його  обливають блакитнЁ води  далеких  гЁр. А там,  по
суворих диких верхах,  десь у безводах, в безслихах,  гнЁздиться всяка мара,
ворожа сила, з якою тяжко боротись. Лиш одно -- сокотися...
     ГЁсь-гЁсь!  Трусяться  вЁвцЁ зеленим  полем,  м'яко  ступають по  травЁ
постоли... Тиша така, що чутно, як кров тече  в жилах... Сон  налягає. Кладе
м'якеньку лапу на очЁ Ё  на  лице Ё шепче до вуха: спи... ВЁвцЁ тануть перед
очима... от вже з овець  стали ягнята, а  от нЁчого нема.  Поплили трави, як
зелена вода. Приходить МарЁчка. Ой не обдуриш, небого,  ой  нЁ... Іван знає,
що то лЁсна, а не  МарЁчка, що то вона надить його. Щось  тягне його за нею!
Не хоче, а вже пливе, як пливуть трави зеленим потоком...
     І раптом дике  передсмертне ревЁння корови викидав його зЁ сну. Що? Де?
Бонгар  як стояв,  опершись  трембЁтою в землю,  так  Ё застиг.  Рудий бугай
вдарив ногами в землю, зЁгнув воласту  шию Ё пЁдняв хвЁст. ВЁн вже мчить  на
той  крик, високо  скаче Ё  рве ногами  траву. РЁже ногами  повЁтря.  Бовгар
стрепенувся Ё поспЁшав за ним до лЁсу. Бахнув у лЁсЁ стрЁл. Бах-бах-бах...--
загримЁли  з рушниць  верхи. Бах-бах-бах...-- озвались дальшЁ, Ё все  нЁмЁв.
Тиша.
     "Певно,  "вуйко" зарЁзав  корову",-- дума Іван  Ё пильнЁше оглядає свою
отару.
     -- Птруа-птруа...-- Сонце наче заснуло, вЁтер затих Ё перенЁсся з землЁ
на  небо. ВЁн вже громадить там хмари,  таке саме  збурене море верхЁв,  яке
бачив  круг  полонини. В  безконечних просторах загинув час, Ё не  знати, чи
день стоїть, чи минає...
     Раптом до вуха долЁтав  давно  жданий поклик трембЁти. ВЁн приносить од
стаї запах кулешЁ та диму Ё довгим мелодЁйним тремтЁнням оповЁдав, що кошари
чекають на вЁвцЁ...
     --  ГЁсь-гЁсь...--  Мечуться  пси,  блеють  овечки  Ё ллються  перистим
потоком в долину, трясучи вим'ям, обважнЁлим од молока...
x x x
     Вже  третю  добу сЁв  на  полонинЁ дрЁбний  мачкатий  дощик. Закурились
верхи,  закуталось небо, Ё в сЁрЁй  мряцЁ пропали гори. ВЁвцЁ  ледве ходили,
важкЁ,  повнЁ  водою,  як губка;  одежа  на вЁвчарях  стала холодна й цупка.
ТЁльки й спочинку було, що пЁд дашком у струнцЁ(20) пЁд час доїння.
     Іван сидить, опершись плечима в  дошку, а ногами стискає дЁйницю.  БЁля
нього  --  чорний пелехатий  козар(21), що за кожним  словом клене, а там ще
вЁвчарЁ. НетерплячЁ  дроб'єта, яким  прибува молоко,  пруться з  загороди  у
струнку, щоб їх швидше здоїли. Але  ж бо почекайте, сараки, бо так не йде...
Лиш по однЁй...
     -- Рист!  -- сердито  кидає ззаду гонЁнник  в овечий  лемент та хльоска
мокрим прутом.-- Рист! Рист!..--  пЁдбадьорюють вЁвчарЁ та  одхиляють колЁна
од дЁрки, кудою скаче  у струнку вЁвця.-- А! Бодай бис...-- клене козар Ё не
кЁнчає: ану скажеш в таку годину!
     Навиклим рухом Іван  хапа вЁвцю за хребет Ё тягне до  себе задом  понад
широку  дЁйницю. ПокЁрно  стоїть  вЁвця,  невигЁдно розчепЁривши ноги,  гака
дурна, Ё слуха, як дзюрить  з неї молоко у дЁйницю.-- Рист! -- хльоска ззаду
гонЁнник.-- Рист! Рист!  -- покликують Ё собЁ вЁвчарЁ. ЗдоєнЁ  вЁвцЁ,  немов
стуманЁлЁ, падають в загородЁ  на камЁнь, кладуть голову на лапки Ё кривлять
голЁ старечЁ губи.-- Рист! Рист!..--  ІвановЁ руки безперестанку мнуть тепле
овече вим'я, одтягають дЁйки, а по руках в нього тече молоко, що пахне  лоєм
Ё пЁдЁймає з дЁйницЁ масну солодку пару. -- Рист! Рист! --  Вскакують  вЁвцЁ
як очманЁлЁ, розчепЁрюють над дЁйницями ноги, Ё десять вЁвчарських рук мнуть
тепле  вим'я. ЖалЁбно плаче мокра отара по сей Ё той бЁк струнки,  падають в
загороду  знесиленЁ  вЁвцЁ,  а густе  молоко дзвЁнко  дзюрить в  дЁйницю  та
затЁкає теплим струмочком аж за рукав.-- Рист! Рист!..
     Козар смЁється очима до своїх кЁз. Вони  не те, що овечки, в них гостре
серце.  Не падають  трупом, як  плохЁ  вЁвцЁ, а твердо  стоять на  тоненьких
ногах. ЦЁкаво пЁдняли рЁжки Ё дивляться в мряку, наче крЁзь неї щось бачать,
Ё так бадьоро трясуться у них тоненькЁ борЁдки...
x x x
     ОпустЁли кошари.  Тиша Ё  пустка. Може, там  десь в  глибоких  долинах,
звЁдки гори починають рости,  Ё лунають  смЁх людський  та голоси,  але у се
вЁриться мало. Тут, в полониш, де небо накриває безлюднЁ простори, що живуть
в самотинЁ тЁльки для себе, вЁкує тиша.
     Лиш  в  стаї трЁщить невгасимий погонь Ё  все висилає синЁй дим свЁй на
мандри. Здоєне молоко важко  спочиває в дерев'янЁй  посудЁ, над ним схилився
ватаг. ВЁн вже його заправив. З  подри(22), де сохнуть великЁ круглЁ боханцЁ
будзу, повЁває на ватага вЁтер,  але не може прогнати  зЁ стаї запаху вугля,
сиру Ё  овечої вовни. Бо тим самим пахне Ё ватаг. НовЁ бербеницЁ й  барильця
нЁмують  в  кутку,  хоч  тЁльки запукай до них -- Ё обЁзветься голос, що там
жиє. Холодна жентиця(23) свЁтить з  коновки зеленим оком. Ватаг сидить серед
свого начиння, як батько серед дЁтей. Все воно -- чорнЁ лавки Ё стЁни, ватра
Ё дим,  будз,  берберицЁ й  жентиця,-- все воно близьке  Ё рЁдне,  на всьому
спочила його тепла рука.
     Молоко вже гусне, але  ще йому не пора.  ТодЁ ватаг вийма  з-за  череса
цЁлий жмуток дерев'яних колодок Ё починав читати. Там закарбовано все, в тЁй
дерев'янЁй книзЁ, хто скЁльки має  овець  Ё що  кому належить. Турбота зсува
йому  брови,  а вЁн  уперто  чита: "МосЁйчук має  штирнадцять дроб'ет,  а му
належит..."
     За стЁнкою стаї спузар виводить:
     Питається у баранця
     КруторЁжка вЁвця:
     Ци ти вробиш, баранчику,
     Зеленого сЁнця?
     - РозспЁвався! -- сердиться ватаг Ё наново перелЁчує карби.
     Не знаєш ти, круторЁжко,
     Яка буде зима,
     Ци ти вийдеш, ци не вийдеш
     З полонинки жива, --
     докЁнчує спузар у сЁнях Ё входить в стаю.
     Закопчений, чорний, згинається над вогнем, Ё бЁлЁ зуби блищать у нього.
Вогонь потрЁскує стиха.
     Молоко  в путинЁ  жовкне  Ё гусне.  Ватаг  схилився над ним  скуплений,
навЁть суворий. РозщЁбає поволЁ рукава  Ё по сам лЁкоть занурює в нього свої
голЁ, зарослЁ волоссям руки. І так застигає над молоком...
     Тепер має бути тихо  у  стаї, дверЁ  замкненЁ,  Ё навЁть спузар не смЁє
кинуть оком на молоко, поки  там твориться щось, поки ватаг чаклує. Все наче
застигло  в нЁмому чеканнЁ, бербеницЁ затаїли у собЁ голос, притаїлись будзи
на полицях, поснули сном чорним стЁни  Ё лави, вогонь ледве  диха, Ё  навЁть
дим соромливо тЁкає в вЁкно. ТЁльки по легкому руховЁ жил на ватагових руках
помЁтно, що насподЁ  в  посудЁ  одбувається щось.  Руки оживають потроху, то
пЁдЁймаються вище, то опускаються нижче, закруглюють  лЁктЁ,  щось  плещуть,
бгають  та гладять  там  всерединЁ,  Ё раптом з дна  посуди,  з-пЁд  молока,
пЁдЁймається  кругле  сирове  тЁло,  що  якимсь  чудом родилось. Воно росте,
обертає  плескатЁ боки, купається в бЁлЁй купелЁ, само бЁле  Ё нЁжне, Ё коли
ватаг його виймає, зеленЁ родовЁ води дзвЁнко стЁкають в посуду...
     Ватаг легко зЁтхнув. Тепер Ё спузар може вже  глянуть. Славний  родився
будз, ватаговЁ на втЁху Ё на пожиток людям...
     Одчиняються  дверЁ  нарозтЁж,  вЁтер дме  з подри, ватра з радостЁ лиже
чорний котел, в якому сироватка ґуля коломийки, Ё серед диму й вогню блищать
в спузаря зуби...
     А  коли  сонце  заходить, ватаг  виносить  зЁ стаї трембЁту  Ё  трубить
побЁдно на всЁ пустиннЁ гори, що день скЁнчився миром, що  будз йому вдався,
кулеша готова Ё струнки чекають на нове молоко...
x x x
     За своє лЁтування у полонинЁ зазнав Іван немало пригод. Раз вЁн побачив
дивну картину.  Мав уже  гнати вЁвцЁ до стаї,  коли ненароком  озирнувся  на
близький верх. Мряка знизилась Ё укутала лЁс, а вЁн  став легкий Ё сивий, як
привид. ТЁльки полянка зеленЁла пЁд ним та чорнЁла одинока смерека. І ось та
смерека  закурилась Ё почала рости. Росте та й росте -- Ё ось виступив з неї
якийсь чоловЁк. Став на полянцЁ, бЁлий, високий,  Ё гукнув назад себе у лЁс.
І зараз вийшли з лЁсу оленЁ, один за другим,  а що  вийде новий, то  роги  у
нього все кращЁ та  веселЁшЁ. Гуртом вибЁгли серни,  потремтЁли на тоненьких
ногах та  й почали  щипати  траву.  А що розсиплються серни, то  ведмЁдь  їх
заверне, отак як  вЁвцЁ вЁвчарка.  А той  бЁлий пасе  --  ще  й погейкує  на
худЁбку. Тут раптом звЁвся вЁтер, а то стадо як пирсне, так  Ё пропало. Отак
як би хукнув на  скло,  воно за пЁтнЁє, а потому щезне усе, наче  нЁчого  не
було. ВЁн показував Ёншим, але тЁ дивувалися: "Де? Сама лиш мряка".
     За  два  тижнЁ  "великий" --  так  вЁвчарЁ  пошепки називали ведмедя --
зарЁзав ще п'ять корЁв.
     Часто негура(24) заставала вЁвцЁ у полонинЁ.  У густЁй мряцЁ, бЁлЁй, як
молоко,  все  пропадало: небо, гори, лЁси, пастухи.--  Г-ей!  -- кликав Іван
перед себе.-- Г-ей! -- вЁдзивалось глухо на  його поклик,  як з-пЁд  води, а
звЁдки,  де був  той,  що кричав,-- невЁдомо. ВЁвцЁ  сивим  туманом котились
попЁд ногами, а далЁ пропадали й вони. Іван йшов безпомЁчний, простягти руки
перед собою, наче боявся на щось наткнутись, Ё кликав: -- Гей!..-- Де ти? --
обзивалось вже ззаду -- Ё Іван мусив ставати. Стояв безпорадний, згублений у
липкому  туманЁ,  Ё коли  прикладав до уст  трембЁту, щоб обЁзватись, другий
кЁнець трембЁти розпливався у мряцЁ, а здушений голос  її,  тут же на мЁсцЁ,
падав йому пЁд ноги. Так вони розгубили кЁлька овечок.
     "Вуйко" роздер ще двЁ корови, але то  було востаннє: добирався вночЁ до
стаї  та й настромився на кЁл. Тепер його  шкура сушиться на кЁлках Ё на неї
брешуть собаки.
     Часом  била на полонинЁ плова. Святий Ілля воювавсь з тими -- цур їм та
пек!  Так блискав мечем  Ё так гримав з  рушницЁ  -- свят єси господи! -- що
лупилося небо  та западало на  гори, а щойно лусне, то щось чорне за  кожним
разом зЁв'єся  туди-сюди -- та й шусть  пЁд камЁнь... ВЁн, щез би, глумиться
боговЁ, пЁдставляє, свою гузицю, а вЁвчаревЁ бЁда: страху  набереться,  ще й
змокне до нитки...
     У  петрЁвку упали  зими -- Ё то такЁ тяжкЁї, що три днЁ не сходив снЁг.
ТодЁ розчахнулось багато овечок...
     ЗрЁдка приходили люди з долини, їх обступали, питаючись навперейми:
     -- Що чути селом?
     І, як тЁ дЁти, слухали простЁ оповЁдання про  те,  скЁльки люди вробили
сЁна, що буришки(25) нема, кукурудзи рЁденькЁ, а Мочарникова Ілена померла.
     Потому всЁ разом пили за здоров'я маржинки, гостЁ набирали  у бербеницЁ
бриндзи та в мирностЁ знову спускались в долини.
     Вечорами  бЁля  стаї  палали вогнЁ.  ВЁвчарЁ скидали  з себе  одежу  та
трусили  над  ними  вошЁ або,  зЁбравшись  докупи,  зголоднЁлЁ за  лЁто  без
"челядини", вели безконечнЁ маснЁ розмови.  Їх регЁт  покривав навЁть  соннЁ
зЁтхання худоби.
     Іван, перше  нЁж облягатись, кликав  до себе Миколу, завжди спЁвучого Ё
говЁркого.
     -- Мико!.. Ходи д'менЁ, браччЁку!..
     -- Почекай,  браччЁку  Йва, я зараз!  --  гукав  од стаї  спузар, Ё вже
звЁдти долЁтала до Івана його спЁванка:
     Чорногора хлЁб не родить,
     Не родить пшеницю,
     Викохує вЁвчарикЁв,
     Сирок Ё жентицю...
     Микола був  сиротою  Ё вирЁс  у полонинЁ. "Плекали мя вЁвцЁ",-- говорив
вЁн про себе, пригладжуючи непокЁрнЁ кучерики.
     Упоравшись, лягав спузар бЁля Івана, весь чорний,  пересичений димом, й
блищав молодими зубами  при вогнЁ ватри.  Іван  присувався  ближче до нього,
ловив Миколу за шию й прохав:
     -- ОповЁж, браччЁку, казку якус, ти їх багато знаєш...
     З чорного неба капали зорЁ, й пливла по ньому бЁлим шумом небесна рЁка.
     В долинах дрЁмали гори.
     -- ВЁдай, ростут,-- кидав наче до себе Іван.
     -- Хто?
     -- Гори.
     -- Перше росли, тепер перестали...
     Микола мовкне, але потЁм додає стиха:
     -- З первовЁку не було  гЁр,  лише  вода...  Така  вода, гейби море без
берегЁв. Та й бог ходив водою. Але раз вЁн уздрЁв, що на водЁ крутиться шум.
"Хто ти є?" -- запитав. А воно каже: "Не знаю. Живий сме, а ходити не можу".
А то був арЁдник. Бог про него не знав, бо вЁн був, як бог, з первовЁку. Дав
бог йому руки та й  ноги, Ё ходять вже  разом оба побратими. От вкучилось їм
все по водЁ ходити,  схотЁв бог землю зробити, а як дЁстати з дна моря глини
-- не знає, бо бог все знав на свЁтЁ, лише нЁчого не вмЁв зробити. А арЁдник
мав  силу до всього  -- та й  каже: "Я бих туди пронир".--  "Пронри". От вЁн
пЁрнув на дно,  згрЁб в жменю глини, а решту  сховав до рота  для себе. Узяв
бог глину, розсЁяв. "БЁльше нема?" -- (.Нема".  Поблагословив  бог ту землю,
та й почала вона рости.  А та, що в ротЁ у сотони, росте  й собЁ. Росте та й
росте, вже й рота розперла, не  можна йому  дихати вже, очЁ на лоба  лЁзуть.
"Плюй!" -- радить бог.  Зачав вЁн плювати, та й де лиш плюне, там виростають
гори,  одна вище  за другу, до самого неба доходять. Вони б  Ё небо пробили,
коли б бог не закляв. ВЁдтодЁ перестали гори рости...
     Дивно ІвановЁ, що такЁ краснЁ гори, такЁ веселЁ, а сотворив їх злий.
     -- Кажи, браччЁку, далЁ,-- просить Іван, а Микола знов починав:
     --  АрЁдник був  здатний до всього, що  надумав -- зробив. А бог, як що
хотЁв мати, мусив вимудровувати в нього  або украсти. Поробив арЁдник вЁвцЁ,
зробив си скрипку Ё грав, а вЁвцЁ  пасуться. Побачив бог та й  вкрав  тото в
него, Ё вже обоє пастушат. Що  є на свЁтЁ -- мудрощЁ, штудерацЁя всяка,-- то
все  вЁд  нього, вЁд сотони. Де  що лиш в  --  вЁз,  кЁнь, музика,  млин або
хата,-- все вигадав вЁн... А бог лиш крав та давав людям. Таке-то...
     Раз  арЁдник змерз та й, щоб загрЁтись, вигадав  ватру.  Прийшов бог до
ватри Ё дивиться на вогонь. А  той вже знав, чого вЁн. "Все ти, каже, у мене
покрав, а  сього  не дам". Але дивиться арЁдник, а бог  кладе вже ватру. Так
йому стало досадно, що вЁн озьмив та й плюнув у  божу ватру. А з тої слини Ё
знявся над вогнем дим. Перше ватра була без диму, чиста, а вЁдтодЁ курить...
     Довго  Микола оповЁдає, а коли  ненароком  згадає  чорта, Іван хрестить
груди пЁд кептарем. Микола ж тодЁ плює, аби нечистий не мав над ним сили...
x x x
     Занедужав Микола -- Ё Іван замЁсть нього пильнує ватри. Проти вогню, на
лавЁ, спить ватаг, а там, в кутку, де неспокЁйно хвилюють тЁнЁ од бербениць,
постогнує хорий.  В чорнЁм котлЁ кипить вода, дим збивається вгорЁ, пЁд дах,
Ё вилЁтає крЁзь  ґонти. Часом нечистий дихне у дЁру, Ё тодЁ дим з силою буха
та гризе очЁ, але то добре, бо не можна заснути. А сон налягає. Щоб одЁгнати
його,  Іван встромлює очЁ в живий  вогонь.  ВЁн  мусить сокотити  вогонь, сю
полонинську  душу, бо хто знає, що б сталось,  якби не вберЁг! Весела  грань
смЁється  до Івана з-пЁд важкого накладу Ё раптом чезне. Перед очима пливуть
вже зеленЁ плями, розпливаються  у царинки,  у  смерековий  лЁс.  По царинцЁ
ступають бЁлЁ  ноги МарЁчки.  Вона кида в полЁг граблЁ  Ё простягає до нього
руки. І у ту мить, коли Іван ось-ось мав почути м'яке тЁло МарЁчки  на своїх
грудях,  з  лЁсу виходить  з риком  ведмЁдь,  а бЁлЁ вЁвцЁ мечуться  вбЁк  Ё
оддЁляють його од МарЁчки. "Ху, пек  тЁ та цур!.. Невже заснув?" Жар з ватри
клЁпає  оком,  ватаг  хропе, а пЁд чорним  покривалом рухливих  тЁней стогне
Микола.
     Чи не пора варити кулешу на снЁданок для вЁвчарЁв?
     Іван виходить з стаї.
     Тиша  Ё холод обЁймають  його. Десь  в загородах диха  худЁбка, збились
вовною вЁвцЁ, слабо блищать бЁля застайок ватри. ВЁвчарки  обступили  Івана,
витягують  залежане  тЁло, гребуться  Ё труться  до нЁг. ЧорнЁ гори  залляли
долини, як  велетенська отара.  Вони вЁкують  у такЁй тишЁ,  що чують навЁть
дихання  худоби.  А над  ними  розстелилося небо,  ся полонина  небесна,  де
випасаються  зорЁ, як  бЁлЁ  овечки. Чи  ще щось є в свЁтЁ, опрЁч  сих  двох
полонин?  Одна  послалась долом, друга горою, а  мЁж ними, як дрЁбна  цятка,
чорнЁє пастух.
     А може, нема нЁчого. Може, нЁч затопила вже гори, може. зсунулись гори,
роздушили усе живуще Ё лиш  одно Іванове серце глухо  калата  пЁд кептарем у
безконечних мертвих просторах?  Самота, як  бЁль  зубЁв,  почина  ссать йому
серце. Щось  велике,  вороже  душить  його,  ся  затвердЁла  тиша, байдужний
спокЁй, сей сон  небуття. Нетерплячка  стука йому до  голови, за горло хапає
неспокЁй--Ё, стрепенувшись  раптом, вЁн з  криком, улюлюканням й зойком кида
собою  у  полонину, щоб серед ґвалту вЁвчарок дико ревучим  клубком  зламати
тишу,  розбити  нЁч  на скалки, як камЁнь  шибку.  Ов-ов-во!..-- одзиваються
збудженЁ  гори...  Га-га-га...-- повторяють в тривозЁ далекЁ верхи,  Ё знову
зЁмкнулась розбита тиша. ВЁвчарки вертають назад, скалять  до  Івана зуби та
махають хвостами.
     Але зробилось Ёще сумнЁше. СхотЁлось сонця, веселого шуму рЁки, теплого
хатнього духу, розмови. Жаль вхопив серце, солодка туга. Згадки почали  його
заливати та хвилюватись перед очима. І раптом почув вЁн тихе: "Іва-а!" Хтось
його кликав. О! Знову: "Іва-а!.."
     МарЁчка? Де  вона взялась? Прийшла  на  полонину?  ВночЁ? Заблудилась Ё
кличе?  Чи, може,  йому причулось? НЁ,  вона тут. Серце  калата  в  Іванових
грудях, але вЁн вагається  ще. Куди Ёти? І знову, утретє, долЁтає  до  нього
звЁдкись: "Іва-а!.."  МарЁчка... вона... напевно... ВЁн  бЁжить навпростець,
без стежки,  туди, звЁдки чув голос, але стрЁчає лиш  прЁрву, кудою не можна
нЁ  збЁгти, анЁ дЁстатись  на полонину. Стоїть  й заглядає у  чорну безодню.
ТодЁ  йому робиться  ясно:  се  його  кличе  лЁсна.  І,  хрестячи  груди  та
озираючись лячно, вЁн повертає до стаї.
     Пора варити кулешу. В киплячий казан вЁн сипле  муку, крає її навхрест,
Ё  скоро  запашна  пара  мЁшається з запахом диму. Ватаг потягається  вже...
почина днЁти. Але хто його кликав? А може, то була таки МарЁчка?
     Його тягне подивитися ще,  коли стало  виднЁше. Йде в полонину. ХолоднЁ
роси  сЁдають  йому на постоли,  небо  зачервонЁлось, Ё  зблЁдли зорЁ.  Іван
виходить  на  верх  -- Ё раптом холоне. Де вЁн? Що з ним? Куди дЁлися  гори?
Води  обляли кругом  полонину,  потопили верхи,  Ё полонина  пливе самотою в
безкрайому  морЁ.  Од Чорногори подихнув вЁтер, повнЁ води хвилюються стиха,
чутно, як невидиме ще  сонце росте в  глибинЁ, а  ось виткнувся з моря  весь
сивий верх,  з якого  стЁкає вода. СильнЁше подиха  холод, зростають вали на
морЁ, Ё верхи, один за  другим, пробиваються з бЁлої пЁни. СвЁт  наче наново
родився. Води  постЁкали  з верхЁв Ё ходять вже пЁд ногами, сонце простелило
на  небЁ свою корону Ё  ось-ось покаже лице,  а з стаї несеться сумний голос
трембЁти Ё будить зЁ сну полонину.
x x x
     Так лЁтував Іван у полонинЁ, аж поки  вона не спустЁла. Стекла маржинка
назад в  долини,  розЁбрана  хазяями,  одтрембЁтали  своє  трембЁти,  лежать
здоптанЁ трави, а вЁтер осЁннЁй заводить  над ними,  як над мерцем. Лишились
тЁльки ватаг зЁ спузарем.  Вони мусять чекати, аж згасне вогонь, той  вогонь
полонинський, що сам народився, неначе бог, сам має й  заснути. А коли  Ё їх
вже не стало, на засмучену полонину приволЁклась мара та й нипа по стаї й по
загородах, чи не лишилось чого для неї.
x x x
     Надаремне  Іван  поспЁшав з полонини: вЁн  не застав МарЁчки  живою. За
день  перед сим, коли брела Черемош, взяла її  вода.  НесподЁвано  заскочила
повЁнь, лютЁ габи(26) збили МарЁчку з нЁг, кинули потЁм на гоц(27) Ё понесли
помЁж скелЁ в долину.  МарЁчку несла рЁка, а люди  дивились,  як крутять нею
габи, чули крики й благання Ё не могли врятувати.
     Іван не вЁрив. Се, певно, штуки ГутенюкЁв. ДЁзнались про їхнє кохання й
сховали МарЁчку.
     А коли зо  всЁх бокЁв чув лиш те  саме,  рЁшив  шукати  тЁла.  Мусило ж
прибитись десь до кашЁци(28),  десь  люди  мали його спЁймати.  ПЁшов вздовж
рЁчки, повний пекучого гнЁву Ё злоби до її вЁчного шуму, до киплячої лютЁ.
     В  одному  селЁ знайшов-таки тЁло. Його вже витягли на зарЁнок, але вЁн
не пЁзнав в ньому МарЁчки. Се не  МарЁчка була, а якийсь мокрий лантух, синя
кривава маса, стерта рЁчним камЁнням, як у млинЁ...
     Великий жаль вхопив Івана за серце. Зразу його тягло скочити з скелЁ  у
крутЁж:  "На, жери  Ё  мене!" Але потому щемлячий тусок  погнав його в гори,
далЁ од рЁчки. Затуляв вуха, щоб не чути зрадливого  шуму, що прийняв в себе
останнє дихання його МарЁчки.  Блукав по лЁсЁ, помЁж камЁнням, в заломах, як
ведмЁдь, що зализує  рани,  Ё  навЁть  голод не  мЁг  прогнати його в  село.
Знаходив ожини, гогози, пив воду з потокЁв Ё  тим  живився. Потому щез. Люди
гадали, що вЁн загинув з  великого жалю, а  дЁвчата склали спЁванки про їхнє
кохання  та смерть, якЁ  розЁйшлися  по горах. ШЁсть  лЁт  не було чутки про
нього, на сьомий раптом з'явився. Худий, зчорнЁлий, багато старший  од своїх
лЁт, але спокЁйний. ОповЁдав, що пастушив  на угорському боцЁ.  Ще з рЁк так
походив, а вЁдтак оженився. Треба ж було ґаздувати.
     Коли замовкли стрЁли пЁстолЁв Ё одспЁвали весЁлля, а жЁнка пригнала  до
загороди вЁвцЁ  й корови, Іван був задоволений навЁть.  Його Палагна була  з
багацького роду, фудульна, здорова  дЁвка, з грубим голосом й воластою шиєю.
Правда, вона  любила  пишне  лудЁння,  Ё немало десь пЁде  грошей на шовковЁ
хустки та  дорогЁ  згарди,  але  то байка! Поглядаючи на овечки, що блеяли в
загородах, на свЁй писаний ботей (стадо), на  корови, що дзвонили та рули по
випасах в лЁсЁ,-- вЁн не журився.
     Тепер  вЁн мав коло  чого ходити. Не був  жадний багатства  -- не па те
гуцул жиє на свЁтЁ,--  саме плекання  маржинки  сповняло  радЁстю серце.  Як
дитина  для мами  --  та  кою була  для нього  худЁбка. Весь  час, всЁ думки
займала турбота  про сЁно, про вигоди маржинцЁ, щоб  не заслабла, щоб хто не
зурочив, щоб вЁвцЁ щасливо котились, а корови уположались. СкрЁзь, од усього
була  небезпека, Ё треба  було  добре глядЁти  маржину од гадини, звЁра Ё од
вЁдьом, якЁ всякими способами потягали манну  з коров  та потинали  худЁбку.
Треба  було  багато  знати, пЁдкурювать,  ворожити, збирати  помЁчне зЁлля Ё
замовляти.  Палагна  йому помагала.  З неї була  добра ґаздиня, Ё свої вЁчнЁ
турботи вЁн дЁлив з нею.
     --  Ну Ё сусЁди дав нам  пан-бЁг! -- жалЁлась вона чоловЁковЁ.-- ВЁйшла
давЁ в притулу Хима, глянула на ягнєта та як сплесне в долонЁ: "їй! ЯкЁ вони
файнЁ!"  На,  маєш,  гадаю  собЁ.  Не  встигла  та  за порЁг,  а двоє  ягнєт
закрутилось на мЁсцЁ -- та й вже по них... ІгЁй на тебе, вЁдьмо...
     -- А я йду  сночЁ,-- оповЁдав Іван,--  повз  її  хату  та й  дивлюся --
кочеється шос кругле, гейби капшук. Та й свЁтиться так, наче зЁрниця. Став я
й  дивлюся, а воно  по царинцЁ, через вориннє та й просто в  ХиминЁ дверЁ...
Абих так здоров був!.. Якби був догадався  та зняв свої  гачЁ,  може б, ними
вЁдьму Ёмив, а так пропало...
     З  другого боку,  на  найближчЁм  горбЁ,  сусЁдив Юра.  Про  нього люди
казали, що  вЁн богує. ВЁн був як  бог, знаючий Ё  сильний, той  градЁвник Ё
мольфар. В своїх дужих руках тримав  сили небеснЁ  й земнЁ,  смерть Ё життя,
здоров'я маржини й людини, його боялись, але потребували усЁ.
     Траплялось,  що  Ё  Іван  звертався до  нього,  але  за  кожним  разом,
стрЁчаючи погляд чорних пекучих очей  моль-фара, спльовував непомЁтно: "СЁль
тобЁ в оцЁ!.."
     Проте  найгЁрше докучала  їм  Хима. Стара улеслива  баба,  завжди  така
привЁтна,  вона вечорами перекидалась в  бЁлого пса  та  нипала по загородах
сусЁдських. Не раз Іван метав сокирою в неї, жбурляв вилами та проганяв.
     Ряба корова на очах худла Ё все  менше та менше давала  подою.  Палагна
знала, чия то справа. Вона пЁдглядала, говорила примЁвки, по кЁлька разЁв на
вечЁр бЁгала  до коров, вставала навЁть вночЁ. Раз наробила такого крику, що
Іван бЁг в загороду як навЁжений Ё мусив одганяти од порога велику жабу,  що
намагалась  перелЁзти у хлЁв. Але  жаба  раптом десь щезла, а  з-за  вориння
скрипЁв вже голосок Химин:
     -- Добрий вам вечЁр, сусЁдоньки краснЁ... хе-хе...
     Безвстидна!
     Чого  вона  тЁльки не  виробляла,  ота  родима  вЁдьма!  Перекидалась у
полотно,  що бЁлЁло смерком попЁд  лЁсом,  повзла вужем або котилась горбами
прозорим  клубком. Спивала, нарештЁ, мЁсяць, щоб було темно, як йде до чужої
худоби.  Не один присягався, що бачив,  як вона терницю доїть:  заб'є у  неї
чотири кЁлки, неначе дЁйки,-- Ё надоїть повну дЁйницю.
     СкЁльки клопоту  було  в Івава! ВЁн не  мав  навЁть коли  спам'ятатись.
ҐаздЁвство  потребувало вЁчної  працЁ, життя  маржини так тЁсно  в'язалось з
його власним  життям, що витЁсняло всякЁ ЁншЁ думки. Але часами, несподЁвано
зовсЁм, коли вЁн зводив очЁ на зеленЁ царинки,  де спочивало в копицях сЁно,
або на глибокий задуманий лЁс, звЁдти злЁтав до нього давно забутий голос:
     Ізгадай мнЁ, мЁй миленький,
     Два рази на днину,
     А я тебе Ёзгадаю
     СЁм раз на годину...
     ТодЁ вЁн кидав роботу Ё десь пропадав.
     Фудульна Палагна,  що  звикла шЁсть день на тиждень робити Ё  тЁльки  в
свято  одпочивала,  пишаючись  красним лудЁнням,  сердито  дорЁкала за  його
примхи. Але вЁн гнЁвавсь:
     -- Заткнися. Пазь лиш своє Ё дай менЁ спокЁй...
     ВЁн сам сердивсь на себе: "Нащо воно?" -- Ё винувато йшов до худоби.
     Приносив  їй хлЁба чи грудку солЁ.  З довЁрливим риком тяглася до нього
його  бЁланя або голубаня,  висувала  теплий  червоний  язик Ё разом з сЁллю
лизала руки.  ВогкЁ  блискучЁ очЁ  приязно дивились  на нього, а  теплий дух
молочного вим'я та свЁжого гною знову вертали втрачений спокЁй Ё рЁвновагу.
     В кошарЁ його  обливало цЁле море овець, таких маленьких, круглих. Вони
знали господаря  свого, сЁ барани Ё ягницЁ, Ё з радЁсним беканням терлись до
його нЁг. ВЁн запускав пальцЁ  в пухнату вовну  або  з батькЁвським почуттям
брав на  руки ягня --  Ё дух полонини вЁяв тодЁ над ним та  О кликав у гори.
Ставало спокЁйно Ё тепло на серцЁ.
     У сьому була Іванова радЁсть.
     Чи вЁн  кохав  Палагну? Така думка нЁколи не  займала  його голови. ВЁн
ґазда,  вона ґаздиня, Ё  хоч дЁтей у них не було, зате була худЁбка-- чого ж
ще  бЁльше?  На  добрЁм  хазяйствЁ Палагна  набралась  тЁла, стала  повна  й
червона,  курила люльку, як Іванова мати, носила пишнЁ шовковЁ  хустки, а на
воластЁй шиї блищало  у  неї  стЁльки  намиста,  що  челядь  з заздрощЁв  аж
розсЁдалась. Вони  їздили разом до  мЁста або на  храм. Палагна сама сЁдлала
свого коня Ё закладала червоний постЁл в стремено так гордо, неначе всЁ гори
належали тЁльки до неї. На храмах були люди  та далекЁ роди,  пЁнилось пиво,
лилась горЁлка, злЁтались усякЁ новини з далеких гЁр, Іван обЁймав молодицЁ,
Палагну цЁлували чужЁ  чоловЁки -- ото диво яке! -- Ё вдоволенЁ, що набулись
так файно, вони вертались знову до щоденних турбот.
     До них теж приїздили чеснЁ ґазди в гостину.
     -- Слава Ісусу. Як жЁнка, маржинка, ци дужЁ?
     -- Гаразд, як ви?..
     ЗасЁдали  за мережаний стЁл. тяжкЁ в своїм овечЁм убраннЁ,  Ё споживали
вкупЁ свЁжу кулешу та гуслянку гостру, од якої облазив язик.
     Так йшло життя.
     Для працЁ -- буднЁ, для ворожЁння -- свято.
     На святий вечЁр Іван  був  завжди  в  дивнЁм настрої. Наче переповнений
чимсь таємничим  й священним,  вЁн все  робив поважно,  неначе  службу  божу
служив. Клав  ПалагнЁ живий  вогонь для вечерЁ,  стелив сЁно  на стЁл та пЁд
столом  Ё з повною вЁрою рикав  при  тЁм, як  корова, блеяв  вЁвцею  та ржав
конем,  аби  велася худоба. Обкурював  ладаном  хату й кошари,  щоб одЁгнати
звЁра  й  вЁдьом,  а  коли  червона  од  метушнЁ  Палагна серед  курива того
ознаймляла нарештЁ, що  готовЁ усЁ дванадцять  страв, вЁн, перше нЁж засЁсти
за  стЁл, нЁс тайну вечерю худобЁ.  Вона  першою мусила скоштувати  голубцЁ,
сливи,  бЁб та логазу, якЁ так  старанно готувала для нього Палагна. Але  се
було  не все. Ще годилось закликать на тайну вечерю  усЁ ворожЁ сили,  перед
якими берЁгся через цЁле життя. Брав в одну руку зЁ стравою миску, а в другу
сокиру Ё виходив надвЁр. ЗеленЁ гори, убравшись у  бЁлЁ  гуглЁ, прислухались
чуйно,  як  дзвенЁло  на небЁ  золото  зЁр,  мороз  блискав  срЁбним  мечем,
потинаючи  згуки  в  повЁтрЁ,  а  Іван  простягав  руку  у  сю  скуту  зимою
безлюднЁсть Ё кликав на тайну вечерю до себе всЁх чорнокнижникЁв, мольфарЁв,
планетникЁв всяких, вовкЁв  лЁсових та ведмедЁв.  ВЁн кликав  бурю, щоб була
ласкава  прийти  до  нього на ситЁ  страви,  на  паленЁ горЁлки,  на  вечерю
святу,-- але вони не  були ласкавЁ Ё  нЁхто не приходив, хоч  Іван спрошував
тричЁ. ТодЁ вЁн заклинав їх, щоб не з'являлись нЁколи,-- Ё легко зЁтхав.
     Палагна  чекала в хатЁ. Вогонь в  печЁ лежав втомившись,  тихо дрЁмаючи
жаром, страви спочивали на сЁнЁ, рЁздвяна мирнЁсть спливала з темних куткЁв,
голод тягнув до їжЁ, але  вони ще не смЁли сЁсти  за стЁл. Палагна поглядала
на  чоловЁка -- Ё в згодЁ  вони  разом згинали  колЁна, благаючи  бога,  щоб
припустив до вечерЁ  тЁ душЁ, що їх нЁхто не  знає,  що пропадом пропадають,
бутанами побитЁ(29), дорогами  покалЁченЁ, водами потопленЁ. НЁхто за них не
згадає,  анЁ встаючи, анЁ  лягаючи, нЁхто не згадає,  дорогою йдучи, а вони,
бЁднЁ душЁ, гЁрко пробувають у пеклЁ, чекаючи вечора святого...
     І коли так молились,  Іван  був певний,  що за  плечима у  нього плаче,
схилившись, МарЁчка, а душЁ нагло померлих невидиме сЁдають на лави.
     -- Продуй перше, нЁж маєш сЁсти! -- вимагала вЁд Івана Палагна.
     Але вЁн  знав  Ё без  неї. Старанно продмухував  мЁсце на лавЁ, щоб  не
привалить яку душу, Ё засЁдав до вечерЁ...
     На  Маланки до маржини  у загороду приходив  сам бог.  На високому небЁ
ясно  горЁли зорЁ, люто  трЁщав  мороз, а сивий бог йшов босонЁж  по пухкому
снЁгу Ё тихо одхиляв дверЁ кошари.
     Прокинувшись вночЁ, Іван  наслухав Ё, здавалося, чув, як лагЁдний голос
питає маржинку: "Ци  ти, худЁбка, наїжена,  напоєна добре? Ци сокотить  тебе
ґазда?"  РадЁсно блеяли вЁвцЁ, веселим  риком  обзивались  корови  --  ґазда
доглядає  їх  добре, сумлЁнно, поїть,  годує  Ё навЁть нинЁ вичесав  шерсть.
Тепер пан-бЁг напевно обдарує його новим приплодом.
     І  бог  давав приплЁд.  Овечки мирно  котились,  чинили ягнички, корови
щасливо уположались.
     Палагна вЁчно заклопотана була  своїм ворожЁнням. Палила помЁж маржиною
ватру, аби  вона була свЁтуча, красна,  як боже  свЁтло, аби до  неї не  мав
приступу злий. Вона робила, що  тЁльки  знала, аби худоба була така тиха, як
корЁнь в землЁ, така манниста,  як у потоцЁ вода.  Вона так нЁжно промовляла
до неї:
     -- Ти  меш годувати  мене Ё  мого ґазду, а я тебе буду шанувати, щоб ти
легко  спала, щобис рЁдко рикала, щоби  тебе  чередЁнниця  не пЁзнала, де ти
ночувала, де ти стояла, щоби тебе хто не урЁк...
     Так йшло  життя  худоб'яче  й людське,  що  зливалось  докупи,  як  два
джерельця у горах в один потЁк.
x x x
     Завтра велике  свято.  Теплий ЮрЁй  одбира од  холодного  Дмитра  ключЁ
свЁтовЁ, щоб  править землею. ПовнЁ води, на яких плава земля, пЁднесуть  її
вище до сонця, ЮрЁй закосичить лЁси Ё  царинки,  вЁвця ме обростати у вовну,
як  лЁтом земля  травою, а сЁнокоси спЁчнуть  од  худЁбки, заростаючи велико
зелом.  Завтра -- весна,  день радостЁ й сонця, а  вже сьогоднЁ гори цвЁтуть
вогнями  Ё  синЁй  дим  загортає смереки  прозорим серпанком  А  коли  сонце
знизилось, одцвЁли ватри  Ё дими одлетЁли у небо, радЁсним  риком обЁзвалась
худоба,  перегнана  через жар, аби  була остра у  лЁтЁ, як  тота ватра,  аби
множилась так, як намноживсь од вогню попЁл.
     ПЁзно обляглись перед ЮрЁєм люди, хоч рано мали вставати.
     Палагна збудилась, як тЁльки почало днЁти. "Чи ще не рано?" -- подумала
вголос, але зараз  згадала, що нинЁ  свято Ё треба  йти на царинку. Одкинула
теплий лЁжник Ё встала на  ноги.  Іван  ще спав, пЁч позЁхала в кутку чорним
отвором пащЁ, а пЁд нею  сумно бринЁв цвЁркун.  Палагна розщЁбнула  сорочку,
скинула з себе, постояла гола  посеред  хати Ё, боязко  озираючись на Івана,
пЁшла до дверей.  Скрипнули дверЁ,  Ё ранЁшнЁй холод обвЁяв їй тЁло. Гори ще
спали.  Спали ще смерековЁ лЁси, як ченцЁ строгЁ, посЁрЁлЁ за  нЁч царинки Ё
сивЁ  шпилЁ, що розпливались в туманЁ. Холодна мрич пЁдЁймалась з долини  та
простягала  бЁлЁ мохнатЁ  лаби  до  чорних  смерек, а  пЁд блЁдим  ще  небом
оповЁдав свЁй сон Черемош.
     Палагна ступала по мокрих травах Ё злегка  тремтЁла в ранЁшнЁм холодку.
Вона була певна, що нЁхто її не побачить, а  якби й побачив, то  що? ЗвЁсно,
шкода  було б,  якби  пропало її ворожЁння. Іншої думки  в  неї не  було. На
благовЁщення ще  вона  закопала у муравлисько  сЁль, булку й намисто Ё  нинЁ
треба було все те звЁдти дЁстати.  Помалу звикла до зимна. Її туге тЁло,  що
не знало  ще материнства, свобЁдно Ё гордо пливло в молодих  травах царинки,
таке рожеве Ё свЁже, як позолочена хмара, переповнена теплим весняним дощем.
НарештЁ  спинилась  пЁд буком. Але  перше  нЁж  розкопать  муравлисько, вона
пЁдняла угору руки Ё потяглася смачно  всЁм  тЁлом, хруснувши кЁсточками.  І
враз почула,  що тратить  силу.  Щось їй недобре.  Опустила  безвладно руки,
глянула перед себе Ё раптом впЁрнула в чорну вогнисту безодню, що не пускала
її вЁд себе.
     Юра-мольфар стояв по той бЁк вориння Ё дивився на неї.
     Вона  хотЁла крикнуть  на нього --  Ё не  могла. ХотЁла  закрити  груди
руками -- й  не мала сили їх зняти. Намагалась втекти  --  Ё вросла в землю.
Стояла безсила, сливе  зомлЁла, Ё уперто  дивилась у двЁ  чорнЁ  жаринки, що
випивали з неї всю силу.
     ВрештЁ  у  нЁй  ворухнулася  злЁсть.  Пропало  цЁле  ворожЁння! Палагна
зробила над  собою  зусилля, щоб пЁдняти ту злЁсть, Ё сердито обЁзвалась  до
нього:
     -- Чого вилупив баньки? Не видЁв?
     Не спускаючи з неї очей, якими скував її всю, Юра блимнув зубами:

     -- Такої, як ви, Палагно, бЁгме, не видЁв.
     Й закинув ногу через вориння.
     Вона  бачила добре,  як плили до неї  тЁ двЁ  жаринки,  що спопелили її
волю,  а  все ж  стояла, нездатна  поворухнутись, чи то в солодкЁм,  чи то в
жахливЁм чеканнЁ.
     ВЁн був  вже близько. Бачила  мережанЁ шви  кептара... блискучЁ  зуби в
отворЁ рота... напЁвпЁдняту руку... Тепло його тЁла зблизька вЁйнуло на неї,
а вона все ще стояла.
     І аж коли  залЁзнЁ пальцЁ стиснули їй  руку та потягли до себе,  вона з
криком шарпонулась Ё побЁгла до хати.
     Мольфар стояв, роздуваючи нЁздрЁ, Ё  дивився  услЁд,  як бЁле Палагнине
тЁло вигиналось на травах, мов габи в ЧеремошЁ.
     Потому, коли Палагна вже щезла,  вЁн перелЁз знову вориння Ё знов почав
розсЁвать  по  царинцЁ попЁл  од  учорашньої ватри, аби корови та вЁвцЁ,  що
будуть тут пастись, пишно плодились, щоб кожна ягничка чинила по двоє...
     Палагна прибЁгла додому лиха. Добре, що хоч Іван  нЁчого не бачив. Ну Ё
сусЁдонько файний, смага б тЁ втяла! Не мав коли приступитись до неї!.. ІгЁй
на тебе!.. А що ворожЁння  пропало -- то  вже пропало... Вагалась, чи казати
про Юру ІвановЁ, чи дати спокЁй. Ще бЁйка готова вийти з того та сварка, а з
мольфаром лиш зачепись... От були дати в лице та й вже.. Але  Палагна звала,
що  не годна зняти  на  нього  руку. НавЁть при однЁй думцЁ про  се почувала
млость  у всЁм  тЁлЁ, в руках Ё  в  ногах, якусь солодку знемогу. Чула немов
павутиння на всьому тЁлЁ од гарячого погляду чорних очей, од блиску зубЁв  в
пожадливо одкритому ротЁ. І що б вона не робила в той день, мольфарЁв погляд
її в'язав.
     Вже зо два тижнЁ минуло вЁд того часу, а Палагна ІвановЁ не  казала про
стрЁчу а Юром. Вона лиш придивлялась до чоловЁка.  Щось  було важке у ньому,
якась жура його гризла та ослабляла тЁло, щось старе, водянисте  свЁтилось в
його стомлених  очах. ПомЁтно худ, ставав  байдужий. НЁ,  Юра кращий. Коли б
захотЁла мати любаса, узяла б Юру. Але Палагна була  фудульна, її силком  не
вЁзьмеш. До того, була сердита на мольфара.
     Раз вони стрЁлись  бЁля рЁки. ПалагнЁ на мить здалося, що вона гола, що
тонке павутиння опутало все тЁло її. Вона наче крЁзь сон почула:
     -- Як спали, Палагвочко, душко?
     На  язицЁ  в  неї  вертЁлась  вЁдповЁдь:  "Гаразд,  як  ви?"  Але  вона
здержалась, закопилила  губу, гордо пЁдняла голову Ё  минула  його, немов не
бачила навЁть.
     -- Як дужЁ? -- почула ззаду удруге.
     Але не обернулась.
     "Ну, тепер начувайся бЁди!" -- подумала зЁ страхом.
     І  справдЁ ледве  вернулась  додому, Іван стрЁв  її звЁсткою, що здохла
ягничка. Але,  на диво, їй  анЁтрошки не  жалко було ягнички.  НавЁть злЁсть
брала, що Іван так побивається дуже за нею.
     Юра  бЁльше не переходив  ПалагнЁ дороги.  Однак її  думка  все частЁше
зверталась до нього. ЦЁкаво й  охоче  прислухалась  Палагна оповЁданням  про
його силу Ё дивувалась, скЁльки вЁн може, той палкий Юра, що не видЁв кращої
од Палагни! ВЁн був могутнЁй, потужний, все знав. Од його слова гинула зразу
худоба, сохла й  чорнЁла,  як дим, людина, вЁн мЁг наслати  смерть  Ё життя,
розЁгнать  хмару Ё  сперти  град,  вогнем чорного ока  спопелить  ворогЁв  Ё
запалити в жЁночому  серцЁ кохання.  ВЁн був  земним богом, той Юра, що хтЁв
Палагни, що простягав по неї руки, в яких тримає свЁтовЁ сили.
     Її  серце  часами  в'яло для корЁв  Ё  чоловЁка, вони  там  блЁдли,  як
розсЁвається мрич, що на хвилинку сЁда  на смереки.  З нудьгою вона  йшла на
царинку, пЁд  бук, Ё там почувала на своїх грудях тепле дихання Юри, залЁзнЁ
пальцЁ його руки. ВЁн мав би з неї любаску, коли б тодЁ з'явився.
     Але вЁн не з'являвся...
     Була гаряча днина. Ігрець закурився, земля парувала, од Чорногори бЁгли
безперестанку хмари та виливались дощЁ, на якЁ збоку свЁтило сонце. Так було
парно, що Палагна нЁзащо не полЁзла б на грунь, коли б не приснився  їй сон,
який вЁщував для худоби недобре. Вона хотЁла  одвЁдать  корови у  лЁсЁ. Круг
неї  гори  курились  од  мричЁ,  наче  скипЁли гЁрськЁ потоки  й запарували.
Черемош знизу шумЁв. Йому твердо було лежати на скелях, Ё вЁн перескакував з
каменя  на  камЁнь.  Але  ледве  встигла  Палагна  злЁзти на верх,  коли  од
Чорногори  махнув  крилом вЁтер Ё захитав дерева. "Коли б  не  було бурЁ",--
погадала вона Ё обернулась  лицем до вЁтру.  Ну, так  Ё  є... Там  клекотЁла
важка  синьо-бЁласта хмара. Здавалось, сама Чорногора знялася в небо, готова
спуститись  на землю  та  все  роздушити. ВЁтер бЁг перед  нею  та  розпихав
смереки, а гори й долини  зчорнЁли одразу, як  пЁсля  пожежЁ. НЁчого було  Ё
думати  йти далЁ. Палагна заховалась пЁд наметом смереки. Смерека  скрипЁла.
Здалеку м'яко котився  грЁм,  тЁнЁ прудко бЁгли по горах, змиваючи фарби,  а
високЁ  гаджуги згинались  удвоє  по  далеких  верхах.  "Ще  аби  градом  не
вергло",-- лякалась Палагна, загортаючись у кептар.
     А над  головою уже шумЁло. Там, в  ЧорногорЁ,  чорнокнижники сЁкли десь
лЁд по замерзлих озерах,  а душЁ страчених нагло збирали той  лЁд  у мЁхи  Ё
мчались  з  ними на  хмарах,  щоб  розсЁвать по землЁ.  "Пропадуть сЁножатЁ,
засипле  їх ледом, Ё буде плакать  голодна  ХудЁбка",-- думала гЁрко. Але не
встигла  скЁнчити думки,  як  вдарив  грЁм.  Захиталися гори, гаджуги  впали
верхами на землю, земля пЁднялась,  Ё все закрутилось у вихрЁ. Палагна ледве
встигла вхопитись  за  стовбур  Ё,  мов  крЁзь  туман, побачила  раптом,  як
дряпавсь  на гору якийсь чоловЁк.  Боровся  з  вЁтром, розкидав ноги, неначе
рак, хапався руками  за камЁнь  Ё все  дерся на  верх.  Ось вЁн вже близько,
зЁгнувся удвоє, бЁжить --Ё врештЁ став на вершку. Палагна пЁзнала Юру.
     -- Цес, певно, до мене...-- налякалась Палагна, але  Юра, видимо, її не
бачив.
     Став проти хмари, одна нога наперед, Ё  склав  руки  на грудях. Закинув
назад блЁде обличчя Ё вперся похмурим оком у хмару. Стояв так довгу хвилину,
а хмара Ёшла на нього.  І раптом сильним рухом  вЁн кинув кресаню на  землю.
ВЁтер зараз звЁяв її в долину Ё пЁдхопив на головЁ в Юри довге волосся. ТодЁ
Юра пЁдняв до хмари цЁпок, що тримав у руцЁ, Ё крикнув у синЁй клекЁт:
     -- СтЁй! Я тебе не пускаю!..
     Хмара подумала трохи Ё пустила в одповЁдь вогняну стрЁлу.
     -- Ой! -- закрила Палагна очЁ рукою, як розсипались гори.
     Але Юра так само мЁцно стояв, Ё кучерЁ вились  на  головЁ в нього, як у
гнЁздЁ гадюки.
     -- Ага! Ти так!-- крикнув Юра до хмари.-- То я  мушу тебе заклинати.  Я
заклинаю  вас,  громи й громовенята,  тучЁ  Ё  тученята,  я  розганяю  тебе,
фортуно, налЁво, на  лЁси й  води... Іди  рознесися,  як вЁтер  по  свЁтЁ...
Розсядься Ё розситися, ти тут сили не маєш...
     Але хмара  тЁльки моргнула зневажливо лЁвим  крилом Ё  почала завертати
направо, понад царинки.
     -- Нещастя! -- стиснула руки Палагна.-- Чисто виб'є сЁна...
     Однак Юра не хотЁв пЁддатись.  ВЁн лиш зблЁд дужче, лиш очЁ потемнЁли у
нього. Коли хмара направо -- то й вЁн направо, хмара налЁво -- Ё вЁн налЁво.
ВЁн бЁгав за нею, борючись з вЁтром, махав руками, грозив цЁпком. ВЁн вився,
як  в'юн, по горЁ, завертаючи хмару, моцувався Ёз нею, спирав... Ось-ось, ще
трошки, ще  з сього краю... Чув в  грудях  силу, метав громи з очей, здЁймав
руки угору Ё заклинав  ВЁтер  розвЁяв  його  кептар  та бив у  груди,  хмара
гарчала,  плюскала громом,  завертала  у очЁ дощем,  драглЁла  над  головою,
готова впасти, а вЁн, залитий потом, ледве переводячи дух, метався  грунем в
нестямЁ,  боячись втратить  останнЁ сили.  Чув,  що  сили вже слабнуть, що в
грудях пусто, що  вЁтер рве  голос,  дощ залива  очЁ, хмара перемагає, Ё вже
останнЁм зусиллям пЁдняв до неба короткий цЁпок:
     -- СтЁй!..
     І хмара  раптом спинилась. ПЁдняла здивовано край, сперлась, як кЁнь на
заднЁ ноги, заклекотЁла внутрЁшнЁм гнЁвом, одчаєм знесилля Ё вже просила:
     -- Пусти! Де ся подЁну?
     -- Не пущу!
     --  Пусти, бо гинем!  --  кликали  жалЁбно душЁ,  згинаючись пЁд  вагою
переповнених градом мЁшкЁв.
     -- Ага! Тепер ти просиш!.. Я тебе заклинаю: Ёди у безвЁстЁ, у провалля,
куди  конЁ не доЁржуть, корови не дорЁкують, вЁвцЁ не  доблеюють, ворони  не
долЁтають, де християнського гласу не чути... Туди пускаю тебе...
     І дивна рЁч -- хмара  скорилась,  покЁрно повернула налЁво Ё розв'язала
мЁшки над  рЁкою, засипаючи густим градом зарЁнок. БЁла завЁса закрила гори,
а  в глибокЁй долинЁ щось клекотЁло,  ламалось Ё глухо шумЁло. Юра  упав  на
землю Ё важко дихав.
     А коли сонце продерло хмару Ё мокрЁ трави  враз осмЁхнулись, Юра наче у
снЁ  побачив, що до  нього бЁжить Палагна. Вона сяла уся привЁтно, як сонце,
коли нагнулась над ним з турботним питанням:
     -- Ци тобЁ, Юрчику, не сталось чого лихого?
     -- НЁчьо, Палагночко, душко, нЁчьо... Ади! Я одвернув бурю...
     І простяг руки до неї...
     Так Палагна стала любаскою Юри.
x x x
     Іван дивувався ПалагнЁ. Вона Ё перше  любила  пишно вбиратись,  а тепер
наче щось  вступило у неї:  навЁть у будень  носила шовковЁ хустки, дорогЁ й
писанЁ мудро,  блискучЁ дротянЁ запаски, а  важкЁ згарди гнули їй шию. Часом
щезала з дому й верталася пЁзно, червона, розтрЁпана, п'яна неначе.
     -- Де ти волочишся все?! -- сердивсь Іван.-- Гляди, ґаздине!
     Але Палагна тЁльки смЁялась.
     -- Овва! То вже менЁ Ё погуляти не вольно... Я хочу набутись. Раз жиємо
на свЁтЁ...
     Що правда, то правда,  життя наше коротке -- блисне та й  згасне.  Іван
сам  так  думав, але  ж бо Палагна занадто. Щодня вона запивалася в корчмЁ з
Юрою-мольфаром, прилюдно цЁлувалась Ё обЁймалася з ним, не  криючись навЁть,
що має любаса.  ХЁба  вона перша! ВЁдколи  свЁт свЁтом, не  бувало того, щоб
тЁльки одного триматись.
     ВсЁ  говорили про Палагну та Юру, чув Ё  Іван, але приймав усе байдуже.
Як  мольфар, то  й мольфар. Палагна цвЁла й веселилась, а  Іван сидЁв Ё сох,
втрачаючи силу. ВЁн сам дивувався тЁй змЁнЁ. Що сталося з ним? Сили покидали
його, очЁ,  якЁсь розпорошенЁ й водянистЁ, глибоко  запались, життя втратило
смак.  НавЁть  маржинка не давала колишньої втЁхи. Чи йому пороблено що,  чи
хто урЁк? Не мав до Палагни жалю, навЁть кривди не чув у серцЁ, хоч бився за
неї з Юром.
     Не з злостЁ,  а  для годиться,  коли люди  звели.  Якби  не Семен, його
побратим, що заступивсь за Івана, може б, нЁчого не було.
     Бо, стрЁвшись раз в корчмЁ, Семен вдарив Юру в лице.
     -- А ти, лайдаку якийсь, тобЁ що до Палагни, не маєш своєї жони?
     ТодЁ ІвановЁ соромно стало. ВЁн скочив до Юри:
     -- Пазь  своєї  ГафЁї, а моєї не руш!  -- І затряс барткою  в Юри перед
лицем.
     -- Ти купив її на торзЁ? -- спалахнув Юра.
     Його бартка так само мигтЁла перед очима в Івана.
     -- Потеруха б тя стерла!..
     -- Опришку єден!..
     -- На, маєш.
     --Іван тяв  перший,  просто в  чоло. Але Юра,  умиваючись кров'ю, встиг
рубанути Івана мЁж очЁ Ё об'юшив  його  аж до Грудей. ПослЁпли обоє од хвилЁ
гарячої кровЁ, що заливала їм очЁ,  а все  ж  кресали бартку об бартку,  усе
гатили один одному в груди. Вони танцювали смертельний  танець, отЁ  червонЁ
маски, з яких парувала гаряча кров. Юра мав вже скалЁчену руку, але щасливим
вдаром раптом зламав надвоє Іванову бартку. Іван  зЁгнувся,  чекаючи смертЁ,
та Юра вгамував  свою лють на бЁгу Ё гарним, величним  рухом  одкинув  набЁк
свЁй топЁрець.
     -- На безоружного з бартков не йду!..
     ТодЁ вони взялись за барки.
     їх ледве розборонили.
     Ну, що  ж. Іван обмив свої  рани, закрасивши Черемош кров'ю, та й пЁшов
межи вЁвцЁ. Там знайшов свЁй спочинок й розраду.
     Однак  бЁйка не  помогла. Все залишилось, як було. Так само  Палагна не
трималася хати, так само марнЁв Іван. Його шкура зчорнЁла та облЁпила костЁ,
очЁ запались  ще  глибше, його жерли гарячка,  роздратовання Ё неспокЁй. ВЁн
навЁть втратив охоту до їжЁ.
     "Не  Ёнакше, як мольфарова справа,-- гЁрко думав  Іван,-- наважився  на
життя, хоче з свЁту мя звести та й сушить..."
     ВЁн  ходив  до  ворожки,  та  одвертала,--  не помогло:  вЁдай, мольфар
сильнЁший.
     Іван навЁть упевнився у  тЁм. Проходячи якось повз хату Юри, вЁн  почув
голос Палагни. Невже вона? Йому сперло у грудях.
     Притиснувши серце рукою, Іван приклав вухо до брасЁ  ми. Не  помилився.
Там була Палагна. Шукаючи шпари, щоб  зазирнути у двЁр, Іван тихо  посувався
попЁд  баркан.  НарештЁ йому  удалось знайти якусь дЁрку  у барканЁ,  Ё  вЁн
побачив Палагну Ё  мольфара. Юра. зЁгнувшись, тримав перед  Палагною глиняну
ляльку Ё тикав пальцями в неї од нЁг до голови.
     -- Б'ю  кЁлок тут,--  шептав зловЁсно,-- Ё сохнуть руки та  й  ноги.  В
живЁт -- карається на живЁт; не годен їсти...
     -- А єкби у голову вбив? -- питала цЁкаво Палагна.
     -- ТодЁ гине в той мах...
     Се ж вони на нього змовлялись!..
     СвЁдомЁсть того туманом  шибнула до  голови  Івана.  От  скочить  через
баркан  Ё забити  обох  на мЁсцЁ. Іван стиснув  рукою бартку,  змЁряв  очима
баркан, але раптом  зЁв'яв. Знесилля й  байдужнЁсть  знову  обняли  все його
тЁло.  Нащо?  До  чого? Так вже, певно, йому  судилось.  ВЁн  змерз  одразу,
безсило опустив бартку Ё посунувся далЁ. Ішов спустЁлий, не чуючи  землЁ пЁд
ногами,   згубивши   стежку.  ЧервонЁ  круги  лЁтали  перед  його  очима  та
розпливались по горах.
     Куди вЁн йшов? Не мЁг навЁть згадати. Блукав без  мети, злазив на гори,
спускався  Ё пЁдЁймався, куди ноги носили.  НарештЁ побачив, що  сидить  над
рЁкою. Вона клекотЁла та шумЁла пЁд ногами  у нього, ся кров зелена  зелених
гЁр, а вЁн  вдивлявся без  тями в її бистрину,  аж нарештЁ в його  стомленЁм
мозку засвЁтилась перша яснЁша думка: на сЁм мЁсцЁ брела колись МарЁчка. Тут
її взяла вода. ТодЁ вже згадки  самЁ почали зринати одна  по однЁй, наливати
порожнЁ груди. ВЁн  знов бачив  МарЁчку, її миле обличчя,  її просту  Ё щиру
ласкавЁсть, чув її  голос, її  спЁванки... "Ізгадай мнЁ, мЁй  миленький, два
рази на днину, а я тебе Ёзгадаю сЁм раз на годину..." І от тепер нЁчого того
нема. Нема й не вернеться вже, як не може  нЁколи вернутись на рЁцЁ пЁна, що
спливла  за  водою.  Колись  МарЁчка,  а  тепер вЁн...  Вже його зЁрка ледве
тримається  в небЁ, готова скотитись. Бо що наше життя? Як блиск на небЁ, як
черешневий цвЁт... нетривке й дочасне.
     Сонце сховалось  за гори, в тихих  вечЁрнЁх тЁнях закурились гуцульськЁ
хати.  СинЁй  дим  вився  крЁзь  шпари  дахЁвок,  густо  окутував  хати,  що
розцвЁтались на зеленЁ гЁр, як великЁ блакитнЁ квЁтки.
     Тусок  обЁймав  серце  Івана,  душа  банувала   за  чимсь  кращим,  хоч
невЁдомим, тяглася в ЁншЁ, кращЁ свЁти, де можна б спочити.
     А коли надЁйшла нЁч  Ё чорнЁ гори блимнули свЁтлом  самотнЁх осель,  як
потвори злим оком, Іван почув, що сили ворожЁ сильнЁшЁ за нього, що  вЁн вже
полЁг у боротьбЁ.
x x x
     Іван прокинувсь.
     -- Вставай,--будила його МарЁчка.--- Вставай Ё ходЁм.
     ВЁн глянув на таї Ё анЁтрошки не здивувався.  Добре, що МарЁчка нарештЁ
прийшла.
     ПЁдвЁвся Ё вийшов з нею.
     Вони  мовчки здЁймалися вгору, Ё, хоч була вже  нЁч, Іван виразно бачив
при свЁтлЁ зЁрок її обличчя. ПерелЁзли вориння, що оддЁляло царинку од лЁсу,
Ё вступили у густу заросль смерЁчок.
     -- Чогось так змарнЁв? Ци ти недужий? -- обЁзвалась МарЁчка.
     --  За  тобов, душко МарЁчко... за тобов  банував...-- Не  питав,  куди
йдуть. Йому було так добре з нею.
     -- Чи  пам'ятаєш, серце  Іванку,  як ми сходились тут, у сему  лЁсЁ: ти
менЁ йграв, а я закладала свої руки тобЁ за шию та й цЁлувала кучерики любЁ?
     -- Ой пам'ятаю, МарЁчко, й повЁк не забуду...
     ВЁн бачив перед собою МарЁчку, але йому дивно, бо вЁн разом з тим знає,
що то не МарЁчка,  а нявка.  Йшов поруч  Ёз  нею  й боявся  пустити  МарЁчку
вперед, щоб не побачить криваву дЁрку ззаду у неї,  де видно серце, утробу Ё
все, як се у нявки буває. На вузьких стежках вЁн туливсь до МарЁчки, аби йти
рядом, аби не лишитися ззаду, Ё чув тепло її тЁла.
     --  Давно  я  мала  тебе спитати: за що  ти  вдарив мене  в лице? ТодЁ,
пам'ятаєш, як билась стариня наша, а я тремтЁла пЁд возом, бачачи кров...
     --  Ти побЁгла  потому,  я кинув твої  уплЁтки в  воду,  а ти дала менЁ
цукерок...
     -- Я тебе покохала одразу...
     Вони  все заглублялися в лЁс. ЧорнЁ  смереки добродушно  простягали над
ними свої  мохнатЁ лаби,  наче благословляли, скрЁзь панувала строга, в собЁ
замкнута тиша, Ё тЁльки в долинах розбивалася шумом пЁниста сваволя потокЁв.
     -- Раз я  хотЁла тебе налякати й сховалась. Запорпалась в мох, зарилась
у папороть Ё лежала тихенько. Ти кликав, шукав, мало не плакав. А я лежала й
дусила у собЁ смЁх. А коли врештЁ знайшов, шо ти зробив зо мною?..
     -- Ха-ха!
     -- ІгЁй!.. Безвстиднику єден...
     Мило надула губи Ё так лукаво поглядала на нього.
     -- Ха-ха! -- смЁявся Іван.
     -- Ха-ха! --  смЁялися обоє, притулившись  до  себе. Вона нагадала йому
всЁ їхнЁ дитячЁ забави, холоднЁ купелЁ у потоках, жарти Ё спЁванки, страхи Ё
втЁхи, гарячЁ обЁйми Ё  муку розлуки. ВсЁ  тЁ милЁ  дрЁбнички, якЁ  грЁли їм
серце.
     -- Чому так довго не вертав з полонини, Іванку? Що там робив-есь?
     Івана кортЁло їй розказати, як його кликала у полонинЁ лЁсна, прибравши
голос МарЁчки, але вЁн  обминав тоту згадку. СвЁдомЁсть  його двоїлась. Чув,
що коло його МарЁчка, Ё  знав, що МарЁчки нема на  свЁтЁ, що  се хтось Ёнший
веде його у безвЁстЁ, у  недеї, щоб там загубити. А  проте йому добре  було,
вЁн йшов за її смЁхом, за її щебетанням дЁвочим, не боячись нЁчого, легкий й
щасливий, яким був колись.
     ВсЁ його клопоти Ё турботи, страх смертЁ,  Палагна Ё ворожий мольфар --
все кудись щезло, все одлетЁло, наче нЁколи нЁчого такого не було.  Безжурна
молодЁсть й радЁсть знову водили його по сих безлюдних верхах, таких мертвих
й  самотнЁх, що  навЁть  лЁсовий шепЁт  не мЁг вдержатись там  та  спливав у
долину шумом потокЁв.
     -- А я тебе все виглядала та й все чекала, коли з полонини повернеш. Не
їла, не спала, спЁванки розгубила,  свЁт  мнЁ  зЁв'яв...  Поки  ми ся  та  й
любили, сухЁ дуби цвЁли, а як ми ся розлучили, сиренькЁ пов'яли...
     --  Не  кажи так,  МарЁчко, не кажи,  любко... Тепер  ми вже разом та й
довЁку укупЁ будем...
     -- ДовЁку? Ха-ха...
     Іван  здригнувся  Ё  став.  Сухий зловЁсний смЁх  рЁзнув йому по серцЁ.
НеймовЁрно озирнувся на неї.
     -- СмЁєшся, МарЁчко?
     -- Що ти, Іванку! Я не смЁялась. То тобЁ вчулось. Ти  вже пристав? ТобЁ
трудно Ёти? ХодЁм ще трошки. ХодЁмо!..
     Вона  благала -- Ё вЁн пЁшов далЁ, мЁцно притиснувшись плечем до плеча,
з одним  бажанням -- йти так,  щоб не лишитись  позаду Ё не  побачить, що  у
МарЁчки замЁсть одежЁ, замЁсть спини... Е, що там... не хотЁв думать.
     ЛЁс все густЁшав. ПрЁлий дух гнилих пнЁв, запах  кладовища лЁсного йшов
на  них  з пущЁ, де трухлЁли  мертвЁ смереки та гнЁздились  поганЁ гриби  --
гадяр  Ё голубЁнка.  ВеликЁ камЁння холодЁли пЁд  слизьким мохом, голЁ корнЁ
смерек заплЁтали стежки, вкритЁ верствою сухої глицЁ.
     Вони  йшли далЁ  й  далЁ,  забирались  в  холодний  Ё непривЁтний  глиб
верховинних лЁсЁв.
     Прийшли на полянку. Тут було  трохи яснЁше,  смереки наче замкнули поза
собою чорнЁсть глибокої ночЁ.
     Враз  МарЁчка  здригнулась  Ё  стала.  Витягла  шию  Ё  наслухала. Іван
помЁтив, як тривога слизнула  по  обличчЁ у неї, звела її брови. Що сталось?
Але МарЁчка нетерпляче спинила його  питання, поклала палець на губи на знак
мовчання Ё раптом зникла. Все се сталось так несподЁвано й чудно, що Іван не
встиг спам'ятатись.
     Чого вона налякалась,  куди й чого втекла? ВЁн  постояв трохи па мЁсцЁ,
сподЁваючись, що МарЁчка надЁйде зараз, але коли її довго не було, вЁн стиха
покликав:
     -- МарЁчко!..
     М'яке запинало смерекового гЁлля ковтнуло той поклик, Ё знов було тихо.
     Іван стривоживсь. ХотЁв шукати МарЁчку, але не звав, в який бЁк Ёти, бо
не  помЁтив, куди  вона  зникла.  Ще готова  десь  заблудитись  у  лЁсЁ  або
зЁрватись у прЁрву. Чи не покласти ватру? Побачить вогонь Ё буде знати, куди
вернутись.
     Іван накидав сухих галузок  Ё пЁдпалив. Вогонь потрЁшав трохи пЁдсподом
Ё вигнав дим. А коли дим  заметавсь над вогнем,  заметалися тЁнЁ кострубатих
смерек Ё залюднили полянку.
     Іван  сЁв  на пеньок Ё  обдивився. Поляна була  закидана вся трухлявими
пнями, колючою сЁткою гострих вершкЁв,  мЁж якими вилась дика малина. СпЁднЁ
галузки смерек, тонкЁ й посохлЁ, звисала додолу, як руда борода.
     Сум  знову обняв Івана. ВЁн  знову  був сам.  МарЁчка  не йшла. Закурив
люльку Ё вдивлявся  в  погонь, щоб  чим-небудь скоротити  чекання.  Мусила ж
врештЁ прийти МарЁчка. Йому навЁть здавалось, що вЁн чує її ходу Ё трЁск пЁд
ногами гЁллячок. О! ВрештЁ, вона... ХотЁв встати Ё пЁти їй назустрЁч, але не
встиг.
     СухЁ гЁллячки розсунулись тихо, Ё з лЁсу вийшов якийсь чоловЁк.
     ВЁн був без одежЁ. М'яке темне волосся покривало все його тЁло, оточало
круглЁ Ё добрЁ  очЁ, заклинилось на бородЁ Ё звисало на грудях. ВЁн склав на
великий живЁт зарослЁ вовною руки Ё пЁдЁйшов до Івана.
     ТодЁ Іван зразу його пЁзнав. Се був веселий чугайстир,  добрий  лЁсовий
дух, що боронить людей од нявок. ВЁн був смертю для них: зловить Ё роздере.
     Чугайстир добродушно всмЁхнувся, клЁпнув лукаво оком Ё поспитав Івана:
     -- Куди побЁгла?
     -- Хто?
     -- Нявка.
     "Се  вЁн про МарЁчку,-- з ляком подумав Іван, Ё серце сильно закалатало
йому в грудях: -- Ось чого вона зникла!.."
     -- Не знаю... Не видЁв,-- байдужно обЁзвався Іван Ё запросив чугайстра:
     -- СЁдайте.
     Чугайстир сЁв на пеньок, обтрусився з сухого  листу Ё простяг  до вогню
ноги.
     Обоє  мовчали. ЛЁсовий  чоловЁк  грЁвсь  коло  ватри  та  розтирав собЁ
круглий живЁт, а Іван думав уперто, яким би чином довше затримать чугайстра,
щоб МарЁчка якнайдалЁ встигла втекти.
     Але чугайстир сам допомЁг.
     ПЁдморгнув до Івана лукавим оком Ё обЁзвався:
     -- Може б, ти трошки пЁшов зо мною у танець?
     -- А чому б нЁ? -- радо пЁднявся Іван.
     Докинув  у  ватру смерЁччя,  поглянув па  постоли, обсмикнув сорочку на
собЁ Ё став до танцю.
     Чугайстир поклав волохатЁ руки на боки Ё вже хитався.
     -- Ну, починай!..
     Що ж, як починати, то починати.
     Іван тупнув на мЁсцЁ,  виставив ногу,  струснув  усЁм  тЁлом Ё поплив в
легкЁм  гуцульськЁм  танцЁ.  Перед  ним   смЁшно  вихилявся  чугайстир.  ВЁн
прижмурював очЁ, поцмокував ротом, трусив  животом, а його ноги, оброслЁ, як
у  ведмедя, незграбно  тупцяли  на однЁм мЁсцЁ,  згинались Ё розгинались, як
грубЁ обЁддя.  Танець, видимо,  його  загрЁвав. ВЁн  вже  пЁдскакував  вище,
присЁдав  нижче, додавав  собЁ духу веселим  бурчанням Ё  оддувався,  неначе
ковальський мЁх. ПЁт краплями виступав круг очей, стЁкав струмочком од  чола
до  рота, пЁд пахвами й на животЁ блищало у нього,  як у коняки, а чугайстир
вже розЁйшовся:
     -- Гайдук раз! Ще такий! -- кричав на Івана Ё бив п'ятами в землю.
     --  Ще  кривий!..  Ще  слЁпий!..--пЁддавав  жару  Іван.  --  Го-го!  Як
танцювати, то танцювати.
     -- Най буде так! -- плескав  в долонЁ чугайстир, Ё присЁдав до землЁ, Ё
крутився круг себе.
     -- Ха-ха-ха! -- хльоскав себе по стегнах Іван.
     ХЁба вЁн не годен вже танцювати?
     Ватра  розгорялась веселим  вогнем  Ё  оддЁляла  од танцюючих  тЁнЁ, що
корчились й бились на залитЁй свЁтлом полянцЁ.
     Чугайстир втомлявся.  Щохвилини пЁдносив  до  лоба руку, всю  в брудних
нЁгтях,  обтираючи  пЁт, Ё  вже не скакав, а тЁльки дрЁбно трусив  волохатим
тЁлом на мЁсцЁ.
     -- Може, вже буде? -- сапав чугайстир.
     -- Е, нЁ... ще трошки.
     Іван Ё  сам умлЁвав од утоми. ЗагрЁвся, був увесь мокрий, ноги болЁли у
нього, а груди ледве ловили вЁддих.
     -- Я ще заграю до танцю,-- бадьорив вЁн чугайстра й сягнув по флояру за
черес.-- Ти ще такої не чув, небоже...
     ВЁн заграв пЁсню, що пЁдслухав у щезника в  лЁсЁ: "Є мої кози!..  Є мої
кози!.." -- Ё чугайстир, оживлений згуками  пЁснЁ, знов вище пЁдкидав п'яти,
заплющив од вдоволення очЁ Ё наче забув про утому.
     Тепер МарЁчка могла бути спокЁйна.
     "ТЁкай, МарЁчко... не бЁйся,  душко...  твЁй  ворог танцює",--  спЁвала
флояра.
     Шерсть  прилипла до  тЁла чугайстра, наче вЁн тЁльки що  вилЁз  з води,
слина  стЁкала цЁвкою  з рота, одкритого втЁхою  рухЁв, вЁн весь  блищав при
вогнЁ, а Іван пЁддавав йому духу веселою грою Ё, наче в нестямЁ, в знемозЁ Ё
в забуттЁ, бив в камЁнь поляни ногами, з яких облетЁли вже постоли...
     НарештЁ чугайстир знемЁгся.
     -- Буде, не можу...
     Впав на траву  Ё важко  сапав,  заплющивши очЁ. Іван звалився  на землю
рядом з чугайстром. І так дихали разом.
     ВрештЁ чугайстир стиха хихикнув:
     -- Ну й вимахавсь нинЁ я файно...
     Пом'яв задоволено круглий живЁт, покректав, розгладив на грудях волосся
й почав прощатись.
     -- Дякувать красно за танець...
     -- ІдЁть здоровЁ.
     -- Май ся гаразд...
     Розсунув сухЁ гЁллячки смереки Ё впЁрнув в лЁс.
     Полянку  знов  обняли морок Ё тиша. ДотлЁваюча ватра  клЁпала в  пЁтьмЁ
одиноким червоним оком.
     Але де була МарЁчка?
     Іван мав ще багато їй розказати. ВЁн чув  потребу оповЁсти їй цЁле своє
життя, про свЁй тусок за нею, безрадЁснЁ днЁ, свою самотнЁсть серед ворогЁв,
нещасливе подружжя...  Але де вона була? Куди  подалась? Може,  налЁво? Йому
здалося, що вЁн бачив її востаннє з лЁвого боку.
     Іван подався налЁво. Тут була гущина. Смереки так тЁсно збилися в купу,
що трудно було пролазить мЁж їх  шершавими пнями. СухЁ нижнЁ гЁллячки кололи
йому лице. Але вЁн  йшов.  БрЁв  у  густЁй пЁтьмЁ,  спотикався  Ё  натикався
безперестанку на стовбур. Часом йому здавалось, що хтось його кличе. Ставав,
затаївши у грудях вЁддих, Ё прислухався. Але лЁс наливала така глибока тиша,
що шелестЁння сухих  гЁллячок, об  якЁ терся плечем, здавалось йому голосним
лускотом  пня,  що  валився,  стятий  сокирою,  в  лЁсЁ.   Іван  йшов  далЁ,
простягнувши наперед руки,  неначе  слЁпець, який  ловить  руками повЁтря зЁ
страху наткнутись на перешкоду.
     Раптом до його вуха долетЁло тихеньке, ледве вловиме дихання:
     -- Іва!..
     Голос Ёшов  ззаду, десь з глибини, наче добувався крЁзь море смерекової
глицЁ.
     Значить, МарЁчка була не тут.
     Треба  було  вертатись  назад.  Іван  поспЁшавсь,  стукавсь  колЁньми в
смереки, одводив руками гЁллячки  Ё  жмурив очЁ, щоб не наколотись на  хвою.
НЁч наче чЁплялась  йому  за ноги  Ё не пускала, а вЁн  волЁк її за собою та
розпихав  грудьми. Блукав  уже довго, а не знаходив полянки. Тепер земля пЁд
його  ногами  почала  спускатись в долину. ВеликЁ  камЁння  перетинали  йому
дорогу. ВЁн  їх обходив, сковзаючись раз у раз на слизькЁм мху, спотикаючись
на цупкому корЁннЁ, тримаючись за траву, щоб не зЁрватись.
     І знову з провалля, з-пЁд його  нЁг, дЁйшов до нього слабенький поклик,
заглушений лЁсом:
     -- Іва-а!..
     ВЁн хотЁв одгукнутись на голос  МарЁчки,  але  не  смЁв, щоб  не  почув
чугайстир.
     Тепер  вже звав, де має її шукати. Податись  управо Ё спуститися  вниз.
Але  тут  було  Ёще крутЁше,  Ё  здавалося  дивним, як  могла злЁзти  звЁдси
МарЁчка.  ДрЁбнЁ  камЁння  сипались пЁд  ногами  в Івана, з глухим гарчанням
спадаючи в чорну глибЁнь. Але вЁн, зручний Ё  звиклий до гЁр, умЁв спинитись
на краю кручЁ Ё знов обережно шукав пЁдпори для нЁг. ДедалЁ ставало труднЁше
спускатись. Раз мало не впав, та вхопився за виступ скелЁ Ё повис  на руках.
Не  знав, що там пЁд ним, але  чув холод  Ё зловЁсне  дихання  безоднЁ,  яка
докривала на нього свою ненажерливу пащу.
     -- Іва-а!  --  стогнала  МарЁчка десь з  глибини,  Ё був у голосЁ  тому
поклик кохання Ё муки.
     --  Іду,  МарЁчко!  --  билась в  Іванових  грудях одповЁдь,  лякаючись
вилетЁть звЁдти.
     ВЁв вже  забув обережнЁсть. Скакав по камЁннях,  як дикий  баран, ледве
ловлячи вЁддих одкритим  ротом,  калЁчив  руки  Ё ноги, припадав  грудьми до
гострої скелЁ, тратив часами грунт пЁд ногами Ё крЁзь гарячий туман бажання,
в якому котився в долину, чув тЁльки, як його наглить дорогий голос:
     -- Іва-а!..
     --  Я тут! --  крикнув Іван  Ё почув  раптом,  що  його тягне  безодня.
Схопила  за шию, перегнула назад. Хапав руками повЁтря, ловив ногою  камЁнь,
одЁрваний нею, Ё чув, що летить вниз, сповнений холодком та дивною пусткою в
тЁлЁ.  Чорна  важка гора розправила крила смерек Ё  вмить. як птах, пурхнула
над ним у небо, а гостра смертельна цЁкавЁсть опекла мозок: об що стукнеться
голова? Почув  ще  трЁск костЁ,  гострий  до нестерпучостЁ бЁль, що  скорчив
тЁло,-- Ё все розплилось в червонЁм вогнЁ, в якому згорЁло його життя...
     "Другої днини знайшли пастухи ледве живого Івана.
x x x
     Сумно повЁстувала трембЁта горам про смерть.
     Бо  смерть тут  має свЁй голос, яким промовляє до самотнЁх  кичер. Били
копитами конЁ  по каменистих плаях,  Ё  постоли шуршали  у пЁтьмЁ ночЁ, як з
леговищ людських,  загублених  в  горах, поспЁшали  сусЁди на  пЁзнЁ  вогнЁ.
Згинали перед тЁлом  колЁна, складали  на груди  мерцевЁ грошЁ -- на перевЁз
душЁ,  Ё мовчки  засЁдали  на лави.  МЁшали сиве волосся  з  вогнем червоних
хусток, здоровий рум'янець з жовтим воском зморщених лиць.
     Смертельне свЁтло сплЁтало сЁтку однакових тЁней на мертвЁм  Ё на живих
обличчях. ДраглЁли вола багатих газдинь, тихо сяли старечЁ очЁ перед повагою
смертЁ,  мудрий спокЁй єднав життя Ё смерть, Ё грубЁ запрацьованЁ руки важко
лежали у всЁх на колЁнах.
     Палагна  поправляла  полотно  на мерцевЁ,  а  її  пальцЁ 20 чули  холод
мертвого тЁла, тодЁ як теплий  солодкавий дух воску, що  стЁкав  по свЁчках,
пЁдЁймав з грудей до горла жалЁсть.
     ТрембЁти плакали пЁд вЁкном.
     Жовте  лице Івана спокЁйно  лежало  на  полотнЁ, замкнувши у  собЁ щось
тЁльки йому вЁдоме, а праве око лукаво дивилось з-пЁд пЁднятого трохи повЁка
на купку мЁдяних грошей на грудях, на стуленЁ руки, в яких горЁла свЁчка.
     В головах тЁла невидимо  спочивала  душа:  вона ще не смЁла  вилетЁть з
хати.  Палагна зверталась до  неї, до  тої  ЗО  самотньої душеньки  мужа, що
сиротливо тулилась до нерухомого тЁла.
     -- Чому не заговориш до мене, чому не поглянеш, не позавиваєш мозолЁ на
моїх пучках? А в котру  онь дорЁжку  вибираєшся, мужу,  вЁдки  виглядати маю
тебе? -- голосила Палагна, Ё грубий голос її переривався в жалЁбних нотах.
     --  Файно голосить...--  кивали головами старЁ  сусЁдки Ё чули  одвЁтнЁ
зЁтхання, що розпливались в шумЁ людських голосЁв.
     -- Ми разом пастушили  в полонинЁ...  Раз якось  паслисьмо вЁвцЁ,  та й
звЁяв студений вЁтер,  гейби  взимЁ...  Така  вЁхола крутить,  що свЁтку  не
видно, а вЁн,  небЁжчик...  -- оповЁдав  ґазда  сусЁдам.  А в  сусЁдЁв  уста
ворушились од своїх згадок, бо годилось потЁшить засмучену душу, розлучену 8
ТІЛОМ.
     -- Ти пЁшов, а мене саму полишив...  З ким же я буду тепер ґаздувати, з
ким буду худЁбчину доглядати?..-- питала чоловЁкову душу Палагна.
     В одчиненЁ дверЁ, просто з темної ночЁ, вступали у хату все новЁ гостЁ.
Згинались перед тЁлом колЁна, бряжчали  мЁдянЁ  грошЁ  на грудях в  Івана, Ё
посувались на лавах люди, щоб дати мЁсце новим.
     ГрубЁ  свЁчЁ  тихо  топились, опливаючи воском, неначе сльозами, блЁдий
поломЁнь  лизав сперте  повЁтря, Ё синЁй чад,  змЁшавшись  з нудним  запахом
воску та з випаром тЁл, висЁв над глухим гомоном в хатЁ.
     Ставало тЁсно.  Обличчя  схилялися  до облич,  тепле дихання мЁшалось з
диханням, упрЁлЁ чола  ловили у себе блиск  смертельного свЁтла, що запалило
мЁнливЁ  вогнЁ  на дротяних  запасках,  на  чересах та табЁвках. А хата  усе
сповнялась новими гЁстьми, що вже товпились бЁля порога.
     ТЁло рушало. БЁластЁ плями,  як  лишаї, повзли  по ньому ледве помЁтною
тЁнню.
     -- Мужу мЁй солоденький, на бЁду-сь мя лишив...  -- жалЁлась Палагна.--
Не буде кому нЁ у мЁсто пЁти, нЁ принести, нЁ дати, нЁ взяти, нЁ привезти...
     А за вЁкном тужливо повЁстувала про се трембЁта, додаючи їй жалю.
     Чи не багато вже суму мала бЁдна душа?
     Така  думка, видимо,  таїлась пЁд вагою гнЁтучого  смутку, бо од порога
починався вже рух. Ще несмЁливо  тупали ноги,  пхалися лЁктЁ, гуркотЁв часом
ослЁн,  голоси рвались та  мЁшались в  глухому  гомонЁ  юрми. І  ось  раптом
високий жЁночий смЁх гостро розтяв  важкЁ покрови  суму, Ё стриманий  гомЁн,
наче поломЁнь, бухнув з-пЁд шапки чорного диму.
     -- Ей,  ти,  носатий,  купи у  мене зайця!  --  басив зсередини молодий
голос, Ё в одповЁдь йому покотився придушений смЁх:
     -- Ха-ха! Носатий!..
     -- Не хочу.
     Починалась забава.
     ТЁ,  що сидЁли ближче  до  дверей, повернулись спиною  до  тЁла, готовЁ
приєднатись до гри. Весела усмЁшка розтягнула їм лиця, перед хвилею скупленЁ
в смутку, а заєць переходив все далЁ Ё далЁ, захоплював ширше Ё ширше коло Ё
вже добирався аж до мерця.
     -- Ха-ха, горбатий!.. Ха-ха, кривий!..
     СвЁтло коливалось од смЁху Ё чадЁло димом.
     Один за другим гостЁ вставали з лавок та розходились по кутках, де було
весело й тЁсно.
     По  обличчю  мерця все  розростались  плями, наче  затаєнЁ  думки  його
ворушили,  безперестанку  мЁняючи  вираз.  В  пЁднятому  кутику  вуст  немов
застрягло гЁрке мЁркування: що  наше життя? Як блиск на  небЁ, як черешневий
цвЁт...
     При сЁнешнЁх дверях вже цЁлувались.
     -- А на ким висиш?
     -- На АнничцЁ чорнявЁй.
     Анничка буцЁм не  хотЁла  Ё  упиралась,  але десятки  рук випихали її з
тЁсної юрми, Ё гарячЁ уста пЁддавали охоти:
     -- Йди, дЁвонько, йди...
     І Анничка обЁймала за шию того, що висЁв, та смачно цЁлувала в уста при
загальних радЁсних криках.
     Про тЁло забули. ТЁльки три баби лишились при нЁм та скорботно дивились
скляними очима, як по жовтЁм застиглЁм обличчЁ лазила муха.
     МолодицЁ  липли до  гри.  З  очима,  в  яких  ще  не  встигло  згаснуть
смертельне свЁтло  Ё  затертись  образ  мерця, вони охоче  йшли  цЁлуватись,
байдужЁ до чоловЁкЁв, якЁ так само обЁймали та тулили чужих жЁнок.
     ДзвЁнкЁ поцЁлунки лунали по хатЁ Ё сплЁтались з плачем сумної трембЁти,
що все ознаймляла далекЁ гори про смерть на самотнЁй кичерЁ.
     Палагна  не  голосила  бЁльше. Вже  було пЁзно  Ё треба  було  прийняти
гостей.
     ВеселЁсть  все розпалялась.  Робилось  душно,  люди  прЁли у  кептарах,
дихали випаром  поту, нудним чадом  теплого воску та  запахом трупа, що  вже
псувався.  ВсЁ говорили вголос, наче  забули, чого вони  тут, оповЁдали свої
пригоди Ё реготались. Махали руками, гупали один одному в спину Ё моргали на
челядь.
     ТЁ, що не  мЁстились у  хатЁ, розклали на  подвЁр'ї вогонь Ё  справляли
коло  нього веселЁ грища.  В  сЁнях згасили  свЁтло,  дЁвки  дико  пищали, а
парубки душились од смЁху. Забава  трясла стЁнами хати та била хвилями зойку
в спокЁйне ложе мерця.
     Жовтий вогонь свЁчок притьмився в густому повЁтрЁ.
     НавЁть старЁ приймали участь в забавЁ. Безжурний регЁт трусив  їх сивим
волоссям, розтягував зморшки та одкривав згнилЁ пеньки зубЁв. Вони  помагали
молодшим ловити челядь, наставивши руки, що вже тремтЁли. Бряжчало намисто у
молодиць  на грудях, жЁночий вереск роздирав вуха, гримЁли ослони, зрушенЁ з
мЁсця, Ё стукались в лаву, де лежав мрець.
     -- Ха-ха!.. Ха-ха!..-- котилось од  покутЁ до порога, Ё цЁлЁ ряди людей
згинались од смЁху удвоє, придушивши руками живЁт.
     Серед писку Ё глоти  нестерпуче коцкав десь  "млин" дерев'яним клекотом
згукЁв.
     -- Що має молоти? -- завзято вигукував мельник.
     -- Маємо кукурудзу...-- пхались до  нього дЁвки,  Ё сварились мЁж собою
жиди, прилЁпивши довгЁ бороди з клоччя.
     Тугий скруцак з  рушника, мокрий Ё замашний, гатив з  лускотом в  спини
направо  й  налЁво. ВЁд  нього тЁкали,  серед  реготу й  крику,  перекидаючи
стрЁчних, збиваючи пил Ё псуючи  повЁтря.  ПомЁст  двигтЁв  у хатЁ пЁд вагою
молодих нЁг, Ё скакало на лавЁ тЁло, трясучи жовтим  обличчям,  на якому усе
ще грала загадкова усмЁшка смертЁ.
     На  грудях  тихо  бряжчали  мЁдянЁ  грошЁ,  скинутЁ  добрими  душами на
перевЁз.
     ПЁд вЁкнами сумно ридали трембЁти.
                 Жовтень 1911, ЧернЁгЁв


     1 БезлЁснЁй горЁ.
     2 Штани.
     3 Ц а р и н к а -- обгороджений сЁнокЁс близько од оселЁ.
     4 Смереки, рЁд наших ялинок.
     5 О с т р и в а -- суха смерека з галузками, на якЁй сушиться сЁно.
     6 Худоба.
     7 Диких верхах гЁр.
     8 ЛЁсовЁ ягоди.
     9 Ватра-- вогнище.
     10 Довга на сажень сурма з дерева Ё з кори.
     11 Суточки -- обгороджена гЁрська стежка.
     12 ЖЁнота.
     13 Негода, дощЁ.
     14 ГЁрська стежка.
     15 Огорожа з дерев'яних лат.
     16 ПовЁтка на сЁно.
     17  Дерев'яний намет, в  якому  живуть  вЁвчарЁ та роблять  сир  (будз,
бриндзю).
     18 Дерев'яна посудина.
     19 Коров'ячий пастух.
     20 Струнка -- намет для доїння овець.
     21 Козар -- козячий пастух.
     22 ПолицЁ пЁд дахом.
     23 Сироватка.
     24 Туман.
     25 Картопля.
     26 Г а б а -- хвиля.
     27 Г о ц -- водопад.
     28 К а ш Ё ц а -- дерев'яна обшивка берегЁв.
     29 На роботах у лЁсЁ.


Last-modified: Fri, 28 May 1999 11:48:23 GMT










Проект Либмонстра, партнеры БЦБ - Украинская цифровая библиотека и Либмонстр Россия

https://database.library.by